Програма курсу «Філософія науки та інноваційного розвитку»

Модуль І.

Тема 1. Феномен науки.

Наука як об'єкт філософського дослідження. Багатовимірність феномену науки. Наука як пізнавальна діяльність, система знань, феномен культури, соціальний інститут.

Аспекти вивчення феномену науки: політико-економічний, історико-науковий, наукознавчий, етичний, естетичний, прогностичний, психологічний та ін.

Соціальна сутність науки. Дослідження як сутність науки. Сутнісні риси дослідження: визначення предметної сфери розгортання дослідження, наявність методу дослідження та виробництво.

Форми організації науки. Поняття наукового співтовариства. Наука й учені. Наукові школи. Форми організації наукового життя: науково-дослідні інститути, лабораторії, спеціалізовані центри, наукові журнали. Наукові комунікації: семінари, конференції, симпозіуми.

Особливості природничого та гуманітарного дослідження. Строгість та точність наук.

Об'єкт та предмет науки. Світоглядна та методологічна функції філософії по відношенню до наукового дослідження.

Структура науки: основи, закони, основні поняття, теорії, ідеї. Основи: ідеали і норми наукового пізнання; наукова картина світу; філософські основи.

Наука як безпосередня продуктивна сила. Функції науки: практична, гносеологічна, прогностична, світоглядно-культурна тощо.

Наука в системі культури. Наука як елемент духовної культури і її взаємодія з філософією, релігією, мистецтвом, зі сферою повсякденної свідомості. Наука й політика. Вплив науки на спосіб життя сучасної людини. Наука в системі виробництва матеріальних і духовних цінностей. Роль науки в рішенні глобальних проблем сучасної цивілізації: проблема виживання людства, проблема війни й миру, проблема охорони навколишнього середовища, економічні проблеми, проблеми охорони здоров'я людей і ін. Наука й етика вченого.

Складність і поліпредметність сучасного наукового пізнання. Процеси інтеграції й диференціації сучасного наукового знання.

Історичні типи взаємодії філософії і науки: натурфілософська і позитивістська моделі. Поняття філософських проблем науки і їхніх типів.

Поняття рефлексії. Філософська рефлексія над наукою. Філософія

науки як галузь філософського знання.

Тема 2. Виникнення та розвиток світоглядних, етично- ціннісних, методологічних засад класичної науки та філософії науки.

Проблема періодизації історії науки: формальний та діалектичний підходи. Концепція періодизації науки В.С.Стьопина: класична, некласична та постнекласична наука. Періодизація історії науки на основі співвідношення аналізу та синтезу.

Світоглядні передумови формування класичних епістемологічних концепцій Нового часу. Формування «пропозиційної» (лінгвістичної) парадигми в епістемології (Парменід, Платон та Аристотель) та уявлень про єдність світу, закономірний та причинно- детермінований характер його розвитку (Демокріт, Епікур) у філософії Стародавньої Греції. Вчення про боротьбу та єдність протилежностей як рушійну силу розвитку світу (Геракліт).

Епістемологічні ідеї представників західноєвропейського середньовічного світогляду: поняття внутрішньої людини, принцип суб’єктивної достовірності знання та співвідношення віри та знання у філософській концепції Августина Блаженного. Концепція симфонії розуму та віри Фоми Аквінського (значення відчуття у пізнанні, розуміння душі, теорія подвійної істини) та аналіз пізнавальних можливостей людини Д.Скотом та В.Оккамом.

Передумови формування наукових методів методології у філософських концепціях епохи Відродження (Р.Бекон, М.Кузанський, М.Коперник, Леонардо да Вінчі, Г.Галілей).

Основи класичних епістемологічних концепцій Нового часу. Р.Декарт як засновник раціоналізму та дедуктивного методу. Його послідовники. Загальне поняття про метод та про специфіку методології наукової діяльності.

Ф.Бекон як засновник емпіричного природознавства, його вчення про причини помилок у пізнанні, про індуктивний метод, про науку як провідну силу розвитку суспільства.

Дж. Берклі та Д. Юм як представники скептицизму та

суб'єктивного ідеалізму.

Уявлення представників доби Просвітництва про самодостатність, самоцінність, необмеженість розвитку розуму й науки та їх сучасне осмислення.

Представники німецької класичної філософії (І.Кант, І.Фіхте, Г. Шеллінг, Г. Гегель) про основні закони розвитку світу та форми і шляхи його пізнання. Принципи й закони діалектики. Вчення про

як інструменти та основу мислення і пізнання.

арксистська концепція функцій науки в суспільстві, рушійних

сил, форм та законів її розвитку. Діалектичний матеріалізм як один із найпоширеніших варіантів наукового світогляду.

Тема 3. Формування некласичної і постнекласичної філософії науки.

Світоглядні передумови формування некласичної науки та епістемології. Основні причини кризи класичної філософської традиції; відмінність класичної та некласичної парадигми в епістемології; плюралізм філософських ідей: сцієнтизм та антисцієнтизм; зародження позитивізму: соціологічний позитивізм (перший позитивізм) (О. Конт, Дж.С. Мілль, Г. Спенсер); махізм та емпіріокритицизм (другий позитивізм).

Формування неопозитивізму: аналіз мови та структури знання представниками логічного атомізму (Л. Вітгенштейн, Б. Рассел); тлумачення істини представниками семантичного позитивізму (Р. Карнап, А. Тарський, С. Чейз, С. Хайякава); критика взаємо-однозначної відповідності між пізнанням та фактами; формування теорії «мовних ігор» представниками лінгвістичного позитивізму (Л. Вітгінштейн, Дж. Остін).

Загальна характеристика постпозитивізму. Критичний раціоналізм К. Поппера: співвідношення між знанням та реальним світом, аналіз проблеми істини, теорія росту наукового знання.

Структура наукових революцій Т. Куна (аналіз історичного контексту науки, поняття наукова парадигма, наукова спільнота, наукова революція) та методологія дослідницьких програм І.

Основні підходи сучасної еволюційної епістемології. Загальна характеристика альтернативного (К. Уодінгтон, К. Халквег, К. Хугер та ін.) та синергетичного підходу.

Тема 4. Пізнання як предмет філософського аналізу. Структура пізнавального процесу. Рівні і форми пізнання.

Поняття та джерела пізнання. Людина і пізнання. Чи приречена людина на пізнання? Чуттєвий досвід та раціональне мислення. Можливості і межі людського пізнання. Гносеологічний оптимізм, скептицизм, агностицизм.

Сутність процесу пізнання: споглядальний і діяльнісний підходи до пізнання. Пізнання як відображення дійсності; конструювання об’єкта пізнання: єдність відображення і конструювання (творчості); інтерпретація. Суб’єкт і об’єкт пізнання.

Чуттєвий рівень пізнання, його форми та особливості. ^ЯКазда, природа чуттєвого пізнання. Поняття «образного мислення» та його (відчуття, сприйняття, уявлення). Об'єктивність та суб'єктивність образу. Предметність образу. Проекція образу, як необхідна умова створення проекту дослідження та умова ефективної діяльності людини.

Властивості чуттєвого образу: цілісність, вибірковість, неповнота. Повнота сприймання як одна з передумов абстрагування і переходу до абстрактного мислення.

Здатність впізнавати як умова сходження від сприймання до уявлення. Гносеологічний зміст здатності впізнавати: підведення одиничного під загальне. Уявлення як перехідна форма до поняття.

Раціональне пізнання та абстрактне мислення. Форми абстрактного мислення (поняття, судження, умовивід).

Прості та складні поняття. Прості та складні судження. Здатність людини утворювати поняття та оперувати ними.

Специфічні риси раціонального пізнання (абстрактного мислення): опосередкований характер, нерозривний зв'язок з мовою, узагальнюючий характер, творчий та цілеспрямований характер.

Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм в історії філософії.

Співвідношення змістовного та формального у процесі пізнання. Теоретичний та емпіричний рівні наукового пізнання. Форми наукового пізнання: факт, гіпотеза, теорія, закон, концепція. Категорії «абстрактне» і «конкретне» та їх значення для пізнавального процесу.

Поняття «знання». Співвідношення знання й інформації. Проблема класифікації форм знання: повсякденне, міфологічне, релігійне, образне та особистісне знання.

Проблема істини у пізнанні. Імовірнісний та історично мінливий характер істини. Істина та якісні характеристики знання. Основні концепції істини. Поняття об’єктивної, суб’єктивної, абсолютної та відносної істини. Критерії істинності наукових знань. Істина як процес. Людина і пізнання. Істина і правда. Поняття «омани» та «помилки». Взаємозв’язок пізнання і практики.

Тема 5. Методологія науки.

Метод і методологія: поняття, значення. Методологія як поняття. Основні функції методу та методології. Класифікації методів: філософські (феноменологічний, діалектичний, герменевтичний методи, метод логічного аналізу, категоріального аналізу, системно-структурного аналізу та трансцендентальної аналітики), загальнонаукові (емпіричні, теоретичні та загальнологічні), конкретнонаукові, дисциплінарні та міждисциплінарні методи.

^.зняття, визначення, формування та прикметні риси методу і.дології наукового пізнання. Проблемність наукового методу.

Емпірична основа наукової методології. Співвідношення та взаємодія методу та теорії.

Форми (опис, зведення, протокол) та методи (спостереження, порівняння, вимірювання, описування, експеримент) емпіричного рівня пізнання. Основні методи опрацювання фактів: аналіз, синтез, індукція, дедукція, ідеалізація, формалізація.

Форми (міркування, інтелектуальне споглядання, мисленневе конструювання) та методи (аксіоматичний, теоретичного моделювання, гіпотетично-дедуктивний, сходження від абстрактного до конкретного, поєднання історичного та логічного та системно-структурний)

теоретичного рівня пізнання.

Загальнологічні методи науки (абстрагування, ідеалізація, моделювання, системний метод, методи вірогідності, мисленневий експеримент).

Методологічні підсумки XX століття. Нові дослідницькі програми в науці XX століття. Принцип відносності, принцип додатковості та зміна уявлень про причинність. Системні дослідження й системна методологія. Синергетика. Відмова від кумулятивізму в розумінні розвитку наукового знання та створення загальновизнаної теорії будови й розвитку науки. Відмова від принципу верифікації, виявлення складності в застосуванні принципу фальсифікації, проблема несумірності наукових теорій. Проблема пояснення та розуміння.

Тема 6. Наукова раціональність як філософська проблема. Поняття картини світу.

Філософські засади науки. Ідеали та норми наукового пізнання. Стиль мислення.

Раціональність - основна філософська проблема. Поняття раціональності в європейській філософській традиції. Особливості класичної та некласичної раціональності. Багатоманіття форм раціональності: наукова раціональність і міф, наукова раціональність і релігія.

Раціональність як спосіб відношення людини до світу. Типологія раціональності та її критерії. Рівні раціональності. Синхронічний, діахронічний аспекти та історизм раціональності. Соціальні умови функціонування та взаємозв’язок основних типів раціональності. Поняття наукової раціональності. Детермінанти розвитку наукової раціональності. Історичні типи наукової раціональності: класична, некласична та постнекласична наукова раціональність.

Специфіка наукової картини світу як системи теоретичного

знання.

Натуралістичні та супранатуралістичні «картини світу».

Категоріальні засади наукової картини світу. Наукове мислення та професіоналізм як основа написання картини світу. Сутність наукових революцій: класичної, некласичної та постнекласичної доби. Класична, ейнштейнівська та не-ейнштейнівська картини світу.

Тема 7. Філософські засади наукових картин світу.

Історичні варіанти філософського осмислення світу: об’єктивний ідеалізм, суб’єктивний ідеалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний матеріалізм, дуалізм, плюралізм. Відносність протиставлення матеріального та ідеального і їх взаємозв’язок.

Принципи системності та цілісності. Аксіома системної цілісності. Закон схожості частини та цілого. Закон (правило) повноти складових. Закон надлишку системних елементів при мінімумі числа варіантів організації.

Поняття детермінізму і його співвідношення з поняттям причинності. Види причинності. Причинність як зв'язок станів у часі, як просторово-тимчасова детермінація подій.

Причинність і необхідність в класичній фізиці: лапласівський детермінізм і динамічні закони. Імовірнісна причинність в некласичній науці: статистичні закони як зв'язок необхідного і випадкового. Проблеми причинності в постнекласичній науці: ситуації біфуркації як ситуації формування причини; непередбачуваність причинно визначених процесів в детермінованому хаосі. Детермінізм в біології і проблема доцільності біологічних систем.

Рух та розвиток як загальні способи існування матеріального та духовного світу. Співвідношення понять «рух», «зміна», «розвиток», та їх співвідношення з матеріальними та ідеальними об’єктами. Основні інтерпретації руху в науково-філософській традиції.

Розвиток і зміна. Спрямованість розвитку: прогресивний і регресивний розвиток. Тупикові галузі розвитку в науці й соціальній сфері. Співвідношення прогресу та розвитку.

Сучасні наукові та філософські уявлення про матерію та її структуру. Простір і час як основні форми існування матерії. Поняття простору та часу в окремих науках та загальнонауковій картині світу. Проблема скінченності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень: класичних (Н'ютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде). Проблема незворотності часу в класичній, некласичній, постнекласичній фізиці.

Синергетика як загальнонаукова дослідницька програма вивчення процесів самоорганізації (Г.Хакен). Складність,

^Гльність, цілісність - риси нового світобачення (за І.Пригожиним)..мічний хаос як єдність порядку і безладу. Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних систем.

Зміна засад розуміння реальності в сучасній науковій картині світу: від незмінності до глобального еволюціонізму. Самоорганізація світу і самоорганізація в світі. Концепція множинності світів. Можливий,

віртуальний і дійсний модуси буття.

Тема 8. Специфіка та роль науки в сучасному світі. Духовні цінності та проблема відповідальності вченого.

Специфіка науки в сучасному суспільстві. Теоретизація сучасної науки. Природа теоретичних об’єктів науки і їх співвідношення з об’єктивною дійсністю (проблема реальності в сучасній науці). Формалізація і математизація сучасної науки. Можливості, проблеми і межі формалізації і математизації науки.

Поняття «інформація» та «інформаційне суспільство». Роль новітніх інформаційних технологій у сучасній науці. Особливості комп’ютеризації наукового пізнання. Перспективи оптимізації інформаційного обміну між різними галузями науки.

Аксіологічний аспект проблеми науки в сучасному світі. Пізнання та цінності. Структура цінностей. Цінність наукових істин. Інформація як цінність. Різноманіття і суперечність ціннісних орієнтацій науки як соціального інституту. Сцієнтизм та антисцієнтизм в оцінці ролі науки у сучасній культурі. Етика науки.

Цінність орієнтації вченого. Різноманіття особистісних мотивацій і ціннісних орієнтацій. Свобода наукового пошуку і відповідальність вченого.

Глобальні проблеми людства, їх сутність та зміст. Проблема людини як фокус усіх глобальних проблем. Сучасна екологічна криза та об’єктивний зміст екологічного імперативу. Роль науки у вивченні та розв’язанні глобальних проблем.

Модуль II.

Тема 1. Філософське осмислення сучасних науково-технічних, соціально-екологічних, соціально-економічних проблем

Взаємозв’язок організму і середовища як філософська проблема. Теоретичні проблеми організації і розвитку екосистем. Філософські підстави й аспекти концепції коеволюції природи й людини. Інтегративна функція екології в сучасній науці. Гуманістичний зміст екологічних досліджень.

Зміст, структура та основні проблеми філософії екології. Екологічний вимір сучасного наукового світогляду.

реальної загрози самознищення людства та їх науково-філософське

Основні проблеми екології людини. Історичний розвиток тг. форми уявлень про взаємодію біологічного і соціокультур компонентів людської сутності. Головні тенденції зміни індивідуального та суспільного світогляду під впливом загострення екологічних проблем упродовж історії людства. Соціальні та екологічні наслідки сучасних техногенних катастроф, глобалізація екологічних проблем, виникнення осмислення.

“Екологічно чисті” технології, зменшення ресурсо- та енерговитрат у виробництві як показник культури суспільства. Соціально-екологічний аспект проблеми співвідношення стратегічної і тактичної ефективності людської діяльності, планованості та передбачуваності її наслідків. “Захист від помилок” та “резерв для компенсації помилок” як додаткові критерії екологічної безпеки діяльності.

Науково-філософські та громадсько-політичні концепції “екологічних прав людини”, “мирного співіснування людини й природи”, поліцентричності світу та рівноцінності всіх його компонентів. Технократичні й антитехнократичні стратегії підтримання сталості біосферних умов та розширення меж існування людства. Обмеженість можливостей пристосування екосистем і людського організму до наслідків і темпів НТП. Проблема оптимізації співвідношення різних сфер людської життєдіяльності та різних груп людських потреб з метою досягнення гармонії між особистістю і суспільством, людиною і природою.

Специфіка екологічної ситуації в Україні та пропоновані концепції її поліпшення. Аграрно та індустріально орієнтовані варіанти програм розвитку українського суспільства.

Тема 2. Аксіологічний вимір науки: проблема відповідальності вченого.

Взаємодія матеріальних та інтелектуальних технологій, як основного чиннику праці вченого. Наука як одна з форм духовного виробництва, продукування нових ідей, знання, інформації. Прикметна ознака наукової та науково-дослідної праці - її всезагальний характер.

Визначення цілей науково-дослідницької діяльності, наукового виробництва. Актуалізація соціальних, економічних, політичних, національно-культурних, світоглядних чинників.

Специфіка ролі науки в сучасному суспільстві. Формалізація, комп’ютеризація і математизація сучасної науки. Інформація як цінність в сучасному світі.

Різноманіття особистісних мотивацій і ціннісних орієнтацій та свобода наукового пошуку і відповідальність вченого. Загальна етика і

науки та специфіка морально-ціннісних проблем окремих наукового пізнання.

Проблема людини як фокус всіх глобальних проблем. Сучасна екологічна криза та об’єктивний зміст екологічного імперативу. Роль науки у вивченні та розв’язанні глобальних проблем.