Історичний аспект виникнення і розвитку фінансів. Фінанси як економічна категорія

Суспільно-економічні системи різняться економічними відносинами, які, у свою чергу, є похідними від рівня та характеру розвитку продуктивних сил. Кожній суспільній системі і, відповідно, державі у цій системі притаманний певний фінансовий устрій.

1) кожній суспільній системі відповідає власна класова структура суспільства. При цьому фінанси не можуть не враховувати відносини розподілу національного доходу, організовуючи їх перерозподіл на користь держави;

2) у кожній суспільно-економічній системі фінанси підпорядковані цілям і завданням держави, яка захищає тією чи іншою мірою інтереси населення країни;

3) кожний новий суспільний лад породжує нову систему господарських відносин. Так, якщо рабовласницькому і феодальному устроям відповідали натуральні відносини, то й формування доходів держави мало переважно натуральний характер. Капіталістичне господарство є товарно-грошовим. Відповідно й формування доходів держави здійснюється у грошовій формі;

4) якщо держава як орган управління вирішує завдання відтворення економічних відносин і продуктивних сил, то цим самим завданням слугують фінанси.

Як історична категорія фінанси з'явилися одночасно з виникненням держави при розшаруванні суспільства на класи.

У докапіталістичних цивілізаціях більша частина потреб держави задовольнялася встановленням різного роду натуральних повинностей і зборів. Грошові відносини в той період почали розвиватися в армії. Так, у Римській імперії вводяться грошові виплати для найманців, офіцерів. Ці, а також інші потреби (організація видовищ, допомога безробітним вільним громадянам)

потребували грошових витрат. Тому на додаток до військової здобичі й контрибуцій вводяться й грошові податки. Першим таким податком був податок на купівлю й продаж раба. Стягувався податок (у розмірі 1%) за продаж непродовольчих виробів.

Феодалізм як суспільний устрій розвивався або на основі рабовласництва, або патріархального ладу. Роль централізованого уряду та його функції визначалися у кожній країні впливом феодалів. У межах своєї вотчини феодал установлював власну систему податків. Центральна влада могла втручатися у господарське життя, зокрема оподатковувати населення тільки в узгоджених з феодалами межах.

З розкладом феодалізму і поступовим розвитком капіталістичної ринкової економіки все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави; частка натуральних зборів і повинностей різко зменшується.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежувань між ресурсами держави і ресурсами її голови: монархи керували ресурсами держави як своїми власними, о виникненням державної скарбниці і повним відділенням її від власності монарха (XVI-XVII ст.) виникають поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.

Державні фінанси стали значним важелем первинного накопичення капіталу, яке відбувалося в XVI-XVIII ст. У цей період державні позики й податки широко використовувалися для створення перших капіталістичних підприємств. Розвивається система протекціонізму, яка надала можливість першим капіталістам встановлювати на продукцію високі ціни, отримувати високі прибутки, значну частину яких спрямовувалося на розширення виробництва.

В умовах капіталізму, коли товарно-грошові відносини стають домінуючим, фінанси відображують економічні відносини щодо утворенням, розподілу і використання фондів грошових засобів у процесі розподілу й перерозподілу національного доходу.

Для державних фінансів капіталістичних країн кінця XIX ст. характерним є таке:

більше 2/3 державних видатків використовувалося на військові цілі та на погашення державного боргу та відсотків по ньому;

зростають витрати на утримання державного апарату;

витрати на освіту та охорону здоров'я є незначними;

головними джерелами наповнення бюджету держави стають податки,

17

насамперед непрямі.

Для XX ст. характерним є стрімкий розвиток продуктивних сил, утворення монополістичних об'єднань, злиття держави з монополіями, розширення функцій капіталістичних держав. Держава не лише забезпечувала обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, розподіл і використання суспільного продукту, а й сприяла становленню та розвитку грошово-кредитної системи,

інфраструктури ринкових відносин.

В умовах державно-монополістичного капіталізму, особливо під час другої світової війни, різко зростають державні витрати. У післявоєнні роки витрати держави трохи скорочуються і в подальшому мають тенденцію до збільшення.

Після другої світової війни у структурі державних витрат відбуваються суттєві зміни:

частка витрат на мілітаризацію зменшується;

витрати на соціальне забезпечення, освіту й охорону здоров'я, різко зростають;

у країнах Західної Європи (Норвегії, Швеції та ін.) витрати на соціальні потреби стали одними з головних; виникає поняття "шведська модель соціалізму";

зростають капітальні вкладення держави у вугільну, газову та інші галузі промисловості, на підтримку сільського господарства;

різко зростають витрати на науково-технічний прогрес;

значного розвитку набувають місцеві фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств та приватних національних і транснаціональних корпорацій;

виникають нові державні витрати на охорону довкілля, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.

Отже, історично виникнення фінансів пов'язано з двома суспільно- економічними передумовами:

1) виникнення держави й розвиток державності;

2) розвиток товарно-грошових відносин.

Ці передумови визначають об'єктивну причину їхньої появи - потреба суб'єктів господарювання й держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їхню діяльність.

Таким чином, фінанси є однією із конкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов'язано з об'єктивною необхідністю розподілу й перерозподілу вартості суспільного продукту.

Історичний характер фінансів як об'єктивної економічної категорії проявляється у такому:

з одного боку, їхня сутність не може кардинально змінюватися при зміні суспільно-економічної формації, тому що вони завжди спрямовані на розроблення ефективної системи формування й використання фондів і доходів, які забезпечували б виконання державою своїх функцій;

з іншого боку - у кожній формації фінанси мають свої відмінності за соціальною спрямованістю, ролі у суспільному виробництві, конкретними формами фінансових відносин.

Фінанси - це система грошових відносин з приводу формування і використання фондів, необхідних державі для виконання своїх функцій.

Фінанси як економічна категорія. Оскільки економічними є відносини із приводу виробництва, обміну, споживання й розподіли сукупного суспільного продукту, то як економічна категорія фінанси характеризуються рядом специфічних ознак, які дозволяють виділити фінансові відносини із загальної сукупності грошових відносин:

■ грошовий характер;

■ розподільчий характер;

■ матеріальними носіями фінансових відносин виступають фінансові ресурси.

Грошовий характер. Гроші є обов'язковою умовою існування

фінансів. Наявність фінансових відносин завжди супроводжується реальним рухом грошових коштів. Немає грошей - не може бути й фінансів. Але на відміну від грошей фінанси не можна реально відчути дотиком. Отже, фінанси - це економічні відносини між державою й суспільством, які виражаються через рух грошових потоків. Тому у суті фінансів відображається не вся сукупність економічних відносин, а лише такі операції, які можна оцінити у вартісних вимірниках.

Розподільчий характер. Розподільний характер фінансових відносин проявляється у такому: сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту на зарплату й прибуток; на основі фінансів відбувається й подальший перерозподіл вартості між суб'єктами господарювання (вилучення частини прибутку на користь держави, сплата податків громадянами й т.д.).

■ підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції й послуг;

■ підприємствами й вищими організаціями при створенні централізованих фондів, грошових ресурсів і їхньому розподілі;

■ державою й підприємствами при сплаті ними податків у бюджетну систему й фінансуванні витрат;

■ державою й громадянами при внесенні ними податків;

■ підприємствами, громадянами й позабюджетними фондами при сплаті платежів і одержанні ресурсів;

■ окремими ланками бюджетної системи;

■ органами майнового й особистого страхування, підприємствами, населенням при сплаті страхових платежів і відшкодуванні збитку після настання страхових випадків.

Матеріальними носіями фінансових відносин виступають фінансові ресурси. Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов'язково супроводжується рухом грошових коштів, які приймають специфічну форму фінансових ресурсів: вони формуються у суб'єктів господарювання й держави за рахунок різних грошових доходів, відрахувань і надходжень, а використовуються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних і інших потреб суспільства. Отже, фінансові відносини завжди пов'язано з формуванням грошових фондів і нагромаджень, які приймають форму фінансових ресурсів.

Специфічні ознаки фінансів як економічної категорії дозволяють дати таке визначення: фінанси - це грошові відносини із приводу формування, розподілу й використання фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання й держави з метою задоволення суспільних інтересів і потреб, що виникають у процесі розподілу й перерозподілу на макрорівні вартості внутрішнього валового продукту й національного доходу, на мікрорівні - виторгу й прибутку.

3.2.