Тема 3. Ринок праці

Обсяг годин:

лекція — 2 год.

семінар — 2 год.

самостійна робота — 10 год.

План лекції

1. Ринок праці та державне регулювання зайнятості.

2. Соціальна політика в умовах ринку.

План семінару

1. Ринок праці та механізм його функціонування.

2. Державне регулювання зайнятості.

3. Фактичний розподіл доходів. Крива Лоренца.

4. Політика соціального захисту населення: її основні елементи.

Доповіді: 1. Рівень життя та дифференція доходів населення

України.

Реферати: 1. Система соціального захисту населення України

2. Сучасні проблеми розвитку ринку праці в Україні.

Мета вивчення теми — надати студентам базові знання про меха­нізм функціонування ринку праці в умовах трансформації економіки, показати роль державного регулювання зайнятості і розкрити механізм соціального захисту населення.

1. В першому питанні «Ринок праці та державне регулювання зайня­тості» слід звернути увагу на категорію «зайнятості».

Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі у суспільному господарстві з метою одержання засобів до існу­вання.

Структурно-логічна схема викладання першого питання має такий вигляд (рис. 1.)

Важливу роль у формуванні структури зайнятості відіграє ринок праці, який є невід’ємною частиною системи ринкового господарства.

Ринок праці — це засіб організації трудової діяльності, умови якої визначаються купівлею-продажем робочої сили за критерієм найбіль­шої ефективності. Він характеризується системою відносин між про-

давцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною ін­фраструктурою.

Рис.

Об’єкти ринку праці — це умови найму на роботу, що визнача­ються попитом і пропозицією на ринку праці.

Головними суб ’єктами ринку робочої сили є найманий працівник та роботодавці. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру. Систему суб’єктів ринку робочої сили доповнюють посере­дники.

Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю осіб, які по­требують працевлаштування і визначається кількістю годин робочого часу, яку погоджуються надати працівники за умов певного рівня опла­ти праці. Кількість робочої сили залежить від трьох основних факторів: демографічного, соціального й економічного.

Пропозиція робочої сили визначається рівнем заробітної плати, по­датковою системою, культурою і релігією, авторитетом профспілок та ін.

Попит на робочу силу — це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікацій. Крім того, попит на робочу силу визначають сукупний попит в еконо­міці, технічна оснащеність виробництва.

Рис. 2 Механізм функціонування ринку праці

Коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, з’являється надлишок робочої сили, тобто безробіття. Розрізняють три основних види безробіття: циклічне, фрикційне, структурне. Є також приховане і вимушене безробіття.

Повна зайнятість сумісна з природним рівнем безробіття, при роз­рахунку якого враховують фрикційне та структурне безробіття.

Обсяг виробництва, який здійснюється за умов повної зайнятості, визначає виробничий потенціал економіки. Розвиток циклічної форми безробіття призводить до перевищення фактичного рівня над природ­ним. Економічна ціна цього перевищення оцінюється в розмірі відстані фактичного обсягу ВНП від його потенційної величини. І його розмір розраховується на підставі закону Оукена.

Позаекономічні наслідки безробіття: декваліфікація робочої сили, зміна моральних цінностей, гострі соціальні та політичні ситуації.

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття.

Класична теорія не бачить у безробітті серйозної економічної про­блеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а за умов вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття прибічники цієї теорії вважають зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги.

За кейнсіанською теорією проблема безробіття трактується у недо­статньому сукупному попиті. Держава, підвищуючи доходи або зни­жуючи податки, може збільшити в економіці сукупний попит, що зумо­вить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рі­вень безробіття.

Монетариста — спираючись на класичну теорію відстоюють мож­ливі досягнення рівноваги тільки в умовах повністю вільних конкурен­тних ринків з гнучкими цінами і заробітною платою. Держава не пови­нна втручатися в ринок праці якщо безробіття не перевищує природній рівень. В іншому випадку починає розвиватися стагфляції (зростає без­робіття і інфляція). Вихід можливий тільки за умов проведення жорст­кої фінансово-кредитної політики (податковий і грошово-кредитний механізм). Все це вимагає формування гнучкого ринку праці.

Інші вчені вважають, що безробіття є наслідком деформації та не­гнучкості ринку робочої сили і для подолання цього необхідно створи­ти гнучку структуру заробітної плати та проводити стимулюючу полі­тику на ринку робочої сили.

Головною умовою ефективного функціонування ринку праці є органі­чне поєднання ринкового механізму з державним регулюванням зайнятос­ті. Ринковий механізм забезпечує вільний вибір місця працевлаштування і залежність зарплати від попиту і пропозиції. Державне регулювання має створювати всім громадянам сприятливі умови для реалізації їхнього кон­ституційного права на працю, забезпечувати рівні можливості у здобутті професії, гарантувати мінімальний рівень заробітної плати та забезпечува­ти соціальний захист у разі тимчасової втрати роботи та працездатності.

Серед перелічених функцій держави найскладнішою є створення умов для реалізації кожним громадянином його права на працю, тобто забезпечення повної зайнятості. Теоретичною основою державного ре­гулювання зайнятості слугує кейнсіанська теорія, згідно з якою усунен­ня вимушеного безробіття має досягатися з допомогою політики сти­мулювання сукупного попиту. Але така політика має і негативні побічні наслідки. З одного боку, вона сприяє зменшенню безробіття, а з іншого — породжує інфляцію. Отже, за зменшення безробіття суспіль­ство мусить «розплачуватися» інфляцією. Це означає, що між безробіт­тям та інфляцією існує обернена залежність. Зазначений зв’язок між безробіттям (U) та інфляцією (і) отримав своє узагальнення за допомо­гою кривої Філліпса (рис.3).

Спираючись на криву Філліпса, можна зробити три висновки:

1. Велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфля­цією: можливі лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки;

2. Стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною підвищення інфляції;

3. Вибір співвідношення між безробіттям та інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої проблеми (зменшен­ню безробіття чи зниженню інфляції) він дає перевагу.

Рис. 3. Крива Філліпса у короткостроковому періоді

Крива Філліпса свідчить, що за зменшення безробіття від Uj до U₃ інфляція зростає від i₁ до і₃.

Проте наведений варіант кривої Філліпса адекватно описує залеж­ність між безробіттям та інфляцією лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді між безробіттям та інфляцією спостеріга­ється інший зв’язок. Про це свідчить «крива» Філліпса у довгостроко­вому періоді (рис. 4).

Рис. 4. Крива Філліпса у довгостроковому періоді

На рис.4. короткострокова «крива» Філліпса 1 характеризує такий стан в економіці, коли інфляція дорівнює i₁, а безробіття — природній нормі, тобто U_n.

Реагуючи на зростання інфляції, робітники з часом примусять під­приємців адекватно підвищити зарплату. Це, з одного боку, зменшить прибутковість виробництва, скоротить його обсяги і збільшить безро­біття до U_n, що перемістить економіку в точку T₃. З іншого боку, вини­кне інфляція витрат, яка зросте до і₃. Унаслідок цього «крива» Філліпса переміститься в положення 2. Якщо зарплата знову зросте у відповідь на новий виток інфляції, то цей процес повториться за умови зростання інфляції до і₅ і повернення безробіття до природної норми. З’єднавши точки T₁ і T₅, отримаємо вертикальну лінію, яка є «кривою» Філліпса у довгостроковому періоді.

Наведений сценарій відповідає теорії адаптивних очікувань, згідно з якою зарплата постійно наздоганяє ціни, завдяки чому забезпечується лише короткострокове скорочення безробіття. Але за теорією раціона­льних очікувань спіраль «ціни — зарплата» не виникає, оскільки робіт­ники здатні враховувати майбутню інфляцію наперед у своїх вимогах до зарплати. Тому прибутковість не зросте, що не викличе навіть коро­ткострокового збільшення виробництва і скорочення безробіття, а кри­ва Філліпса матиме лише вигляд вертикальної лінії.

Висновок: у довгостроковому періоді між безробіттям та інфляцією не існує альтернатив. Іншими словами, у кінцевому підсумку стимулююча політика не зменшує безробіття, а породжує інфляцію. У довгостроко­вому періоді проблему зайнятості можна вирішити лише з допомогою неінфляційних методів, здатних забезпечити зростання виробництва за рахунок нагромадження капіталу і збільшення потенційного ВВП.

Крім політики експансії, додатковим елементом політики зайнятості є застосування державою спеціальних методів впливу на ринок праці.

2. Розглядаючи друге питання «Соціальна політика в умовах ринку» потрібно звернути увагу на одну з актуальних проблем — нерівномір­ний розподіл доходів.

Стратегічною метою функціонування економіки є створення умов для зростання життєвого рівня населення. Але в умовах ринку досяг­нення цієї мети супроводжується виникнення надмірної нерівності в доходах домогосподарств. Для визначення ступеня нерівності в дохо­дах використовується крива Лоренця (рис. 5).

Рис. 5. Крива Лоренца

На рис.5 бісектриса 0Д відображає абсолютну рівність в доходах, наприклад, 5% сімей отримує 5% доходу, 25% сімей — 25% доходу і т.д. Насправді певному відсотку сімей відповідає інший відсоток дохо­ду. Цю ситуацію відображає крива Лоренца, тобто опукла крива 0Д, яка відхиляється від бісектриси і свідчить по існування певної нерівності в доходах.

На коливання рівня доходів впливає багато чинників: індивідуальні здібності до праці, відмінності в освіті та рівні професійної підготовки, спадщина від попередніх поколінь тощо. Диференціація доходів, з од­ного боку, — важливий чинник стимулювання людей до праці; з іншого — породжує проблему бідності, яка унеможливлює нормальний розви­ток людини. Це вимагає від держави здійснення політики соціального захисту населення.

2. Соціальна політика — це комплекс соціально-економічних за­ходів держави та місцевих органів влади, спрямований на захист насе­лення від безробіття, зростання цін, знецінення трудових заощаджень і т. ін.

В цілому соціальна політика направлена на вирішення соціальних проблем і включатиме основні гарантії, способи реалізації та її основні елементи.

Загальна характеристика соціальної політики держави представлена на рис. 6.

Рис. 6. Соціальна політика держави

У межах соціальної політики забезпечується необхідний мінімум споживання, перерозподіляються доходи, обмежується безробіття, га­рантується підтримка сім’ї, забезпечення житлом, підвищення рівня освіти та культури.

Відмічається, що ступінь нерівності в доходах менша в країнах, де держава ширше використовує перерозподіл національного доходу на користь найбідніших верств населення через систему оподаткування та державні видатки. В державних бюджетах цих країн передбачаються більші видатки на скорочення реальної нерівності, ніж та яка форму­ється ринком.

Тобто залучаються неринкові чинники регулювання: 1) готівкові та безготівкові трансфертні виплати, 2) різні види допомоги малозабезпе­ченим. В більшості розвинених країн питома вага коштів, що надходять до бідних верств населення, в загальному обсязі соціальних виплат складає ≈19% при низькій кількості такого населення.

На основі перевірки потреб населення державні програми підтримки доходів набувають форми додаткових виплат, які гарантують мінімаль­ний доход, що наближається до межі бідності. Державна допомога до­повнюється також комунальними трансфертами, тобто місцевими сис­темами допомоги.

Особливу стурбованість викликають групи, які найменшою мірою можуть самі себе забезпечити, — це стосується осіб літнього віку і ді­тей. Допомога найбільш незахищеним верствам населення повинна га­рантувати задоволення мінімальних потреб, зокрема в продовольстві. Для вирішення проблеми недоїдання використовуються програми дода­ткового харчування, у відповідності з якими продовольство виділяється безпосередньо саме тим групам, для яких ризик шкоди здоров’ю є най­більшим, наприклад: вагітним жінкам, дітям та особам літнього віку.

Такі програми повинні тісно координуватися з наданням послуг пе­рвинної охорони здоров’я, оскільки недоїдання відображає не тільки нестачу продовольства, але й наявність захворювань.

Визначальна лінія соціального забезпечення періоду реформування економіки полягає в створені системи допомоги не лише для осіб літ­нього віку і нездатних заявити про себе на ринку праці, а й для широ­ких верств населення з низькими доходами, в межах схеми, яку можли­во фінансово підтримати.

Досвід демонструє, що політика соціального захисту малозабезпе­ченого, але працездатного населення має тимчасовий характер. Різні види часткового субсидування, зусилля, спрямовані на скорочення без­робіття є, з одного боку, наслідками, а з іншого боку — необхідністю перехідної економіки.

Від тимчасових заходів потрібно поступово відмовлятися у міру то­го, як набирають силу і швидкість ринкові механізми, оскільки дія цих заходів пов’язана з втручанням держави в процес ціноутворення і рин­ку праці.

Механізм і впровадження соціальної політики зображені на рис. 7.

Рис. 7. Механізм впровадження соціальної політики держави

У контексті всього зазначеного пасивність та фінансова неспромож­ність існуючої соціальної політики обумовлюється надмірно великою кількістю цілей і малою кількістю засобів їх досягнення, що демонструє наступна модель.

Вважається, що обмежене коло цілей при визначенні завдань соціа­льної політики забезпечує більшу гарантію їх досягнення, а якщо кіль­кість цілей перевищує кількість засобів, то виникають цільові конфлік­ти. Прикладами суперечливості цілей є прагнення одночасно забезпечити високі соціальні гарантії і підвищити ефективність вироб­ництва, або збільшити державні трансферти і скоротити дефіцит бю­джету тощо.

Надмірна кількість цілей пояснюється нагромадженням невиріше- них проблем структурної перебудови економіки; тривалим спадом ви­робництва; безробіттям та масовою злиденністю населення; виникнен- ням специфічних ситуацій, спричинених залишками адміністративно- командної системи.

Недостатність засобів соціальної політики обумовлена слабко роз­винутою ринковою інфраструктурою, відсутністю традиції регулюван­ня ринкової економіки, недовірою населення до державних інституцій.

Сучасна система засобів соціального захисту населення в перехід­ний період повинна включати два типи впливу: адаптаційний для пра­цездатного та працюючого населення і соціально-захисний для непра­цездатного та соціально мало захищеного населення.

Основною метою соціального захисту є надання кожному члену су­спільства, незалежно від соціального походження, національної або ра­сової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності.

Ефективна макроекономічна політика потребує соціальної політики у двох напрямках:

1. Здійснення економічного зростання шляхом використання збіль­шення доходів населення як рушійної сили стабілізації вітчизняного виробництва, зміцнення внутрішнього ринку, формування власних джерел заощадження та інвестування;

2. Забезпечення для всіх верств населення реалізації головного принципу ринкової економіки — здатності до самозабезпечення.

Терміни

Ринок праці Добровільне безробіття

Соціальна політика Гнучкі форми зайнятості

Соціальний захист Продуктивна зайнятість

Безробіття Соціальні гарантії

Питання для перевірки знань

1. З яких частин за своїм змістом складається ринок праці?

2. Чим визначається обсяг ринку праці?

3. Чим викликається безробіття з погляду класичної теорії?

4. Поясніть особливості формування ринку праці України?

5. Розкрийте зміст основних принципів формування державної по­літики зайнятості населення?

6. Розкрийте сутність короткострокової кривої Філліпса та виснов­ки, які випливають з аналізу для державного регулювання зайнятості?

7. Назвіть і поясніть основні напрями програмного методу держав­ного регулювання зайнятості.

8. Розкрийте особливості державної політики зайнятості в Україні?

9. Назвіть основні фактори, які спричинюють нерівність у доходах сімей, та розкрийте зміст кривої Лоренца.

10. Розкрийте зміст соціального захисту населення.

Тести

1. За яких умов виникає безробіття?

A. На ринку праці попит на робочу силу більший від пропозиції.

Б. На ринку праці попит на робочу силу менший від пропозиції.

B. Збігання попиту на робочу силу з пропозицією.

Г. Економіка країни перебуває в кризовому стані.

2. Які чинники безпосередньо стимулюють зайнятість робочої сили в країні?

A. Раціональне використання робочої сили.

Б. Високий рівень інфляції.

B. Розширення виробництва за рахунок екстенсивних факторів.

Г. Низька заробітна плата.

3. Яка основна причина безробіття в Україні?

A. Глибока криза в економіці країни.

Б. Низька заробітна плата.

B. Приватизація державних підприємств і розвиток малого бізнесу.

Г. Структурна перебудова виробництва.

4. Обсяг виробництва праці переважно визначається:

A. Пропозицією робочої сили.

Б. Попитом на робочу силу.

B. Рівнем заробітної плати.

Г. Впровадженням нових технологій у виробництво.

5. З погляду класичної теорії причиною циклічного безробіття є:

A. Надмірна зарплата.

Б. Низька зарплата.

B. Надмірна пропозиція робочої сили.

Г. Недостатній попит на робочу силу.

6. Згідно з кейнсіанською теорією причиною циклічного безро­біття є:

A. Негнучкість зарплати.

Б. Низька зарплата.

B. Недостатність сукупного попиту.

Г. Надмірність сукупної пропозиції.

7. Крива Філіпса у короткостроковому періоді відображає зв’язок між безробіттям та :

А. Рівнем заробітної плати.

Б. Рівнем інфляції.

В. Рівнем споживчих витрат.

Г. Обсягом державних витрат.

8. Яка теорія доводить неможливість одночасного зростання безробіття та інфляції?

A. Класична теорія.

Б. Кейнсіанська теорія.

B. Теорія економіки пропозиції.

Г. Теорія раціональних очікувань.

9. Коли в економіці країни існує наявна повна зайнятість праце­здатного населення?

A. За відсутність фрикційного безробіття.

Б. За відсутність структурного безробіття.

B. За відсутність циклічного безробіття.

Г. За відсутність усіх видів безробіття

10. Нерівність у доходах населення країни зумовлюється:

A. Економічною нестабільністю.

Б. Високим рівнем інфляції.

B. Здібностями до праці.

Г. Низьким рівнем соціального захисту.

Література

Основна:

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономика. Навчальний посібник.

— K.: Атіка, 2002. — С.272-288.

2. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. // За ред. С.Панчишина. На­вчальний посібник. — K.: Видавничий Дім Альтернативи, 2001. — С.259-280.

3. Задоя А. А., Петруння Ю. Е. Макроэкономика: Уч. — K.: О-во «Знання», KOO, 2004. — С. 104-123.

4. Круш П.В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. — K.: Політехніка, 2004

— С. 52-57.

5. Панчишин С. Макроекономіка. — K.: Либідь, 2001. — С.296-328.

6. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. — K.: Таксон, 1996 — С.122-138.

7. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теория та политика: Пыдручник. — K.: Таксон, 2004. — С.117-140.

8. Савченко А.Г. та інш. Макроекономіка. — K.: Либідь, 1999. — С.241 -263.

9. Соболев В. Макроекономіка. — X.: НВФ «Студцентр», 1997. — С.141-154.

7. Солонінко К.С.Макроекономіка. Курс лекцій для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. -Ж.: ЖІТІ, 2000.- С.218-246.

Додаткова:

1. Дорнбуш P., Фішер С. Макроекономіка. — K.: Основи, 1996. — С.457­487, 529-568.

2. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика.// Общ. ред. Р. Г. Енцова. — M.: Изд-во МГУ, 1994. — С.199-229.

3. Самюельсон Г.А., Нортгауз В.Д. Макроекономіка. — K.: Основи, 1995.

— С.329-345.

4. Куценко В., Комарова О. Регіональні проблеми розвитку ринку праці.// Економіка України. — 2002. — №3. — С. 92.

5. Пила В. Стратегія ефективної зайнятості. // Економіка України. — 2002.

— № 11. — С. 89.

6. Анішіна H., Верба Д. Вдосконалення державного регулювання зайнятос­ті молоді. // Україна: аспекти праці. — 2003. — № 4. — С. 14-23.

7. Долішній М.І. Про економічну стратегію ефективності зайнятості.// Ре­гіональна економіка. — 2003. — № 1. — С. 75-77.

8. Риндзак О.Т. Мотиваційний механізм активізації політики зайнятості в Україні. // Регіональна економіка. — 2003. — № 1. — С. 252-258.

9. Приймак В. Регіональні особливості безробіття в Україні.// Україна: ас­пекти праці. — 2003. — № 4. — С. 8-14.

10. Гуць М. Проблеми безробіття та рівня життя населення України.// Укра­їна: аспекти праці 2003. — № 2. — С. 13-18.