Власність як економічна категорія. Типи, форми та види власності

Соціально -економічним стрижнем будь-якої економічної системи є відносини власності.

Власність (як економічна категорія) - це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення чинників й результатів виробництва.

Місце власності в економічній системі визначається тим, що саме вона визначає: спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва; специфічність дії економічних законів; цілі й мотиви виробництва; характер розподілу й споживання ст вореного продукт у; пануючу систему політич но ї й економічної влади

Відносини власності проявляються через її об'єкти й суб’єкти Об'єкти вла сності - це все те, що можна привласнити (на приклад, зас оби виробництва, нерухомість, природні ресурси, цінні папери, інтелектуальна власність, культурні та історичні цінності тощо). Суб' єкти власності - це персоніфіциро- вані носії відносин власності (наприклад, окрема особо як носій майнових і не - майнових прав й обов'язків; юридичні особи; держава в особі органів держав­ного управління, муніципаліт етів тощо).

Юридичний аспект власності відображається в реалізації прав власності на майно та інші господарські активи. Ключовими категоріями з точки зору прав власност і є такі:

- користування як процес виробничої експлуатації об'єкта;

- володіння як фактичне панування над об'єктом;

- розпорядження як право прийняття управлінських рішень;

- відчуження з втратою прав власника;

- траст як делегування прав власності іншій особі.

Існує два підходи до класифікації форм власності.

Перший - вертикально-історичний, передбачає, що кожній цивілізації відповідав пануючий об' єкт привласнення (Аграрна цивілізація спиралася на земельну власність і сільське господарство як головну галузь. Але в межах зазначеної системи виділяють географічно-локальні форми: античну, азіатську і германську цивілізацію. Індустріальна цивілізація відрізняється домінуванням у якості головного об'єкта власності засобів і умов праці.

Постіцдустріальна форма цивілізації характеризується перевагою власника інформації).

Другий - горизонтально-структурний (передбачає класифікацію економічних форм власності, її видів і типів). Умовами й критеріями цієї класифікації є рівень розвитку продуктивних сил, характер поєднання робітника із засобами виробництва, ступінь правочинностей суб’єкту та ресурси, результати управління виробництвом, механізм розподілу доходів.

Відзначимо основні типи й форми власності:

- приватна (індивідуальна, сімейна з використанням найманої праці або без зазначеного використання);

- державна (загальнодержавна, місцева (комунальна, муніципальна));

- колективна (кооперативна, часткова (пайова), корпоративна (акціонерна), суспільних організацій, асоціацій та ін.);

- змішана за участю представників не менш двох вказаних типів, зокрема, сумісна за участю іноземних учасників.

Економічний розвиток людства постійно пов’язаний з процесами зміни типів і форм власності. Принциповими є такі категорії:

- роздержавлення як комплекс заходів, які спрямовані на подолання державного моно полізму;

- приватизація як форма роздержавлення з відчуженням колишнього об’єкта державної власності на користь недержавної особи;

- націоналізація як процес, протилежний приватизації;

- денаціоналізація (реприватизація) як процес повернення до приватних володарів об’єктів, що були раніше націоналізовані.

2.