Грошово-кредитна політика: механізм та вплив на економіку

У ринковій економіці вплив на пропозицію грошей здійснюється державою через центральні банки. Таким чином, збільшення чи скорочення пропозиції грошей є основою грошово-кредитної або монетарної політики як одного з напрямків макроекономічної політики.

Основними інструментами монетарної політики є:

1) зміна норми обов’язкових резервів;

2) динаміка процентної ставки;

3) операції з цінними паперами.

Вплив норми обов’язкових резервів на пропозицію грошей було розглянуто у темі 5.

Другим засобом впливу центрального банку на грошову пропозицію є підвищення або зниження облікової ставки, тобто ставки проценту, під який центральний банк кредитує комерційні банки. Цю ставку іще називають ставкою рефінансування. Позики, що центральний банк надає комерційним банкам, називають дисконтними позиками, а ринок, на якому центробанк надає свої позики комерційним банкам під облікову ставку, називають дисконтним вікном. Дисконтні позики зазвичай надаються комерційним банкам на короткий термін для підтримки їх ліквідності або для підтримки на необхідному рівні обов’язкових резервів, тобто для рефінансування діяльності. Резервні вимоги на ті резерви, що отримані банками шляхом запозичень у центробанку, не поширюються.

Через облікову ставку центробанк може контролювати як зобов’язання комбанків, обсяг їх запозичень, так і грошову пропозицію. При зростанні облікової ставки знижується зацікавленість комбанків у отриманні додаткових резервів шляхом запозичень у центробанку і звужує пропозицію грошей в національній економіці.

Третім основним інструментом грошово-кредитної політики є операції з цінними паперами, або операції на відкритому ринку. Центральні банки можуть купувати або продавати державні цінні папери. У першому випадку вони виштовхують гроші у національну економіку, у другому - зв’язують їх. У країнах з розвинутою ринковою економікою це найбільш важливий та оперативний інструмент. Але слід зазначити, що його ефективне використання потребує певного рівня довіри економічних суб’єктів до державних цінних паперів. Виникає питання: чому у економічних суб’єктів виникає бажання продавати цінні папери в той час, коли центральний банк вважає за потрібне їх купувати (продавати)?

Якщо облігація коштує на ринку 1000 гр. одиниць і по ній сплачується фіксований дохід 100 гр. од., то прибутковість розміщення грошей у облігацію становить 10%. При збільшенні пропозиції облігацій їх ринковий курс впаде, наприклад, до 900 гр. одиниць. Внаслідок цього прибутковість купівлі облігації зросте приблизно до 11%, що стимулюватиме економічних суб’єктів купувати облігації саме тоді, коли центральний банк вважає за потрібне їх продавати. Збільшення попиту на облігації змінюватиме ситуацію у зворотному напрямку. Внаслідок купівлі державних цінних паперів:

1) у банків зменшуються резерви і можливість мультиплікативно розширювати грошову пропозицію;

2) у населення скорочується кількість грошей, що можуть попасти на ринки та тиснути на ціни у бік їх зростання;

3) у всіх економічних суб’єктів скорочуються вільні кошти, які можуть бути розміщені на депозитах, а відтак підвищити норму депонування і повний грошовий мультиплікатор.

У залежності від напряму використання інструментів монетарної політики вона поділяється на стимулюючу політику дешевих грошей і стримуючу політику дорогих грошей.

Сильними сторонами грошово-кредитної політики є:

1) невеликий внутрішній лаг (час на вироблення заходів) та гнучкість;

2) ізоляція від політичного тиску (за умови, що центральний банк є достатньо незалежний) і відсутність процедур довготривалого узгодження;

3) ефект чистого експорту, що підсилює вплив на динаміку макроекономічних показників.

Слабкими сторонами грошово-кредитної політики є:

1) значний зовнішній лаг (час від вироблення рішення до відповідної реакції економіки);

2) залежність від змін швидкості обігу грошей;

3) чутливість попиту на гроші до зміни процентної ставки;

4) провокування падіння обсягу виробництва політикою дорогих грошей, яка проводиться для стабілізації цін, якщо їх зростання викликане шоком пропозиції.

11.7. Модель IS-LM як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках

У темі 9 розглянуті моделі макроекономічної рівноваги, зокрема модель “видатки-випуск”, або “кейнсіанський хрест”. Ця модель відбиває умову рівноваги на товарному ринку. Але вона має спрощений характер, тому що побудована за умови, що інвестиції, як елемент сукупних видатків, є величина дана. Крім того, модель “видатки-випуск” не враховує тієї обставини, що на практиці інвестиції реагують на зміни процентної ставки.

Модель “видатки-випуск” є однобокою іще й тому, що ніяк не відбиває проблеми рівноваги на грошовому ринку.

Вказаних вад позбавлена модель Хікса IS-LM, яка є продовженням і розвитком кейнсіанської моделі рівноваги.

Крива IS поєднує “кейнсіанський хрест”, який відбиває залежність доходу від сукупних видатків, та криву функції інвестицій, яка ілюструє залежність обсягу інвестицій від ставки відсотку.

Рис. 11.6. Побудова кривої IS.

Крива IS-LM - це поєднання безлічі точок, які показують всі можливі сполучення між ставкою процента та відповідним їй обсягом випуску/доходу залежність між цими макроекономічними показниками має обернений характер: зростання проценту призводить до скорочення випуску/доходу за умови, що державні закупівлі товарів та послуг в закритій економіці є величиною незмінною. Оскільки компоненти сукупних видатків, що пов’язані з фіскальною політикою (державні закупівлі та чисті податки) є зовнішніми відносно даної моделі чинниками, їх зміна відбивається на графіку відповідним зрушенням кривої IS вправо чи вліво. Це означає, що обсяг випуску/доходу при тій самій процентній ставці може змінитися під впливом політики державних видатків та податків.

Становище на грошових ринках графічно інтерпретується кривою LM, що ґрунтується на теорії переваги ліквідності в межах якої пояснюється яким чином співвідношення між попитом та пропозицією реальної грошової маси визначає ставку відсотка. З моделі рівноваги на грошовому ринку (див. рис. 9.5) відомо, що реальна грошова пропозиція не залежить від ставки проценту, визначається і контролюється центральним банком, що на графіку відбивається вертикальною траєкторією кривої MS. У моделі Хікса обсяг реальної грошової маси є величина постійна, оскільки, по-перше, вона ефективно контролюється центральним банком і, по-друге, кейнсіанська теорія ґрунтується на визнанні жорсткості цін у короткостроковому періоді.

Попит на гроші залежить від ставки проценту, яка є рівноважною ціною грошей і змінюється під впливом динаміки пропозиції грошей. Попит на гроші залежить і від величини доходу: при незмінній грошовій пропозиції зростання доходу збільшує попит на гроші, зрушує криву Dm вправо, наслідком чого стає підвищення процентної ставки.

Рис.11.7. Побудова кривої LM.

Таким чином, крива LM показує, яка ставка проценту є рівноважною для грошового ринку при фіксованому обсязі грошового ринку при фіксованому обсязі грошової пропозиції і даній величині доходу.

Рис.11.8. Модель IS-LM.

Модель IS-LM утворюється при накладенні графіків IS та LM один на одного. Така дія є коректною, оскільки IS та LM побудовані в однаковій системі координат. Точка перетину Е (див. рис. 11.8) визначає рівноважні значення процентної ставки і рівня доходу, при яких величина видатків дорівнює обсягу випуску і одночасно грошовий попит і грошова пропозиція урівноважені.

Модель Хікса може бути використана для аналізу впливу державної макроекономічної політики на обсяг національного виробництва у короткостроковому періоді. Для цього слід визначити:

1) як зрушать криву LM зміни у грошовій пропозиції;

2) як зрушать криву IS зміни у державних закупівлях і податках;

3) який вплив на обсяг виробництва здійснить одночасне зрушення кривих IS та LM в одному напрямку або в різних; на одну величину або на різні величини.