Тема 2. Makpoekohomimhi показники в системі НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ
Обсяг годин:
лекція — 2 год.
семінар — 2 год.
самостійна робота — 12 год.
План лекції
1. Система національних рахунків як нормативна база макроеконо- мічного обліку.
2. Основні показники макроекономічних вимірювань.
План семінару
1. Суть, принципи та категорії системи національних рахунків.
2. Характеристика основних макроекономічних показників.
3. Методи розрахунку ВВП. Номінальний та реальний ВВП.
Доповідь: Система національних рахунків і народно-госпо
дарський баланс: їх порівняльна характеристика.
Реферат: Макроекономічні показники в умовах закритої і від
критої економіки.
Мета вивчення теми полягає у тому, щоб надати студентам знання про сучасну концепцію макроекономічного обліку та аналізу і вивчити основні показники вимірювання кінцевих результатів функціонування економіки, методику їх розрахунку.
Структурно-логічна схема вивчення теми зображена на рис. 1.
1. Поточна діяльність економічної системи держави та її результати підлягають макроекономічному обліку та аналізу. Він проводиться з метою виявлення тенденцій розвитку економіки, факторів, що впливають на хід економічних процесів та прийняття макроекономічних рішень.
Для порівняння результатів функціонування економіки у часі та просторі (а особливо для міжнародних порівнянь) існує єдина система та методологія обчислення макроекономічних показників — система національних рахунків.
Система національних рахунків — це сукупність взаємопов’язаних показників, що характеризують найважливіші економічні процеси та явища: виробництво та споживання продукту, розподіл доходів, нагромадження капіталу.
* 1. Чисельність населення і робочої сили. 2. Обсяг виробництва. 3. Гроші. 4. Час.
Рис. 1. Структурно-логічна схема вивчення теми
Система національних рахунків використовується країнами з ринковою економікою.
Вона базується на наступних методологічних принципах:1) Принцип подвійного запису: кожна операція обліковується двічі — по кредиту (-) і дебету (+) рахунку.
2) Продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам;
3) Видатки на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факторів виробництва, спожитих при виготовленні національного продукту, дорівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів;
4) Економіка перебуває у постійному кругообігу, який являє собою безперервний потік перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки.
Для об’єктивного економічного аналізу важливе значення мають макроекономічні параметри та макроекономічні показники.
Макроекономічні параметри — це кількісна і якісна характеристика конкретного елемента економічної системи, що задана по певній шкалі і характеризує відмінності цього елемента. До макроекономічних параметрів належать: зайнятість, сукупний попит, сукупна пропозиція, інфляція, економічне зростання, діловий цикл тощо. Макроекономічні параметри вимірюються інституційними та фундаментальними одиницями.
Інституційні одиниці. Одиниці що характеризуються єдністю поведінки і самостійністю в прийнятті рішень в сфері своєї основної діяльності. Національна економіка — це сукупність інституційних одиниць. Всі інституційні одиниці групуються у сектори господарювання.
Фундаментальні одиниці — це одиниці, які вимірюють всю сукупність макроекономічних параметрів. До них належать: чисельність населення і робочої сили, обсяг випуску, гроші, що виражені в національній валюті, час.
Складовими частинами CHP виступають економічні операції.
Економічні операції — це відображення елементарних потоків за їх змістом. В CHP відображаються три групи операцій:
1) операції з товарами та послугами;
2) розподільчі операції;
3) фінансові операції.
Облік усіх економічних операцій здійснюється за допомогою певної систем рахунків, у яких економічні відносини між інституційними одиницями або секторами враховуються на основі принципу подвійного запису.
Це означає, що кожна операція обліковується двічі: на одному рахунку як ресурси (зміни у зобов’язаннях), на другому — їх використання (зміни в активах).Розрізняють рахунки внутрішньої економіки та рахунки зовнішньоекономічних зв’язків. До першої групи належать сім рахунків: виробництво, утворення доходів, розподілу доходів, використання доходів, капіталу, продуктів та послуг, фінансовий рахунок. Друга група включає такі рахунки: рахунок поточних операцій, рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок.
До складу CHP входять також Баланс активів і пасивів, економічні таблиці і таблиця «витрати-випуск».
2. У другому питанні розглянемо основні показники макроекономі- чних вимірювань. Раніше уже було зазначено, що система національних рахунків — це сукупність макроекономічних показників. Система основних макроекономічних показників зображена на рис. 2.
Рис. 2. Макроекономічні показники
Макроекономічні показники — це статистичні показники, що характеризують сукупне виробництво суспільства і виступають як інструменти регулювання і прогнозування розвитку національної економіки.
Важливе значення має поділ макроекономічних показників на запаси та потоки.
Запаси — це економічні показники, що відображають нагромадження та використання цінностей суб’єктами господарювання і вимірюються на конкретний момент часу. До запасів належить майно, національне багатство, реальні грошові залишки.
Потоки — це економічні показники, які відображають передачу цінностей суб’єктами господарювання один одному в процесі економічної діяльності і вимірюються за певний період часу. До потокових показників належать заощадження, інвестиції, дефіцит державного бюджету, ВНП.
Макроекономічні показники поділяються також на показники виробництва (валовий випуск, валовий внутрішній продукт, чистий національний продукт тощо) та показники кон’юнктури (відсоткова ставка, рівень цін, рівень безробіття тощо).
В процесі розрахунку показників виробництва використовується ряд категорій національного рахівництва, які слід розглянути більш детально.
Повна вартість — валовий випуск матеріальних благ і послуг, вироблених суб’єктами господарювання або економікою в цілому. Включає додану вартість та проміжне споживання.
Додана вартість — внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. До її складу входять: прибуток амортизація, заробітна плата.
Додана вартість визначається як різниця між виручкою від реалізації і вартістю матеріальних витрат на виробництво.
Проміжне споживання (проміжні товари) — товари, що використовуються для виробництва інших товарів: сировина, матеріали, паливо, електроенергія.
Кінцевий продукт — це частина ВВП, що остаточно виходить за межі поточного виробництва і використовується для споживання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва.
Первинним макроекономічним показником є валовий випуск, який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироблених в країні за певний період. Але найбільше значення серед макроекономічних показників має валовий внутрішній продукт (ВВП).
За своєю сутністю ВВП — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції (або додана вартість) та послуг, створена всередині даної країни її резидентами протягом певного періоду часу, як правило, за рік. Це означає, що при обчисленні ВВП із валового випуску має відніматися проміжна продукція, яку використовують для виробництва товарів та послуг і яка набирає форму матеріальних витрат.
ВВП можна обчислити трьома методами:
1) Виробничим методом:
ВВП = валовий випуск - матеріальні витрати +
+ продуктові податки - субсидії;
2) Методом доходів (розподільчим методом):
ВВП = зарплата найманих працівників + рента + процент + + прибуток + непрямі податки на бізнес + амортизація
3) Методом видатків (методом кінцевого використання):
Y = C + I + G + NX, де Y — ВВП,
C -особисті видатки на споживання,
I — валові приватні внутрішні інвестиції,
G — державні закупівлі товарів та послуг
NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (EX) та імпортом (IM), тобто NX = EX — IM.
Крім ВВП використовується також такий макроекономічний показник як валовий національний продукт (ВНП).
внп — це ринкова вартість кінцевих продуктів вироблених за певний проміжок часу, як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни.
На основі ВВП та ВНП розраховуються такі макроекономічні показники як чистий внутрішній (національний) продукт, національний дохід, особистий дохід. Кожен з них характеризує різні аспекти результатів суспільного виробництва.
Усі макроекономічні показники безпосередньо обчислюються в поточних цінах, які, як правило, змінюються порівняно з цінами попереднього періоду. Тому на рівень макроекономічних показників впливають як реальні зміни в економіці, так і зміни цін. Щоб розмежувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва і цін розрізняють номінальний ВВП (Yn) і реальний ВВП (Y(t-i)).
Номінальний BBΠ(h) обчислюється в поточних цінах, до яких належать фактичні ціни того періоду (року, кварталу, місяця), що аналізується. Він буде визначатися як період t. Реальний BBΠ(p) обчислюється у постійних (незмінних) цінах, до яких відносять ціни базового періоду. За базовий візьмемо такий період, який передує періоду t. Він визначатиметься як період t-1. У зв’язку з цим ВВП за період t позначається як Yt а за попередній період — як Y(t-1).
На основі реального ВВП можна обчислити його приріст (або скорочення) в періоді t порівняно з попереднім, періодом (t-1), який є базовим періодом:
Але ВВП змінюється не лише реально, а й за рахунок цін. Для визначення цінових змін ВВП використовуються індекси цін (P).
Основними з них є індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) та індекс споживчих цін. Вони відображають темп зростання цін у періоді t порівняно з періодом t-1 відповідно на всі товари та послуги або на споживчі товари та послуги.
Для здійснення статистичних та прогнозних розрахунків індекси цін визначаються за допомогою спеціальних методів. Якщо індекс цін періоду t є відомою величиною, то можна за допомогою методів дефлювання або інфлювання визначити реальний ВВП у періоді t:
У практиці макроекономічних розрахунків попередній рік (період t- 1) досить часто не є базовим. Тоді ВВП попереднього року, обчислений в цінах цього року, є номінальним ВВП (Yn-1).
За цих умов номінальний ВВП в періоді t можна визначити за формулою:
де Ir — індекс реального ВВП у періоді t.
Особливості визначення інших показників кон’юнктури (відсоткової ставки, рівня безробіття) буде розглянуто детальніше у наступних темах.
Терміни
Система національних рахунків Інституційні одиниці Фундаментальні одиниці Економічні операції Макроекономічні показники
Додана вартість Проміжне споживання Кінцевий продукт Індекс споживчих цін Номінальний ввп
Запас
Потік
Ввп
Повна вартість
Реальний ввп Дефлятор ВВП Дефлювання Інфлювання
Питання для перевірки знань
1. Що являє собою система національних рахунків?
2. На яких методологічних принципах ґрунтується CHP?
3. Дайте визначення інституціональної одинці, сектора, економічної операції, рахунка.
4. Назвіть основні макроекономічні показники, що розраховуються в CHP.
5. Як обчислюється валовий випуск?
6. Дайте характеристику основних методів обчислення ВВП.
7. Що таке кінцеве національне споживання?
8. У чому полягає різниця між номінальним і реальним ВВП?
9. Як розраховують індекс цін ВВП (дефлятор ВВП)?
10. Дайте визначення економічним категоріям: повна вартість, додана вартість, кінцеве споживання.
Тести
1. Що з перерахованого входить до складу ВВП:
A. послуги домогосподарки.
Б. придбання у сусіда автомобіля, що був у використанні.
B. придбання нових акцій у брокера.
Г. вартість нового підручника в місцевій книжковій крамниці.
Д. придбання облігацій у корпорації.
2. Державні трансфертні платежі це:
A. Виплати уряду домогосподарствам, не обумовлені їхньою участю у процесі виробництва.
Б. Частина національного доходу.
B. Видатки уряду на наймання працівників у державному секторі.
Г. Правильні відповіді А, В.
Д. Усі відповіді неправильні.
3. Які з перерахованих агрегатних величин не використовуються при визначенні обсягу національного доходу:
A. Прибутки корпорацій.
Б. Державні трансфертні платежі.
B. Проценти за користування капіталом.
Г. Рентний дохід.
Д. Заробітна плата.
4. Індекс цін може бути використаний для того, щоб:
A. Оцінити зміни структури виробництва в даному періоді, порівняно з попереднім.
Б. Оцінити зміни в ринковій вартості «споживчого кошика» двох різних часових періодів.
B. Оцінити відмінність в рівнях цін двох країн.
Г. Оцінити відмінність між рівнями оптових і роздрібних цін.
Д. Усі відповіді неправильні.
5. Якщо обсяг реального ВВП знизився на 6%, а чисельність населення в тому ж році скоротилася на 3%, то:
A. Реальний ВВП на душу населення знизився.
Б. Реальний ВВП на душу населення збільшився.
B. Реальний ВВП збільшився, а номінальний — зменшився.
Г. Номінальний ВВП не змінився.
Д. Ціни знизились на 3%.
6. Національний дохід це:
A. споживчі витрати, державні закупки, непрямі податки.
Б. інвестиції мінус заощадження.
B. вартість предметів тривалого користування та послуг
Г. чистий експорт, державні закупки, амортизація.
Д. рента, зарплата, процент на капітал, прибуток.
7. Яка з цих агрегатних величин включається у ВВП, розрахований як сума доходів:
A. Валові інвестиції.
Б. Споживчі витрати, інвестиції, державні закупки.
B. Чистий експорт товарів та послуг.
Г. Державні закупки товарів та послуг.
Д. Заробітна плата.
8. Валові приватні інвестиції враховуються при розрахунку:
A. ВВП за сумою доходів.
Б. ВВП за сумою витрат.
B. ЧВП за сумою витрат.
Г. Національного доходу.
Д. Особистого доходу.
9. Заробітна плата враховується при розрахунку:
A. ВВП за сумою доходів.
Б. ВВП за сумою витрат.
B. Чистого експорту.
Г. Чистих субсидій державним підприємствам.
Д. Трансфертів.
10. Припустимо, що ВВП збільшився з 500 млрд. гри. до 600 млрд. гри., а дефлятор ВВП зі 125 до 150. За таких умов величи-на реального ВВП:
A. Не зміниться.
Б. Збільшиться.
B. Зменшиться.
Г. Не можна дати відповідь на основі цих даних.
Д. Всі попередні відповіді неправильні.
Література
Основна:
1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика. — M.: Дис, 2001. — С.23 — 37.
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка (опорний конспект лекцій). — K.: Четверта хвиля, 1997. — С.15 — 36.
3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навчальний посібник. — K.: Атіка, 2002. — С.23 — 44.
4. Економічна теорія: макро — і мікроекономіка // За ред. 3. Ватаманюка, С. Панчишина. — K.: Видавничий дім Альтернативи, 2001. — С.134 — 164
5. Задоя А. А., Петруння Ю. Е. Макроэкономика:Учебник. — K.: О-во «Знання», K00,2004. — С. 52 — 68.
6. Мікро — та макроекономіка. Підручник для студентів економічних спеціальностей; у 2 — х частинах // С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. — K.: Основи, 1998. — С. 230 — 241.
7. Мэнкью Н. Г. Макроэкономика. Перевод с англ. — M.: МГУ, 1994. — С. 58-91.
8. Панчишин С. Макроекономіка — К.: «Либідь», 2002. — С. 49 — 75.
9. Савченко А. Г., Пухтасевич Г.О., Тітьонко О. М. Макроекономіка — К.:, 1999. — С.10 — 28.
10. Солонінко К.С. Макроекономіка. Курс лекцій для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Ж.: ЖІТІ, 2000. — С.30-57.
11. Старченко В. Д. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. — K.: Вид- во Європ. Ун-ту, 2002. — С. 11 — 22.
Додаткова:
1. Ковальчук В. М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). — Тернопіль, 1999. — С. 232 — 248.
2. Курс экономической теории. Учебник. Общая редакция проф. Чепурина М. H., проф. Киселева В. А. — Киров, 1997. — С.277 — 288.
3. Макроэкономика: Учебное пособие для вузов // Под ред. И. П. Николаевой. — M.: ЮНИТИ — ДАНА, 2000. — С. 10 — 15.
4. Озель М. Інфляція як один з основних показників макроекономіки.// Вісник НБУ. — 2000. — № 7. — С.43.
5. Осауменко О. Модель динаміки і фактори державного регулювання ВВП.// Економіка України. — 2000. — № 6. — С.10.
6. Экономическая теория. Учебник. Под редакцией Базылева Н. И., Гурко С. П., — Минск, 1998. — С. 356 — 370