73. Предмету соціального знання. Моделі соціального пізнання. Соціологічний закон. Детермінації соціального знання.

Предмет соціального пізнання має свою специфіку порівняно з іншими об'єктами пізнання, що зумовлює певні труднощі в дослідженні суспільства.

По-перше, суспільство як система є надзвичайно складною, розмаїтою структурою.

По-друге, для суспільства характерна надзвичайна динамічність, відбуваються постійні зміни. Якщо закони природи більш-менш стабільні, чи довговічні, то суспільні закони, на відміну від законів природи, виникають пізніше, реалізуються Лише в свідомій діяльності людей. Вони більш складні за механізмом прояву і не так чітко функціонують як закони природи

По-третє, закони суспільного розвитку реалізуються лише через діяльність людей. Але кожна людина має своєрідний характер, думки, прагнення, ставить певні цілі, вибирає засоби досягнення цих цілей. На перший погляд, будь-який член суспільства непідвладний суспільним закономірностям, діє на власний розсуд, за власною волею, прагненням. Скільки людей – стільки і різновидів процесів, подій, стимулів, діяльності тощо. Завдання дослідника: виявити, що спричинює діяльність окремих людей, їх прагнення, бажання, що є спільного в змісті, суті багатобарвної життєдіяльності кожної людини.

По-четверте, специфікою суспільного пізнання є обмежене використання такого методу пізнання, як експеримент. Якщо в природничих науках цей метод використовується досить часто і без обмежень, то стосовно суспільства виникають суттєві складності. За потреби, тобто при невдалому експерименті, чи при непідтвердженні якоїсь гіпотези щодо природного явища, його можна повторювати до безкінечності, що недопустимо в дослідженні суспільства. Адже в суспільстві експеримент проводиться над людьми, і, якщо він виявиться невдалим, то страждають люди. Повторення експерименту не гарантує його успіху. Знову можуть бути негативні наслідки, можуть страждати люди. Набагато шкідливішим за наслідками може бути прийняття будь-якого рішення в масштабі суспільства без наукового обґрунтування, без соціального експерименту.

Моделювання - один з найважливіших етапів проектної діяльності. Людство, маючи моделі, свідомо шукає і знаходить шляхи до виходу. Спочатку - полювання і збирання, потім - перехід до землеробства і скотарства, від кочового до осілого способу життя, від сіл до міських поселень; освоєння ресурсів Світового океану і т. д. Моделювання в широкому сенсі - багатоплановий метод дослідження, один із шляхів пізнання. У вузькому сенсі - спеціальне наукове дослідження, предметом якого виступають перспективи розвитку явищ.

Одним з найважливіших видів моделювання є соціальне моделювання - це передбачення тенденцій та перспектив можливого розвитку соціальних систем, об'єктів, суспільних явищ, процесів на основі побудови моделей. Об'єктом соціального моделювання можуть бути всі соціальні системи, всі явища, які відбуваються в суспільстві. Соціальне моделювання - це визначення варіантів розвитку і видів найбільш прийнятного, оптимального, виходячи їх ресурсів, часу і соціальних сил, здатних забезпечити їх реалізацію.

Моделювання є складовою частиною процесу розробки соціального проекту. У відриві від проектування моделювання втрачає свій практичний сенс. Соціальне моделювання дозволяє враховувати різні варіанти руху і розвитку соціальних систем. Вироблення вірних прогнозів дозволяє зробити більш досконалим управління, ефективним - проектування.

У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв'язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, епізодичне, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними законами і закономірностями.

Під законом звичайно мається на увазі існуючий зв'язок або існуючі відносини, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю за даних умов.

Соціальний закон — об'єктивний та повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.