<<
>>

Політична система суспільства — складна, розгалу­жена сукупність різних політичних інститутів, соціально- політичних спільностей, форм взаємодії і взаємовідносин між ними, в яких реалізується політичне життя, політична і держа­вна влада.

Політична система суспільства існує як цілісність, об­межена кордонами від навколишнього її середовища (внутріш­нього і міжнародного), екологічного, особистого та соціального. Звичайно ж, політична система суспільства — сукупність взає­модіючих сфер: інституційної (політичні та соціальні інститу­ти), нормативно-регулятивної (політичний режим, устрій суспі­льства, держави), інформаційно-комунікативної (політичні комуні­кації, зв 'язки та ін.) і культурної.

Політична система суспільства має певні компоненти, без яких неможливе її існування. По-перше, політичне співтоварис­тво — сукупність людей, які стоять на різних ступенях політич­ної ієрархії, але пов’язаних певною політичною культурою, знан­нями про політику, історію країни, традиціями і ціннісними орієнтаціями, а також почуттями і ставленням до політичної сис­теми і меж управління. По-друге, посадові особи, рішення яких визначаються політичним співтовариством як обов’язкові. Поса­дові особи становлять основу політичної влади, управляють і ді­ють від імені і на користь системи. Це і посадові особи, які за­ймають різні посади загально-системної ієрархії, і ті, що працюють в різних ланках управління. По-третє, правові норми і норми політичної етики, що регулюють функціонування системи, методи, способи здійснення політичної влади (політичний ре­жим). По-четверте, територія, що виконує роль зв’язку і має пе­вні межі. Територія як компонент політичної системи не обов’язково рівнозначна державі.

Політична система має певну структуру — стійкі елементи, що тісно зв’язані між собою. Складність і простота структури політичної системи залежить від інститутів, що входять до полі­тичної системи, від ступеня диференціації і спеціалізації компо­нентів системи, глибини політичного поділу праці. Сучасні полі­тичні системи відрізняються складним розподілом, мають широку базу структур, що вирішують різні політичні проблеми, розгалужений державний апарат, групи інтересів, політичні пар­тії, засоби масової інформації тощо.

Політичні структури охоп­люють різні об’єднання: державу, політичні партії, різноманітні групи інтересів (профспілки, об’єднання підприємств, церков та ін.). Політичні структури включають і законодавчі органи: пар­ламент та ін. Політична підтримка має важливе значення і віді­грає важливу роль в дотриманні стійкості і стабільності політич­ної системи. Без підтримки можна владарювати, спираючись на голу владу, на силу, але неможливо спокійно управляти. Полі­тична підтримка і забезпечує необхідні умови для управління, нормального функціонування політичної співдружності.

Важливим у функціонуванні політичної системи виступає се­редовище. Це, насамперед, політичні відносини між індивідами, соціальними і етнічними спільностями, націями, державами, державою і громадянами, громадянами і їх об’єднаннями у став­ленні до влади, розробці, формуванні політики і її реалізації. Тут- то формою функціонування політичних відносин і виступає по­літична діяльність. Зміст та суть політичної діяльності є діяль­ність, що починається з виникнення того або іншого інтересу, по­треб соціальної спільності, всього суспільства і завершується їх реалізацією, тобто практичним результатом. Політична діяль­ність — усвідомлена, цілеспрямована діяльність соціальних спі­льностей, суб’єктів політики в реалізації політичних інтересів та потреб, конкретної політичної діяльності людей і їх об’єднань: громадсько-політичних, соціальних та ін. Одним із важливих компонентів політичної системи є політична свідомість — не­від’ємний елемент політичної діяльності. Політична свідо­мість — це відображення політичного життя суспільства в ідеях, поглядах, уявленнях, традиціях, соціально-політичних по­чуттях людини, соціальної спільності людей та ін. Завжди важ­ливе виявлення і аналіз існуючих в масовій політичній свідомості стереотипів політики і динаміки їх змін, з урахуванням неоднорі­дності суспільства і модифікації масової свідомості, під впливом політичних подій і діяльності владарюючих. В будь-якому суспі­льстві в кожний конкретний період його розвитку існує система цінностей, що частково збігаються, а частково суперечать реаль­ностям політичного життя.

Концепція подвійної свідомості має важливе значення для політичної соціології, включаючи аналіз конфліктів між офіційними політичними цінностями і реальною політикою. Влада сама ж сприяє тому, що сфери ідей та ідеалів входять у конфлікт зі сферою слів та дій. Політичні цінності і но­рми виникають і функціонують в межах певного світогляду, що вважається більш або менш істинним, обов’язковим і бажаним. Система цінностей визначає спосіб сприйняття і оцінки політич­них явищ і становить найсуттєвіший фактор символічного пласта політичної культури. Звичайно ж, політична свідомість — це ро­зуміння суспільством самого себе як політичної цілісності — в реальності виступає сукупністю відповідних знань і оцінок.

Природно, одним з важливих елементів політичної системи суспільства і є політична свідомість — сукупність політичних ідей, поглядів, уявлень, звичаїв, традицій, що відображені в різ­них політичних документах і які є в політичних і правових нор­мах, що стала складовою частиною суспільної свідомості, а та­кож практично буденних знань, досвіду мас та індивідів, надбаних ними в результаті конкретного політичного життя. Бу­дучи відображенням і формуючись, насамперед, під впливом конкретної соціальної і політичної практики, ціннісні орієнтації і настанови учасників політичного життя, їх емоції і забобони впливають сильніше на їх поведінку і всю політичну динаміку життя. Ще недавно спостерігалась висока політична активність населення України, радували інтенсивні процеси демократизації, але потім провали в політиці перетворень, нездійснені сподіван­ня, надії і розчарування, зневір’я широких верств суспільства, зростаюче недовір’я до політичних і управлінських структур, до політичних лідерів породили в багатьох людей апатію, соціальну стомленість.

Становище суспільної, в тому числі і політичної, свідомості, її спрямованість, ступінь зрілості та динаміка відображаються в громадській думці, взаємодія якої з соціальними та політични­ми інститутами має подвійний характер.

По-перше, ніяка політи­ка і ніякі управлінські рішення не можуть розраховувати на сер­йозний успіх, якщо не враховується думка громадськості. Історичний досвід показує, що політику або конкретне рішення можна і нав’язати, не беручи до уваги суспільні, громадські на­строї, думки людей. Але тоді для їх здійснення потрібні примус, насилля, використання каральних заходів і репресії. Такий спосіб дії з неминучістю веде до поневолення особи, відчуження народу від влади. Громадська суспільна думка є каналом зворотного зв’язку між органами управління і суспільством. По-друге, при всій високій оцінці громадської суспільної думки, її значимості в політичному житті необхідно пам’ятати і про те, що громадська, суспільна думка може відставати від динаміки подій, запізнюва­тись із виявленням і оцінкою певних процесів і необхідних рішень, особливо у зв’язку з відсутністю або недостатністю інформації. Але соціальні політичні інститути не можуть і не повинні сліпо йти у фарватері суспільної думки. Відомо чимало випадків, коли виникла гостра потреба запобігання або корегування подій. I тут у ставленні до суспільної думки виникає завдання впливати на її фо­рмування. Практично такі дві сторони ставлення — облік і форму­вання — не існують окремо, а взаємно доповнюють одна одну.

Значну роль в політичній системі відіграє політична культу­ра. Політична культура — історичний досвід, пам’ять соціаль­них спільностей і окремих людей у сфері політики, їх орієнтації, звички, що впливають на політичну поведінку. Політична куль­тура — особлива частина загальної культури суспільства, хоча і має певну автономію, пов’язана з конкретною політичною систе­мою, хоча і не зводиться до неї. Політична культура передбачає, по-перше, пізнавальні орієнтації, що охоплюють знання про по­літичну систему, її роль, носії ролей і її функціонування; по­друге, емоційні орієнтації, що відображають почуття, які випро­бовуються ставленням до політичної системи, її функцій, учас­ників і їх діяльності; по-третє, оцінні орієнтації, що відобража­ють особисте ставлення до політичної системи, її учасників та їх дій.

Важливою характеристикою політичної культури конкретно­го суспільства виступає ступінь її однорідності. Серед факторів, що визначають однорідність політичної культури, виступають об’єктивна соціальна полярність суспільства і неоднорідність по­літичних структур, що породжують широкий розкид потреб та інтересів груп, особистостей, які також по-різному формують елементи їх політичної культури. Політична культура визначає і якість політичних відносин, і діяльність в суспільстві, а також розкриває ступінь соціально-культурного розвитку людини і міру її активності в перетворюючій політичній діяльності. Політична культура виступає і важливою складовою духовного життя сус­пільства, знаходить відображення у політичній свідомості, в тому числі і в її ідеології. Проте багато орієнтацій, що становлять по­літичну культуру, йдуть від природи, інтуїтивно, і часто прояв­ляються у них довільно, без попередніх роздумів. Збереження у підсвідомості таких почуттів визначає поведінку громадян і зміст політичної діяльності, сприяє формуванню глибших уявлень про політику. Політична свідомість виступає лише однією з форм ре­алізації політичної культури поряд з неусвідомленими реакціями, орієнтовними і імпульсивними актами поведінки. Поведінка — це спосіб існування культури, без якої вона неможлива.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Політична система суспільства — складна, розгалу­жена сукупність різних політичних інститутів, соціально- політичних спільностей, форм взаємодії і взаємовідносин між ними, в яких реалізується політичне життя, політична і держа­вна влада.:

  1. Поведінка в суспільно-політичному житті, ставлення до політичної системи, політичного режиму, органів влади, полі­тичних лідерів до різноманітних політичних процесів, явищ і по­дій визначає політичну свідомість особистості, соціальної спі­льності людей.
  2. Історико-політичний досвід світової цивілізації та на­ціональних суспільств показує: в ХІХ і ХХ ст. політичний процес характеризується формуванням і розвитком суспільно-політич­них течій.
  3. Залежність якості політичного життя від типу політичного (державного) управління
  4. 77. Політична система суспільства. Її елементи та соціально-структурні кореляти.
  5. Політична культура: роль у політичному житті суспільства
  6. 75. Соціальна структура суспільства. Її елементи та цивілізаційні форми. Устрій суспільства. Форми правління і форм державного устрою. Політичний режим.
  7. Політичні відносини та політичне життя суспільства
  8. Суть політичного процесу. Політична участь громадян
  9. Політична участь — дії, що вживаються соціальною спільністю, окремими громадянами і які мають за мету вплинути на державну політику, управління державними справами або, за вибором політичних лідерів, на будь-якому рівні політичної влади, місцевому чи загальнонаціональному.
  10. Тема 15 Політична культура і політична свідомість.
  11. Політична культура — умова розвитку політичного процесу
  12. Політична стабільність. Типи політичних процесів
  13. Політика і мораль у взаємодії утворюють деяку ціліс­ність, певну систему, в функціонуванні якої виявляються і якості її складових, специфіка політичного і морального впливу на суспі­льне життя і ті якості системного порядку, що виникають тільки внаслідок взаємодії компонентів системи.
  14. Політична культура і політична соціалізація
  15. Політичний маркетинг і політичний менеджмент
  16. Тема 8. Політична система суспільства.
  17. Політична влада