Тема 4. Товарний ринок

Обсяг годин:

лекція — 4 год.

семінар — 2 год.

самостійна робота — 10 год.

План лекції

1. Товарний ринок, його структура та характеристика.

2. Кругообіг товарів та послуг.

3. Сукупний попит і сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги.

План семінару

1. Товарний ринок: зміст і структура.

2. Кругообіг в умовах ринку.

3. Сукупний попит і його фактори.

4. Сукупна пропозиція та її характеристика.

Доповідь: Сукупний попит і сукупна пропозиція як модель

економічної рівноваги.

Реферати: Основні моделі макрорівноваги.

Мета теми — показати сутність основних категорій і надати харак­теристику товарному ринку, розкрити зміст кругообігу в умовах чисто­го ринку, обґрунтувати модель економічної рівноваги.

Структурна схема першого питання зображена на рис. 1.

1. Товарний ринок — це система економічних відносин між суб’єктами економічної системи з приводу узгодження попиту і пропо­зиції на товари, капітали та послуги.

З визначення видно, що ринок виконує координаційну місію. Для того, щоб визначити цю роль звернемось до основних функцій ринку. В умовах відкритої економіки ринок виконує наступні функції: посеред­ницьку; стимулюючу; регулюючу; оздоровчу; ціноутворюючу; інфор­маційну.

Загальна характеристика функцій ринку розкривається в предметі «Мікроекономіка».

За економічним призначенням ринки розподіляються на: ринок за­собів виробництва, ринок предметів споживання, ринок робочої сили, грошовий ринок, ринок капіталу, ринок технології, ринок інформації тощо.

Рис. 1. Структурна схема товарного ринку

За товарною структурою ринок розподіляється на: ринок споживчих товарів, ринок товарів виробничого призначення, ринок послуг.

Моделями сучасного ринку виступають: ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, ринок олігополії, ринок чистої мо­нополії.

З загальною характеристикою ринку можна ознайомитись в навча­льному посібнику Селезньова В.В. «Основы рыночной экономики Украины». — Киев, 2000 рік, с. 185-372.

Виходячи з попереднього аналізу ми бачимо, що ринок регулює вза­ємозв’язки між продавцями і покупцями, він встановлює ціни і розпо­діляє обмежені ресурси згідно з платоспроможними потребами еконо­мічних суб’єктів. Але ринок — це не монолітна, а структурована система, яка складається з окремих видів ринку. Центральне місце в ринковій системі займають два види ринку: ринок продуктів і ринок ре­сурсів.

Ринок продуктів — це ринок, на якому домашні господарства ку­пують вироблені підприємствами товари та послуги.

Ринок ресурсів — це ринок, на якому підприємства купують у до­машніх господарств ресурси, необхідні їм для виробництва: робочу си­лу, капітал і природні ресурси.

2. Розглядаючи друге питання звертаємо увагу на взаємодію двох суб’єктів ринку: домашніх господарств і підприємств.

Через ринки ресурсів і продуктів домашні господарства і підприємс­тва взаємодіють між собою. Щоб показати роль ринків у процесі взає­модії домогосподарств і підприємств, звернемось спочатку до моделі економічного кругообігу в умовах чистого ринку, тобто без участі дер­жави.

Рис. 2. Модель кругообігу в умовах чистого ринку

В процесі їхньої взаємодії відбувається економічний кругообіг, вна­слідок якого в економіці визначається обсяг і структура виробництва (що, як і для кого виробляти ), а між окремими ринками досягається рі­вновага.

В кінцевому підсумку через механізм цих ринків ресурси обміню­ються на продукти, а грошові потоки лише обслуговують цей обмін.

Цей кругообіг випливає із передумов:

1. Домогосподарства витрачають весь свій доход на придбання споживчих товарів та послуг.

2. Виробничі витрати підприємств еквівалентні їхнім доходам від реалізації продукції.

В дійсності ці передумови не завжди виконуються.

Для показу реальної картини потрібно враховувати фінансовий ри­нок і систему заощаджень.

Розглянувши друге питання потрібно зробити висновок: Круго­обіг показує, що в його основі лежить природне тяжіння до рівнова­ги між доходами та видатками. Щоб зрозуміти забезпечення цієї рів­новаги, проаналізуємо ринкові категорії: сукупний попит та сукупну пропозицію.

Рис.3. Модель кругообігу продуктів і доходів з урахуванням заощаджень, інвестицій і фінансових ринків.

3. В третьому питанні «Сучасний попит і сучасна пропозиція як мо­делі економічної рівноваги» перш за все дамо характеристику сукупно­му попиту.

Сукупний попит (AD) — це величина обсягу продукції, яку готові ку­пити суб’єкти господарювання за кожного можливого рівня цін (P). Він роз­глядається як платоспроможний попит на реальний ВВП. Сукупний попит (AD) можна визначити за формулою розрахунку ВВП методом витрат: AD = C+I+G+N_x

Сукупний попит залежить від рівня цін на кінцеві товари та послу­ги. Між сукупним попитом і ціною існує обернена залежність, і тому в графічній моделі крива сукупного попиту набирає вигляду від’ємна по-

Рис.4. а) Графічна модель кривої сукупного попиту

Рис. 4. б) Графічна модель кривої сукупної пропозиції

Фактори, що впливають на величину сукупного попиту поділяються на цінові і нецінові.

До цінових факторів належіть: ефект відсоткової ставки, ефект ба­гатства, ефект обмінного курсу, ефект пропозиції грошей.

До нецінових факторів відносяться: зміни в споживанні, зміни в об­сязі інвестицій, зміни рівня державних витрат, зміни

в рівні чистого експорту.

1. Сукупна пропозиція (AS) — це обсяг товарів та послуг, які фірми готові виробляти за кожного рівня цін та інших умов.

2. Стосовно залежності сукупної пропозиції від ціни в теорії існує два погляди: класичній і кейнсіанській. Графічно вони показані на рис. 4. б).

В основі класичної моделі лежить положення про абсолютну гнуч­кість цін і зарплати. Спираючись на нього прихильники, класичної мо­делі вбачають такий зв’язок між ціною і сукупною пропозицією. Якщо, наприклад, сукупний попит падає порівняно з потенційним ВВП, то, з одного боку, знижуються ціни, з іншого — одночасно падає попит на ринку праці та адекватно зменшується зарплата. Унаслідок цих одноча­сних змін прибутковість виробництва не змінюється. Тому у підпри­ємств не виникає мотивації до зменшення сукупної пропозиції. Вона залишається на рівні Y_p, але при адекватно нижчій ціні і зарплаті. Звід­си висновок — в класичної моделі: сукупна пропозиція не залежить від цін. Тому на графіку крива AS набирає вигляду вертикальної лінії, яка започатковується в точці потенційного ВВП (Y_p).

Проте зауважимо, що така модель суперечить реальній економіці. Практика показує, що фактичний ВВП досить часто і на тривалий пері­од відхиляється від потенційного ВВП. Це означає, що ринок не може швидко відновити сукупну пропозицію на потенційному рівні. Лише в тенденції, у межах довгострокового періоду, динаміка фактичного ВВП не може визначатися динамікою потенційного ВВП. Тому класична мо­дель — це модель сукупної пропозиції для довгострокового періоду.

Зв’язок між ціною і сукупною пропозицією в короткостроковому періоді пояснює кейнсіанська модель. В її основі — положення про не­гнучкість зарплати протягом короткострокового періоду. Це поясню­ється існуванням колективних угод між профспілками і підприємцями, а також небажанням підприємців зменшувати зарплату, щоб уникнути зниження мотивації до праці та виникнення соціальних конфліктів. От­же, згідно з кейнсіанською моделлю, в короткостроковому періоді гну­чкими є лише ціни, а зарплата тимчасово не змінюється.

Якщо, наприклад, сукупний попит падає відносно Y_p, то, за логікою цієї моделі, знижуються лише ціни, а зарплата тимчасово залишається стабільною. За цих умов прибутковість виробництва зменшується, що стимулює підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Звідси — висновок моделі: в короткостроковому періоді, протягом якого зарпла­та не змінюється, сукупна пропозиція перебуває в прямій залежності від товарних цін. Тому на графіку крива AS набирає вигляду додатньої похилої лінії. Це означає, що кейнсіанська модель — це модель сукуп­ної пропозиції для короткострокового періоду.

Особливість короткострокової кривої сукупної пропозиції полягає в тому, що вона показує неоднаковий зв’язок між ціною і сукупною про­позицією в умовах різного рівня зайнятості. У цьому контексті криву AS можна умовно поділити на три складові: горизонтальна, висхідна, вертикальна.

Горизонтальна ділянка показує зміни в обсязі виробництва в умо­вах неповної зайнятості за постійних цін. Це характеризує депресивний стан економіки.

Висхідна — показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що на­ближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВВП су­проводжується підвищенням рівня цін.

Вертикальна (класична) показує зміни в обсязі ВВП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВВП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.

Слід звернути увагу на те, що вертикальна ділянка короткострокової кривої сукупної пропозиції, як правило, збігається з довгостроковою кривою сукупної пропозиції. Крім ціни, на сукупну пропозицію впли­вають нецінові чинники: Зміна цін на ресурси, зміна економіко- правових норм, зміни в продуктивності праці.

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги між сукупним попитом і пропозицією. Тому модель «су­купний попит — сукупна пропозиція» є базовою моделлю економічної рівноваги.

В точці перетину кривих сукупного попиту й сукупної пропозиції досягаються рівноважний рівень цін та рівноважний обсяг національно­го продукту. На рис.б показано, що в короткостроковому періоді рівно­вага досягається в точці E з рівноважним рівнем цін P_e і рівноважним обсягом виробництва Y_e Чому саме P_e і Y_e є відповідно рівноважним рівнем цін і рівноважним обсягом національного виробництва? Припу­стімо, що рівень цін становить не P_e, а Pi. Крива сукупної пропозиції показує, що за рівня цін P₁ підприємства вироблятимуть обсяг націона­льного продукту Y₁. За рівня цін P₁ покупці хочуть придбати обсяг продукції Y₂, що показує крива сукупного попиту.

Рис. 6. Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг виробництва

Конкуренція між покупцями за наявний реальний обсяг продукції Y і підвищить рівень цін до P_e. Зростання рівня цін з Pi до P_e стимулю­ватиме виробників збільшити обсяги продукції з Y₁ до Y_e і водночас змушує покупців зменшити свої закупівлі з Y₂ до Y_e. Коли вироблений реальний продукт дорівнює купленому обсягові продукції, як це має місце за рівня цін P_e, національна економіка досягає рівноваги.

У довгостроковому періоді рівновага сукупних попиту й пропозиції досягається в точці перетину вертикальної кривої AS і спадної кривої AD (рис. 7).

Рис. 7. Рівновага сукупного попиту й сукупної пропозиції в довгостроковому періоді

Спроможність ринкового механізму до відновлення економічної рі­вноваги на умовах повної зайнятості не піддається частково визначен­ню. Тому шлях до неї лише з допомогою ринкового механізму може бути невизначено тривалим і супроводжувати великими економічними і соціальними втратами. Щоб скоротити його тривалість і зменшити втрати, необхідне державне втручання в економіку.

Терміни

Кругообіг в умовах чистого ринку

Домогосподарства

Підприємство

Ринок ресурсів

Ринок товарів та послуг

Сукупний попит, його крива Сукупна пропозиція, її крива Загальний рівень цін

Цінові фактори

Нецінові фактори

Питання для перевірки знань

1. За допомогою яких ринків домашні господарства і підприємства взаємодіють між собою?

2. Охарактеризуйте потоки, за рахунок яких ринок ресурсів і проду­ктів забезпечують економічний кругообіг.

3. Як впливає держава на економічний кругообіг за умов змішаної економіки?

4. Що розуміють під загальним рівнем цін в макроекономіці?

5. Дайте визначення сукупного попиту та сукупної пропозиції.

6. Охарактеризуйте основні складові сукупного попиту.

7. Проаналізуйте вплив нецінових факторів на криву сукупного по­питу (AD) і сукупної пропозиції (AS).

8. Назвіть складові кривої сукупної пропозиції за сучасним трактуванням.

9. Дайте визначення рівноважного рівня цін та рівноважного обсягу виробництва.

Тести

1. Домашні господарства і підприємства взаємодіють між собою за допомогою ринків:

A. Ресурсів і фінансового.

Б. Товарів і грошового.

B. Ресурсів і товарів.

Г. Праці і товарів.

2. У процесі економічного кругообігу домогосподарства вико­нують таку функцію:

A. Виробляють споживчі товари.

Б. Постачають ресурси.

B. Купують ресурси.

Г. Отримують трансферти.

3. У процесі економічного кругообігу підприємства виконують таку функцію:

A. Сплачують податки.

Б. Постачають ресурси.

B. Купують ресурси.

Г. Купують споживчі товари.

4. Що з перерахованого входить до поняття «вилучення»?

A. Експорт.

Б. Заощадження.

B. Трансферти.

Г. Податки.

5. Сукупний попит — це:

A. Обсяг номінального ВВП, який макроекономічні суб’єкти мають бажання закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

Б. Обсяг реального ВВП, який макроекономічні суб’єкти мають ба­жання закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

B. Обсяг потенційного ВВП, який макроекономічні суб’єкти мають бажання закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

Г. Обсяг номінального ЧНП, який економка країни має бажання за­купити з метою експорту.

6. На сукупний попит ціни впливають:

A. Обернено.

Б. Прямо.

B. Безпосередньо.

Г. Опосередковано.

7. До нецінових чинників сукупного попиту належать:

A. Ефект відсоткової ставки комерційних банків.

Б. Ефект чистого доходу.

B. Зміни в світовій економіці.

Г. Зміни в економічній політиці держави.

8. Сукупна пропозиція — це:

A. Обсяг реального ВВП, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку.

Б. Обсяг потенційного ВВП, який економіка пропонує для експорту з метою отримання доходу.

B. Обсяг номінального ЧНП, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку.

Г. Обсяг прогнозного ВВП, який економіка планує виробити.

9. До цінових чинників сукупної пропозиції належать:

A. Зміна товарних цін.

Б. Ефект відсоткової ставки.

B. Зміна цін на ресурси.

Г. Ефект чистого експорту.

10. До нецінових чинників сукупної пропозиції належать:

A. Зміна товарних цін.

Б. Зміна цін на ресурси (ресурсних цін).

B. Зміни субсидій.

Г. Зміни в продуктивності ресурсів.

Література

Основна:

1. Агапова T. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика. — M.: Дис, 2001. — С.70-83.

2. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка. Навчальний посібник К.: Aτικa, 2002. — С. 54 — 89, с. 243 — 272.

3. Дзюбик C., Ривак О. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994.

4. Економічна теорія: макро — та мікроекономіка // За ред. 3. Ватаманюка, С. Панчишина. — K.: Видавничий дім Альтернативи, 2001. — С. 238 — 259.

5. Макроэкономика: Учеб. пособие для вузов.// Под Ред. Проф. И. П. Ни­колаевой. ЮНИТИ — ДАНА, 2000. — С. 83-98.

6. Мікроекономіка та макроекономіка: Підручник для студентів економіч­них спеціальностей: У 2 — х частинах. // С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. — K.: Основи, 1998. — С. 261-284.

7. Мэнкью Н. Г. Макроэкономика. Пер. с англ. — M.: Изд-во МГУ, 1994, с. 340-478.

8. Панчишин С. Макроекономіка — K.: «Либідь», 2002. — С. 253-296.

9. Радіонова І. Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. — K.: Таксон, 2004. — 20-60.

10. Самюельсон Пол А, Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка // Пер. з англ. — K.: Основи, 1995. — С. 181-199.

10. Солонінко К.С. Макроекономіка. Курс лекцій для студентів економіч­них спеціальностей вищих навчальних закладів. — Ж.: ЖІТІ, 2000. — С.98-120.

11. Старченко В. Д. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. — K.: Вид- во Європ. ун-ту, 2002. — С. 22-2-32.

Додаткова:

1. Аметов Р. Виробнича функція в економічному зростанні. // Економіка підприємства. — 2003. — №12. — С.40.

2. БогиняД., Волинський Г. Структурна перебудова економіки в умовах глобалізації та інформатизації.// Економіка підприємства. — 2003. — №7. — С.19

3. Васєчко O., Калачева І. Концептуальні підходи до формування статисти­ки виробництва товарів та послуг у рамках системи статистики підприємств. // Економіка підприємства. — 2003. — №2. — С.23.

4. Пустовойт О. Удосконалення системи обігу споживчих товарів.// Еко­номіка підприємства. — 2003. — №11. — С.28.