4. Встановлення слабковидимих і невидимих текстів

Під дією різних природних факторів (вплив прямих сонячних променів, підвищена вологість повітря, атмосфер­ні гази тощо) текст з часом може знебарвлюватися (так званий «згаслий» текст).

При дослідженні «згаслих» текстів застосовуються та­кі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної лю­мінесценції, кольоророзрізнення, дифузно-копіювальний та адсорбційне-люмінесцентний методи. Слабковидимі штри­хи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умо­вах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою елект­ронно-оптичного перетворювача.

Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис — невидимі записи, виконані безбарвним розчи­ном якоїсь речовини. У процесі тайнопису використову­ється «симпатичне» чорнило, прозорий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, роз­чин хлористого кобальту), а у деяких випадках застосову­ють різноманітні органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками тайнопису можуть бути неод­норідність лиску на різних ділянках паперу, наявність не­чітко виражених матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту.

Методами виявлення тайнопису є огляд документа в косопадаючих променях, прасування паперу праскою, за­пилення поверхні паперу порошками (сажею, графітом) або скурювання його парами соляної кислоти, аміаку, йо­ду. При огляді документа можуть бути використані ульт­рафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна ви­явити фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенів­ське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи ви­явлення невидимих текстів.