76. Авторитаризм, тоталітаризм, демократія.

Найпоширенішою є тричленна класифікація режимів на тоталітарні, авторитарні й демократичні.

Тоталітаризм. Цей термін запровадив Б. Муссоліні для характеристики фашистського руху в Італії та для відмежування його від нацистського руху в Німеччині.

Тоталітаризм — спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообовязковою ідеологією.

Критерієм тоталітаризму є поглинання державою сфери громадянського суспільства, відсутність плюралізму.

Класичними тоталітарними державами були гітлерівська Німеччина та СРСР.

Авторитаризм. За авторитаризму в суспільстві можуть існувати інститути, притаманні демократії, але основними ознаками, що відрізняють авторитаризм від демократії, є перевага в діяльності державних органів методу адміністрування (за авторитаризму рідко застосовується компроміс із найважливіших політичних проблем); концентрація влади в руках одного чи декількох державних органів; здійснення органами виконавчої влади нормотворчих функцій; звуження сфери гласності та виборності державних органів. Загальна риса всіх авторитарних держав — сильна виконавча влада.

Авторитаризм — тип політичного режиму, який характеризується субординацією субєктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу.

Найчастіше авторитаризм встановлюється в країнах, які переходять від тоталітаризму до демократії.

Класичне визначення демократії дав А. Лінкольн:

Демократія — правління народу, обране народом, для народу.

Демократичний режим – це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідності з волею більшості.

Основними ознаками демократичного політичного режиму є:

наявність конституції, яка закріплює повноваження органів влади й управління, механізм їх формування;

визначено правовий статус особистості на основі принципу рівності перед законом;

поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову з визначенням функціональних прерогатив кожної з них;

вільна діяльність політичних і громадських організацій;

обовязкова виборність органів влади;

розмежування державної сфери та сфери громадянського суспільства;

економічний та політичний, ідеологічний плюралізм (заборони торкаються лише антилюдських ідеологій).