37 Поняття глобалізації та форми її існування.

В останні 5 - 10 років виникла «нова філософія глобалізації», основні ідеї якої можна підсумувати таким чином:

Глобалізація, принаймні, збігається з модернізацією в часі і, отже, триває з XVI ст.

Глобалізація охоплює систематичне взаємопереплетення всіх індивідуальних соціальних зв'язків, що встановилися на планеті. У контексті суцільної глобалізації ніякий окремий зв'язок або комплекс зв'язків не можуть залишатися в ізоляції, тому що кожен з них постійно зазнає впливу інших. Глобалізація означає кінець універсалізму й партикуляризму. Більш рання фаза (неприскореної глобалізації) визначалася існуванням відмінностей між одними сферами, де використовувалися загальні раціональні норми, та іншими, де головна роль належала специфічним міжособистісним взаєминам й індивідуальним якостям особистості.

Глобалізація стискає простір і час, вони нібито зникають: кожна людина як учасник певних зовнішніх стосунків є одночасно і собою, і уособленням усього людського роду. Щоб краще зрозуміти сутність економічної глобалізації, слід розглянути її ідеально-типовий зразок:

• повна свобода обміну, включаючи послуги й нематеріальні цінності;

• баланс виробничої діяльності зумовлений тільки фізико-географічними перевагами;

• мінімальні прямі іноземні інвестиції, так як перевага надається торгово-виробничим альянсам;

• гнучке реагування на кон’юнктуру глобальних ринків;

• децентралізація, миттєві операції, незалежність від держави;

• вільне просування робочої сили.

Параметри політичної глобалізації визначаються кризою потенціалу окремих держав, зростанням проблем планетарного масштабу, посиленням ролі міжнародних організацій, виникненням нової політичної культури.

Ідеально-типовий зразок політичної глобалізації:

• множинність центрів влади на глобальному, локальному й проміжному рівнях;

• вирішення локальних проблем у контексті глобального співтовариства;

• могутні міжнародні організації, які домінують над національними;

• гнучкий і багатоцентровий характер міжнародних відносин;

• подолання домінування державоцентричних цінностей у загальнопланетарному масштабі;

• глобальне поширення засобів споживання.

Як приклади засобів споживання, що являють собою засіб, мають соціальну й економічну структуру, Бодрійяр пропонує розглянути паризький «аптекарський магазин», мережу ресторанів швидкого харчування, європейські Дісней-парки. Нові засоби споживання є сучасними й у більш важливому аспекті: вони надзвичайно раціоналізовані, або макдональдизовані. Великі універмаги керують емоціями покупців, створюючи пожвавлену, радісну й оптимістичну атмосферу.

Важливою і вражаючою рисою політичної глобалізації є те, що в жодній області вона не досягла такого високого рівня, як, зокрема, у глобалізації фінансових ринків.

Культурна глобалізація — багатоаспектний процес, що вплинув на відносини між релігіями й етносами, традиційні й сучасні цінності, різні культурні орієнтації, стилі життя й смаки в споживанні. Усе більшою мірою цей процес зазнає впливу новітніх технологій у сфері інформації і комунікації. Загальна вихідна «теорема» тут та ж сама, що й в аналізі інших аспектів глобалізації. Вона стверджує: «Матеріальні стосунки локалізуються, політичні — інтернаціоналізуються, символічні — глобалізуються».

Ідеально-типовий зразок культурної глобалізації:

• у духовній сфері — релігійна мозаїчність поза територіальною приналежністю;

• в етнічній сфері — космополітизм і розмаїття поза територіальною приналежністю;

• в економічній сфері — споживання трафаретної і репродукованої продукції;

• в інформаційно-комунікативній сфері — глобальне поширення уявлень та інформації.