Основні напрямки реформування податкової системи в Україні

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю вива­женої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні, по-перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку, по-друге, зумовлює використання податків не як засобу регулювання економічних процесів, а як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції. Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при визначенні ставок оподаткування. Наприклад, в Україні в 1991 р. справлявся податок з прибутку, в 1992 р. — з валового доходу, в 1993 р. — спочатку з прибутку, а потім (з II кварталу) знову з доходу. В 1994 р. об'єктом оподатку­вання залишився доход, а в 1995 р. знову було здійснено перехід до оподаткування прибутку. Коли в 1993 р. перейшли до оподаткуван­ня прибутку, ставку було встановлено в розмірі ЗО відсотків. Проте оподаткування за цією ставкою зменшило надходження до бюдже­ту. В результаті знову було здійснено перехід до оподаткування валового доходу за ставкою 18 відсотків. Однак і ця ставка не забез­печила надходження до бюджету на необхідному рівні, і в 1994 р. її було збільшено до 22 відсотків.

Не набуло суттєвого значення і використання такого регулюю­чого засобу, як податкові пільги. Згідно з чинним законодавством про оподаткування прибутку підприємств можуть застосовуватися мінімальні податкові пільги.

до 20 відсотків — на відшкодування витрат підприємств на ре­конструкцію і модернізацію активної частини основних фондів;

до 50 відсотків — на відшкодування витрат підприємства на за­купівлю спеціального обладнання для забезпечення роботи інвалі­дів І та II груп;

до 100 відсотків — на відшкодування витрат підприємств громад­ських організацій інвалідів, де інваліди становлять більш як 50 від­сотків загальної чисельності працюючих.

Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуаль­ніших сучасних завдань. Вирішення його потребує вивчення світо­вого досвіду впливу різних засобів податкової політики на еконо­мічні процеси. Однак слід ураховувати, що в специфічних еконо­мічних умовах України ці засоби можуть дати зовсім інші наслідки, ніж в країнах з розвиненою ринковою економікою, і ніж ті, на які розраховували, впроваджуючи їх.

Наприклад, кейнсіанська податкова політика спрямована на сти­мулювання ефективного сукупного попиту, який, в свою чергу, впли­ває на виробництво. Проте в Україні в умовах значного рівня моно­полізації, економічної та політичної нестабільності на зростання су­купного попиту під впливом стимулюючої податкової політики вироб­ники інвестиційних і споживчих товарів можуть відреагувати не збіль­шенням обсягів виробництва, а скороченням їх і підвищенням цін.

Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєво­му зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі — розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з такими заходами:

комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків, через те що власних коштів підприємств недостатньо для проведення серйоз­ної інвестиційної політики в умовах спрацьованості більшості ос­новних фондів підприємств;

активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визна­ченням і гарантуванням прав власності, що дасть можливість влас­никам і менеджерам отримувати прибутки від виробництва та інвес­тування і зацікавить їх в інвестуванні коштів;

демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагу­вати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, а розши­ренням виробництва;

стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій;

політичною і правовою стабілізацією, які сприятимуть зростан­ню впевненості підприємців в майбутньому і стимулюватимуть їх до інвестування в економіку.

Щодо зростання попиту на споживчі товари, а отже, створення умов для розширення їхнього виробництва, то сприятлива податкова політика у сфері особистого прибуткового оподаткування має поєд­нуватися з суттєвим зростанням особистих доходів на базі глибокого реформування системи оплати праці на державних підприємствах і в бюджетній сфері. Це, в свою чергу, змінить співвідношення між скла­довими частинами валового доходу країни на користь заробітної пла­ти, дасть можливість реформувати податкову систему в напрямі під­вищення в ній ролі особистого прибуткового податку і зменшення ролі податку на прибуток підприємств. Зменшення частки податку на прибуток у податкових надходженнях до державного бюджету розширить можливості використання цього податку з метою регулю­вання економічних процесів.

Невипадково податкова система України знаходиться в центрі уваги вищих державних органів країни. Наробляється система за­конодавчо-нормативних актів з цього питання.

Основне в податковій політиці на сучасному етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямах:

зниження загального рівня податкового тягаря;

забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом запровадження інвестиційних податкових пільг;

реалізації соціальної спрямованості податкової системи;

удосконалення механізмів обчислення і стягнення податків;

удосконалення для виконання вищезазначеного правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в Подат­ковому кодексі.