Типи політичного процесу

Політичні процеси бувають двох типів: зовнішньопо­літичні та внутрішньополітичні. Організаційна структура полі­тичної і державної влади — справжній стрижень політичного процесу, зумовлює ті чи інші обсяги політичної активності насе­лення, впливає на засоби політичної мобілізації громадян, панівні методи управління.

Відкритий політичний процес відзначається тим, що політичні інтереси соціальних спільностей, груп і громадян систематично виявляються у виборчих перевагах, програмах політичних партій і рухів, а також в інших формах публічної прихильності людей до державної влади. При демократії це виражається в безперервних контактах між соціальними спільностями, групами, громадянами та інститутами, структурами влади, обговоренні і оспорюванні окремої та загальної мети і проблем, корегуванні здійснюваного під впливом громадської думки політичного курсу. В умовах то­талітарних режимів висвітлюються інші риси політичної взаємо­дії суб’єктів та інститутів влади: адміністративна безкрайність центру, всепроникаючий силовий вплив держави на рядових громадян тощо.

Тіньовий політичний процес базується на публічно неоформ- лених політичних інститутах та центрах влади, а також на таких владних домаганнях соціальних верств, груп та окремих грома­дян, що з різних причин не передбачають спрямування до офі­ційних суб’єктів та об’єктів влади тощо. Центрами влади, до яких апелюють громадяни, виступають заборонені, нелегалізовані та невизнані суспільством структури (мафіозні клани, діючі на тій чи іншій території). Владно-політичний простір регулюється прийнятими в таких центрах рішеннями, запропонованими ними засобами та нормами реалізації мети, встановленими правами та свободами діючих суб’єктів. Тіньовий політичний процес може виступати і в альтернативній офіційній політичній формі (пара­зитування мафіозних структур на державних інститутах влади тощо), і в неальтернативній формі, коли вища влада певних ін­ститутів офіційно не афішується, але зізнається. Така ситуація — досить типова.

Сучасний історичний період характеризується найбільш глибо­кою і всебічною кризою тоталітарних та авторитарних політичних режимів у різноманітних регіонах світу. У деяких країнах демок­ратичні домагання маскуються в авторитарну практику, в інших відбувається справжній рух у бік демократії. Інколи насильство покликане нейтралізувати сповзання суспільства до повного краху і стану, близького до анархії. Для того, щоб оцінити неоднозначні зміни, що відбуваються в політичних системах, необхідна теоре­тична основа для порівняльного аналізу, здатного узагальнити на- йширшу різноманітність політичних систем. Політичний розви­ток — це зростання спроможності політичної системи.

ЛіТЕРАТУРА

Вахромеев А. А., Дерябина М. А., Языкова А.А. Страны Вос­точной Европы: время кардинальних перемен. — М., 1990.

Власть. Очерки современной политической философии За­пада. — М., 1989.

Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. — М., 1990.

Салмін А. М. Політичний процес і демократія // Полис. — 1993. — № 3.

Основы политической науки. Учебное пособие / Под ред. проф. В. П. Пугачева. — ч. І і ч. II. — М., 1993.

Булан А. П., Ситник О. I. Проблеми становлення та розвитку демократії в сучасній Україні // Політологічний вісник. — ч. 3. — К., 1993.

Питання для повторення

♦ В чому суть політичного процесу? Які існують типи по­літичного процесу?

♦ Форми та умови прояву політичного процесу.

♦ Що таке політична участь? Види політичної участі.

♦ У чому причини неучасті деякої частини людей у полі­тичному житті в сучасних умовах в Україні?

♦ У чому суть стратегії і тактики в політиці?

♦ У чому суть політичної стабільності?

♦ Які перспективи розвитку політичного процесу?