Макроекономічне значення, основні статті та структура платіжного балансу країни

Платіжний баланс - це статистичний звіт, в якому у систематизованому вигляді приводяться підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

Платіжний баланс відбиває співвідношення між платежами, які країна здійснює за кодон, і надходженнями в країну з-за кордону і надає узагальнену інформацію про стан зовнішньоекономічних відносин країни. Моніторинг змін у платіжному балансі є обов’язковою умовою розробки ефективної макроекономічної політики. Він є індикатором для вибору варіантів грошово- кредитної, бюджетно-податкової, валютної, зовнішноторгівельної політики та для управління зовнішнім боргом.

У платіжному балансі відбиваються потокові, а не запасові показники.

Статті платіжного балансу у зведеному вигляді відбивають всі операції за всіма напрямками зовнішньоекономічної діяльності країни між резидентами даної країни та резидентами інших країн. До таких операцій згідно з методологією МВФ відносяться операції з товарами, послугами і доходами; операції, що пов’язані з фінансовими вимогами і зобов’язаннями даної країни по відношенню до решти світу та операції, що класифікуються як трансферти, реєстрація яких супроводжується компенсуючим записом, для того щоби зрівноважити ці у бухгалтерському сенсі односторонні операції.

Економічні угоди мають дві сторони (наприклад, перехід товару з рук у руки супроводжується зустрічним рухом грошей). Тому платіжний баланс складається за принципом подвійного запису. Статті платіжного балансу можуть бути дебетовими (виплати країни за кордон) і кредитовими (надходження з-за кордону). Перші з них фіксуються зі знаком “мінус”, другі - зі знаком “плюс”.

Відповідно до шостого видання керівництва по платіжному балансу МВФ (КПБ6), прийнятому у 2009 р., платіжний баланс складається з розділів:

А. Рахунок поточних операцій, який включає такі підрозділи:

- Баланс торгівлі товарами та послугами

- Баланс товарів

- Експорт товарів

- Імпорт товарів

- Баланс послуг

- Експорт послуг

- Імпорт послуг

- Баланс первинних доходів (заробітної плати, дивідендів та відсотків);

- Баланс вторинних доходів (пенсії, грошові перекази та ін.).

B. Рахунок операцій з капіталом

Чисте кредитування(+)/Чисте запозичення(-) (=А+В).

C. Фінансовий рахунок відбиває операції з фінансовими активами та зобов’язаннями даної країни:

- Прямі інвестиції (сальдо)(внески в акціонерний капітал, реінвестовані доходи, інший капітал);

Прямі інвестиції: активи

Прямі інвестиції: зобов’язання

у т. ч. кредити прямого інвестора в Україну

- Портфельні інвестиції ( акції, боргові цінні папери )

Портфельні інвестиції: активи

Портфельні інвестиції: зобов’язання

Акціонерний капітал

Боргові цінні папери

Сектор державного управління

Банки

Інші сектори

Інші інвестиції (сальдо)

Інші інвестиції: активи

Центральний банк

Банки

Інші сектори

у т. ч. готівкова валюта поза банками

у т. ч. торгові кредити

Інші інвестиції: зобов’язання

Центральний банк

Сектор державного управління

Банки

Інші сектори

Довгострокові кредити

Короткострокові кредити

Торгові кредити

D Помилки і упущення

E. Зведений баланс (=А+В-С+D=F)

F. Резерви та пов’язані статті (=F.1-F.2-F.3=Е)

F1. Резервні активи

F.2. Кредити МВФ

F.3. Розподіл СПЗ

Особливе значення має співвідношення між експортом та імпортомтоварів, яке називають торгівельним балансом.

У разі від’ємного сальдо по балансу поточних операцій від’ємне, виникає ситуація,коли попит на валюту для здійснення імпортних операцій перевищить валютні надходження, що їх забезпечує експортний сектор економіки.

Резервні активи (монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, іноземна валюта) покривають баланс з протилежним знаком. Цей розділ платіжного балансу містить статті, які відбивають рух офіційних резервних активів: монетарного золота, СДР, резервної позиції у МВФ, іноземної валюти, виключного фінансування, інших вимог або активів. Метою здійснення цих операцій є врегулювання дисбалансу у платіжному балансі, вплив на курс валюти та інші цілі, не пов’язані з отриманням прибутку.

Стаття “помилки та упущення”. Дуже широке коло різноманітних зовнішньоекономічних операцій, розбіжності у часі та вартості між митною та банківською статистикою викликають статистичні неточності. Оскільки платіжний баланс складається за методом подвійного запису, він, за визначенням, має бути зрівноваженим. Виникнення фактичної не рівноваги може бути пояснене лише статистичними упущеннями та не облікованими потоками товарів та капіталів. Тому сальдо статистичних неточностей має бути відбитим у відповідній статті.

Якщо платежі, що надходять до країни, перевищують платежі, які країна здійснює за кордон, платіжний баланс називається активним. У супротивному випадку - платіжний баланс є пасивним.

Пасив означає, що країна отримала валюти менше, ніж витратила. Обмеженість у кількості офіційних резервів не дає змоги країнам вирівнювати стійкі дефіцити платіжних балансів скільки завгодно довго. В решті-решт така практика приведе до вичерпання офіційних золото - валютних резервів та можливостей закордонного кредитування і настання кризи платіжного балансу. Тому уряди мусять виробляти та здійснювати комплекси заходів, націлених на корекцію платіжного балансу. Це може бути система заходів, націлених на суттєву зміну макроекономічної структури, або зміни в зовнішньоекономічній політиці, націлені на скорочення імпорту товарів (тарифні та нетарифні торгівельні бар’єри) та експорту капіталу, і (або) на зростання імпорту капіталу та експорту товарів. Суттєвий вплив на корекцію платіжного балансу має зміна курсу національної валюти, яка впливає на динаміку експорту та імпорту товарів і капіталів. При цьому слід зазначити, що макроекономічна корекція та різка девальвація курсу національної валюти спричиняють падіння рівня життя населення. Фактором, що поглиблює кризу платіжного балансу, може стати недовіра економічних суб’єктів до політики уряду та центробанку, їх очікування та економічна поведінка, які приводять до підвищення попиту на іноземну валюту і відтоку коштів за кордон. У короткостроковому періоді на сальдо платіжного балансу можуть суттєво вплинути зміни обсягів заощаджень та інвестицій під впливом бюджетної політики та світових процентних ставок. Стимулююча бюджетна політика веде до скорочення обсягу національних заощаджень та позитивного сальдо платіжного балансу. Підвищення світових процентних ставок, за інших рівних умов, веде до дефіциту фінансового рахунка і профіциту рахунка поточних операцій.

12.2.