ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ГАРАНТІЙ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
У вітчизняній теорії конституційного права під конституційними гарантіями розуміють механізм забезпечення форм реалізації конституційних та інших правових норм усіма суб’єктами права.
Серед юридичних гарантій - конституційні мають найвищу юридичну силу і виступають їх нормативною основою. Такі гарантії спрямовані насамперед на правовий захист Конституції України, а також на охорону передбачених нею інститутів. Конституційні гарантії є нормативними та організаційними, а нормативні поділяються на матеріальні та процесуальні.У вузькому розумінні під конституційними гарантіями розуміють безпосередньо гарантії щодо самої Конституції України як нормативно-правового акта, зокрема, її положення про сутність і місце конституції у системі права та внесення до неї змін[168].
Поняття. Гарантії конституційного ладу України - це система правових, інституційних і процедурних засад забезпечення основоположних цінностей українського суспільства, закріплених Конституцією, а також пов’язані з ними конституційно-правові відносини.
У Конституції України визнано загальнолюдські цінності, в ній прослідковується тісний зв’язок між цими базовими цінностями та правовими принципами. З іншого боку, провідним елементом Конституції України є визнання ряду цінностей українського суспільства. Отже, такі цінності як основа конституційного ладу визначають магістральні напрями розвитку суспільства і держави в Україні.
Нормативно-правовими гарантіями конституційного ладу виступають дія принципів верховенства права, справедливості та особлива процедура внесення змін до Конституції України.
Система конституції виражається через закріплені в ній основні права і свободи як позитивної форми втілення природного права. Конституювання основних прав і свобод визначає правовий порядок організації суспільства і держави, а тому при інтерпретації конституції перед конституційними судами стоїть завдання визначити межі реалізації основних прав.
Закріплення організації публічної влади, її повноважень та засобів реалізації виражають сутність дії принципу верховенства закону. Саме тому у вітчизняній літературі зазначається, що кожну конституцію зорієнтовано на проведення такої політики, яка відповідає потребам суспільства та базується на високих моральних принципах, закладених у праві[169]. Право як форма вираження свободи, рівності та справедливості володіє багатоманітністю форм прояву. І однією з форм його прояву є рішення та висновки Конституційного Суду України, сутність права в яких проявляється через інтерпретацію Конституції України. Таким чином, принцип верховенства права втілює надпозитивні, раціональні та справедливі ідеї про правові форми організації та правові процедури забезпечення публічного інтересу у певній країні в конкретно- історичній обстановці.Складність процедури внесення змін до Конституції України як правової гарантії конституційного ладу визначається через належність установчої влади. Установча влада реалізується через поєднання інститутів безпосередньої та представницької демократії. Як єдиний носій суверенної влади народ України реалізує таку безпосередньо та через сформовані належним чином представницькі органи публічної влади (ч. 1 ст. 5 Конституції). Конституційне положення про способи визначення та зміни конституційного ладу народом України (ч. 2 ст. 5) можна розуміти таким чином, що повинні бути забезпечені демократичні процедури розробки, обговорення та остаточного схвалення проектів змін до Основного закону
Інституційні гарантії конституційного ладу України носять організаційно-правову форму і втілюються у демократичних засадах функціонування суспільства і держави, свободі політичної діяльності, політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, належному функціонуванні публічної влади, системи забезпечення національної безпеки України.
Демократичні засади організації суспільства та держави забезпечують наступність здобутків вітчизняного та світового конституціоналізму Зокрема, принцип правової держави ґрунтується на засадах поділу влади, на формуванні вищих органів держави шляхом прямих виборів, на повазі основ саморегулювання та самовизначення суспільства.
Нині принцип правової держави трансформується у принцип конституційної держави.Свобода політичної діяльності полягає у автономності ланок політичної системи, забороні функціонування політичних структур в органах публічної влади, у самостійності визначення політичного курсу вищими органами держави на основі закону. В економічній сфері Конституція України заклала свободу вибору моделі економічних відносин, у культурно-духовній сфері визначає гарантії забезпечення свободи ідеологічного розвитку на основі застереження про закон. Забезпечення свободи саморозвитку ланок громадянського суспільства ґрунтується на гарантіях недоторканності основних цінностей українського суспільства.
Належне функціонування публічної влади розглядається як необхідна умова гарантування конституційного ладу Даний механізм полягає у конструктивній діяльності органів публічної влади на реалізацію цілей та завдань, закріплених Конституцією України. Природно, згідно з поділом влади забезпечується незалежність, функціональна відокремленість спеціалізованих органів публічної влади. Разом із тим органи влади покликані узгоджувати свій політичний курс відповідно до конституційних цілей. Таким чином, ідея співпідпорядкуван- ня гілок влад є важливою складовою забезпечення конституційного ладу. Наприклад, якщо не буде сформовано Конституційного Суду України згідно встановленою процедурою (ч. 2 ст. 148 Основного закону), це підірве підвалини правової державності в України, стане реальною загрозою конституційному ладові.
Принцип субсидіарностівиражає ступінь автономності та декон- центрації владних повноважень. Сутність цього принципу полягає в тому, що прийняття владних рішень повинно бути максимально наближено до населення, бути ефективним та раціональним, забезпеченим матеріальними та фінансовими ресурсами з урахуванням особливостей рівня влади. Якщо масштаб завдань та ресурсна забезпеченість виконання владних функцій не може здійснюватися на місцевому рівні ефективно і це може загрожувати правовій одноманітності в державі, такі повноваження повинен вирішувати вищий рівень влади.
У свою чергу, якщо на місцях можливе більш ефективне виконання владних функцій, держава може їх делегувати із відповідною передачею необхідних ресурсів.Принцип пропорційності означає адекватність використання засобів управління покладеній меті. Органи публічної влади повинні забезпечувати співмірність заходів щодо важливості інтересів, які він покликаний реалізувати. Таким чином, органи держави та місцевого самоврядування несуть публічну відповідальність за перевищення владних повноважень, обмеження або утиск основних прав і свобод при виконанні своїх функцій.
Також важливим елементом системи гарантій конституційного ладу України є система національної безпеки. Зокрема, застосування інститутів воєнного і надзвичайного стану є засобом екстраординарного правового захисту публічного інтересу і передбачає обмеження деяких основних прав і свобод (ч. 2 ст. 64 Конституції України).
Процедурні гарантії конституційного ладу становлять комплекс процесуальних процедур, закріплених Конституцією Укра- 234
їни та конкретизованих у поточному законодавстві. Процедурні гарантії набувають все більшої ваги, оскільки вони передбачають чіткий, передбачуваний та однозначний механізм розв’язання конституційно-правових спорів на відміну від механізмів політичного характеру
Згідно з теорією конституції Конституційний Суд покликаний забезпечити правовий характер Основного Закону, вишу юридичну силу Конституції, пряму дію конституційних норм і принципів, однакове застосування Конституції на всій території держави[170]. КСУ здійснює конституційний контроль тільки над правовими актами вищих конституційних органів держави та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. З іншого боку, Конституційний Суд надає офіційне тлумачення Конституції і законів України. У комплексі з цього випливає, що орган конституційної юрисдикції нарівні із забезпеченням верховенства Конституції також покликаний забезпечити конституційність правотвореннятаправозастосування. Це також випливає зі змісту ст.
8 Конституції, яка встановлює ієрархію джерел національного права України[171].Правовий порядок в Україні є організацією ефективної реалізації норм Конституції і законів України органами публічної влади. Зв’язаність органів публічної влади законом при реалізації ними своїх повноважень через форми і методи, визначених законом, виражають саме юридичний режим публічної влади. Тому важливим здається висновок про те, що вплив (особливо примус) з боку держави на особу та суспільство в цілому мусить бути мінімальним, що можливо лише за умови діяльності органів публічної влади виключно в межах закону[172].
Ідея заснування правопорядку на основі закону відображає традиційні уявлення про провідну роль закону, заснованому на конституції. Тому відповідність закону конституції повинна також служити утвердженню порядку певного типу Тйп правопорядку покликаний відображати як загальні принципи права, так досягнення вітчизняного досвіду та традицій державо- та правотворення, кращі досягнення вітчизняної юридичної думки і насамкінець створити підвалини планомірного та раціонального розвитку суспільних і державних інститутів.
Забезпечення ефективних засобів правового захисту. Нормативну основу вітчизняної системи засобів правового захисту становлять положення статей 8, 55 та 124 Конституції України. У даній системі перевага надається безпосередньо судовим процедурам правового захисту серед яких важливе місце посідає право на звернення до Конституційного Суду України за встановленою процедурою. Разом із тим суттєво на ефективність діяльності органів правосуддя впливають функціонування інших органів влади, зокрема, прокуратури, омбудсмена, а також організація та порядок розгляду звернень громадян органами публічної влади. Між даними інститутами правового захисту існує певна субординація на засадах підвідомчості та субсидіарності. Зрозуміло, що їх ефективність також залежить від діяльності адвокатури та правозахисних організацій.
Доступність правового захисту виступає фундаментальною основою для забезпечення ефективної системи гарантування конституційного ладу.
По-перше, цей принцип випливає з обов’язку органів публічної влади доводити до населення зміст нормативно- правових актів у визначеному законом порядку. Оскільки незнання закону не звільняє особу від відповідальності, згаданий принцип повинен неухильно дотримуватися з точки зору забезпечення правової безпеки особи. По-друге, особа, права і свободи якої порушено, самостійно розпоряджається своїм правом на звернення до органів публічної влади. Вона самостійно визначає предмет свого звернення, наводить фактичні обставини справи, які підлягають доказуванню перед судом, предмет правового спору. З боку третіх осіб, органів публічної влади, їх посадових осіб є неприпустимими діяння щодо встановлення перешкод, пов’язаних із самим фактом звернення такої особи за правовим захистом.Доступність правового захисту виводиться із позитивного обов’язку органів публічної влади забезпечити сприятливі процедури розв’язання соціально-політичних конфліктів у суспільстві на основі права і справедливості. Зміст цього принципу полягає у забезпеченні прямого доступу до органів влади, покликаних захищати порушене право особи, та незалежність доступності процедур захисту від дискреційних повноважень посадових осіб.