Заощадження населяння як джерело інвестиційних ресурсів у країні.

Фінанси населення за джерелами формування належать до сфери споживання, але завжди від споживання у населення залишається частина коштів, що спрямовуються на заощадження, тобто нагромаджуються.

Частина доходу домогосподарства, що не використовується на купівлю товарів і оплату послуг, а також на сплату податків, називається заощадженнями. Найпоширенішою формою заощаджень є використання частини доходу або для створення нагромаджень у вигляді готівки чи вкладів в ощадних банках, або для придбання цінних паперів.

У США економісти вважають, що виплата сімейними господарствами боргів так само є нагромадженнями, оскільки гроші, що виплачуються на погашення боргу, не спрямовуються ні на споживання, ні на сплату податків. Зауважимо, що не всі домогосподарства належать до категорії тих, що заощаджують. Наприклад, молоді сім’ї за рахунок позик витрачають набагато більше, ніж заробляють, щоб придбати деякі дорогі товари і оплатити послуги, такі, наприклад, як житло і освіта. Пенсіонери так само схильні витрачати більше коштів, але за рахунок вилучення засобів, нагромаджених у результаті заощаджень. Однак від’ємне значення заощаджень сімейних господарств такого типу перекривається додатним значенням заощаджень сімейних господарств, що складаються з осіб з високими доходами і стабільною кар’єрою.

Вільні кошти, що залишаються після всіх витрат на придбання матеріальних благ, оплату послуг та духовний розвиток, населення

використовує:

• якрезервний фонд у вигляді простого грошового нагромадження

без інвестування;

• як інвестиційний фонд для отримання додаткового доходу його власником.

Вибір виду інвестування вільних фінансових ресурсів населення залежить від законодавчих передумов розширення підприємництва у країні й стану фінансового ринку (у тому числі фондового).

Інвестиції населення здійснює:

• у засоби виробництва для індивідуальної підприємницької діяльності в межах законодавства про підприємництво;

• у цінні папери з метою отримання дивідендів за акціями або доходу за облігаціями;

• у банківські депозити (вклади) та ощадні сертифікати; • у валютні ресурси.

Вибір між вкладеннями в цінні папери і банківські депозити ґрунтується на стандартному підході: за відсутності інфляції вибирається варіант найбільшої дохідності шляхом порівняння банківського відсотка за вкладами і розміру дивідендів за цінними паперами. В умовах інфляції населення переважно вибирає інвестування у валютні ресурси.

Заощадження домогосподарств у країнах з розвиненою ринковою економікою є важливим ресурсом для здійснення активних операцій в банківській діяльності. За останні п’ять-сім років частка депозитів населення у ресурсній базі комерційних банків України суттєво збільшилася. Наприклад, в 2005 цей показник вже досягнув 72474,36 млн. грн.

Заощадження являє собою частину грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, що утворюються внаслідок скорочення поточного особистого споживання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому. Розрізняють мотивовані і немотивовані заощадження. Останні у домогосподарств виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб. Це можливо у випадках, якщо:

• рівень доходів досить великий, тобто в змозі забезпечити задоволення потреб, які на даний час існують;

• рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;

• політика держави, що спрямована на підвищення рівня заощаджень, шляхом зниження витрат домогосподарств.

Таким чином, заощадження являють собою різницю між сукупним доходом домогосподарств та всіма обов’язковими виплатами, необхідними витратами і запланованими витратами, на які вже накоплені кошти.

Різноманітні мотиви заощадження можна об’єднати в наступні групи:

1. Придбання дорогих товарів.

2. Непередбачувані витрати.

3. Витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.).

4. Звичка заощаджувати кошти.

5. Заощадження з метою отримання прибутку.

За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані заощадження - це такі, мобілізацію і розміщення яких проводить банківська система, або небанківські фінансово-кредитні установи.

заощадження населення - це ті, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень можна також віднести зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого

користування тощо.

Якщо пов’язати мотивацію і мобілізацію заощаджень, то можна сказати, що в неорганізовану форму, як правило, матимуть заощадження груп 2, 4 мотивів заощадження; організовану форму набудуть заощадження групи 5; обидві форми можуть набувати заощадження з мотивами груп 1, 3, а також немотивовані заощадження.

Проаналізуємо, в якій само формі в сучасній Україні доцільніше тримати заощадження на основі статистичних даних 2005 року. Усі розрахунки подано у вигляді таблиць 1-6. Розрахуємо вплив таких операцій на динаміку заощаджень без урахування інфляції (номінальна вартість) та з урахуванням інфляційного росту цін (реальна вартість). Сукупний індекс інфляції за 2005 рік становив 110,3%.

Таблиця 1

Зберігання коштів в національній валюті за досліджуваний період

За розрахунками реальна вартість грошових коштів під впливом інфляційного росту цін знизилась на 82 гривні 57 копійок, в той час, як номінальна вартість лишилася незмінною.

Наступним етапом аналізу буде операції зі зберігання коштів готівкою у доларах, євро, російських рублях на основі конверсійних операцій.

Таблиця 2

Зберігання коштів в іноземних валютах за досліджуваний період

При зберіганні коштів в іноземній валюті продовж 2005 року були отримані збитки.

Далі проаналізуємо операції зі зберігання коштів у вигляді банківських депозитів в національній валюті та іноземній валютах (долар, євро) з нарахуванням складних та простих відсотків.

Майбутня вартість грошових коштів, нарощена за простими відсотками розраховується за формулою: FV = PV(1 + in);

Майбутня вартість грошових коштів, нарощена за складними відсотками розраховується за формулою: fv = pv (1 + i)ⁿ

де FV - майбутня вартість грошових коштів;

PV - сьогоднішня (первісна) вартість грошових коштів; і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом, відповідно до розрахункових періодів;

n - кількість окремих періодів, за якими здійснюється нарахування відсоткових платежів;

Таблиця 3

Зберігання коштів на банківському депозиті в національній валюті

В результаті зберігання коштів на депозиті в національній валюті було отримано прибуток, який, навіть, компенсує вплив інфляції.

Для розрахунків по депозитам в інвалюті потрібно буде здійснити також конверсійні операції.

Таблиця 4

Зберігання коштів на банківському депозиті в іноземній валюті (долар США)

В результаті депозитних операцій отримуємо прибуток. Але з урахуванням інфляційного зростання цін отримано збиток. На це також вплинуло укріплення позиції гривні відносно долару. Частково цей збиток компенсовано за рахунок відсотків, отриманих по депозиту.

Таблиця 5

Зберігання коштів на банківському депозиті в іноземній валюті (євро)

Від вкладання коштів на депозит в євро отримано збиток Це відбулося за рахунок ревальвації гривні.

В умовах економічної нестабільності банківські метали завжди привертали увагу інвесторів. У той час як інші активи є досить ризикованими, банківські метали залишаються ідеальною формою для заощадження коштів.

Змоделюємо ситуацію при якій ми купували б і продавали банківські метали за курсом НБУ у тій, кількості, що можемо собі дозволити.

Таблиця 6

Зберігання коштів в банківських металах

Проаналізувавши різноманітні форми заощаджень можна стверджувати, що найефективнішою з них в усі часи є банківські метали. Але й вона має свої недоліки: банківські метали продаються тільки у формі злитків, не мають високої ліквідності. Повернувшись до мотивів заощаджень можна зауважити, що заощадження на основі банківських металів підходить для отримання прибутку та у деяких випадках для забезпечення майбутніх запланованих витрат. Однак виходячи з світового опиту, заощадження у формі банківських металів найбільш ефективні у довгостроковій перспективі.

Гривневі депозити мають перевагу з того боку, що компенсують вплив інфляції на кошти, але їх ліквідність на строковому депозиті різко знижується. Така форма може використовуватися для отримання прибутку, для забезпечення майбутніх потреб, для купівлі дорогих товарів, також зрідка може діяти мотив звички до заощадження.

Депозити в іноземній валюті можуть принести як прибуток, так і збиток. Результат залежить від динаміки валютного курсу гривні. Ця форма заощаджень є оптимальною для груп мотивів 5, 1, іноді і для групи 4. Ліквідність коштів в такій формі нижче за попередню форму заощадження.

Реальна вартість заощаджень національної валюти в готівковій формі має тенденцію до зниження під впливом інфляційного зростання цін в Україні. Істотна перевага зберігання коштів в готівці є високий рівень їх ліквідності. Ця якість найбільше відповідає групам мотивів 2, 4, 1, 5. Прибутку ця форма не забезпечує в жодному разі, бо завжди існує природній інфляційний фон.

Заощадження в готівковій формі іноземної валюти мають досить високий рівень ліквідності, але в той же час це дуже не стабільний фінансовий актив. Це обумовлено досить частими змінами ставок рефінансування різних країн. Мотивувати таку форму заощадження можуть усі п’ять груп.

Таким чином, в залежності від мотивів заощадження потрібно вибирати їх форму, яка буде максимально сприяти досягненню поставлених цілей. Також при прийнятті рішення про форму заощадження потрібно враховувати інфляційний фон країни і враховувати, що реальна вартість коштів буде змінюватись.