Політичне життя

Політичне життя — це сукупність духовних, чуттє­вих, емоційних і практичних предметних форм політичного буття людини і суспільства, що характеризує їх відношення до політики і участь у ній.

Політичне життя визначає основні соціальні і політичні та ін- ституціональні структури влади, її апарати і органи, тип політич­ної системи, партійних систем, політичної організації суспільст­ва, образ правління, тип державного устрою і політичного режиму, становище суспільного порядку та інші формальні вимі­ри політичних відносин, а також неформальні: характер асоціа­тивних об’єднань, самоуправління, стан суспільного порядку, на­явність та рівень розвитку громадянського суспільства, відно­сини статей і поколінь, сімейні відносини. Неабиякий вплив на умови і прояви політичного життя мають масові емоційні на­строї — чекання, протести, тривоги, переконання, суспільні рухи, символічні та ритуальні дії, політичні маніфестації, публічність (доступність та зрозумілість) соціальної і політичної діяльності, аудіовізуальна інформація про політичні події, преса, поведінка лідерів, — вся сукупність чуттєвих та раціональних факторів, що створюють політичну атмосферу, політичний клімат країни і епохи.

Політичне життя формується культурно-історичними традиці­ями, національними особливостями народу (наприклад, зберіган­ня племінних, кровно родинних, общинних, земляцьких і сімей­них відносин, що проникають у політичний побут державних, суспільних структур або в самоуправління та ін.). Суспільним се­редовищем, до якого входить політичне життя людини і суспіль­ства, служать економічні, ідеологічні, культурні, правові, релі­гійні форми суспільного життя людей і суспільних відносин. Політичне життя безпосередньо обумовлене станом громадянсь­ких та політичних прав і свобод (свободи слова, зборів, совісті та ін.) і найістотніше впливає на їх формування та захист. Політичне життя мінливе та динамічне, знає піднесення та падіння, періоди апатії та бурхливих вибухів. Під впливом складної системи фак­торів змінюється тонус життя.

Політичне життя суспільства, виступаючи одним з аспектів суспільного життя, безпосередньо включене до рішення політич­них і суспільних проблем, і його організація служить їх реаліза­ції. Тому-то політичне життя стає своєрідною ареною, де змага­ються найрізноманітніші політичні сили за вплив і лідерство. Політичне життя диференціюється за найрізноманітнішими озна­ками: політичним переконанням, соціальним і культурним укла­дом, життям у центрі і на периферії та ін., а також за двома рів­нями — індивідуальним і суспільним, за ознакою участі, тобто ставлення до політики, — активним або пасивним. Професійно залучені (ангажовані) в політичну діяльність верстви, що утво­рюють основну частину політично активних громадян (так зва­ний політичний клас або політична громада, община), звичайно оточені підтримкою їх або протистоянням їм політично активної частини суспільства. Центри політичної активності (політичні партії, громадські рухи, ініціативні групи та ін.), які мають владу або стоять в опозиції до влади, як правило, прагнуть поширити свій вплив на частину суспільства, яка залишилася поза політи­кою, в тому числі і політично нейтральну і пасивну.

Демократично політизоване суспільство привертає до актив­ної і добровільної політичної участі (виборів представницьких установ, роботи в асоціаціях, політичних партіях, органах само­управління, масових або групових політичних акціях) значну ча­стину політично самодіяльного населення, і таким чином його пасивна частина може виявитися порівняно незначною. Політич­не життя такого суспільства може бути стабільним або динаміч­ним, його емоційний тонус може падати, знижуватися і підвищу­ватися, зростати, але так або інакше політична культура його досить висока, значна частина громадян швидко відгукується на політичні мобілізації в періоди підвищеної політичної активності (в періоди виборів, криз, конфліктів). Можлива і повніша безпо­середня участь громадян у вирішенні місцевих або державних проблем (пряма демократія), як у Швейцарії. Політизація життя в суспільствах диктаторського, авторитарного або тоталітарного типу формально веде до того, що поза політичною участю може залишатися мінімальна частина суспільства, але й сама участь бі­льшості населення, звичайно формально, зводиться до виконання державних і партійних команд. В мобілізаціях значну роль віді­грає дисципліна страху. Активне політичне життя окремої люди­ни, на відміну від суспільної, не тільки пов’язане з рішенням за- гальнозначимих проблем, але й може мати власну мету: перехід в політичний клас зайнятих політикою професіоналів, державних або партійних функціонерів, працівників управління різних рів­нів або просто активну роль в соціальній спільності. Політичне життя індивіда може складатися зі статичної політичної ролі і приймати форму тієї або іншої політичної кар’єри, що завершу­ється інколи у верхніх ешелонах влади, або теоретичною полі­тичною діяльністю. Загальний напрям історичної еволюції полі­тичного життя в сучасному суспільстві — демократизація, розши­рення політичної участі і його якісний розвиток в загальній сис­темі відносин громадянського суспільства з високим рівнем полі­тичної, правової, культурної, громадянської свідомості: почуттям обов’язку і політичної відповідальності.

Якщо політичне життя суспільства і людини визначено типом суспільства і держави, то політичне життя показове і для оцінки політичного ладу країни, і політичної зовнішності суспільства. Авторитарне, диктаторське або тоталітарне суспільство з центра­лізованою владою, стійкою структурою політичних інститутів, культурних зв’язків зі світом і впливів із зовні неминуче зводить політичне життя до підкорення і виконання, формальної активно­сті, по суті, політично нейтралізованого і не організованого в громадянське суспільство населення. Політичне життя в суспі­льствах з розвинутою системою демократичних структур, інсти-

тутів, системою декількох або багатьох політичних партій, сво­бодою політичних або інших угруповувань, конкурсом політич­них поглядів і рухів, розвинутим соціальним контролем дій влади і активним самоуправлінням — обмежена і ефективна частина політичного процесу. Соціальний простір, де можливе політичне життя, також істотно відмінний в суспільствах і державах різних типів. Політичне життя може бути зосереджене в кабінетах вла­ди, і тоді відчужені від політики маси беруть участь в ній лише як її виконавці. Політичне життя може виходити на вулиці і стає су­спільною, народною дією. В демократичному суспільстві політи­ка на вулиці — це необхідний елемент політичного життя, фак­тор зворотного зв’язку у стосунках влади і народу, спосіб волевиявлення.