Кейнсіанська теорія як теоретична база державного регулювання економіки. Вплив держави на економічний кругообіг

Питання про те, чи є необхідним втручання держави в розвиток макроекономічної ситуації і якими мають бути засоби цього втручання, - є центральним у макроекономіці. Це питання є дискусійним і виступає своєрідним “водорозділом” між різними економічними школами, які дають свої рекомендації для розробки макроекономічної політики.

Класична тенденція робить свій висновок про необхідність мінімізації безпосереднього втручання держави в перебіг економічних процесів, ґрунтуючись на таких висновках:

- ринкова система здатна забезпечити ефективний розподіл ресурсів;

- тривале скорочення сукупного попиту порівняно з тим обсягом, який є необхідним для купівлі всього виробленого продукту, неможливе;

- якщо сукупні видатки внаслідок екзогенних причин (війна, неврожай, біржові крахи, стихійні лиха та ін.) стають меншими, ніж рівноважні, ця ситуація швидко вирівнюється за рахунок механізмів ринкового саморегулювання, насамперед коливань ставки відсотка та рівня цін і заробітної плати, які є еластичними;

- у саморегулюючій ринковій системі повне використання наявних ресурсів і досягнення рівноваги на рівні потенційного ВВП є природною нормою - в таких умовах найбільш прийнятною є політика державного невтручання (політика Laissez faire).

Ця система поглядів відбивається в моделі класичної кривої сукупної пропозиції (див. тему 4).

Застосування класичної системи макроекономічних поглядів дає змогу пояснити незначні та короткотривалі спади виробництва.

Але в економічній історії ХХ сторіччя є приклади глибоких та довготривалих криз і періодів неповної зайнятості (наприклад “Велика депресія” 30-х років), які неможливо пояснити, залишаючись у межах класичних поглядів.

Основи сучасної теорії зайнятості заклав Дж. М. Кейнс, який в середині 30-х років висунув своє пояснення рівня зайнятості в ринковій економіці в роботі “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей” (1936р.).

Кейнс вважав, що спади виробництва, економічні депресії та значне і тривале безробіття - це закономірність економічного розвитку з таких причин:

1. Сукупний попит нестабільний, його динаміка не співпадає з динамікою виробництва, тому що із зростанням доходу збільшується схильність домогосподарств до заощадження (“основний психологічний закон” Кейнса). Падіння виробництва, викликане дефіцитом попиту, спричиняє песимістичні ділові очікування і зменшення схильності до інвестицій, які стають нечутливими до відсоткової ставки, що посилює дефіцит попиту.

2. Ціни і заробітна плата в короткостроковому періоді жорсткі і не знижуються з падінням сукупного попиту. Це означає, що крива сукупної пропозиції є горизонтальною або положисто-висхідною: внаслідок стискання сукупного попиту в самій економічній системі немає механізмів відновлення рівноваги і повної зайнятості. Висновок: необхідний екзогенний вплив держави на економіку для створення “ефективного попиту” і відновлення повної зайнятості. Головним інструментом держави є бюджетна або фіскальна політика.

3. Якщо заходи державної стимулюючої політики спричинять дефіцит бюджету, припустимо покрити його за рахунок емісії грошей і допустити невисоку інфляцію. Зростання сукупного попиту за рахунок державних видатків підсилюється мультиплікативним ефектом.

В економіці сучасних країн світу держава відіграє суттєву роль, впливає на економічний кругообіг і виконує такі основні економічні функції:

1) отримує податки від домогосподарств і фірм здійснює перерозподіл доходів у суспільстві;

2) за рахунок отриманих доходів держава забезпечує домогосподарства і фірми суспільними благами: безпека, освіта, охорона здоров’я, соціальний захист та ін.). Тому у моделі кругообігу використовується поняття чистих податків - як різниці між податковими надходженнями та трансфертами;

3) здійснює попит на товари та послуги, який є одним з елементів сукупного попиту. При цьому зміна обсягу державних закупівель та рівня чистих податків забезпечує виконання державою її стабілізаційної функції.

Вплив держави на економічний кругообіг полягає також у тому, що держава може ставати суб’єктом фінансового ринку і отримувати на ньому запозичення для покриття дефіциту бюджету. Причини, механізми та наслідки бюджетного дефіциту та державного боргу будуть розглянуті далі. Втручання держави в економічний кругообіг та вплив на сукупний попит і сукупну пропозицію здійснюється у зв’язку з виплатою трансфертів та субсидій домогосподарствам і фірмам. У результаті перша модель економічного кругообігу, яка була розглянута у першій темі, трансформується ( див. рис. 11.1 )

Рис. 11.1. Схема кругопотоку з урахуванням державного сектора.

11.2.