40. Головні відмінності та етапи історичного розвитку української філософської думки.

Витоки укр філософії сягають дохристиянської доби. Могутнiм пiдгрунтям духовної культури українського народу була язичеська минувшина, яку яскраво репрезентуе генiальна пам’ятка — загадкова «Велесова книга»— лiтературний твiр УІІІ—IХ ст.

, що дiйшов до нашого часу в копiї. Вона є живим свiдченням язичеських уявлень праукраїнцiв. Виявляеться потяг до свiтопiзнання, вiльного вiд будь-яких практичних iнтересiв, а з ним i тенденцiя демiфологiзацiї свiту, в процесi якої людина стае його незаангажованим спостерiгачем. Язичницьке минуле українцiв — багата і цiлiсна духовна культура, в якiй вiдчутнi особлива гармонiя, велична еднiсть Неба, Води i Сонця, природи, людей i богiв, язичницьої вiри, народної мудростi, етики совiстi та людськоi гiдностi. Філософія княжої доби. Фiлософiя цього перiоду починаеться з ХI ст. i тривас до середини ХIУ ст, а, за деякими даними, навiть до кiнця ХУ ст. , оскiльки Велике князiвство Литовське було органiчним продовженням й розвитком духовностi КивськЫ Русi. Атмосфера тогочасного суспiльного життя з його демократичними традицiями, високим рiвнем культури розширювали простiр для подальшого фiлософського виокремлення як специфiчного типу свiтопiзнання i свiторозумiння. Новий рiвень тогочасної фiлософії укранського народу засвiдчують збереженi писемнi пам’ятки, що роэкривають й• змiст, основнi iдеi, концепцii, стиль фiлософування: «Слово про Закон i Благодать Iларiона Киiвського, «Повiсть минулих лiт», «Слово про iгорiв похiд», «Слово Кирила Туровського, «Повчанна Володимира Мономаха», «Житiє Бориса i Глiба», «Кисво-Печерський Патерик» та iн. Важливим джерелом укранськоi фiлософії цього перiоду с перекладна лiтература: христианська (Бiблiя, Свангелiс, працi отцiв церкви тощо), твори фiлософського змiсту («Дiалектика» I. дамаскiна,

З розпадом Київської Русi державницьку традицiю українського народу успадкувало Галицько-Волинське кназiвство.

Вперше в українськiй книжнiй культурi здiйснена спроба теоретичного аналiзу, класифiкацiя наук. Поява перекладної лiтератури українською мовою створювала сприятливi умови для змiцнення тенденцiї до автономiзацiї фiлософських знань, їх виокремлення з-помiж релiгiйних. Визначними представниками філософії цього періоду були Ю. Дрогобич, П Русин, С Орiховський-Роксолан, iн. З’явилася мережа культурноосвiтнiх центрiв, найвпливовiшим серед яких був Острозький, Він мав академiю, друкарню i лiтературний гурток, члени якого готували до видання навчальнi посiбники, iншi книги. Це «Азбука» i «Буквар’», «Хронологiя». Острозька академiя, об’еднала плеяду визначних представникiв української культури: Смотрицький, Лукарис, Фiлалет, Вишенський та iн. У розвиток укранської фiлософської культури вагомий внесок зробили також братства. Особлива роль у розвитку украГiнськоi фiлософii належить Киево-Могилянськiй академii (1632—1817), де фiлософiя набула високого професiйного рiвня. Фiлософiя Просвiтництва i романтизму в УкраТні Укранськi фiлософи-просвiтники не лише активно перекладали твори вiдомих захiдносвропейських просвiтникiв: Ж. -Ж. Руссо, Х. Вольтера, Ф. Шеллiнга, Г. -В. -Ф. Гегеля та iн. , а й творили оригiнальнi фiлософськi працi, що були добре вiдомi не лише в Укранi (щоправда написанi вони були росiйською мовою, оскiльки украУнська була забороненою). (П Лодiя, О Новицького, Й Мiхневича, ). Просвiтницька традицiя не була единою в тогочасному духов- ному життi Украiни. Вона суттево вiдрiзнялася вiд нового типу культури — романтизму, що став провiдною течiею в культурi ХIХ ст. Свiтогляд українських послiдовникiв романтизму грунтувався на «філософiї серця» й пiдвалинах християнсьхої вiри. Фiлософiя української нацiональнот iдеї охоплюс всi форми осмислення iдеї нацiї, сутностi i сенсу iснування українського народу, усвiдомлення ним своёi «самостiйностi», належностi до конкретної етнiчної едностi. Об’еднана нацiональною iдеею, україїнська фiлософiя е складшм проблем- ним полем трьох основних методологiчних пiдходiв щодо утворення i розбудови Українсъкої держави. Перший: обєднання позитивістьської орієнтації. Другу групу фундаторiв нацiональноi iдеї становлять прибiчники радикальної форми нацiоналiзму — так званого iнтегрального нацiоналiзму, в основi якого лежить iдея формування нового укранця, беззастережно вiдданого надii та справi незалежн лржавностi. ( І Нечуй-Левицький, Б Грiнченко, Ю Липа, Д Донцов). Третiй напрямок репрезентус консервативно-анархiчне крило прибiчникiв укранськоїi нацiональної iдеї (В Липинський, О Назарук, С Томашiвський, І Лисяк-Рудницький). Консероативний аристократизм розглядався як форма утвердження в укранському нацiотворчому суспiльствi органiзованих сил авторитету, дисциплiни, правопорядку, полiтично культури, здатних стати в майбутньому носiями украГiнськоi державноi влади.

<< | >>

↑

Источник: 94 відповіді з Філософії. 2017

Еще по теме 40. Головні відмінності та етапи історичного розвитку української філософської думки.:

- Логика - Основы философии - Социальная философия - Философия науки и техники -