§3. Відношення між підметом і присудком
Судження розрізняються також за відношеннями, які встановлюються між суб’єктом і предикатом. З цієї точки зору судження розділяють на категоричні, умовні і роз- ділювальні. Якщо я говорю «усі люди смертні», то тут я беру відношення, яке, безумовно, існує між суб’єктом і предикатом.
Це буде категоричне судження, у якому присудок виконує функцію ствердження або заперечення щодо суб’єкта без будь-якого обмеження в часі, у просторі або взагалі за будь-яких обставин. Коли відношення обмежене якою-небудь умовою, тоді виходить умовне судження, а коли в судженні залишається місце невизначеності, тоді виходить розділювальне судження.Категоричні судження. Схема категоричного судження: S єР. Наприклад, «Земля обертається навколо Сонця».
Умовні або гіпотетичні судження. Схема умовного судження: Якщо А є В, то С є D.
Приклад умовного судження: «якщо піде дощ, то земля буде мокрою». Тут у другому судженні присудок може бути приписано підмету за умови допущення істинності першого судження. Інший приклад умовного судження: «якщо Місяць перебуває точно між Сонцем і Землею, то Сонце затьмарюється». З цих прикладів можна бачити, що умова, яку сформульовано в одному з суджень, робить відношення між підметом і присудком іншого судження не категоричним, а умовним. Перше судження прийнято називати підставою, а друге - наслідком. В умовних судженнях є два судження, які знаходяться одне до одного у відношенні підстава - наслідок. Судження, яке містить умову, називається також попереднім (antecedens); судження, яке містить наслідок, називається подальшим (consequens).
Розділювальні судження. Зазначимо, що розділюваль- ні судження мають, двоякий вид:
S є або А, або В, або С.
Або А, або В, або С є суть Р.
Різниця між цими двома видами розділювальних суджень зводиться до того, що в першому випадку можливі два, три або більше присудків при одному підметі, а в другому можливі два, три або більше підметів при одному присудку.
Можливість наявності декількох підметів при одному присудку, або декількох присудків при одному підметі робить судження невизначеним. Візьмемо для прикладу судження «трикутник суть або гострокутний, або тупокутний, або прямокутний». Як видно, у цьому судженні один підмет і три присудки.Приписуючи підмету один який-небудь присудок, ми виключаємо всі інші. Унаслідок цього, якщо одне судження істинне, то інші мають бути хибними. Якщо ми стверджуємо, що трикутник суть прямокутний, то це означає, що він не гострокутний і не тупокутний. Прикладом другого виду розділювальних суджень може служити таке судження: «або Френсіс Бекон, або Вільям Шекспір, або людина, рівна їм за своїм талантом, написала твори, які приписують Шекспірові».
Умови правильності розділювальних суджень ті ж самі, що й умови правильності поділу; вони полягають у тому, щоб члени поділу були приведені повністю і щоб члени поділу виключали одне одного. Стосовно цього правила можна навести приклад хибних суджень: «трикутники бувають або прямокутні, або тупокутні»; «людина буває або освіченою, або бідною».
Умовно-розділювальні судження. Із поєднання умовних суджень з розділювальними утворюються умовно- розділювальні судження. Схема їх така: Якщо А є В, то С є або D, або Е, або F.
У більш загальному вигляді цю схему можна зобразити так: Якщо є А, то є або а, або b, або с.
Наприклад, «якщо хтось бажає здобути вищу освіту, то має вчитися або в університеті, або в інституті, або в академії».