6. Умови та порядок припинення діяльності селянського (фермерського) господарства

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється в разі:

– рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення його діяльності. При цьому враховується як намір голови господарства добровільно відмовитися від земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, так і бажання всіх членів господарства припинити подальше його функціонування;

– припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених ст.

– вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом; при використанні земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; при використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням;

– систематичної несплати земельного податку або орендної плати;

– визнанні селянського (фермерського) господарства банкрутом, тобто його неспроможності задовольнити претензії кредиторів і виконати свої зобов'язання перед бюджетом (державою);

– коли не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який хоче продовжувати діяльність господарства.

Припинення діяльності селянського (фермерського) господарства здійснюється за рішенням районної або міської ради, а в разі його банкрутства – господарським судом.

Спори про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.

Майно селянського (фермерського) господарства, що припинило свою діяльність, використовується в першу чергу для розрахунків по оплаті праці найманих працівників, а також для виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна залишається в колишніх членів господарства на праві спільної сумісної власності або ж розподіляється між ними, якщо є на це їх згода. Якщо така згода відсутня, то спір вирішується судом.