Конкуренція: зміст, види і форми

Важливою складовою ринкової економіки є конкуренція. Конкуренція означає економічне суперництво між уособленими виробниками продукції, відносно задоволення інтересів, пов’язаних з продажу продукції, виконанням робіт, надання послуг одним і тим самим споживачам.

Умовами виникнення конкуренції є:

- наявність на ринку більшої кількості виробників конкурентного продукту або ресурсу;

- свобода виробників віднос но вибору господарської діяльності;

- відповідність між попитом й пропозицією;

- наявність ринку засобів виробництва.

Конкуренція проявляється у різноманітних формах, які по мірі розвитку ринкового господарства стають ще більш різноманітними.

У сучасній економічній думці існує декілька підходів до аналізу видів конкуренції:

- перший відрізняє внутрігалузеву, міжгалузеву та міжнародну конкуренцію;

- другий розрізняє добросовісну (цінову - означає, що основним методом боротьби з конкурентами є ціна, тобто боротьба за зниження витрат, підвищення продуктивності праці, впровадження досягнень НІН та нецінову, що зв’язана із стратегією боротьби за створення зовнішніх умов, що покращують реалізацію продукції - якість, реклама, сервіс тощо) та недобросовісну конкуренцію, що направлена на отримання комерційної вигоди й забезпечення домінуючого становища на ринку й не виключає обман споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів, державних органів);

- третій передбачає аналіз конкуренції у залежності від кількості

конкурентів, обсягу продукції, методів конкурентної боротьби,

потенційних спо живачів й від повідно розр ізня є досконалу та не досконалу конкуренцію.

В економічній теорії прийнято вважати,що досконала конкуренція характеризується такими ознаками:

1) 1.

Нро це говорить друга озна ка

2) 2. Стільки, що фірма не в змозі впливати на ринкову ціну. Фірма може тільки

пристосовуватися до ринкової ціни, визначеної ринком (фірма є ціноотримув аче м)

3) 3. Однорідність однойменних товарів, які не відрізняються від товарів інших

фірм.

4) 4. Виключаються всі форми дискримінації споживачів.

5) 5. Відсутні економічні і юридичні бар’єри для вступу в галузь.

6) 6. Абсолютна мобільність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів між

галузями і фірмами.

7) 7. Виключаються будь-які угоди між фірмами з контролю ринку.

8) 8. Продавці і покупці мають інформацію про події на ринку.

Термін „чиста конкуренція” означає такий випадок, коли для всіх учасників конкуренції вихідні умови рівні (крім величини капіталів, але й вони сумірні). Цьому терміну близькі поняття „вільна конкуренція ”, „вільний ринок”.

Далі слід нагадати, що попит окремої чисто конкурентної фірми цілком еластичний, тобто фірма не може видобути більш високої ціни, обмежуючи обсяг випуску, не потребує вона і більш низької ціни, щоб збільшити свій обсяг продажу. Графічно ця ситуація виглядає так (рис. 2.4.1.).

Сказане означає, що графік ринкового попиту на даний товар буде еластичний. Його крива має звичайний вигляд, оскільки всі фірми можуть вплинути на ринкову ціну, не окрема фірма (рис. 2.4.2.). При цьому графік попиту на продукцію окре мо ї фірми одночасно є і гра фіком в иручки від одиниці продукції, або середньої виручки (AR - average revenue). Середня виручка в умовах чистої конкуренції дорівнює ціні: AR = P.

Усякий раз, коли фірма обмірковує, на скільки змінити обсяг виробництва, вона буде стурбована тим, як зміниться її виручка в результаті цього зрушення у випуску.

Додаткова виручка, що є результатом продажу ще однієї одиниці продукції, називається граничною виручкою (MR-marginal revenue).

Поняття „чиста конкуренція” в економічній теорії має унікальне значення. Справа тут у тому, що чиста конкуренція (своєрідна „фізика без тертя”), дозволяє побудувати деяку ідеальну модель функціонування економіки, порівняно з якою можна вивчати реальні ринкові структури

У короткостроковому періоді конкурентна фірма має у своєму розпорядженні незмінне обладнання і намагається максимізувати прибуток, змінюючи витрати праці, матеріалів.

Існують два підходи (принципи) до визначення рівня виробництва, при яких конкурентна фірма отримуватиме максимальний прибуток. Зауважимо, що вони діють в умовах будь-якої ринкової структури

1) Принцип співвідношення загальної (валової) виручки TR і загальних(валових) витрат ТС.

Економічний прибуток, до якого фірма прагне - це різниця між загальною виручкою і загальними витратами

2) Принцип співвідношення граничної виручки (MR) і граничних витрат (МС).

Із зростанням випуску продукції збільшуються як загальні витрати, так і загальна виручка. Якщо збільшення виручки перевищує збільшення витрат (тобто TR > TC), то збільшення випуску на одну одиницю збільшує сукупний прибуток. Якщо ж збільшення витрат перевищує збільшення виручки (тобто TC > TR), то збільшення випуску на одну одиницю зме ншу є сукупний прибут ок. Отже, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги вироб ництва доти, доки гранична виручка перевищує гра ничні витра ти, і скорочувати випус к, як т ільки гранич ні витрати почнуть перевищувати граничну виручку.

Максимізація прибутку фірми досягається тоді, коли настає рівність між граничною виручкою і граничними витратами MR = MC.

Це правило є точним орієнтиром максимізації прибутку для будь-якої ринкової структ ури.

Для чисто конкурентної фірми це правило можна сформулювати у вигляді MC = P, бо гранична виручка дорівнює ціні.

Таким чином, на чисто конкурентному ринку фірма розширює виробництво до точки, в якій МС = Р, тобто граничні витрати зрівнюються з ціною. У цій точці фірма досягає оптимального рівня виробництва і знаходиться у стані рівноваги, з якого не вийде, доки не зміниться ціна або вит рат и.

Умови довгострокової рівноваги можна узагальнено сформулювати у вигляді такого рівняння:

(ціна = граничні = короткострокові = довгострокові середні) витрати середні повні витрати витрати

Здатність фірми до виживання на ринку характеризує показник - коефіцієнт конкурентоспроможності (ККф), який визначається як співвідношення між ринковою вартістю і витратами виробництва:

До ринку недосконалої конкуренції відносять монополістичну конкуренцію та олігополію.

Монополістична конкуренція - одна з форм недосконалої конкуренції. На такому ринку діє безліч фірм, причому серед них або взагалі немає великих, або вони не мають вирішальних переваг над дрібними і сусідять з ними Бар’ єри на шляху входу до цього ринку порівняно невеликі.

Неважкий, звичайно, і вихід з нього - завжди знаходяться покупці, готові купити невелику справу.

Саме такий тип ринку характерний для харчової промисловості, вироб ництва од ягу і взуття, книговидання, роздрібної торгівлі, багатьох видів пос луг та ряду інших галу зе й.

Кожна з фірм, що діє в умовах монополістичної конкуренції, контролює лише невелику частку всього ринку відповідного продукту. Однак диференціація товару пр изводит ь до т ого, що єдиний ринок розпадається на окремі, від носно самост ійні частини (які назива ють се гмента ми ринку), де частка навіть маленької фірми може стати дуже в еликою.

Диференціація продуктів виникає через існування між ними відмінностей в якості, сервісі, рекламі.

Перша група факторів диференціації продуктів_пов’язана з їх якістю. Якість не є одномірною характеристикою, тобто не зводиться тільки до того, гарний цей товар чи поганий. Навіть основні споживчі властивості найпростіших продуктів різноманітні.

Так, зубна паста повинна: а) очищувати зуби; б) дезінфікувати порожнину рота; в) зміцнювати емаль зубів; г) зміцнювати ясна; д) бути приємною на смак та ін.

Тому вже вибір пріоритетів в основних споживчих якостях відкриває можливості для широкої різноманітності продуктів.

І всі вони стають по-своєму унікальні: одна паста краще за інші зміцнює ясна, друга - найсмачніша, третя...

Основою для диференціації можуть служити також додаткові споживчі властивості, тобто особливості товару, які впливають на легкість або зручність його використання (наприклад, різні розміри розфасування, відмінність упа ков ок т ощо).

При цьому, як свідчить практика, на зрілому насиченому ринку саме додаткові властивості виз нач ают ь долю товару. Так, один із значніш их успіхів в історії компанії „Пепсі - кола” пов’язаний із введенням півтора літрових пластмасових пляшок (проект „Великий смак пепсі”).

Основою диференціації продуктів можуть стати навіть уявні якісні відм інності між ними. Так, давно відомий той факт, що значний про цент тих людей, які палять, на тестових випробуваннях виявляються неспроможними відр ізнит и „с вою” ма рку с игаре т від інших, хоч у звича йному житті ку пують тільки її. З точки зору ринкової поведінки, не має значення, чи дійсно відрізняються товари Головне - щоб споживачеві так здавалося.

Важливою якісною характеристикою продукту є його місцеве положення. Для роздрібної торгівлі та багатьох інших видів послуг саме географічне розм іще н ня має вирішальне зна чення. На приклад, якщо мере жа заправних станцій невелика, то найближча бензоколонка автоматично стає майже монополістом для всієї округи

Друга група факторів диференціації продукту - відмінності в сервісі. Повний цикл сервісу вміщує: передпродажне обслуговування (допомога у виборі необхідного продукту); сервіс на момент покупки (перевірка, доставка, налагодження); після продажне обслуговування (гарантійний та післягарантійний ремонт, внесення поточних поліпшень, консультації з оптимальної експлуатації).

Кожна з цих операцій може виконуватися в різному обсягу (або взагалі не виконуватися). У результаті один і той же продукт являє собою цілий спектр різновидів, що відрізняються за своїми сервісними характеристиками і перетв орю ються нібито в цілком різні товари.

Третя група факторів диференціації продукту пов’язана з рекламою. По- перше, ре кла ма виявляє скриті в товарі відм інності від аналогічних т оварів. Наприклад, реклама точно адресує споживача до того сорту зубної пасти, з багатьох сотень іс нуючих на ринку, який йому не обхід ний за с воїми властивостями. По-друге, реклама сприяє формуванню нових потреб. Пригадаймо популярний на нашому телеекрані ролик. Чи багато хто відчував потребу мати „шампунь і кондиціонер в одному флаконі”, а не у двох, поки зручність цього не пояснила реклама („Я просто мию волосся і йду”)? По-третє, реклама створює диференціацію продуктів там, де дійсної різниці між ними немає.

Наприклад, як ми вже говорили, на ринку сигарет багато які якісні відмінності мають уявний характер. За уявними відмінностями якості часто приховуються цілком реальні відмінност і в рекламі, хоч споживач про це може і не підозрювати

Таким чином, диференціація продукту забезпечує фірмі відомі монополістичні переваги Саме тут виникає ще одна цікава річ.

Раніше ми говорили, що доступ у галузь за умов монополістичної конкуренції досить вільний. Тепер можемо уточнити це формулювання: вхід на такий ринок не блокований ніякими іншими бар’єрами, за винятком перепон,

пов'язаних з диференціацією продукту. Диференціація продукту не тільки створює для фірми переваги, але й допомагає їй захистити себе від конкурентів. Тому фірми цілком свідомо створюють і підтримують диференціацію, при цьому для себе вони домагаються додаткових прибутків, а на ринок приносят ь різноманіття товарів.

Зазначимо, що ізоляція сегментів ринку одного й того ж продукту не абсолютна.

Фірмам постійно доводиться рахуватися з конкуренцією чужих товарів, що схожі на власній, бо попит на кожний з них високо еластичний: як тільки ціни на продукцію однієї фірми зросли, попит переключається на продукцію інших фірм. Це не дозволяє цим товарам знаходитися у прямій конкуренції

Поєднання монополії та конкуренції визначає основні риси поведінки фірми на ринку, для позначення якого економісти невипадково вживають назву монополістичної конкуренції, що включає обидва ці терміни

На закінчення розглянемо чисту конкуренцію та економічну ефективніст ь.

Більшість економістів підтримують думку, що чисто конкурентна економ іка веде до найбільш е фект ивного викорис тання обмежених ре сурсів сус пільст ва, тобто е кономіка конкурентних цін праг не розпод ілити обмежену кількість ресурсів так, щоб максимізувати задоволення потреб.

Виробнича ефективність чистої (досконалої) конкуренції виходить з умови довгострокової рівноваги: P = АТС, ціна дорівнює мінімальним середнім пов ним вит рат ам.

Ефективність розподілу ресурсів за умов чистої конкуренції виходить з правила: P = МС, графічно це точка перетину лінії ціни (тобто графіка попиту і графіка граничних витрат, він є графіком пропозиції). У рівноважній ситуації ринок дос коналої конкуренці ї виробляє таку кількість прод укції, що відповідає точ ці перетину гра фіків попиту і пропозиції. В економіці, де всі ринки чисто конкурентні і в ідсут ній зовнішній вплив, пита ння про те, що виробляти, вирішується автоматично.

Разом з тим економісти виділяють ряд факторів, що перешкоджають досягненню ефективності в конкурентній економіці:

1) Немає причини, за якої конкурентна ринкова система приведе до оптимального розподілу доходів; нерівномірний розподіл доходів;

2) Розподіляючи ресурси, конкурентна модель не враховує зовнішні ефекти, тобто не враховує форми економічної діяльності, що можуть завдати шкоди оточуючим, не враховує також виробництво суспільних благ;

3) Ринки чистої (досконалої) конкуренції не завжди забезпечують швидкі темпи науково-технічного прогресу;

4) Економіка чистої конкуренції не завжди забезпечує розробку нових товарів і

достатній діапазон споживчого вибору, бо передбачає випуск однорідної продукції більшістю фірм.

Використовуючи загальні критерії для класифікації моделей ринку залежно від панівного типу конкуренції, охарактеризуємо основні ознаки олігополіст ич ного р инку.

1. Олігополія у перекладі з грецької означає „панування небагатьох”, тому головною оз на кою олігополістичного ринку є панування на ньому кількох фірм(їх може бути від трьох до двадцяти). Олігополія займає весь діапазон між чис тою моно полією та моно поліс тичною конкуре нцією. Олігопол істичний ринок формується за умови досягнення вис окого с тупеня концентрації виробництва.

2. Продукт, який виробляє олігополія, може бути як стандартним, так і диференційованим.

Типовими олігополістичними ринками є ринки сталі, автомобілів, мета лів, цемент у. Одна к від ха ракте ру продукції (ст андартна чи диференційована) суттєво не зале жить функціонування да ного ринку, тому при под альшому а налізі поведінці фірм и - олігополіс та не прид ілятиме мо йому уваги.

3. Оскільки частка будь-якої фірми - виробника на даному ринку досить значна, кожен з них може проводити самостійну цінову політику. Однак слід враховувати, що результати цієї політики багато в чому залежать від реакції на дії одного учасника ринку з боку інших виробників. Тому кожна з фірм- олігополістів чітко розуміє свою залежність від інших фірм.

Розуміння цієї залежності та можливість явної і неявної координації спільних дій є ключовими в олігопольній поведінці.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Він не настільки заблокований, як на ринку чистої монополії, але деякі бар’єри мають місце (певні законодавчі норми, масштаби виробництва та ін.).

Таким чином, олігополія - це ринкова структура, яка належить до недосконалої конкуренції та має принципову відмінність від інших, а саме: незначна кількість виробників дає можливість кожному проводити самостійну цінову політику, однак взаємна залежність досягає такого значення, що жодна фірма не наважиться на будь-які дії, не спробувавши прорахувати вірогідну відповідну реакцію своїх конкурентів.

Залежність поведінки фірми-олігополіста від реакції конкурентів (а не тільки від попиту і витрат ) називається олігопольною залежністю. Будь-яка модель олігополі ї повинна містити схему від повідних дій фірм и на реакцію конкурентів, викликану зм іною по ложення на ринку. Розрізняють такі мод елі олігопольної поведінки:

1. Теорія „ламаної кривої попиту”.

2. Олігополія, заснована на таємній змов

3. Лідерство в цінах.

4. Модель цінової поведінки олігополії за принципом „ витрати плюс ”

5. Теорія ігор у поведінці олігополії

При аналізі економічної ефективності олігополістичного ринку не виклика є сумніву той факт, що у форм і ка рте лю олігополія вкрай не ефективна. З точки зору деяких економ іс тів, олігополія більш неб ажана мод ель ринку ніж монополія, бо вона може маскуватис я під монопол істич ну конкурен цію, проводити приховану політ ику узгодження цін, обходити антимонополь не за конодавст во і проводит и при ць ому принципи чистої монополії. Тому рекомендується удосконалювати законодавство, впроваджувати дієві способи обмеження олігополії.

Існує й інша точка зору на роль олігополії в економічній системі, яку свого часу обґрунтували Й.Шумпетер та Дж.Гелбрейт. Визначивши певні вит рат и суспільст ва від панува ння олігополіст ичної конку ренції в окрем их галузях виробництва, вони вважали, що ці витрати у багато разів перевищуються виграшем від впливу олігополії на науково-технічний прогрес.

3.