ЮРИДИЧНА ПРИРОДА КОНСТИТУЦІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ
Обов'язки є невід'ємною складовою частиною (елементом) конституційно-правового статусу людини і громад янина. Обов'язки тісно пов'язані з правами та свободами; вони як би є тінню прав людини.
Разом з тим конституційні обов’язки не мають якогось самостійного значення, оскільки вони не забезпечуються примусовою силою безпосередньо на підставі положень Конституції. Наприклад, для застосування обов’язку сплачувати податки, необхідне їх детальне законодавче врегулювання. Взагалі обов’язок платити податки випливає із соціальної функції власності.Тому конституційні обов’язки не мають прямої дії, для їх виконання необхідне законодавче регулювання, накладання відповідних повноважень на органи влади щодо контролю за їх здійсненням.
Як і права, конституційні обов'язки людини стосуються найважливіших сфер життєдіяльності особи, суспільства і держави. Вони стосуються здійснення прав особи, політичної, економічної, соціальної, культурної та інших сфер діяльності.
Обов’язок дотримуватись Конституції і законів України (ст. 68 Конституції) безпосередньо пов’язаний із конституційним принципом розвитку індивіда. Цей конституційний обов'язок передбачає дотримання насамперед Конституції України як акта прямої дії, тобто дотримання режиму конституційності.
Такий режим регулювання накладає відповідне зобов’язання на парламент конкретизувати зміст конституційних обов’язків у поточному законодавстві. Без законодавчої вказівки неможливе застосування цих конституційних приписів, тобто у даному випадку слід говорити про неконституційність прямої дії конституційних приписів про обов’язки. Оскільки обов’язок є тінню суб’єктивного публічного права, тому достатнє конституційне визначення їхніх меж. Вище проаналізовано межі здійснення суб’єктивних публічних прав, тому можна обмежитися лише переліком основних конституційних обов’язків: захищати Вітчизну (ст. 65); не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині (ст. 66); сплачувати податки і збори (ст. 67); неухильно дотримуватися Конституції і законів України (ст. 68); шанувати державні символи України (ст. 20).