Гендерні квоти
Тривалий час у країнах Європи та світу зберігався статевий (гендерний) виборчий ценз. Лише наприкінці XIX століття в далекій Новій Зеландії (1893 р.), а на початку XX століття в Австралії (1902 р.) та Фінляндії (1906 р.) виборче право отримали жінки.
У країнах-піонерах загального виборчого права(Франції та Швейцарії) жінки отримали право голосу лише після Другої світової війни (у Швейцарії — у 1971 р.)[66]. Що ж стосується мусульманських країн, то там статевий ценз існує, як правило, і досі[67].
У 1979 році Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй було прийнято Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок[68], стаття 7 якої передбачає необхідність державами- сторонами вживати усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у політичному та суспільному житті країни і, зокрема, забезпечувати жінкам на рівних умовах з чоловіками право:
a. голосувати на всіх виборах і публічних референдумах та бути обраними до всіх публічно виборних органів;
b. брати участь у формуванні та здійсненні політики уряду та займати державні посади, а також здійснювати всі державні функції на всіх рівнях державного управління;
c. брати участь у діяльності неурядових організацій і асоціацій, що займаються проблемами громадського та політичного життя країни.
У Загальних Рекомендаціях Комітету ООН з ліквідації дискримінації жінок «Жінки у політичному та громадському житті» № 23 (1997) зазначено, що Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок зобов'язує держави-сторони закріпити у своїх конституціях і законодавстві вжиття відповідних заходів для забезпечення жінкам на рівних умовах з чоловіками права голосувати на всіх виборах і референдумах та виставляти свою кандидатуру на виборах.
До чинників, що перешкоджають здійсненню цих прав, належать такі:
a.
Жінки нерідко мають обмеженіший порівняно з чоловіками доступ до інформації про кандидатів, політичні платформи партій, процедури голосування та іншої подібної інформації, яку уряди і політичні партії їм не повідомляють. До інших важливих чинників, що перешкоджають повнійта рівноправній реалізації жінками свого права голосу, належать неграмотність, відсутність знань і уявлень про політичні системи або про вплив політичних ініціатив і політики на життя. Нерозуміння прав, обов'язків і можливостей, що відкриваються завдяки праву голосу, також призводить до того, що жінки не завжди реєструються для участі в голосуванні.
b. Подвійний тягар роботи, а також фінансові труднощі забирають увесь час і позбавляють жінку можливості стежити за передвиборними кампаніями і користуватися повною свободою в реалізації свого права голосу.
c. У багатьох країнах традиції, соціальні і культурні стереотипи перешкоджають реалізації жінками свого права голосу. Багато чоловіків впливають на голосування жінок або контролюють цей процес використовуючи методи переконання або прямі дії, у тому числі голосування від їхнього імені. Будь-яку подібну практику слід заборонити.
Іншими чинниками, що обмежують у деяких країнах участь жінок у громадському чи політичному житті їхніх громад є обмеження свободи пересування, права участі, переважно негативне ставлення до участі жінок у політиці або відсутність довіри і підтримки з боку виборців до жінок- кандидатів. Крім того, деякі жінки вважають участь у політиці непристойним заняттям і уникають політичних кампаній.
Ці чинники частково пояснюють парадокс, який полягає в тому, що жінки, які становлять половину всіх виборців, не мають політичної влади і не формують асоціації, які відстоювали б їхні інтереси, домагалися б зміни уряду чи скасування дискримінаційної політики. Кількість жінок у парламенті передусім залежить від порядку голосування, розподілу місць у парламенті, формування виборчого округу.
| ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 2019 ПОСІБНИК ДЛЯ СУДДІВ |
Політичні партії повинні дотримуватися принципів рівноправності та демократії, прагнути забезпечити баланс представництва жінок і чоловіків, які є кандидатами1.
Для забезпечення належного представництва жінок країни можуть встановлювати квоти. Умовно такі квоти можна поділити на два типи — жорсткі та м'які.
Жорсткі квоти передбачають резервування місць у представницькому органі, що гарантовано призводить до обрання певної кількості жінок. Такі квоти запроваджено у більш ніж 20 країнах світу, переважно — в державах Азії та Африки (Афганістан, Бангладеш, Бурунді, Китай, Джибуті, Ерітеря, Гаїті, Ірак, Йорданія, Кенія, Морокко, Непал, Нігер, Пакистан, Руанда тощо).
Таблиця «Резервування місць для жінок в парламентах окремих держав»
ДЕРЖАВА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
| Афганістан | Згідно з Конституцією, 68 з 240 місць у нижній палаті парламенту відведено жінкам; від кожної з 34 провінцій (межі яких збігаються з багатомандатними виборчими округами) до парламенту має бути обрано щонайменше 2 жінки. Точна кількість жінок, які обираються у кожній з провінцій, визначається Виборчою комісією Афганістану. У кожному багатомандатному окрузі першочергове право на отримання мандатів в межах відведеної для округу кількості зарезервованих місць мають жінки, які отримали на свою підтримку найбільшу кількість голосів виборців. Решта мандатів в окрузі розподіляється за загальними правилами виборчої системи без урахування статі кандидатів, висунутих в окрузі. |
| Бангладеш | Відповідно до Конституції 50 з 350 місць в парламенті зарезервовано для жінок. Ці зарезервовані місця розподіляються між партіями пропорційно до кількості отриманих ними голосів на виборах; партії визначають жінок у списках, які отримують відповідні місця в межах кількості зарезервованих місць. |
| Бурунді | Конституцією передбачено, що з кожних 3 кандидатів у виборчому списку лише 2 кандидати можуть представляти одну й ту ж етнічну групу; у кожній групі 4 кандидатів у списку принаймні один кандидат має належати до жіночої статі. Тиким чином, 60% місць в парламенті мають відводитись хуту; 30% — тутсі (з них 30% мають бути жінками), 3 місця — народності тва. Виборчим кодексом Бурунді передбачено, що якщо за результатами виборів квоти представництва жінок і національних меншин не забезпечено, Виборча адміністрація (аналог ЦВК) застосовує механізм кооптації, згідно з яким зі списків кандидатів, які отримали принаймні 5% голосів перевага в отриманні місць надається кандидатам, які представляють етнічні групи чи стать, які залишились недопредставленими. Процес кооптації триває доти, доки передбачені Конституцією квоти представництва не будуть досягнуті. |
| Ірак | Згідно з Конституцією, частка жінок у парламенті має становити не менше 25%. До кожної групи трьох кандидатів у списку включається принаймні одна жінка. Якщо за результатами виборів передбачений рівень представництва жінок в парламенті не забезпечено, адміністрація відповідної провінції визначає у відповідному списку тих жінок, які отримують мандати незалежно від кількості отриманих ними голосів, віддаючи при цьому перевагу тим жінкам, які отримали більшу кількість голосів на свою підтримку. Цей процес у розрізі партійних списків відбувається доти, доки частка обраних жінок у парламенті не складе передбачений Конституцією рівень представництва (25%). |
| Йорданія | На виборах в Йорданії застосовується змішана виборча система: 108 депутатів обираються в 45 одно- та багатомандатних виборчих округах; 15 місць зарезервовано для жінок — по одному місцю у 12 провінціях та 3 місця в округах компактного проживання бедуїнів. Окрім 108 депутатів, які обираються за мажоритарною системою, 27 членів парламенту обираються за пропорційною системою. Згідно із Законом про парламентські вибори, розподіл 15 зарезервованих для жінок місць у парламенті здійснюється наступним чином: жінки, які отримали достатню кількість голосів для обрання отримують мандати в першочерговому порядку; для визначення жінок, які вважаються обраними в окрузі навіть якщо вони не отримали достатню для обрання кількість голосів на свою підтримку, кількість поданих за кожну з них ділиться на загальну кількість голосів виборців, які проголосували у відповідному окрузі. Жінки, які отримали найвищі частки від такого ділення, ввжаються обраними; при цьому кільксіть обраних жінок у кожному окрузі не повинна перевищувати кількість зарезервованих для цього округу місць для жінок. |
| Кенія | Відповідно до статті 27 Конституції Кенії, частка представників однієї статі у будь-якому виборному органі не повинна перевищувати двох третин від складу відповідного органу. Також Конституція закріплює за жінками 47 місць у Національних зборах (загальний склад парламенту — 350 членів). Для забезпечення реалізації відповідних конституційних положень, на виборах утворюється 47 одномандатних округів, в яких партії можуть висувати виключно жінок-кандидатів. Вибори в таких округах проводяться за мажоритарною системою відносної більшості — та з кандидаток, яка отримала на свою підтримку більше голосів, ніж будь-яка інша кандидатка, вважається обраною. Ще 290 місць в парламенті розподіляються за мажоритатрною виборчою системою відносної більшості у 290 одномандатних округах; а 13 місць, що залишаються (включно з посадою спікера) — пропорційно до рівня представництва, які отримують партії у складі парламенту. Для розподілу цих 13 місць кожна партія висуває списки кандидатів, в яких представники кожної статі повинні черговуватись один за одним. |
| Косово | Склад парламенту Косово — 120 членів, з яких 100 обираються за пропорційною виборчою системою із закритими списками, а решта місць — зерезервована для представників національних меншин. У кожній групі з 3 кандидатів у кожному партійному списку мають бути представники обох статей. Якщо кількість обраних кандидатів однієї статі становить менше 30% від загальної кількості обраних кандидатів від відповідної партії, перевагу в отриманні депутатського мандата (мандатів) мають кандидати тієї статі, яка залишилась недопредставленою незалежно від порядкових номерів, під якими їх включено до партійного списку, починаючи з кандидата під нижчим порядковим номером. |
| Руанда | Конституція закріплює за жінками щонайменше 30% посад в усіх виборних органах. Склад парламенту — 80 депутатів, з яких 53 депутати обираються за пропорційною виборчою системою з голосуванням за закриті партійні списки (з цих місць тертина зарезервована за жінками); 24 депутати мають належати до жіночої статі і обираються на непрямих виборах спеціальними органами (право балотування на виборах при цьому закріплено виключно за жінками; від кожної з провінцій обирається по 2 жінки, які отримали найбільшу кількість голосів відносно інших кандидатів). Ще три члени парламенту обираються непрямими виборами від Національної молодіжної ради (2 депутати) та Федерації організацій людей з інвалідністю (1 депутат). |
| Танзанія | Згідно з Конституцією, частка жінок у парламенті повинна становити не менше 30%. До складу парламенту входить 350 депутатів; з них 102 депутатських місця зарезервовані за жінками. Розподіл зарезервованих місць між партіями здійснюється пропорційно до рівня їх представництва у парламенті. Перед проведенням виборів кожна партія, яка бере у них участь, подає Виборчій комісії Танзанії список кандидаток, які претендують на отримання зарезервованих місць із зазначеням їх черговості у списку. Розподіл зарезервованих місць здійснюється в порядку цієї черговості. |
Джерело: https://www.idea.int/data-tools/data/gender-quotas/database
М'які квоти передбачають необхідність включення жінок до списку кандидатів, що гарантуватиме балотування певної кількості жінок, однак не їх обрання. Останній варіант є компромісним, оскільки не зобов'язує виборця голосувати за осіб конкретної статі, в той же час не дозволить партіям ігнорувати необхідність представництва жінок. На законодавчому рівні квоти було запроваджено у 9 країнах Європи — в Албанії, Греції, Ірландії, Італії, Молдові, Польщі, Сан-Марино, Хорватії, Чорногорії.
Таблиця «М'які квоти та інші механізми забезпечення гендерної рівності на виборах в окремих державах Європи»
ДЕРЖАВА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Албанія Частка представників однієї статі у кожному виборчому списку кандидатів від кожної партії
в багатомандатних округах не повинна бути меншою за 30%; при цьому до кожної групи з трьох кандидатів у списку мають включатись представники обох статей. Недотримання цих вимог тягне адміністративну відповідальність у вигляді штрафу розміром 1 мільйон лек (приблизно 7 000 євро).
Греція Згідно з Конституцією Греції, здійснення державою позитивних заходів, спрямованих
на забезпечення гендерної рівності, не вважається дискримінацією за ознакою статі. Законами, які визначають порядок проведення парламентських та місцевих виборів, прямо передбачено, що мінімальний рівень представництва однієї із статей серед висунутих партією кандидатів не повинен бути мешим за третину від їхньої загальної кількості. Недотримання цієї вимоги має наслідком відмову у реєстрації списку кандидатів. Рівень представництва жінок у парламенті Греції становить 19%.
Ірландія Законом про фінансування політичних партій передбачено, що у випадку невисування
партією на виборах менш ніж 30% жінок або менш ніж 30% чоловіків, обсяг державного фінансування цієї партії підлягає зменшенню наполовину. Протягом 7 років з дня запровадження відповідних змін у законодавстві про політичне фінансування (2012 рік), мінімальний рівень представництва жінок серед кандидатів мав бути збільшений до 40% — в іншому випадку державне фінансування партії мало скорочуватись наполовину. На виборах в Ірландії застосовуться система »єдиного голосу, що передається” (ця система також застосовується на парламентських виборах на Мальта та на окремих місцевих виборах у Сполученому королівстві). По суті, ця система не є сприятливою для забезпечення належного рівня представництва жінок у парламенті. Відповідно, попри вжиті законодавцем кроки у напрямі створення фінансових стимулів для політичних партій в частині забезпечення висування жінок на виборах, рівень їх представництва у нижній палаті парламенту складає 22%.
Італія Відповідно до статті 51 Конституції, всі громадяни незалежно від їх статі мають право на
зайняття публічних та виборних посад на рівних умовах, які мають визначатись законом, тоді як держава має вживати заходів, спрямованих на створення рівних можливостей для жінок та чоловіків. Законом про вибори до Палати депутатів і Сенату передбачено, що на виборах за пропорційною складовою виборчою системи кандидати різних статей повинні чергуватись у регіональних списках, тоді як рівень представництва кандидатів однієї статі у загальнонаціональному списку не повинен перевищувати 60%. Недотримання цієї вимоги тягне відмову у реєстрації списку кандидатів. На виборах за мажоритарною складовою виборчої системи партія не може висунути більше 60% однієї статі із загальної кількості кандидатів, висунутих партією в одномандатних округах. Крім того, законодавством про фінансування діяльності партій передбачено, що партії повинні використовувати 10% наданих державою податкових пільг (у грошовому відношенні) на діяльність, спрямовану на більш активне залучення жінок до участі у політиці. В Палаті депутатів парламенту Італії частка жінок становить 36%.
| Молдова | Відповідно до статті 46 Виборчого кодексу Молдови, мінімальний рівень представництва кожної статі у виборчому списку на виборах до парламенту не повинен бути меншим за 40%. Невідповідність списку цій вимозі тягне відмову у його реєстрації центральною виборчою комісією. За висування щонаймнше 40% жінок у одномандатних округах з-поміж загальної кількості висунутих в таких округах кандидатів (на останніх парламентських виборах 2019 року в Молдові застосовувалась змішана виборча система, аналогічна тій, яка застосовується в Україні) партії отримують додаткове державне фінансування в обсязі 10% загального розміру їх фінансування з державного бюджету. За результатами виборів 2019 року частка жінок у парламенті Молдови становила 26%. |
| Польща | Згідно з Виборчим кодексом Польщі, частка представників однієї статі у кожному виборчому списку в багатомандатному окрузі (вибори до Сейму — нижної палати польського парламенту — проводяться за пропорційною системою з відкритими списками) не повинна бути меншою за 35% від загальної кількості кандидатів у списку. У разі недотримання цієї вимоги, Державна виборча комісія дає суб'єкту висування списку три дні на приведення списку у відповідність до вимог Кодексу. Якщо у цей термін невідповідність списку вимогам Кодексу не усунуто, Комісія приймає рішення про відмову у реєстрації списку кандидатів. Наразі рівень представництва жінок у Сеймі становить 29%. |
| Чорногорія | Вибори до парламенту Чорногорії проводяться за пропорційною виборчою системою із закритими списками. Виборчим законодавством передбачено, що мінімальний рівень представництва однієї статі у кожній четвірці кандидатів має становити не менше 25%, а загальна кількість представників однієї статі у всьому списку має становити не менше 30%. Недотримання цих вимог має наслідком відмову у реєстрації усього списку. |
Джерело: https://www.idea.int/data-tools/data/gender-quotas/database
Очевидно, що квотування місць у списках кандидатів вимагає відповідної структури бюлетеня, а тому більш характерно для пропорційних виборчих систем. Для того щоб таке квотування було ефективним, — повинні враховуватись певні особливості. Прикладом неефективного квотування є вимога, запроваджена на місцевих виборах в Україні у 2015 році законом України «Про місцеві вибори»[69]. Зокрема, у абз. 2 ч. 3 ст. 4 було передбачено, що представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 % загальної кількості кандидатів у виборчому списку.
Попри те, що сам факт запровадження квотування є позитивним кроком до забезпечення збалансованого гендерного представництва на місцевому рівні, ефективність цієї вимоги суттєво знижена внаслідок двох чинників. По-перше, така вимога жодним чином не була санкціонована, адже її невиконання не призводило до жодних юридично значущих наслідків. По-друге, таку форму квотування більш доцільно запроваджувати не до списку в цілому, а до його певних рівнозначних частин (наприклад закріпити, що серед кожних 5 або 10 кандидатів у списку повинно бути представлено певний відсоток осіб протилежної статі). Адже включення жінок до останніх місць у списку кандидатів буде формальним виконанням зазначеної вимоги закону, однак неефективним з точки зору перспективи забезпечення їх представництва.
Ще одну форму забезпечення гендерного балансу щодо політичних прав було запроваджено у 2015 році Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції»[70]. Так, у ст. 17-5 передбачено додаткову суму в розмірі 10 % щорічного обсягу державного фінансування статутної діяльності політичних партій, якщо за результатами останніх чергових чи позачергових виборів народних депутатів України кількість
представників однієї статі серед обраних від відповідних політичних партій народних депутатів України, які набули своїх повноважень, не перевищує двох третин від загальної кількості народних депутатів України, обраних від цієї політичної партії. По суті зазначена норма є яскравим прикладом заохочувального заходу, який застосовується не просто у разі включення представників різних статей до списку кандидатів, а у випадку набуття ними повноважень народних депутатів.
2.1.6.