Економічна система: поняття, основні її типи

Економічна система - історична сукупність виробничих відносин, що відповідає продуктивним силам і взаємодіє з ними, ґрунтується на основі об’єктивних законів і суб 'єктивних чинників.

- цілісність;

- органічність;

- мобільність;

- ієрархічність.

Важливою характеристикою економічної системи є її структурні елементи:

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

Економічні відносини — це відносини між людьми з приводу вироб- ництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ. Система економічних відносин складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин, основою яких є відносини власності, які займають визначальне місце у структурі економічних відносин та в економічній системі взагалі, виконуючи в ній системоутворюючу функцію. Техніко-економічні й організаційно-економічні відносини відображають систему відносин „людина - виробництво”. Соціально- економічні відносини відображають систему відносин „людина - людина ”.

Господарський механізм складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень. Його функція полягає у забезпеченні динамічної рівноваги у суспільному виробництві, перш за все між виробництв- вом і споживанням, попитом й пропозицією.

Треба підкреслити багаторівневість системи з такими основними суб 'єктами:

- мікрорівень з діяльністю індивідів, сім’ї, підприємств і установ;

- метарівень з інститутами окремих регіонів, галузей, виробничих компле ксів;

- макрорівень з функціонуванням державних і загальнонаціональних організацій (профспілок, об’ єднань підприємців та іи);

- мегарівень з взаємодіями міжнародних і міждержавних учасників.

Розвиток економічних систем оцінюється за такими основними критеріями:

- форми й типи власності як стрижень соціально-економічних відносин;

- технологічні способи виробництва як єдність конкретно-історичних

- прод уктивних сил і організаційно-економ ічних від носи н;

- спосіб управління і координації економічної діяльності.

Визначають такі основні типи економічних систем:

- традиційна (патріархальна), характеризується: багатоукладністю

економіки; збереженням натурально-общинних форм господарювання; відс талою те хнікою й т ехнологією; використанням ручної праці; нерозвиненою інфра структ урою; пот ерпає від засилля іноземного капіталу та не в міру активно го пере роз под ілу на ціона льн ого доходу д ержавою тощо;

- командно-адміністративна, характеризується пануванням державної вла сності; в ідсут ніст ю конк уренції; д иректив ним плануванням; неринко- вими господарськими зв’язками; управлінським характером розподілу; ігноруванням законів товарно-грошових відносин; жорсткою підпоряд- кованіс тю суб’єктів господарювання; нерозв ине ніст ю або від сут ніст ю ринк ового менталітету тощо;

- ринкова економіка, характеризується різноманітністю форм власності при домінуванні прива тно ї; пануванням товарно-грошових від носин, конкуренцією; вільним ціноутворюванням, що ґрунтується на взаємодії попиту й пропозиції; свободою під приєм ницт ва; пріоритетом ос обис того інтересу тощо.

- змішана, характеризується високим рівнем розвитку продуктивних сил; розвиненою інфраструктурою; різноманіттям форм власності й рівно­правним функціонуванням різних господарських суб’єктів; поєднанням ринкового механізму з державним регулюванням, їх органічне перетинан­ня; орієнтована на посилення соціальної направленості економіки; є адек­ватною формою функціонування сучасних розвинених країн;

- перехідна, характерна для країн, які вивільнилися від адміністративно- командної економіки й зд ійс нюють трансформації до р инку, т рансформа- ційний процес здійснюється суперечливо, бурхливо з гострими соціально- економічними потрясіннями, кризовими явищами

2.