Тема 9. Конституційні засади формування та функціонування громадянського суспільства

Мета вивчення: теоретично узагальнити знання студентів про поняття громадянського суспільства, принципи його самоорганізації та структуру; сформувати у студентів розуміння ціннісних орієнтирів взаємодії людини, громадянського суспільства та держави; виробити навички застосування законодавства України про об’єднання громадян та політичні партії під час здійснення конституційно-правового аналізу практичних обставин щодо їхньої організації та діяльності.

Питання

1. Поняття та сутність громадянського суспільства. Взаємодія людини, громадянського суспільства і держави.

2. Структура та принципи самоорганізації громадянського суспільства.

3. Поняття та види громадських об’єднань. Принципи організації та діяльності громадських об’єднань.

4. Конституційний статус політичних партій. Порядок створення політичних партій. Принципи діяльності політичних партій. Заборона політичних партій за конституційним законодавством України.

Теоретичний мінімум

Поняття та сутність громадянського суспільства. Взаємодія людини, громадянського суспільства і держави. У науці конституційного права відсутня єдність у визначенні категорії «громадянське суспільство», не існує такої дефініції і у чинному законодавстві України.

Найбільш ґрунтовне визначення громадянського суспільства, яке водночас вказує на його структуру, належить професору М. П. Орзіху. На його думку, громадянське суспільство — це:

- по-перше, асоціація людей, в якій кожна людина вільна як така, що володіє невідчужуваними правами, рівноправна з іншими членами суспільства, самостійна у виборі правового стану (громадянство, іноземне громадянство, відсутність громадянства);

- по-друге, недержавні асоціації людей за соціальною, етнічною, релігійною тощо приналежністю, за політичним, професійним і іншими інтересами;

- по-третє, такі, що формуються на цих основах, суспільні (недержавні) відносини, які розвиваються і функціонують на самоуправлінських засадах, самопрояві волі й інтересів окремих індивідів, їхніх угруповань, що діють у вільному від державно-правового впливу просторі суспільства.

Відповідно, структурно громадянське суспільство охоплює:

- людину — вільну, рівноправну з іншими, наділену природними правами;

- недержавні об’єднання людей, утворені для реалізації їхніх прав;

- суспільні відносини між людьми та недержавними об’єднаннями.

Отже, громадянське суспільство можна розглядати як певну сферу життєдіяльності людини, яка є повністю або порівняно незалежною від держави. Більшість соціальних відносин у громадянському суспільстві регламентуються іншими ніж право соціальними регуляторами, такими як мораль, традиції, звичаї, етичні норми тощо. Наприклад, держава не регламентує взаємовідносини дружби, кохання тощо. Важливим є і те, що людина у межах громадянського суспільства є вільною та рівною з іншими членами громадянського суспільства. З урахуванням цього людина має можливість реалізувати свої приватні інтереси за умови мінімальної взаємодії з державою.

Структура та принципи самоорганізації громадянського суспільства. Громадянське суспільство діє на принципах: самоорганізації, саморегуляції, політичного, економічного та ідеологічного плюралізму, рівності прав і свобод індивідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Положення Конституції України 1996 р. конкретизовано в інших актах чинного законодавства. Нині закони про громадські об’єднання в Україні можна угрупувати на: — закони загального характеру, що встановлюють правові норми майже для всіх громадських об’єднань (Закон «Про громадські об’єднання», а також окремі статті Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України тощо); — закони спеціального характеру, що встановлюють правові норми для певного виду громадських об’єднань.

непідприємницьких товариств, що утворюються актами органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 4) асоціацій органів місцевого самоврядування та їхніх добровільних об’єднань; 5) саморегулівних організацій, організацій, які здійснюють професійне самоврядування; 6) непідприємницьких товариств (які не є громадськими об’єднаннями), утворених на підставі інших законів.

Поняття та види громадських об'єднань. Принципи організації та діяльності громадських об'єднань. Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання», громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка:

- громадська організація — це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи;

- громадська спілка — це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Відмінність громадських організацій від громадських спілок полягає в тому, що:

- засновниками громадських організацій є фізичні особи, а громадських спілок — юридичні особи приватного права;

- членами (учасниками) громадських організацій можуть бути лише фізичні особи, а членами (учасниками) громадських спілок — як фізичні особи, так і юридичні особи приватного права.

Громадські об’єднання утворюються і діють на принципах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їхніх членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності.

Конституційний статус політичних партій. Порядок створення політичних партій. Принципи діяльності політичних партій. Заборона політичних партій за конституційним законодавством України. Основи конституційно-правового статусу політичних партій закріплюються в Конституції України 1996 р. та деталізуються у Законі України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001. Відповідно до цього Закону, політична партія — це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути: судді; прокурори; поліцейські; співробітники Служби безпеки України; військовослужбовці; працівники органів доходів і зборів; персонал Державної кримінально-виконавчої служби України; працівники Національного антикорупційного бюро України; державні службовці у випадках, передбачених Законом України «Про державну службу».

Політична партія створюється групою громадян України у складі не менш як 100 осіб. Процес утворення політичної партії починається з ухвалення відповідного рішення. Таке рішення має бути прийнято на її установчому з’їзді (конференції, зборах). Водночас на ньому затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні та контрольно-ревізійні органи. Для того щоб процес утворення політичної партії продовжився далі, це рішення має бути підтримано підписами не менше 10 тисяч громадян України, які мають право голосу на виборах. Ці підписи мають бути зібраними не менш як у 2/3 районів не менш як 2/3 областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у 2/3 районів Автономної Республіки Крим.

Водночас варто враховувати, що Рішенням Конституційного Суду України від 12.06.2007 № 2-рп/2007 у справі № 1-2/2007 за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п'ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) було вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про політичні партії в Україні» частини першої статті 10, а саме словосполучення «та не менш як у двох третинах районів» перед словами «Автономної Республіки Крим».

Для реєстрації політичної партії до Міністерства юстиції разом із заявою про створення політичної партії подаються: документ, що підтверджує створення політичної партії — установчий документ; відомості про керівні органи політичної партії; реєстр громадян, які брали участь в установчому з’їзді (конференції, зборах); програма політичної партії; список підписів громадян України за формою, встановленою Міністерством юстиції України, які підтримали створення політичної партії; документ про сплату адміністративного збору у розмірі 140 мінімальних заробітних плат

Принципи діяльності політичних партій майже збігаються з принципами діяльності громадських об’єднань. Політичні партії утворюються і діють на принципах добровільності, самоврядності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їхніх членів, прозорості, відкритості та публічності.

Припинення діяльності політичної партії, залежно від суб’єкта, що виявив відповідну ініціативу, може здійснюватися у добровільному та у примусовому порядку. У добровільному порядку припинення діяльності політичної партії проводиться шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску). Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з’їздом (конференцією) політичної партії відповідно до її статуту. У примусовому порядку припинення діяльності політичної партії відбувається в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому законами України. Анулювання реєстрації відбувається у разі невиконання політичною партією вимоги щодо утворення у встановлений строк своїх обласних організацій; виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах; невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України. У такому випадку протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Завдання до теми

Тестові завдання

1. Який взаємозв’язок між засобами масової інформації та громадянським суспільством?

а) засоби масової інформації не пов’язані із громадянським суспільством;

б) громадянське суспільство є складовою засобів масової інформації;

в) засоби масової інформації є інститутом громадянського суспільства;

г) ці поняття тотожні.

2. Як співвідносяться громадська організація та громадська спілка?

а) громадська організація — це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи; а громадська спілка — це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи;

б) громадська організація — це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи; а громадська спілка — це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи;

в) громадська організація — це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; а громадська спілка — це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи;

г) це синонімічні поняття.

3. Громадянка України, дев’ятирічна дівчинка, має намір вступити до дитячої громадської організації без статусу юридичної особи. Чи може вона набути членства, якщо батько дівчинки виступає проти і не надає свою згоду на вступ до членів цієї громадської організації?

а) так, оскільки згода батьків для вступу до дитячої громадської організації не потрібна;

б) так, оскільки громадська організація здійснює діяльність без статусу юридичної особи;

в) ні, оскільки вступ неповнолітньої особи віком до 10 років до дитячої громадської організації обов’язково потребує письмової згоди її батьків;

г) ні, оскільки згідно з законом членами дитячих громадських організацій можуть бути особи віком від 10 років.

4. Яким є статус політичної партії?

а) некомерційна установа;

б) неприбуткова організація;

в) неприбуткова громадська спілка;

г) некомерційна громадська установа.

5. За рішенням якого органу зупиняється державне фінансування статутної діяльності політичної партії?

а) Верховного Суду;

б) Верховної Ради України;

в) Національного антикорупційного бюро України;

г) Національного агентства з питань запобігання корупції.

Практичні завдання

1. Проаналізуйте рішення Конституційного Суду України у справі за

конституційними поданнями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 65 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 06.06.2019.

За результатами проведеного аналізу аргументовано вкажіть, який принцип Конституційний Суд України визнав відправним у встановлення інститутів громадянського суспільства. Висловіть власне ставлення до позиції Конституційного Суду України.

2. Проаналізуйте Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу четвертого статті 2, частини другої статті 6, частин першої, другої статті 10 Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (справа про молодіжні організації).

За результатами проведеного аналізу аргументовано вкажіть, яке змістовне наповнення права на свободу об’єднання надав Конституційний Суд України. Вкажіть, які межі втручання держави в реалізацію права громадян на свободу об’єднання закріплені Конституція України.

3. На пленарному засіданні обласної ради було прийнято рішення про заборону діяльності на території області осередків політичної партії. Рішення було мотивоване тим, що їхня діяльність спрямована на пропаганду комуністичного режиму та відповідної символіки.

За результатами аналізу наведеної інформації аргументовано вкажіть, чи відповідає рішення обласної ради вимогам чинного законодавства. Висловіть власне ставлення до наведеної ситуації.

Питання для самостійної роботи та обговорення

1. Співвідношення громадянського суспільства та правової демократичної держави.

2. Право і мораль як соціальні регулятори громадянського суспільства в Україні.

3. Середній клас як необхідна умова розвитку громадянського суспільства в Україні.

4. Громадський контроль як дієвий механізм впливу на інститути публічної влади.

5. Роль та функції політичних партій у формуванні правової

демократичної держави.