<<
>>

§1. Визначення умовиводу

Після ґрунтовного розгляду вчення про поняття, вчення про судження і законів логіки можна приступати до вивчен­ня по суті умовиводу. Саме умовивід представляє собою най­більш довершену форму абстрактного мислення.

Умовивід випливає з суджень, а саме таким чином, що з двох або біль­ше суджень з необхідністю виводиться нове судження.

Отже, умовивід є виведенням судження з інших су­джень, які у такому разі називаються вихідними поло­женнями або передумовами (praemissae). Взагалі умови­від є результатом зіставлення ряду вихідних положень. Але є вид умовиводів, що ґрунтуються на одному вихідно­му положенні; це так звані умовиводи в невласному сенсі, або умовиводи безпосередні. Наприклад, судження: «жо­ден метал не є складне тіло». З такого судження можна зробити умовивід, що «жодне складне тіло не є метал». Це є безпосередній умовивід. Умовиводом це є тому, що, при­йнявши одне судження, ми з нього виводимо інше.

Залежно від числа вихідних положень умовиводи по­діляють на дві групи:

1) умовиводи в невласному сенсі, або безпосередні умо­виводи;

2) умовиводи у власному сенсі.

До останньої групи відносяться такі види умовиводів: 1) індукція, 2) дедукція, 3) аналогія і таке інше.

<< | >>
Источник: Логіка. Основні поняття і принципи : навчальний посібник / В. М. Вандишев. - Київ,2016. - 300 с.. 2016

Еще по теме §1. Визначення умовиводу: