51. Фундаментальна онтологія М. Гайдеггера. Поняття Dasein.
Основоположник німецького екзистенціалізму Мартін Хайдеггер був учнем Гуссерля. Спираючись на гуссерлевскій феноменологію Хайдеггер прагнув розкрити "сенс буття" через розгляд людського буття.
Поява самої знаменитої книги Хайдеггера "Буття і час" ознаменувало виникнення нового напрямку.Завдання полягає в тому, щоб розкрити зв'язок між буттям, часом і людиною. Стверджуючи єдність часу і буття, Хайдеггер доводить, що ніщо суще, крім людини, не знає про свою кінцівки, а значить тільки людині відома тимчасовість, а з нею і саме буття. Причому час нерозривно пов'язано не просто з буттям, а саме з людським буттям. Сутність часу можна розкрити лише в його відношенні до людини.
Час, який відносять до людини, Хайдеггер називає "первісним", а час, не пов'язане безпосередньо з людиною, - "похідним". Час пережите людиною Хайдеггер називає "тимчасовим".
Людина, по Хайдеггеру, сам виявляється творцем часу, бо сьогодення і майбутнє (а отже, і минуле) детерміновані його поведінкою і планами.
Людина вільна і самотній. Перед ним ряд шляхів. Вибір залежить тільки від людини. При цьому людське буття може бути "справжнім" або "несправжнім". У першому випадку для нього на передній план висувається майбутнє, спрямованість до смерті, у другому - справжнє, "приреченість речей", повсякденності.
В епоху Нового часу метафізика, по Хайдеггеру, розглядається як наукове знання, і її основним змістом стає проблема абсолютної достовірності метафізичного пізнання. "Я", свідомість, не ставиться під питання і виступає фундаментом метафізичного пізнання. Таким чином, простежуючи шлях метафізики як рух питання про суще, Хайдеггер приходить до висновку, що питання про суще як такому повинен через питання "що є буття?" повернутися до питання сутності розуміння буття взагалі. А так як розуміння це не тільки спосіб пізнавання, але момент екзістірованія, то проблема обгрунтування метафізики знаходить свій витік в метафізиці Dasein, яка відкривається з пробудженням метафізики в самому Dasein.
Метафізика не є те, що створюється у навчаннях або системах, але виявляє себе як трансценденція Dasein. Звідси думку Хайдеггера про те, що мисленню повинен бути доданий "шляховий" характер на відміну від сучасного "панівного", який міг би гарантувати досвід забутості буття. Людина як якесь суще, кинуте і залежне від нього, повинен бути відповідальним за себе,як якесь суще, що притягує його до розуміння буття.