Зайнятість, її форми. Безробіття: види, показники та соціально- економічні наслідки

Зайнятість це сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями й їх діяльністю з метою отримання доходу.

В економічний теорії та практиці розрізняють ефективну й фактичну зайнятість. Ефективна зайнятість є результатом ефективного розподілу трудових ресурсів, який задовольняє потреби суспільства за кількістю та якістю робочої сили й забезпечує найбільший його обсяг. Фактична - фіксує результат розподілу ресурсів праці. Слід зауважити, що і умовах ринку зайнятість характеризується одночасно як ефективним так і неефективним розподілом робочої сили. Суперечлива природа зайнятості обумовлює необхідність уточнення змісту поняття „суб ’єкт зайнятості”, яке уособлюється „економічно активним населенням”. Економічно активне населення - це частина пра цездатного населення, яка пропонує свою роб очу силу для уча сті в процесі виробництва. Рівень економічної активності відображує частину економічно акт ивного нас еле ння у загальній його чисе льност і, й в изначається за формулою:

Рівень економічної активності = Н ек.ак. /Н • 100%, де Н ек.ак. - чисельність економічно активного населення;

Н - усе населення. Форми за йнят ост і:

- стандартна повна зайнятість;

- часткова за йня тіст ь;

- тимчасова зайнятість;

- само зайнятість

- випадков а зайнят ість.

Ринок праці як економічна категорія відображає сукупність економічних відносин з приводу купівлі - продажу робочої сили Суб’ єктами ринку праці виступають наймані робітники й роботодавці. Об’єктом ринку праці є специфічний товар - робоча сили. Механізм функціонування ринку праці відображує взаємодію попиту й пропозиції на робочу силу, що урівноважується ціною робочої сили - заробітною платою. У реальній дійсності, зазвичай, співвідношення попиту й пропозиції робочої сили кожний раз показує їх кількісну та якісну невідповідність, що й породжує безробіття.

Безробіття - це соціально-економічне явище, що пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї.

Безробітний - це особа з наступними обов’язковими атрибутами: працездатний вік; наявність працездатності; обов’язкова реєстрація у державному фонді зайнятості; активний пошук роботи, обмежений у часі державною службою зайнятості.

Виділяють дві основні теорії існування безробіття:

Класична теорія пояснює скорочення зайнятих збільшенням рівня зарплати, тобто зростанням ціни праці. В имоги праців н иків підвищити зарплату за вищуют ь вит рат и під приємця, які для не допущення зб итковості або зниже ння ре нта бельності, робот одавці компе нсують зростання зарплати скороченням числа зайнятих.

Кейнсіанская теорія спирається на тезу про відставання сукупного попиту спочатку на кінцеві товари, а потім на фактори виробництва, у тому числі і на робочу силу.

У залежності від причин, що викликали безробіття розрізняють наступні її види:

- Фрикційне, пов’язане з механічною міграцією, є результатом добровольної зміни місця роботи, є нетривалим в часі;

- Структурне, пов’язане з нерівномірністю розвитку галузей і територій, є результатом неспівподання між попиту та пропозицією на робочу силу за професійними, кваліфікаційними, географічними ознаками, а також передбачає перекваліфікацію працівників, тому є тривалою в часі.

Єдність фрикційного і структурного безробіття називається природним безробіттям.

- Циклічне (кон’юнктурне), що пов’язане з його динамікою на різних фазах економічного циклу, проявляється у спаді економічної активності за цикл іч них кол ивань, є результатом за га льного скороче ння виробництва і сукупного попит у, що обумовлює скорочення попиту на ринку праці.

Крім того, в економічній теорії й практиці виділяють й інші форми: Інституціональне безробіття, що пов’язане з недосконалістю діяльності державних служб зайнятості або браком інформації у людей;

- Приховане безробіття при формальної зайнятості на непрацюючих об'єктах;

- Сезонне безробіття;

- Застійне безробіття протягом тривалого і не зареєстрованого періоду часу.

Основні показники безробіття і зайнятості:

Рівень безробіття (Рівень Б), який визначається за формулою:

Рівень Б = Кб/ВРХ * 100 = (КСБ + Кфб + Кцб) / (Кн - Кнетр - Кв) • 100,

де Кб - кількість офіційно зареєстрованих безробітних, у тому числі:

Кфб - кількість фрикційна безробітних;

Кцб - кількість циклічно безробітних;

КСБ - кількість структурно безробітних;

Кн - кількість населення;

Кнетр - непрацездатні;

Кв - кількість вибулих зі складу робочої сили;

ВРХ - кількість офіційно зареєстрованої робочої сили (безробітних і зайнятих), тобто ВРХ = Кб + Кз.

Рівень зайнятості (Рівень З), який визначається за формулою:

Рівень З = 100 - Рівень Б = Кз /ВРХ • 100

Природний рівень безробіття,який визначається за формулою: Природний рівень Б = (Кфб + КСБ) /ВРХ • 100, або Природний рівень Б = (Кб - Кцб) /ВРХ • 100.

Рівень повної зайнятості, що визначається за формулою:

Рівень повної зайнятості = 100 - Природний рівень Б, або Рівень повної зайнятості = (Кз + Кцб) / ВРХ • 100.

Безробіття має соціальні та економічні наслідки. Соціальні наслідки проявляються у зниженні рівня життя, еміграції, криміналізації, зростання самогубств та погіршення інших демографічних показників. Економічно безробіття призводить до зниження обсягів ВВП і відставання реального ВВП від потенційного. Потенційний ВВП - це реальний обсяг виробництва при природному рівні безробіття. Відставання ре ального ВВП від поте нційного описується законом Оукена, який дозволяє визначити абсолютні втрати продукції, що пов’язані з будь -яким рівнем безробіття. Закон Оукена наголошує: якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень на один відсоток, то відставання реального ВВП від поте нційного становить два з половиною проценти

3.