КОНСТИТУЦІЙНА ЮСТИЦІЯ У МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЇ
У цьому контексті здається очевидним, що необхідно розмежовувати поняття конституційна юстиція та конституційний контроль. У широкому розумінні конституційний контроль обґрунтований соціалістичною доктриною як діяльність специфічного роду уповноважених державних органів, однак жодний державний орган не здійснює конституційного контролю у власному розумінні цього слова.
Основні теорії конституційної юстиції. Головним у діяльності органів конституційної юстиції виступає вирішення конституційно- правових спорів. Оскільки органи конституційної юстиції здійснюють функцію правосуддя, то така їх функція є органічною. Відповідно до європейської правової традиції[99] судова установа при вирішенні спору про право вирішує такі основні завдання: а) тлумачення пра-
вовихнорм; б) заповнення прогалини у праві; в) здійснення судового контролю правових норм; г) захист прав та інтересів, які забезпечуються правовим захистом. Таким чином, таке повноваження є ніби стрижнем діяльності органів конституційної юстиції. Однак конституційне правосуддя, тобто вирішення конституційно-правових спорів, у цілому зводиться не лише до перевірки конституційності нормативних актів, а також покликано забезпечити верховенство конституції як основи національної правової системи, захищати основні права і свободи, дотримання принципу поділу влади у всіх його елементах тощо.
Сьогодні у світі можна виділити три основні підходи щодо природи конституційної юстиції. Органічна теорія виходить з того, що конституція є актом установчої влади, а тому акти органів, визначених конституцією та наділених нею владою, є нижчими по відношенню до установчої влади, і не повинні суперечити акту установчої влади. Інституційна теорія пояснює природу конституційної юстиції через те, що конституція встановлює «правила гри» для органів влади, ні один з яких не повинен посягати на повноваження іншого, а для федеративних держав особливо важливим є дотримання сфер компетенції федерації та її суб’єктів.
З точки зору теорії суспільного договору конституція як суспільний договір встановлює правила для керуючих та керуємих, насамперед гарантії основних прав і свобод, і конституційне правосуддя покликане слідкувати за їх дотриманням.На сьогодні інститут конституційної юстиції набув універсального характеру - він притаманний більшості сучасних держав. В його основі лежить ідея правової держави, основною рисою якої є верховенство права і його головного джерела- конституції. Верховенство конституції означає підпорядкованість їй усіх джерел права, а також усіх органів влади, в тому числі й парламенту Також, як зазначає Л. Гарліцкі, тому є причина соціалізації конституції: «Вимагалось захистити відповідні норми (стосовно організації суспільства), заснованих на конкретній системі цінностей, від мінливих настроїв парламентської політичної більшості».
По-друге, інститут конституційної юстиції характеризується багатоманітністю форм, серед яких можна виділити різноманітні моделі функціонування даного інституту (американська, європейська, змішана).
По-третє, умовно можна сказати, що домінуючою моделлю виступає європейська. Таке явище пояснюється особливостями романо- 177
германської правової сім’ї і системи судоустрою, в «обожнюванні» європейськими юристами закону як джерела права, у нездатності кар’єрних суддів здійснювати незалежне конституційне правосуддя.
Говорячи про місце конституційної юстиції у механізмі правового захисту конституції, ау вужчому розумінні -у системі поділу влади, слід сказати про головну тенденцію. Сьогодні прийнято вважати, що конституційне правосуддя знаходиться поза межами системи поділу влад. Іншими словами, конституційну юстицію можна розуміти як особливу інституційну форму прояву вищої юридичної сили конституції, тобто її гарантом. Інші вважають, що даний інститут слід відносити до судової влади (Ж. Овсеп’ян), що він стоїть понад публічними владами або як контрольну владу поряд з іншими державними органами, що здійснюють конституційний контроль у широкому розумінні (Ю.
Шульженко).Конституційна юстиція знаходить свій прояв у загальних завданнях по захисту конституції: забезпечує її верховенство і стабільність, дотримання принципу поділу влади, захист основних прав і свобод. Природа діяльності конституційної юстиції випливає з її правових характеристик. Існують різні підходи до нормативного регулювання її діяльності. Одні конституції вказують, що дані органи «вирішують виключно питання права» (Росія, ФРН, Австрія, Іспанія, Франція), інші вказують на досягнення цілей конституційного правосуддя виключно правовими засобами (Україна).
Займаючи особливе інституційне місце, спеціалізовані судові установи тим не менше, вирішуючи «питання права», у певній мірі здійснюють політичну діяльність. Це випливає з того, що дані органи повинні поважати баланс у механізмі поділу влади. Рішення органу конституційної юстиції для законодавчої влади є свого роду правовими орієнтирами у його діяльності. Активність спеціалізованих судових органів зумовлена їх компетенцією з розгляду виключно конституційно-правових питань, широким застосуванням абстрактного контролю, наданням права суб’єктам конституційного права оспорювати конституційність нормативних актів, дій або бездіяльності державних органів не тільки приватним особам, але й іншим державним органам і посадовим особам.
Як правило, останнім часом головним напрямом діяльності конституційної юстиції є забезпечення верховенства основоположних прав і свобод шляхом розгляду конституційних скарг або за допомогою процедур amparo, habeas corpus, а також справ про конституційність адміністративних актів.
Тому конституційна юстиція є організацією та діяльністю спеціалізованих судових установ по правовому захисту конституції як Основного закону, заснована на специфічних правових та процесуальних засадах.
Конституційна юстиція як порядок вирішення конституційно- правових спорів спеціалізованим органом правосуддя визначає засади владної діяльності та юридичних процедур у Конституційному Суді України.
У Конституції України закріплено принцип поділу влад на законодавчу виконавчу та судову (ст. 6). КСУ характеризується як орган правосуддя (ст. 124) та єдиний орган конституційної юрисдикції (ст. 147). Головний зміст діяльності Суду в механізмі державної влади полягає у вирішенні конституційно-правових спорів на основі права. Однак цими функціями не вичерпується юрисдикційна діяльність КСУ Основне покликання Суду - забезпечення верховенства Конституції, гарантування конституційного ладу, верховенства основних прав і свобод. Як вищий спеціалізований орган КСУ впливає на політичні відносини у державі та суспільстві, виступає одним із їх суб'єктів. Тому мета та завдання конституційної юстиції виступають за межі безпосереднього здійснення юрисдикційної діяльності. КСУ покликаний забезпечити також баланс інтересів гілок влад, держави та органів самоврядування, а також інститутів громадянського суспільства, вносячи у політичні відносини стабільність та упорядкування за допомогою правових засобів.Владна діяльність судових установ реалізується через формально визначені правові акти, які повинні прийматися на основі закону та бути обґрунтованими (вмотивованими). Саме тому судові органи забезпечують розгляд соціально-політичних спорів на основі права і шляхом визначення прав і обов'язків учасників правовідносин забезпечують баланс їхніх інтересів.
Уся система судових органів не здатна забезпечити здійснення конституційного правосуддя. Згідно з Конституцією України судову владу здійснюють Конституційний Суд та суди загальної юрисдикції. У механізмі державної влади саме Конституційному Судові належить першість у забезпеченні верховенства Основного закону, конституційного ладу, основних прав і свобод. Тому цей орган виступає конституційним органом влади спеціальної компетенції, функції якого носять цілком самостійний характер і займають важливе місце серед інструментів механізму стримувань і противаг. Таким чином, Конституційний Суд є спеціалізованим конституційним органом спеціалізованої компетенції, тобто основним, центральним органом влади у системі правового захисту Конституції України як Основного закону суспільства і держави.
Через таку особливість розгляду конституційно-правових спорів діяльність КСУ можна визначити як здійснення конституційної юстиції. Світовий і вітчизняний досвід свідчить, що така діяльність забезпечується не тільки безпосередньо специфічними органами конституційної юрисдикції, а також іншими судовими установами, в залежності від особливостей розвитку національної правової системи та організації державної влади.
Поняття та зміст інституту конституційної юстиції. Наведене дає підстави розуміти конституційну юстицію як організацію та особливий процесуальний порядок вирішення конституційно-правових спорів з метою забезпечення верховенства Основного закону, конституційного ладу, гідності індивіда, верховенства прав і свобод людини і громадянина, зв’язаності публічної влади основними правами і свободами. Тйм самим КСУ виступає специфічним органом публічної влади серед гарантів конституційного ладу України.
Конституційна юстиція як інститут конституційного права становить сукупність принципів і норм, що визначають:
1) систему правових засобів, механізмів, за допомогою яких орга
ни публічної влади, фізичні та юридичні особи можуть звертатися з приводу розв’язання конституційно-правових спорів;
2) у залежності від типу організації функціонує у вигляді: а) єдино
го органу конституційної юрисдикції, якому належить монополія по вирішенню спорів конституційного характеру: б) за наявності органу конституційної юрисдикції частина спорів конституційного характеру вирішується на основі закону органами адміністративної юстиції; в) спеціалізованої палати конституційного правосуддя у структурі верховних судів, а менш важливі конституційні спори вирішують загальні суди; г) системи загальних судів, які вправі вирішувати конституційні спори, однак провідна роль у цій системі належить верховним судам завдяки юридичній силі судового прецеденту;
3) особливу процесуальну форму здійснення конституційного су
дочинства, яка за наявності спеціалізованого органу конституційної юстиції має суттєві відмінності від моделі загального судового процесу;
4) вирішення конституційно-правових спорів шляхом інтерпре
тації конституції та визнання правових актів у цілому або їх частини неконституційними;
5) особливу юридичну природу та специфічний механізм вико
нання рішень органів конституційної юстиції, які засновані безпосередньо на нормах і принципах конституції, що має на меті забезпечити верховенство Основного закону, основних прав і свобод, забезпечення суспільного миру та автономності ланок політичної системи, зокрема, принципу поділу влади.
Дуже важливим є те, щоб орган конституційної юстиції не був утягнений у політичну діяльність, однак він повинен бути в курсі подій на політичній арені в суспільстві, щоб винести обґрунтоване, авторитетне рішення, засноване на законі. Як свідчить практика діяльності Конституційного Суду Російської Федерації, винесення рішень політичного характеру цим органом призвело до суттєвих складнощів їх виконання і в кінець кінцем до зниження його авторитету та ваги у механізмі державної влади на певному етапі функціонування.
Так, визнання Конституційним Судом Російської Федерації неконституційним положення Конституції Татарстану положенням Конституції Російської Федерації в частині заборони виходу суб’єктів федерації, а також активна політична діяльність окремих суддів зумовила кризу в діяльності органу конституційної юстиції в період 1991-1993 років [100].
На жаль, Конституційний Суд України також вже продемонстрував вразливі рішення з точки зору принципу верховенства права. Насамперед, обґрунтованій критиці піддавалася правова позиція КСУ у справах про зворотну силу закону, щодо права вето на закон про внесення змін до Конституції України, про терміни перебування на посаді президента тощо. Інколи Конституційний Суд не нехтує юридико-технічними засобами шляхом розгляду справ у максимально припустимі терміни, коли вони за своїм змістом потребують невідкладного розгляду, оскільки інакше це може призвести до порушення основних прав і свобод людини або результати її розгляду стануть відверто безнадійними. Прикладом цього може служити провадження у справі щодо конституційності Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян та нормалізації життєдіяльності м. Мукачевого Закарпатської області»[101] [102], яку Конституційний Суд міг розглянути як невідкладну і визначити питання правових меж здійснення арбітражних функцій Піави держави. У спорах про компетенцію органів державної влади орган конституційної юстиції повинен займати виважену позицію, спрямовану на досягнення громадської злагоди, забезпечення принципів правової держави. По суті КСУ виступає гарантом принципу верховенства права при вирішення спорів між вищими органами державної влади, оскільки шляхом винесення рішення Суд вправі визначати їх права та обов’язки, правові форми та способи реалізації ними власної компетенції. Контрольні функції органу конституційної юстиції уявляються як механізм вирішення конфліктів конституційного характеру11, в основі яких лежить розгляд конституційно-правових спорів. Актуалізація контрольних функцій у діяльності будь-якого державного органу є надмірною, такі слід розглядати як ефективний засіб правового захисту, що здійснюється за належною правовою процедурою. Таким чином, контрольна функція реалізується через постійне слідкування компетентним органом за виконанням власних рішень і втіленням їху життя за допомогою правових процедур забезпечення через систему стримувань і противаг. Конституційний Суд за характером своєї діяльності та предметом юрисдикції не може займати положення над судами загальної юрисдикції. їх повноваження розмежовані принципами субси- діарності та підвідомчості. Конституційний Суд покликаний вирішувати конституційно-правові спори. Діяльність цього органу конституційної юстиції базується на функціональному зв’язку із судами загальної юрисдикції, однак його сфера діяльності вужча, ніж судової влади у цілому. Тому КСУ як публічно-владний інститут не становить певного системного утворення. 5.3.