ВСТУП

Досвід економічних перетворень протягом останніх десятиліть дає можливість замислитися над досить важливими у конституційно-правовій площині питаннями визначення вектору розвитку економічної системи держави та віднайдення ефективних економіко-правових методів забезпечення її сталого розвитку.

Як свідчить історія становлення вітчизняної державності, з часу отримання Україною незалежності і дотепер не втрачають своєї актуальності проблеми формування належної моделі правового регулювання економічних відносин. Зокрема, ще й досі вельми відчутними залишаються відголоски обраної за основу розвитку вітчизняної економічної системи у перші роки незалежності країни ідеологічні постулати концепції «вільного ринку». Представники цієї концепції, яка у науковій літературі також іменується як «ринковий фундаменталізм», відводили державі доволі незначну роль у регулюванні економічних процесів, залишаючи за нею виключно функцію «нічного сторожа». За такого підходу держава мала б залишатися осторонь від економічно активної діяльності, надаючи повну свободу механізмам ринкової економіки.

Дотримуючись такого підходу, Україна, як і більшість світових держав, зазначала чималого економічного лиха, яке було спричинене структурними деформаціями у фінансовому секторі економіки. Кризові явища досягли свого апогею у 2008 році. Негативні наслідки економічної рецесії і досі спостерігаються в економіці України, подолання яких без активного втручання держави через обмежуючі та стимулюючі засоби правового впливу наразі не представляється можливим.

З цього моменту стала очевидною неспроможність теорії «невидимої руки ринку» і це, між іншим, було визнано самими її засновниками і найбільш переконаними послідовниками. Зокрема, Дж. М. Кейнс, Д. Сорос і інші представники школи «економічного лібералізму» відзначили важливість

державного впливу на економічні процеси в країні, проте в чітко встановлених межах.

саморегуляції і самоорганізації ринку приводить світовий капіталізм до кризи і, як наслідок, ланцюгова реакція охоплює одну країну за іншою.

Слід додати і те, що намагаючись знайти винуватців світової фінансової кризи 2008 року британська газета «Гардіан» за підсумками своїх пошуків надрукувала список із 25 осіб, які були безпосередньо причетні до її виникнення. Перше місце було відведено А. Грінспену, який 18 років очолював Федеральну резервну службу США (з 1988 р. по 2006 р.). При цьому під час сенатських слухань в конгресі США А. Грінспен визнав, що його глибока упевненість в тому, що «невидима рука ринку» сама по собі все влаштує привела до фатальних наслідків.

Все це засвідчило необхідність пошуку нових економічних та правових важелів забезпечення стабільності господарського механізму більшості країн світу. Вихід із складної ситуації виявився доволі простим, який полягав у можливості поєднання засобів виключно ринкової економіки з методами соціально та економічно виправданого державного регулювання, що є характерним для країн зі змішаною економікою.

Саме на оптимальному сполученні державного регулювання та ринкової саморегуляції наголошено у ст. 5 Господарського кодексу України і це слід визнати у методологічному плані значним досягненням вітчизняної правової системи. Такий органічний взаємозв’язок держави та вільного ринку є основою найбільш повного врахування та реалізації суспільного господарського порядку, який отримав вираз у нормативному тексті як правовий господарський порядок. Змістовно такий порядок виступає свого роду «містком», який зближує публічно- правові та приватноправові засоби правового регулювання економіки, усуваючи існуючі диспропорції у соціально-економічному розвитку країни.

Будучи частиною національного правового порядку, правовий господарський порядок спрямований на забезпечення ефективного функціонування економічної системи, в цілому, та її складових, зокрема.

Відповідно і авторський колектив виходить у певній мірі з такого розуміння структурних зв’язків у межах економічної системи, яку, до речі, у переважній більшості енциклопедичних та словникових видань визначають як сукупність економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі сформованих у ньому відносин власності та господарського механізму.

Покладаючись на таке доктринальне визначення категорії «економічна система» та науково-практичний досвід перетворень у правовому, перш за все конституційному, забезпеченні економічних (господарських) відносин, колектив авторів підготував представлене дослідження, метою якого є визначення вихідних передумов для розробки сучасної концепції конституційно-правового регулювання економіки України.

Монографія підготовлена авторським колективом у складі: Устименко В.А. - вступ, розділ 2, висновки; Джабраілов Р.А. - розділ 2; Кампо В.М. - розділ 3; Коваленко Р.О. - розділ 4, Савчин М.В. - розділи 1 та 3.

Автори висловлюють щиру вдячність Д.С. Васьковцу, О.М. Каптуренко та О.С. Кучер за технічну допомогу у підготовці матеріалів даного монографічного дослідження