Типи політичних систем

В сучасній науці про політику існують різні класифі­кації політичних систем, визначаються їх різні форми і типи в за­лежності від критерію поділу. Багато політологів і соціологів ви­діляють моделі правління, використовуючи два основних критерії: ступінь централізації влади і владних структур (поділ в залежності від числа учасників процесу прийняття рішень) і тип цінностей.

Англо-американська політична система діє в Англії, США, Австралії, Канаді, характеризується гомогенністю культури: по­літичну мету і засоби її досягнення поділяють всі. Свобода осо­бистості, масовий добробут та безпека більшості населення став­ляться над усе. Глибоко диференційована в політичній системі структура політичних інститутів і ланок: кожна політична партія, соціальна спільність, прошарок мають конкретну мету і здійс­нюють свої функції. Для англо-американської політичної системи характерна висока стабільність, розподіл влади та ін.

Континентально-європейська політична система властива Німеччині, Італії, Франції, характеризується змішаною політич­ною культурою, співіснуванням нових та старих політичних культур. Франції, поруч з традицією представницької влади, вла­стиві плебісцитарна традиція, схильність до популізму та ін., а також введення форм прямої демократії (в періоди Наполеона, де Голля). Характерна для континентально-європейського типу по­літичної системи і багатопартійність: політичні партії виступа­ють з різною ідеологією і стійкими національними традиціями, що мають значний вплив у суспільстві.

В багатьох доіндустріальних або частково індустріальних країнах Азії, Африки та Латинської Америки існують і функціо­нують різні політичні системи з властивою їм змішаною політич­ною культурою: суміш західних цінностей, етнічних традицій, релігійних. Суміш політичної культури в політичних системах доіндустріальних і, окремо, індустріальних країн дуже відрізня­ється від змішаної політичної культури політичних систем країн Західної Європи, поєднуючи найнесподіваніші протилежності. Тут же нечітко поділяються влади. Часто законодавчі функції ви­користовують управлінські, владні структури і армія. Законодав­чі органи втручаються в судові процеси та ін. Тут сильний і осо­бистий авторитет, панування якоїсь однієї політичної партії, що узурпує владу. Широко використовується насилля. Обмежена участь населення в політичному житті країни.

Тип тоталітарних політичних систем властивий фашистсь­кій Італії, нацистській Німеччині, франкістській Іспанії, а та­кож, до початку 90-х років XX ст., народно-демократичним країнам Східної і Центральної Європи (Албанія, Румунія, Болга­рія, Польща та ін.). В тоталітарних суспільствах будуть відсутні незалежні соціальні спільності, верстви, що прагнуть різними за­собами впливати на владні структури з метою задоволення їх ви­мог та інтересів — економічних, соціальних, культурних, етніч­них, територіальних, галузевих, релігійних та ін. Політичні комунікації суворо контролюються центром. Характерна і над­звичайна централізація влади, і високий ступінь насилля. Проте багато політологів висловлюють думку, що побудована на абсо­лютному примусі і насиллі політична система немислима. В су­часному світі найбільш поширеними виділяються серед політич­них систем демократичні, тоталітарні, авторитарні. За хара­ктером політичного режиму виділяють традиційні і модернізова­ні, консервативні політичні системи.

3.