ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинен­ня умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст.

А. Набуття повноважень народним депутатом. Повноваження народного депутата України починаються з моменту складення при­сяги. Попередній Регламент Верховної Ради України не встановлю­вав процедуру складання присяги новообраними депутатами. Тому вона була розроблена Підготовчою депутатською групою.

Ця церемонія вперше відбулася перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради чотирнадцятого скликання. Голова Верховної Ради України попереднього скликання О. Мороз приві­тав новообраних парламентаріїв, а найстаріша за віком народний депутат України Ярослава Стецько зачитала присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суве­ренітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добро­бут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників» (ст 79 Конституції України). Після цього де­путати скріпили присягу своїми підписами.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата. Після складання обраними народними депутатами Укра­їни присяги Центральна виборча комісія в тижневий строк видає їм депутатські посвідчення встановленого зразка.

Б. Припинення повноважень народних депутатів. Повноваження народних депутатів припиняються одночасно з припиненням повно­важень Верховної Ради України. Можливе й дострокове їх припинен­ня за рішенням Верховної Ради або на підставі рішення суду

За рішенням Верховної Ради України повноваження народного депутата припиняються достроково: 1) за особистою заявою народ­ного депутата про складання ним депутатських повноважень: 2) у разі визнання народного депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім: 3) у разі припинення народним депутатом громадянства України або виїздом його на постійне проживання за межі України; 4) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього: 5) у разі смерті народного депутата (ст.

Мандат депутата. Раніше народний депутат України мав імпе­ративний мандат. Він був зобов'язаний не тільки підтримувати тісні зв'язки із виборцями у своєму окрузі, інформувати про свою роботу і роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми, але й виконувати накази виборців. У разі, якщо депутат не виправдовував довір'я виборців, він міг бути ними відкликаний. Конституція України 1996 р. внесла суттєві змі­ни до змісту статусу народного депутата, ліквідувавши інститут імперативного мандату, оскільки він суперечить демократичним засадам. Однак конституційний закон №2222-ІУ ввів елементи імперативного депутатського мандату (згідно зі ст. 81, ч. 6 чинної Конституції):

«У разі не входження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення».

Однак таке положення парламентарію можна легко обійти: ніяким чином не можна обмежити депутату свободу вираження своєї думки у ході обговорення законопроектів та голосування. Таким чином, партія не має інструментів впливу на депутата у випадку його голосування супроти позиції партії, якщо він за власною волею не має наміру вийти зі складу фракції. Таким чином, це положення Конституції України є доволі екзотичним з точки зору теорії та практики конституційного права.

Народні депутати України є повноважними представниками народу у Верховній Раді. Вони як суспільні, політичні діячі, покликані виражати не тільки інтереси своїх виборців, а й захищати суспільні, загальнодержавні інтереси, керуючись при виконанні депутатських повноважень Конституцією і законами, постановами Верховної Ради, а також своєю совістю.

Несумісність мандата парламентарія. Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата, тобто не може бути одночасно обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою. Статус депутата несумісний із зайняттям будь-якою іншою діяльністю за сумісництвом з отриманням винагороди за винятком викладацької, наукової роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності, медичної практики у вільний від роботи час. Виконання повноважень на постійній основі вносить істотні зміни до статусу народного депутата - його діяльність у Верховній Раді стала реальною. Він тепер працює у парламенті не по кілька днів на рік, а протягом усього поточного року

Депутатська недоторканність. Народним депутатам України за чинним законодавством гарантується депутатська недоторкан­ність (парламентський імунітет). Народний депутат України не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України. Криміналь­ну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України.

Вмотивоване рішення Верховної Ради за поданням Генерального прокурора щодо одержання згоди Ради на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності, арешт або застосування заходів адміністративного стягнення, що накладаються у судовому порядку, приймається більшістю - 2/3 голосів депутатів від кон­ституційного складу народних депутатів України. Така процедура є певним застереженням прийняття необгрунтованого рішення.

Народні депутати володіють абсолютною недоторканністю, тому існує нагальна необхідність її суттєвого обмеження. Сьогодні де­путатський мандат розглядають часто як своєрідну індульгенцію, засіб для ухилення від юридичної відповідальності. Це питання вже було предметом конституційного законопроекту, підтриманого на всеукраїнському референдумі 27 березня 2000 р. Цей законопро­ект пропонував взагалі ліквідувати депутатський імунітет.

Депутатський індемнітет. Водночас народні депутати не несуть юридичної відповідальності ні перед ким за результати голосування, їх зміст висловлювань у парламенті, його органах. Але і вони під­лягають відповідальності за образу чи наклеп. На засіданні Верхо­вної Ради народний депутат не повинен вживати образливі вислов­лювання, непристойні та лайливі слова, закликати до незаконних і насильницьких дій, заважати промовцям і слухачам діями, які перешкоджають викладенню або сприйманню виступу, заважати своєю поведінкою проведенню засідання Верховної Ради. За такі дії народний депутат може бути притягнений до відповідальності.

Гарантії статусу народного депутата. Народний депутат Укра­їни є членом Верховної Ради України і тому зміст його повноважень походить від повноважень Верховної Ради. Народні депутати пови­нні мати такі і стільки прав та обов'язків, щоб Верховна Рада могла бути органом законодавчої влади й виконувати інші свої повно­важення.

Права і обов’язки народних депутатів. Народний депутат зобов’язаний особисто брати участь у пленарних засіданнях Вер­ховної Ради, комітетів, комісій. У разі неможливості прибути на пленарне засідання депутат повинен завчасно повідомити про це з зазначенням причин Секретаріат Верховної Ради, голову комітету, комісії.

Депутат як член Верховної Ради користується правом голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить.

Кожен депутат може впливати на зміст діяльності Верховної Ради та її органів, бо йому надано право пропонувати питання для роз­гляду Верховною Радою або її органами; ставити питання про ви- 678

знання законопроекту терміновим та про внесення його на народне обговорення або референдум, вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них; вносити пропозиції з будь-яких питань, що входять до відома Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропозиції закріплено чинним законодавством за певним органом чи посадовою особою; висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які оби­раються, призначаються, затверджуються, або на призначення яких дається згода Верховною Радою; ставити питання про недо­віру складу органів, утворених Верховною Радою, а також посадо­вим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою.

Найважливішим серед цієї групи прав слід назвати право зако­нодавчої ініціативи у Верховній Раді. Це право народний депутат може реалізувати у формі внесення: проекту нового закону, проекту закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування: обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (законодавча пропозиція); пропозицій та поправок до документа законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою.

Закон про статус народного депутата визначає такі основні права народного депутата: обирати і бути обраним до органів Верховної Ради - комітети, тимчасові спеціальні комісії для підготовки і по­переднього розгляду питань, які вносяться на розгляд Ради, і тим­часові слідчі комісії для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес; право об'єднуватися у депутатські фракції; залучати до своєї роботи фахівців, експертів; набирати помічників-консультантів у межах встановленого фонду; отриму­вати необхідну інформацію для здійснення своїх функцій; здійсню­вати прийом громадян; звертатися із депутатськими запитами і зверненнями.

Пільги і преференції. Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинен­ня за особистою заявою про складання ним депутатських повнова­жень надається попередня робота (посада), а у разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації) він зарахо­вується до резерву кадрів державної служби або відповідного мініс­терства, відомства, в системі якого працював на попередній роботі для заміщення посади, що відповідає його професійному рівню, з урахуванням рангу державного службовця. Верховна Рада України наступного скликання не пізніше трьох місяців від початку своєї роботи розглядає питання щодо дотримання вимог законодавства України у наданні народному депутату попередньої роботи (посади) і приймає відповідне рішення.

Верховна Рада України забезпечує колишньому народному де­путату на період його працевлаштування заробітну плату у тому розмірі, що отримують працюючі народні депутати України, але не більше одного року, ау разі навчання чи перекваліфікації - не більш двох років. У разі неможливості працевлаштування після зазначе­ного терміну за колишнім народним депутатом України зберігаєть­ся 50 відсотків чинної заробітної плати, яку отримують працюючі народні депутати України, до досягнення ним пенсійного віку за умови, що трудовий стаж його перевищує 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.

Життя і здоров'я депутата підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Верховної Ради на суму 10-річного грошового утримання депутата.

Народним депутатам України відшкодовуються витрати, пов'язані з депутатською діяльністю. їх розмір встановлює Верхо­вна Рада. Це, наприклад, витрати на відрядження для виконання доручень Верховної Ради та її органів, для роботи у виборчому окру­зі, закордонні відрядження тощо.

На народного депутата поширюється дія Закону України про дер­жавну службу в частині, що регулює питання службової кар'єри, матеріального, соціально-побутового забезпечення державних службовців. Верховна Рада встановлює розмір щомісячних оплат праці народного депутата України.

Депутату на території України надане право безплатного проїзду на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах. На період виконання постійної роботи у Верховній Раді де­путату створюються належні житлові умови. Депутатам надаються на відповідний період у Києві службові жилі приміщення для спіль­ного проживання з членами сім'ї. До отримання такого приміщення депутат має право на проживання у готелі, який оплачується за рахунок кошторису витрат Верховної Ради України.