§2. Суперечність (А-О, E-I)
Наприклад, я висловлюю таке судження А - «усі люди щирі». Мій співбесідник вважає, що це моє судження хибне. У такому разі ви повинні визнати істинним судження О - «деякі люди не є щирі».
Якщо ви не схильні визнавати істинності цього останнього судження, то в такому разі у вас немає підстав для того, щоб визнати хибність судження А. Отже, якщо судження А - хибне, то судження О повинно бути істинним.Далі, використаємо судження О - «деякі люди не суть смертні». Це судження ми повинні визнати хибним, тому що на підставі значного людського досвіду ми визнаємо істинним судження А - «усі люди смертні». Таким чином, при хибності судження О, судження А - істинне.
Якщо я стверджую, що всі люди смертні, і ви зі мною погоджуєтесь, визнаючи це судження істинним, то ви повинні будете визнати, що, при визнанні істинності цього судження, не можна визнати істинності судження - «деякі люди не смертні», і, навпаки, якщо визнати істинність судження - «деякі люди не суть чесні», то ніяк не можна буде визнати істинності судження А - «усі люди чесні».
Висновок: з двох суперечливих суджень за умови істинності одного судження інше виявляється хибним, а за умови хибності одного судження інше є істинним. Тому з двох суперечливих суджень одне повинно бути істинним, а інше - хибним. Два судження, що суперечать одне одному, не можуть бути в один і той же час обидва істинними, але не можуть бути обидва і хибними.