Фіскальна політика з урахуванням пропозиції

При розгляді другого та третього питань у дані темі розглянуті такі напрями фіскальної політики, які спрямовані на зміну сукупних видатків і сукупного попиту. Ці напрями фіскальної політики широко застосовуються і розглядаються як основні в межах кейнсіанської моделі державного регулювання економіки.

У вісімдесятих роках ХХ ст. у найбільш розвинутих західних країнах (наприклад, США, Велика Британія) набули поширення заходи фіскальної політики, спрямовані на стимулювання сукупної пропозиції. Теоретичним обґрунтуванням цього напряму державного регулювання економіки є теорія економіки пропозиції. Головна ідея цієї теорії полягає в тому, що скорочення податків сприяє розширенню не лише сукупного попиту, а й сукупної пропозиції, а відтак, і економічному зростанню, і зниженню цін.

Вплив скорочення податків на сукупну пропозицію здійснюється за такими напрямами:

- зниження особистих податків збільшує використовуваний дохід і посилює стимули до праці і підприємницької діяльності. Працівники розширюють пропозицію праці в економіці, підприємці розширюють свою діяльність, розробляють нові продукти та використовують нові технології;

- зниження податків на прибутки підприємців і особистих податків, а також зросла трудова активність унаслідок підвищення стимулів до праці через збільшення використовуваного доходу створюють умови для зростання приватних заощаджень, а відтак і інвестицій, наявного капіталу та потужностей і тому - сприяють росту сукупної пропозиції, тим більше, що скорочення податків підвищує ефективність інвестицій.

- Вплив фіскальної політики, пов’язаної зі зниженням податків на сукупну пропозицію, можна продемонструвати за допомогою моделі AD-AS.

Рис.11.4. Вплив зміни податків на сукупну пропозицію.

На рис. 11.4 видно, що зрушення кривої сукупної пропозиції вправо внаслідок дії економічних механізмів, викликаних скороченням податків, приводить не тільки до зростання реального обсягу виробництва (зрушення точки Yi у положення Y₂), але супроводжуються зниженням рівня цін (зрушення точки P₁ у положення P₂).

Стимулююча фіскальна політика, зокрема, пов’язана з скороченням податків, різнобічно впливає на економіку взагалі, й на державний бюджет зокрема. Важливою функцією фіскальної політики окрім стимулювання економічного зростання, підвищення рівня зайнятості через перерозподіл національного доходу є акумуляція ресурсів для фінансування соціальних програм. Реалізація всіх функцій бюджетно-податкової політики значною мірою залежить від наповнення бюджету. Яким чином зміни в рівні оподаткування впливають на обсяг надходжень до бюджету? Вплив податків на доходи державного бюджету в довгостроковому періоді був досліджений англійським економістом А. Лаффером. Крива Лаффера відбиває зв’язок між ставками оподаткування і обсягом податкових надходжень до бюджету.

Як видно з рис. 11.5, при нульовій ставці оподаткування податкові надходження до бюджету дорівнюють нулю. З зростанням податкової ставки доходи бюджету також збільшуються, але до певної межі. Вони сягають максимуму при певному рівні ставки оподаткування, який унаслідок цього є оптимальним. При подальшому зростанні рівня оподаткування доходи бюджету будуть скорочуватися і при 100-відсотковій ставці знову стануть нульовими. Пояснення кривої Лаффера ґрунтуються на тому, що після певної межі (35­40%) подальше зростання податків знищує стимули до праці і підприємницької діяльності, а також провокує перехід від офіційної економіки до тіньової. Якщо ставки оподаткування нижчі від оптимальних, бюджет недоотримає доходи, що також може мати негативні наслідки для розвитку національної економіки і зростання рівня життя. Коефіцієнт Лаффера необхідно розраховувати для конкретної економіки і на певний відрізок часу.

11.7.