Способи підтвердження гіпотез (версій).

Перевірка істинності запропонованої гіпотези (версії) здійснюється шляхом підтвердження наслідків, виведених із неї. При цьому цілком очевидним є те, що найнадійнішим способом підтвердження істинності гіпотези (версії) є практика, тобто виявлення передбачуваного об'єкту, явищ або властивостей, які слугують причиною даного явища.

При перевірці гіпотези використовують різні логічні операції. Часто перевірка гіпотези, як свідчить практика, відбувається за схемою умовно-категоричного силогізму. Особливо широко він використовується у випадках застосування умовно-виділяючих суджень. Так, достатнім для визнання гіпотези істинною є навіть виявлення реального існування одиничного наслідку, виведеного з гіпотези. Звичайно, умовно-категоричний силогізм не є єдиним засобом перевірки істинності гіпотези. Окрім нього також використовуються категоричний силогізм, розподільні умовиводи та інші логічні форми.

Вказані засоби є прямими способами перетворення гіпотези в достовірне знання. Щодо непрямих способів підтвердження гіпотези, то ним є висновок по розділово-категоричному силогізму (заперечувально-стверджуючий модус). Структура його та ж, що і при непрямому доказі:

Явище А могло бути викликано або В, або С, або D.

Явище А не викликано ні В, ні С.

--------------------------------------------------

Отже, явище А викликане D.

При цьому необхідно виконати дві умови: по-перше, перерахувати всі можливі гіпотези, причому диз'юнкція може бути як строгою, так і нестрогою; по-друге, слід спростувати всі помилкові гіпотези. Непрямий метод підтвердження гіпотез може використовуватися в слідчій практиці, даючи достовірний вивід.

7.4.