Рівновага сукупного попиту і пропозиції та зміни в рівновазі. Модель AD-AS
Рівноважний обсяг національного виробництва визначає ситуація, коли кількість товарів і послуг, що покупці готові придбати за певного рівня цін співпадає з кількістю товарів і послуг, що за цього рівня цін виробники готові поставити на ринок.
Рівновага сукупних попиту та пропозиції відбивається моделлю AD-AS (див. рис.4.6). Модель AD-AS є базовою для дослідження коливань обсягу випуску, цін причин, чинників та наслідків таких коливань для економіки в цілому і має практичне значення для формування економічної політики.
Рис. 4.6. Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг виробництва.
Точка Е показує, що в короткостроковому періоді рівноважний обсяг виробництва реального ВВП (Уе) досягається за рівня цін Ре.
Як утворюється рівновага AD-AS?
При рівні цін Р1 сукупний попит становить D1, а сукупна пропозиція - Si. Оскільки D1>S1, виникає дефіцит товарів та послуг і конкуренція покупців, що підштовхує ціни вгору. При цьому сукупний попит скорочується, а сукупна пропозиція зростає до тих пір, поки вони не вирівняються. Якщо фактичний рівень цін Р2 перевищує рівноважний, то сукупна пропозиція (точка S2) перевищить обсяг сукупного попиту (точка D2 ), виникає конкуренція продавців за покупця, рівень цін знижується і процес відновлення рівноваги рухається у зворотному напрямку. На графіку ці процеси показані стрілками (див. рис. 4.6).
Зміни в рівновазі відбуваються внаслідок змін або сукупного попиту, або сукупної пропозиції, або і того і іншого одразу ( в одному напрямку або в різних) під впливом нецінових чинників.
Різкі зміни сукупного попиту і/або сукупної пропозиції, які викликаються неціновими чинниками, називають шоками. Вони мають наслідком відхилення обсягу виробництва та зайнятості від природного рівня.
Рис. 4.7. Зміна рівноваги AD-AS збуренням сукупного попиту.
Розширення сукупного попиту в короткостроковому періоді може викликати різні наслідки в залежності від макроекономічної ситуації (див. рис. 4.7)
1) В умовах спаду наслідком зростання сукупного попиту є зростання реального обсягу виробництва без суттєвого підвищення цін (зрушення кривої AD уздовж горизонтального відрізка кривої AS).
2) Зрушення кривої AD вздовж висхідного відрізка AS має наслідком і зростання рівня цін, і збільшення обсягу виробництва.
3) Якщо сукупна пропозиція зростає після досягнення повної зайнятості і потенційного рівня реального ВВП (на класичному відрізку кривої AS), збільшення рівня цін не супроводжується суттєвим збільшенням виробництва ВВП. Така економіка називається “перегрітою”.
Рис. 4.8. Зміна рівноваги AD-AS збуренням сукупної пропозиції.
Сукупна пропозиція може зрости під впливом нецінових чинників (див. рис. 4.8: зміщення AS0 до AS2). Нова точка рівноваги AD-AS Е2 свідчить про зростання реального ВВП (Ye2>Yeo) при одночасному зниженні цін (Ре2що пов’язане зі сплатою більш низького відсотку, втрачаються значні суми. Чим більші трансакційні втрати, пов’язані з перетворенням певного активу на гроші, тим нижчою є ліквідність цього активу. Ці обставини мають враховуватись при розробці грошово-кредитної політики. Тому грошова маса національної економіки поділяється на грошові агрегати, які відрізняються ступенем ліквідності, роллю у інфляційних процесах, економічними функціями.
В залежності від особливостей організації грошового обігу, в різних країнах існують свої системи грошових агрегатів. Класифікація грошових агрегатів, що використовується у США (агрегати Мі, М2, М3, L) описана у більшості підручників.
В Україні прийнята своя класифікація грошових агрегатів:
Мо - готівка в обігу (банківські білети та різноманітна монета, що знаходяться поза банківською системою);
Мі = М о+ переказні кошти в національній валюті (кошти в національній валюті, які за першою вимогою можуть бути обмінені на готівку);
M2 = M1 + переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти (кошти в ін.валюті, що за першою вимогою можуть бути обмінені на готівкові та непереказні кошти до запитання, строкові кошти за іменними ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банками;
M3 = M2 + цінні папери власного боргу банків.
Таким чином, склад грошових агрегатів нарощується за рахунок додавання активів з меншою ліквідністю.
Активи, які охоплює агрегат Мі (готівка, що є зобов’язанням центробанку та кошти на поточних рахунках, які зобов’язаннями комерційних банків) можуть безпосередньо виконувати функцію засобу обігу і тому їх називають «власне гроші». Інші активи, що входять до агрегатів М2 та М3, є засобом заощадження; їх називають «майже гроші».
Оскільки у сучасних грошових системах, які основані на паперових грошах, емісія грошей монополізована державою, пропозицію грошей визначають центральні банки. Тому на графічній моделі крива пропозиції грошей (Ms) має вигляд вертикальної лінії. Ця обставина відбиває той факт, що пропозиція грошей не визначається ринковими механізмами, рівнем реальної процентної ставки, а формується державою. (див. рис. 5.1).
Внаслідок первинної емісії грошей приростає грошова база:
H=C+BR, де
H - грошова база,
C - готівка (гроші поза банками),
BR - банківські резерви.
Рис. 5.1. Пропозиція грошей.
Банківські резерви - це та частина грошей, що не використовується банками для проведення активних (тих, що приносять дохід, наприклад, надання позик) операцій. Банківські резерви поділяються на два різновиди:
- обов’язкові - регламентована центральним банком мінімальна сума резервів, яку повинен тримати кожен банк: R=Ir?D
де r - нормативні резерви,
Ir - норматив обов’язкового резервування,
D - сума банківських депозитів;
- надлишкові - сума резервів банку понад величину нормативних резервів.
Обов’язкові резерви спочатку використовувались банківськими системами як засіб підвищення стабільності банків шляхом збереження резервних коштів для протистояння банківській паніці.
В сучасних умовах динаміка норми обов’язкового резервування застосовується як засіб впливу на пропозицію грошей в національній економіці. В якості кредитного резерву банки можуть використовувати лише надлишкові резерви. Норму (відсоток) обов’язкових резервів встановлює центральний банк країни. На пропозицію грошей суттєво впливає як динаміка норми обов’язкового резервування, так і періодичність перерахування резервів до центрального банку.На практиці пропозиція грошей перевищує грошову базу внаслідок того, що банківська система створює гроші для економіки шляхом вторинної грошової емісії. Діяльність банківської системи викликає мультиплікативний ефект у грошовій пропозиції. Гроші, що потрапляють до банків у якості депозитів, створюють їх пасив і використовуються для надання кредитів, тобто для активних операцій. В результаті одні й ті ж гроші декілька разів потрапляють до банківської системи і знову виштовхуються в економіку. При цьому на кожній стадії руху величина цієї грошової суми зменшується, оскільки певна її частина направляється у обов’язкові резерви, а загальна сума грошей, що функціонувала в економіці, зростає. Схематично цей процес можна представити у такий спосіб:
Створення грошей і резерву
Норма обов’язкового резервування становить 20%
Грошова пропозиція
Виходячи з наданої схеми, розширення грошової пропозиції в економіці внаслідок діяльності банківської системи за умови, що норма обов’язкового резерву становить 20%, можна продемонструвати таким чином:
| Отримані резерви | Обов’язкові резерви | Надлишкові резерви | Загальна грошова пропозиція | |
| Початкова грошова пропозиція | 100,00 | 20,00 | 80,00 | 100,00 |
| І стадія | 80,00 | 16,00 | 64,00 | 180,00 |
| ІІ стадія | 64,00 | 12,80 | 51,20 | 244,00 |
| ІІІ стадія | 51,20 | 10,24 | 40,96 | 295,20 |
| ІУ стадія | 40,96 | 8,19 | 32,77 | 336,16 |
| V стадія | 32,77 | 6,55 | 26,22 | 368,93 |
| УІ стадія | 26,22 | 5,24 | 20,98 | 395,15 |
| УІІ стадія | 20,98 | 4,20 | 16,78 | 416,13 |
| УІІІ стадія | 16,78 | 3,36 | 13,42 | 432,91 |
| ІХ стадія | 13,42 | 2,68 | 10,74 | 446,33 |
| X стадія | 10,74 | 2,15 | 8,59 | 457,07 |
| Фінальна стадія | 00,00 | 00,00 | 00,00 | 500,00 |
Якщо норма обов’язкового резервування становитиме, наприклад, 50%, то кількість стадій в русі грошей, що утворювали початкову грошову пропозицію, буде значно меншою і підсумок загальної грошової пропозиції дорівнюватиме 200 гр.
од. Якщо норма обов’язкових резервів скоротиться до 10%, то навпаки, загальна грошова пропозиція зросте до 1000 гр. одиниць. Таким чином, банківська пропозиція грошей обернено пропорційна нормі обов’язкового резервування, а депозитний мультиплікатор можна розрахувати за такою формулою:
де:
rr - норма обов’язкового резервування.
Змінюючи величину rr центральні банки можуть ефективно впливати на величину грошової пропозиції.
Мультиплікативний ефект скорочується за рахунок утворення банками наднормативних резервів внаслідок неповного використання для активних операцій надлишкових резервів.
Але слід зауважити, що пропозиція грошей у національній економіці залежить не лише від політики національного банку, а й від поведінки економічних суб’єктів, які вибирають спосіб збереження заощаджень і приймають рішення про розміщення своїх грошових коштів на депозитах.
Гроші, що знаходяться на руках у населення у вигляді готівки, та у резервах банків, утворюють грошову базу:
B = C + R, де:
С - готівка (cash)
R - резерви (reserves)
Домогосподарства розподіляють гроші на готівку та депозити (D). Відношення готівки до депозитів утворює коефіцієнт депонування грошей:
Чим вищий, цей показник, тим більша сума грошей використовується банківською системою і мультиплікативно збільшує грошову пропозицію в національній економіці: частка грошей, що зберігаються банками як фактичні резерви відбивається коефіцієнтом фактичного резервування грошей. Фактичні резерви складаються з обов’язкових резервів та наднормативних резервів.30" class="lazyload" data-src="/files/uch_group57/uch_pgroup287/uch_uch6789/image/image030.jpg">
fr - коефіцієнт фактичного резервування грошей;
R - фактичні резерви;
D - депозити.
Слід зауважити, що fr=rr за умови, що наднормативні резерви відсутні, тобто всі резерви є обов’язковими.
Грошова пропозиція М складається з готівки (С) та чекових депозитів (D): M = C + D. Повний грошовий мультиплікатор показує, які зміни впливають на пропозицію грошей в економіці:
тобто повний грошовий мультиплікатор є відношенням грошової маси
Таким чином, грошова пропозиція залежить від величини грошової бази, норми резервування та коефіцієнта депонування.
5.2.