ДОДАТКИ

Додаток А

Кількість облікованих злочинів проти порядку проходження військової служби упродовж 2013–2016 р.р.

Кількість осіб, яким було вручено підозру за вчинення злочинів проти порядку проходження військової служби упродовж 2013–2016 р.р.

Кількість облікованих злочинів проти порядку проходження військової служби, направлені до суду з обвинувальним актом, упродовж

2013–2016 р.р.

Кількість облікованих злочинів проти порядку проходження військової служби, направлені до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, упродовж 2013–2016 р.р.

Кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів проти порядку проходження військової служби, упродовж 2013–2016 р.р.

Кількість осіб, які вчинили злочини проти порядку проходження військової служби, відносно яких справи було закрито упродовж 2013 – 2016 р.р.

Додаток Б

Аналіз судових вироків, постановлених судами України за статтями 407–409 Кримінального кодексу України

У межах дослідження було проаналізовано 100 судових вироків, постановлених по ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби», 80 судових вироків, постановлених по ст. 408 «Дезертирство» та 60 судових вироків, постановлених по ст. 409 «Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом» КК України у період з 01.01.2017 р.

У ході опрацювання 100 вироків, постановлених по ст. 407 КК України, було зроблено наступні основні висновки.

Щодо форми вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого у ст. 407 КК України.

Проаналізувавши судові вироки, було виявлено, що злочин, передбачений у ст. 407 КК України, було вчинено у двох формах, що характерні для цього складу злочину.

Так, у 59 проаналізованих вироках (59%) злочин було вчинено у формі самовільного залишення військової частини або місця служби, тобто у формі активної поведінки суб’єкта. В окремих вироках таке діяння конкретизується. Так, у вироку Чернігівського районного суду Чернігівської обл. від 26 вересня 2016 р. міститься таке формулювання суспільно небезпечного діяння: «незаконно припинив виконувати свій конституційний обов’язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишив розташування військової частини».

У 41 проаналізованих вироків (41%) злочин, передбачений у ст. 407 КК України, було вчинено у пасивній формі, коли військовослужбовець не зявився для проходження військової служби. Так, у 18 вироках вказано на таку форму діяння без конкретизації того, звідки не прибулв військовослужбовець, в 9 випадках – з відпустки, у 7 випадках – з лікувального закладу, у 5 випадках – з відрядження, у 2 випадках – зі звільнення.

В окремих проаналізованих вироках мають місце формулювання суспільно небезпечних діянь, що не використовуються у ст. 407 КК України. Наприклад, у вироку Чернігівського районного суду Чернігівської обл. від 17 листопада 2015 р. вказано, що військовослужбовець самовільно був відсутній у розташуванні військової частини. У вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 р. йдеться про те, що військовослужбовець перебував за межами військової частини та проводив час на власний розсуд.

Щодо обґрунтування самовільної відсутності військовослужбовця у військовій частині або місці служби.

У проаналізованих судових вироках зазвичай вказується, що військовослужбовець самовільно залишив військову частину або місце служби та був відсутній, перебуваючи у місці проживання та проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків військової служби.

Окрім того, в окремих з них наголошується, що військовослужбовець, перебуваючи в злочинному стані, органи державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління, про свою належність до військової служби, а також про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв (15 вироків або 15% випадків). Окрім того, окремі суди констатують, що склад злочину, передбачений у ст. 407 КК України, має місце у випадку, коли військовослужбовець, який самовільно залишив військову службу, мав реальну можливість продовжити проходження військової служби у військовій частині, але цього не зробив (6 судових вироків або 6% випадків).

Відсутність поважних причин описується судами в узагальненому вигляді. Практично у кожному з проаналізованих вироків міститься вказівка на те, що військовослужбовець був відсутній у військовій частині або місці служби без поважних причин (46 проаналізованих судових вироків або 46%). У вироку Шевченковського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 р. такі поважні причини описуються детально. У ньому вказано, що «при цьому поважних причин для нез’явлення на службу не мав, в тому числі хворобою, що перешкоджала його пересуванню не хворів, перешкод для прибуття до військової частини не мав. Також у зазначений період пожежа або стихійне лихо в сім’ї не траплялися, члени його сім’ї не хворіли та не помирали, інші обставини, що перешкоджали проходженню військової служби відсутні».

Обґрунтуванням самовільної відсутності військовослужбовця за місцем проходження військової служби у судових вироках є відсутність дозволу відповідник командирів (начальників) (26 судових вироків або 26% випадків).

При цьому вказується часовий діапазон такої самовільної відсутності, його початковий та кінцевий моменти.

Щодо визначення такої складової обстановки вчинення злочину, передбаченого у ст. 407 КК України, як місце (військова частина або місце служби)

Зазвичай у судових вироках не звертається увага на місці вчинення злочину. В окремих з них ця об’єктивна ознака складу злочину визначається. Наприклад, у вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2015 р. вказано, що військовослужбовець самовільно залишив місце служби – територію розташування військової частини, військове містечко. У вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 7 жовтня 2016 р. вказано, що військовослужбовець самовільно залишив місце служби – розташування польового табору військової частини. У вироках Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року, Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2015 р. місце служби ототожнюється з військовою частиною. У вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 р. вказано, що особа залишила місце служби у військовій частині.

У вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2016 р. вказано, що особа самовільно залишила загальний військовий госпіталь. А у вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2016 р. вказано, що військовослужбовець самовільно залишив територію Військово-медичного клінічного центру. Очевидно, що територія таких медичних закладів – це не територія військової частини, а місце військової служби.

Таким чином, суди зазвичай не звертають увагу на таку характеристику обстановки вчинення злочину, як місце та не конкретизують, це була військова частина чи місце служби. Однак, на нашу думку, це слід робити у вироках: конкретизувати місце вчинення злочину, передбаченого у ст. 407 КК України. Окрім того, враховуючи альтернативність вказівки у диспозиціях цієї статті, у вироках слід чітко вказувати на цю обєктивну ознаку складу злочину.

Щодо встановлення ознак спеціального суб’єкта злочину, передбаченого у ст. 407 КК України.

У більшості проаналізованих вироків має місце більш-менш детальна регламентація суб’єкта злочину, передбаченого у ст. 407 КК України. Однак у 39% вироків, постановлених за цією статтею на встановлення цієї ознаки складу злочину увага не звертається. У них міститься лише констатація того, що самовільне залишення військової служби вчинив військовослужбовець. В окремих з таких випадків вказується, що суб’єктом цього злочину є військовослужбовець за мобілізацією, військовослужбовець за контрактом. В окремих таких вироках ці суб’єкти злочину названо як «військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період» («військовослужбовець за мобілізацією», «військовослужбовець військової служби за призовом», «військовослужбовець, мобілізований на особливий період», «військовослужбовець, призваний за частковою мобілізацією», «військовослужбовець військової служби за призовом»).

В інших проаналізованих вироках (61%) суб’єкт злочину описується більш детально. При цьому в окремих з них – детально, звертаючи увагу на весь процес набуття статусу військовослужбовця. Наприклад, у вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 р.. описано, що суб’єктом злочину є військовослужбовець був призваний районним військовим комісаріатом на військову службу під час мобілізації, на особливий період; далі цього ж дня його було направлено для проходження військової служби до військової частини; наказом командира військової частини солдата з 13 квітня 2014 р. зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення і призначено на посаду у цій військовій частині. Така ж детальна характеристика суб’єкта самовільного залишення військової служби мала місце у вироках Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 25 травня 2015 р., Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 р., Яворівського районного суду Львівської області 01 жовтня 2015 р., Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 серпня 2015 р., Рівненського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2015 р..

В окремих судових вироках вказується на такі аспекти проходження військової служби та набуття статусу військовослужбовця (окрім призову на військову службу чи укладення контракту): зарахування до списків особового складу частини і призначення на посаду (27%), зарахування до списків особового складу військової частини, поставлення на всі види забезпечення та призначення на посаду (11%), призначення на посаду (7%), направлення для проходження військової служби до військової частини (4%), зарахування до списків особового складу частини (2%).

В 11 проаналізованих вироків не лише описуються етапи набуття особою правового статусу військовослужбовця, а й вказується, з якого моменту особа вважається такою, що вважається військовослужбовцем, а отже є суб’єктом самовільного залишення військової частини або місця служби.

Так, у вироку Яворівського районного суду Львівської області від 20 січня 2015 р. вказано, що особа набула статусу військовослужбовця з 14 серпня 2014 р., який цього дня був призваний районним військовим комісаріатом, зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта, та цього ж дня відправлений у військову частину для подальшого проходження військової служби.

У вироку Франківського районного суду м. Львова від 04 січня 2016 р. зазначається таке: 13 серпня 2014 р. Особу-1 призвано військовим комісаріатом для проходження військової служби за мобілізацією. Цього ж дня він вибув для проходження військової служби у військову частину, де наказом командира цієї частини від 14 серпня 2014 р. зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення та призначений на посаду командира у цій військовій частині. У цьому вироку зроблено висновок, що ця особа набула статусу військовослужбовця з 13 серпня 2014 р., тобто з моменту відправлення у військову частину. Це ж вказано й у вироку Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 р..

У вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2015 р. зазначається, що Особу-1 20 березня 2014 р. військовим комісаріатом призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та, в той же день його направлено для проходження військової служби до військової частини. 20 березня 2014 р. наказом командира військової частини зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та з цього часу Особа-1 вважається військовослужбовцем. Аналогічний висновок зроблено й у вироках Яворівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2015 р., Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2015 р., Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2015 р., Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2016 р. У вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 15 вересня 2015 р. також вказано, що особа вважається військовослужбовцем з моменту видання наказу командиром про призначення на посаду у військовій частині, тобто з 29 квітня 2015 р. У той же час ця особа була призвана на військову службу та направлена для подальшого її проходження у військову частину 11 березня 2015 р.

У вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2015 р. зроблено висновок, що особа вважається військовослужбовцем з 28 січня 2015 р., тобто з моменту видання наказу командира військової частини та зарахування до списків особового складу частини, поставлення на всі види забезпечення. Хоча він був призваний по мобілізації та направлений для проходження військової служби 14 січня 2015 р.

У вироку Попаснянського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2016 р. вказується, що особа вважається військовослужбовцем з моменту призову на військову службу за мобілізацією (з 2 березня 2015 р.). Хоча, як вказано у цьому вироку, цю особу наказом командира було зараховано до списків особового складу частини і призначено на посаду 19 квітня 2015 року.

Таким чином, судова практика виходить з того, що початком набуття особою статусу військовослужбовця слід визнавати:

– момент призову районним військовим комісаріатом, зарахування до списків особового складу на всі види забезпечення, призначення на посаду та відправлення у військову частину для подальшого проходження військової служби (всі дії – в один день);

– з моменту відправлення у військову частину;

– з моменту видання наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу військової частини, поставлення на всі види забезпечення;

– з моменту видання наказу командира військової частини та зарахування до списків особового складу частини, поставлення на всі види забезпечення;

– з моменту призову на військову службу за мобілізацією.

Щодо конкретизації мети самовільного залишення військової частини або місця служби.

У проаналізованих вироках мета вчинення злочину зазвичай, не конкретизувалася. Навпаки, в окремих вироках наявність ознак складу злочину, передбаченого у ст. 407 КК України, мотивується через у наявність в особи мети ухилитися від проходження військової служби, яка є обов’язковою ознакою суміжного складу злочину – дезертирства (ст. 408 КК України). Зокрема, це зроблено у вироках Мукачівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 р., Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2015 р., Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 травня 2015 р., Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2015 р., Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 р., Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2015 р., Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2015 р., Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2015 р., Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2015 р., Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 вересня 2016 р., Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2016 р.. Вважаємо таку практику судів неналежною. Адже у вироку не мотивовано та не вказано, що військовослужбовець не мав наміру ухилитися від військової служби назавжди, а відповідні діяння були вчинені з метою тимчасового невиконання покладених обов’язків. Усього це мало місце у 13 проаналізованих вироках (13%). Таким чином, у них суди не встановили, який склад злочину має місце: самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України) чи дезертирство (ст. 408 КК України).

Подекуди суди намагаючись описати цю розмежувальну ознаку між суміжними складами злочинів, передбаченими у статтях 407 та 408 КК України вказують, що військовослужбовець самовільно залишив військову частину або місце служби з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби (не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби). Усього така вказівка на розмежувальну ознаку мала місце у 28 проаналізованих вироках (28%). Хоча окрім звичайної вказівки на таку мету, у жодному них не було мотивовано, чому суди вбачають, що військовослужбовець, який самостійно залишив військову частину або місце служби, мав намір тимчасово ухилитися від проходження військової служби.

У 59 проаналізованих вироках (59%) немає вказівки на мету, якою керувався військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину або місце служби.

Таким чином, можна дійти висновку, що суди у переважній більшості проаналізованих випадків суди не встановлюють єдину розмежувальну ознаку між такими суміжними складами злочинів, як самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України) та дезертирство (ст. 408 КК України).

Щодо причин припинення злочинного стану особи, яка вчинила злочин, передбачений у ст. 407 КК України:

В окремих проаналізованих вироках вказано, з яких причин було припинено злочинний стан особи. Зазвичай, це добровільне вчинення військовослужбовцем дій після закінчення складу злочину, передбаченого у ст. 407 КК України. Так, у 25 проаналізованих вироках (25%) вказано, що військовослужбовець сам з’явився до військової частини або місця служби для подальшого проходження військової служби. В одному вироку (1%) зазначено, що військьвослужбовець самостійно прибув до військової частини та був звільнений наказом командира у запас (у зв’язку із закінченням часу проходження військової служби, встановленої у законі). Як вказано в 11 проаналізованих вироках (11%) військовослужбовець добровільно з’явився до уповноважених службових осіб (органів військової прокуратури, Національної поліції). Таким чином, у 37% проаналізованих випадках злочинний стан військовослужбовця було припинено добровільно.

Водночас мають місце і ситуації, коли це відбувається примусово. Так, в одному випадку (1%) злочинний стан особи було припинено, як вказано у цьому судовому рішенні, зважаючи на її звільнення з військової служби. У 9 вироках (9%) вказано, що злочинний стан військовослужбовця було припинено у зв’язку з його затриманням та примусовим доставленням до військової частини або місця служби. А в одному випадку (1%) у вироку вказано, що військовослужбовця було виявлено військовою службою правопорядку у Збройних Силах України. Таким чином, в 11% випадків злочинний стан військовослужбовця, який виник у зв’язку з вчиненням ним злочину, передбаченого у ст. 407 КК України, припиняється примусово.

У 52 проаналізованих вироках (52%) не вказано про те, яким чином (добровільно або примусово було припинено злочинний стан особи.

Щодо повторного вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби.

У проаналізованих судових вироках простежується такий підхід щодо кваліфікації вчинення двох тотожних діянь, передбачених у різних частинах статті 407 КК Украни. Так, у вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 лютого 2015 р. діяння військовослужбовця були кваліфіковані за ч. 2 ст. 407 та ч. 3 ст. 407 КК України. Як вказано у ньому, військовослужбовець самовільно залишив місце служби та в період з 27 жовтня 2014 року до 15 грудня 2014 року, без поважних на те причин не з’явився на службу, а перебував за місцем свого проживання. В подальшому в період з 31 грудня 2014 року по 19 січня 2015 р. не прибув до військової частини, а перебував у зазначений час за місцем свого проживання. У першому випадку злочин тривав 19 діб (ч. 2 ст. 407 КК України), а в другому випадку – також 19 діб (ч. 2 ст. 407 КК України). Відтак кваліфікація судом другого епізоду за ч. 3 ст. 407 КК України є безпідставною, оскільки у ній передбачається відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць.

Згідно з вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2015 р. військовослужбовця було засуджено за частиною 3 ст. 407 та частиною 4 ст. 407 КК України. Як вказано у ньому, він без дозволу командування та без поважних причин, маючи об'єктивні можливості для несення військової служби, 10 жовтня 2014 р. не з'явився вчасно на службу до військової частини, службові обов'язки не виконував та проводив час на власний розсуд до 01 липня 2015 р. 01 липня 2015 р. військовослужбовець з’явився до військової прокуратури та після проведення процесуальних дій, вибув з неї. 01 липня 2015 р. не з'явився вчасно на службу до військової частини, з військової прокуратури та проводив час на власний розсуд, службові обов'язки не виконував до 25 липня 2015 р., тобто до моменту його затримання. Таким чином, у першому епізоді особа була безпідставно була відсутня на військовій службі понад один місяць (частина 3 ст. 407 КК України), а в другому – понад десять діб але не більше місяця (частина 2 ст. 407 КК України). Відтак кваліфікація його дій за частинами 3, 4 ст. 407 КК України є сумнівною.

У вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 р. дій військовослужбовця було кваліфіковано за частинами 2, 3 ст. 407 КК України. Як вказано у ньому, у першому епізоді особа була відсутня без поважних причин на місці служби з 6 жовтня 2014 р. до 16 жовтня 2014 р., а в другому – з 29 січня 2015 р. по 8 лютого 2016 р. На нашу думку, суд припустився помилки, рахуючи строк відсутності військовослужбовця у першому випадку. Зважаючи на те, що всі правові строки починають свій перебіг з нуля годин наступної доби, у першому випадку особа була відсутня 10 діб, що охоплюється не частиною 2, а частиною 1 ст. 407 КК України. Тому, на нашу думку, дії військовослужбовця слід було б кваліфікувати за ч. 2 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року. Хоча, на нашу думку, у такому формулюванні має місце законодавча помилка. Адже слова «менше десяти діб» означає, що відповідна відсутність військовослужбовця може тривати не більше дев’яти діб (включно).

Однак серед проаналізованих вироків має місце підхід, відповідно до якого вчинення двох діянь, передбачених у різних частинах статті 407 КК України, кваліфікувалися судами за тією частиною цієї статті, яка передбачає найбільш обтяжуючу обставину. Так, за вироком Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2015 р. особу було засуджено за ч. 4 ст. 407 КК України. За обставинами, що викладені у вироку, він був безпідставно відсутнім з 20 квітня 2015 р. по 29 квітня 2015 р., а також з 5 червня 2015 р. до 10 червня 2015 р.. Отже, у першому епізоді особа ухилялася від проходження військової служби менше 10 діб, а в другому – протягом такого ж строку, що утворює таку ознаку, передбачену у частині 2 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року. Однак ураховуючи те, що відповідні діяння були вчинені в умовах особливого періоду, суд «поглинув» частину 2 цієї статті частиною 4. Такий же підхід має місце і у вироку Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2015 р..

Щодо застосування до військовослужбовця статей 69 та 75 КК України.

Приблизно у 53% судових вироків особі призначалося покарання, від відбування якого вона умовно-достроково звільнялася у порядку застосування ст. 75 КК України.

До військовослужбовців, що вчинили злочин, передбачений у ст. 407 КК України, приблизно у третині опрацьованих судових вироків (31%) призначалося більш м’яке покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України).

Щодо укладення угод про визнання винуватості у провадженнях про злочин, передбачений у ст. 407 КК України, та їх затвердження судом.

Приблизно у 42% проаналізованих судових вироків між винуватим та прокурором було укладено угоду про визнання вини. При цьому сторони узгоджували таке покарання: арешт (41%), арешт (26%), позбавлення волі (23%), службові обмеження для військовослужбовців (10%). Таким чином, трохи менше ніж у половині випадків у разі вчинення злочину, передбаченого у ст. 407 КК України, кримінальне провадження закінчувалося кримінально-правовим компромісом: укладенням угоди між прокурором та винуватим. При цьому у більшості випадків сторони узгоджували, а суд призначав покарання у виді арешту.

Було опрацьовано 80 вироків, постановлених по ст. 408 «Дезертирство» КК України.

Щодо форми вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого у ст. 408 КК України.

Як свідчить аналіз вироків, постановлених по ст. 408 КК України, у 38 судових рішеннях (58%) дезертирство було вчинено шляхом активної поведінки (дії): самовільне залишення військової частини. У 26 вироках (40%) дезертирство було вчинене у формі нез’явлення на службу. При цьому у 9 з них вказано, що військовослужбовець не з’явився з відпустки (35%), у 9 – з лікувального закладу (35%), у 7 – із призначення (27%), в 1 – зі звільнення (4%). В одному вироку має місце неправильна кваліфікація дій військовослужбовця за ст. 408 КК України. Так, за вироком Рівненського міського суду від 30 грудня 2015 р. дії військовослужбовця було кваліфіковано за ч. 1 ст. 408 КК України. Як було встановлено, 31 січня 2015 р. він у приміщенні військового комісаріату відкрито відмовився виконувати наказ про вибуття в розташування військової частини для подальшого проходження військової служби. На нашу думку, в цьому випадку дії військовослужбовця слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 409 КК України як відмову від несення обов’язків військової служби.

Щодо часу, протягом якого особа не виконувала обов’язки військової служби.

В окремих вироках (очевидно на підтвердження мети вчинення дезертирства) наводяться часові межі, коли особи не виконувала покладений на неї конституційний обов’язок по захисту Вітчизни. Так, у 54% випадків (35 проаналізованих вироків) вказувалося час початку та (або) припинення злочинного сану дезертирства. При цьому у 20% з них (7 вироків) указано, що військовослужбовець перебуває у відповідному місці та не виконує обов’язків військової служби до теперішнього часу. Наприклад, у вироку Франківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2015 р. вказано таке: військовослужбовець 09 лютого 2015 р. з метою ухилитися від проходження військової служби, не з’явився без поважних причин із звільнення у військову частину, та по теперішній час перебуває за її межами. Схожі формулювання не можна вважати правильними. Адже, очевидно, цей військовослужбовець був певним чином виявлений. А тому вважаємо за доцільне рекомендувати судам вказувати як початковий момент самовільного залишення військової частини або місця служби, так і його кінцевий моменти. Тобто, слід обмежувати злочинний стан особи темпоральними межами.

Однак у 46% випадків (27 вироків) такі темпоральні межі визначаються. З них у 15 вироках (55% від аналізованої категорії вироків) дезертирство тривало більше одного року. Причому в жодному випадку більше двох років особа, яка вчинила дезертирство, у злочинному стані не перебувала. У всіх цих вироках суди не вказують на те, з якою метою було вчинено військовослужбовцем самовільне залишення військової частини або місця служби (назавжди чи на певний час). Очевидно, що у таких випадках суди виходили з того, що тривалі строки ухилення від проходження військової служби свідчать про вчинення злочину, передбаченого у ст. 408 КК України.

У 12 вироках (45% від аналізованої категорії вироків) такий злочинний стан тривав менше 1-го року. Причому найменшим строком, протягом якого військовослужбовець ухилявся від проходження військової служби становив 3 доби. Так, за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого .2015 р. військовослужбовець 02 січня 2015 р., діючи з прямим умислом та з метою ухилитися від проходження військової служби взагалі, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу за призовом під час мобілізації та наступного дня виїжджати до інших місць дислокації, а саме східних областей України, на особливий період, враховуючи стан у державі, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов’язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України – самовільно залишив розташування військової частини, не маючи наміру взагалі повернутись у військову частину, не робив ніяких заходів у період з 02 січня 2015 р. до 05 січня 2015 р. для повернення на військову службу. До місця дислокації військової частини у вказаний період не повернувся, хоча мав об’єктивну можливість це зробити. Таким чином, у цьому вироку ознаки складу дезертирства були встановлені не з урахуванням об’єктивного критерію: тривалості ухилення від проходження військової служби, а на підставі суб’єктивного критерію: мета ухилитися назавжди. Водночас зауважимо, що у цьому вироку не вказано, чому суд дійшов висновку та встановив наявність мети дезертирства у діянні цього військовослужбовця. Саме другий підхід, коли час перебування військовослужбовця у злочинному стані не повинен визнаватися розмежувальною ознакою між суміжними складами злочинів, передбачених у ст.ст. 407 та 408 КК України. Єдиною розмежувальною ознакою у цьому випадку слід визнавати мету (мета ухилитися від військової служби), яка законодавчо визначена ознакою дезертирства. А тому у вироках слід доводити не час самовільного залишення військової частини або місця служби, а мету вчинення таких дій.

Щодо мети вчинення дезертирства.

Як було зазначено вище, мета є єдиною розмежувальною ознакою між складами злочинів, передбачених у ст.ст. 407, 408 КК України. Однак не в усіх вирок ця мета належно доведена. В окремих з них вона навіть не описана у вироках. У 25 проаналізованих вироках (38%) суди вказують на те, що військовослужбовець вчинив дії з метою ухилення від проходження військової служби. У 16 вироках (25%) зазначено, що військовослужбовець вчинив дії, передбачені у ст. 409 КК України, з метою ухилитися від проходження військової служби взагалі (назавжди). Однак лише в одному з них доведено, що ця мета була наявною. Так, у вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2015 р. вказано, що обвинувачений ствердив, що залишивши військову частину, наміру повертатися на військову службу не мав, оскільки свідомо не хотів продовжувати службу.

На нашу думку, судам доцільно у випадку кваліфікації за ст. 408 КК України вказувати мету, з якою було вчинено самовільне залишення військової частини або місця служби: мету ухилитися від проходження військової служби. І не лише назвати, а обґрунтувати, з яких об’єктивних обставин провадження вбачається, що така мета була наявною. Якщо ж має місце кваліфікація за ст. 407 цього Кодексу, доцільно у вироках уникати вказівки на мету вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби. Адже вона, як було зазначено вище, свідчить про наявність складу дезертирства.

Щодо причин припинення злочинного стану особи, яка вчинила злочин, передбачений у ст. 408 КК України:

Проаналізувавши ці вироки, доходимо висновку, що майже у 77% випадків (50 проаналізованих вироків) не вказується причина припинення злочинного стану особи. При цьому у переважній більшості випадків у них зазначено, що військовослужбовець після самовільного залишення військової частини або місця служби продовжує вчиняти відповідний злочин та перебуває за місцем свого проживання. У 14% випадках (9 проаналізованих вироків) злочинний стан було припинено військовослужбовцем добровільно, коли він з’явився у військову прокуратуру або у військову частину та заявив про вчинений ним злочин і приступив до виконання військового обов’язку. У 8% випадків (5 проаналізованих вироків) військовослужбовця було затримано, а місце його перебування було встановлено оперативно-розшуковими заходами. В одному випадку у вироку написано, що військовослужбовець перебував у злочинному стані до моменту звільнення та виключення зі списків особового складу військової частини.

В єдиному з проаналізованих вироків (вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 28 квітня 2016 р.) йдеться про визначення моменту закінчення складу дезертирства. Так, у ньому вказано, що Дезертирство, як триваючий злочин, фактично було закінчено. 22 лютого 2016 р. добровільно з'явився до військової прокуратури, із зізнанням, вказавши про викладені вище обставини. Однак, таке трактування моменту закінчення дезертирства, яке правильно визначено триваючим злочином, не відповідає загальним підходам до визначення моменту закінчення таких складів злочинів. Триваючі злочини слід вважати закінченими не з моменту, коли було припинено злочинний стан особи, а з того часу, коли у вчиненому є всі ознаки того чи іншого закінченого злочину. Так, дезертирство вважається закінченим з моменту, коли військовослужбовець без належного дозволу покинув територію військової частини або місце служби чи не з’явився у встановлені строки для подальшого проходження військової служби. Тому момент закінчення дезертирства у вироку Каланчацького районного суду Херсонської області визначено неправильно.

Щодо визначення обстановки вчинення дезертирства, передбаченої у ст. 408 КК України.

Практично у кожному проаналізованому вироку вказується обстановка вчинення злочину: звідки (з військової частини чи з місця служби) було вчинено дезертирство. У 48 вироках (74%) вказано, що самовільне залишення мало місце з військової частини. В 11 вироках (17%) зазначається, що дезертирство полягає у самовільному залишенні місця служби. У 6 вироках (9%) обстановка вчинення дезертирства не конкретизована. Водночас навіть у тих випадках, коли суд вказує на місце служби, воно здебільшого ототжнюється з військовою частиною. Наприклад, у вироку Каланчацького районного суду Херсонської області від 28 квітня 2016 р. вказано, що військовослужбовець, не бажаючи надалі проходити військову службу, з метою ухилитись від військової служби, вчинив самовільне залишення місця служби – територію дислокації військової частини. У вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2015 р. вказано, що військовослужбовець без дозволу командування, самовільно залишив визначене місце служби військової частини, не повернувшись ні до неї, ні до військової частини Такі формулювання вважаємо неправильними, оскільки відповідно до ознак складу злочину, передбаченого у ст. 408 КК України військова частина або місце служби передбачені альтернативно, що вимагає встановлення наявності у конкретному випадку одного з них.

У вироку Херсонського міського суду Херсонської обл. від 03 жовтня 2016 р. місцем служби було визнано розташування відділу прикордонної служби. У вироку Запорізького районного суду Запорізької обл. 01 квітня 2016 р. місцем служби була території бригадного полігону, а у вироку Рівненського міського суду Рівненської обл. від 12 лютого 2015 р. - розташування табірного збору військової частини.

Щодо визначення спеціальних ознак військовослужбовця як суб’єкта злочину, передбаченого у ст. 408 КК України.

Аналіз вироків показав, що у 46 вироках (71%) ознаки спеціального суб’єкта дезертирства не конкретизуються. У них йдеться лише про те, що цей злочин було вчинено військовослужбовцем. Лише у 19 вироках (29%) детально охарактеризовано військовослужбовця як спеціального суб’єкта дезертирства. При цьому початком проходження військової служби військовослужбовця було визнано у більшості вироків (16) момент видання наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу військової частини, поставлення на всі види забезпечення та призначення на посаду. В одному вироку початком проходження військової служби визнано зарахування в списки особового складу військової частини на всі види забезпечення, в іншому – час призначення на посаду.

У двох проаналізованих вироках суб’єктом дезертирства була особа, яка добровільно проходить військову службу за контрактом. Відповідно до вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2016 р. вказується, що 17 травня 2013 р. між цією особою та Міністерством оборони України в особі командира військової частини укладено «Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» строком на 5 років та згідно з наказом начальника від 17 травня 2013 року його поставлено на всі види забезпечення з призначенням на посаду. Таким чином, як констатується у цьому вироку, особа набула ознак спеціального суб’єкта злочину з 17 травня 2013 р. Відповідно ж до вироку Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 липня 2016 р. статус військовослужбовця в особи, яка уклала контракт про проходження військової служби, виник з 30 липня 2013 р., тобто з моменту видання наказу командира на підставі укладеного контракту, присвоєння йому первинного військового звання «солдат» та призначення на посаду.

Щодо застосування до військовослужбовця статей 69 та 75 КК України.

Приблизно у 49 проаналізованих вироків (75% випадків) особі призначалося покарання, від відбування якого вона умовно-достроково звільнялася у порядку застосування ст. 75 КК України.

Вкрай рідко суди застосовують до військовослужбовців, які вчинили дезертирство, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. З проаналізованих вироків лише у 9-ти вироках (14% випадків) суди призначали військовослужбовцям більш м’яке покарання, ніж передбачено законом. . Фактично це вдвічі менше, ніж застосування ст. 69 КК України до військовослужбовців, які вчинили злочин, передбачений ст. 407 КК України.

У вироку Сокальського районного суду Львівської області від 31 серпня 2016 р. до військовослужбовця одночасно було застосовано і ст. 69, і ст. 75 КК України.

Щодо укладення угод про визнання винуватості у провадженнях про злочин, передбачений у ст. 408 КК України, та їх затвердження судом.

У провадженнях про злочин, передбачений у ст. 408 КК України, вкрай рідко укладаються угоди про визнання винуватості. Лише у 2-х з проаналізованих вирків (3% випадків) така угода укладалася.

Було опрацьовано 60 вироків, постановлених по ст. 409 «Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом» КК України

Щодо об’єктивної сторони злочину, передбаченого у ст. 409 КК України.

У 9-ти з проаналізованих вироків (15% випадків) злочин, вчинений військовослужбовцем, було кваліфіковано за ч. 1 ст. 409 КК України. При цьому у 4-х з них способом вчинення злочину було підроблення документів. Наприклад, за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2012 р. військовослужбовець виготовив за допомогою власної комп'ютерної техніки бланк медичної довідки про хворобу, та власноручно вніс до зазначеного бланку відомості щодо наявності хвороби, дані про необхідність надання йому, звільнення від виконання службових обов'язків, виконав підпис від імені начальника госпітального відділення медичної роти військової частини та подав до військової частини, внаслідок чого був звільнений від виконання військових обов’язків. Згідно з 3-ма вироками ухилення від військової служби було вчинено шляхом самокалічення. Так, згідно з вироком Волноваського районного суду Донецької області від 02 березня 2015 р. військовослужбовець здійснив одиночний постріл самому собі за допомогою стрілецької вогнепальної зброї у тканини гомілки правої ноги, чим імітував напад на нього з боку ворога під час несення служби. У 2-х випадах цей злочин було вчинено шляхом іншого обману. Так, згідно з вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 19 липня 2015 р. військовослужбовець за контрактом з метою відпочинку за кордоном зателефонував командиру та повідомив останнього, що він нібито захворів та вийти на службу не зможе, при цьому повідомив, що так як він рапорт із відповідним клопотанням та довідку, що підтверджує його хворобу він надасть після одужання; довідку про його перебування на лікуванні не надав, видумуючи для цього різні причини.

Що стосується відмови від несення військової служби, у 55% випадків (33 вироки) суди пов’язували відмову від несення військової служби з письмовим повідомленням військових службових осіб про небажання виконувати обов’язки військової служби (подання рапорту, заяви на ім’я начальника військової частини, військового комісара тощо). Наприклад, згідно з вироком Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2015 р. військовослужбовець у відкритій формі відмовився від несення обов'язків військової служби, подав власноручно написаний та підписаний ним рапорт на ім'я військового комісара щодо звільнення його, від виконання службових обов'язків у зв'язку із небажанням проходити військову службу; залишення території комісаріату. При цьому в усіх проаналізованих вироках передбачено, що така відмова була відкритою. Окремі суди вказують, що письмова відмова від несення військової служби відбувалася після усного висловлення військовослужбовцем небажання проходити цю службу та була її підтвердженням (8% випадків або 5 вироків).

У 18% випадків (11 вироків) у них, окрім того, зазначається, що військовослужбовець окрім подання письмової заяви (рапорту) робив це, не застосовуючи обман. Наприклад, у вироку Балтського районного суду Одеської області від 5 серпня 2015 р. Очевидно в такий спосіб суди намагаються навести розмежувальні ознаки між відмовою від несення військової служби (ч. 2 ст. 409 КК України) та ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману (ч. 1 цієї статті).

Практично у 95% випадків (57 вироків) суди зазначають, що військовослужбовець, який подав письмову заяву, фактично припинив виконувати обов’язки військової служби (не з’явився для проходження служби у військову частину, залишив межі військового комісаріату тощо).

У 14% випадках (9 вироків) відмова від несення військової служби проявилася у формі невиконання наказу командира та неприбуття на визначені ним об’єкти несення військової служби або неприбуття у військову частину (наприклад, у вироку Волноваського районного суду Донецької області від 4 лютого 2015 р. вказано таке: 12 грудня 2014 р. військовослужбовець у визначений командиром час не прибув та відмовився від несення обов'язків військової служби, що продовжив вчиняти до 13 грудня 2014 р., проводячи час на власний розсуд).

У 26% випадків (16 вироків) суди констатують відмову від несення обов’язків військової служби у випадку самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця проходження військової служби. Зокрема, за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 23 березня 2015 р. передбачено, що військовослужбовець відмовився від несення обов’язків несення військової служби та 12 вересня 2014 р. самовільно залишив розташування польового табору та поїхав у місце постійного поживання, фактично припинивши нести обов'язки військової служби та ухилившись від їх виконання в подальшому. Його дії було кваліфіковано за ч. 2 ст. 409 КК України.

Таким чином, у подібних випадках суди ототожнюють відмову від несення військової служби та задовільне залишення військової частини або місця служби. Це діяння передбачене законодавцем у статтях 407 та 408 КК України. На нашу думку, така кваліфікація є щонайменше спірною. І в усіх випадках, коли військовослужбовець самовільно залишив військову частину або місце служби, його дії слід кваліфікувати за відповідною частиною статей 407 та 408 КК України (залежно від строку ухилення від проходження військової служби, мети вчинення відповідних дій тощо). Відмова від несення військової служби може мати місце лише у випадку, коли військовослужбовець не залишав самовільно військову частину або місце служби.

У 5% випадках (3 вироки) суди констатують, що відмова від несення військової служби має місце у випадку, коли військовослужбовець відкрито це вчинив, не вказуючи про подання ним письмового рапорту або заяви військовій службовій особі. Очевидно, що у цих випадках мала місце усна відкрита відмова від несення військової служби.

Щодо встановлення ознак спеціального суб’єкта злочину.

У 73% випадків (44 вироки) ознаки спеціпльного субєкта злочину у вироках не конкретизувалися. Лише у 16 вироках (27%) детально охарактеризовано військовослужбовця як спеціального суб’єкта дезертирства. При цьому початком проходження військової служби військовослужбовця було визнано у більшості вироків (13) момент видання наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу військової частини, поставлення на всі види забезпечення та призначення на посаду.

Щодо кваліфікації співучасті у вчиненні злочину, передбаченого у ст. 409 КК України.

У 2-х з проаналізованих вироків суд встановив, що злочин, передбачений у ст. 409 КК України, було вчинено у співучасті. Так, у вироку Дзержинського міського суду Донецької області від 26 лютого 2016 р. дії Особи-1 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 28 та ч. 3 ст. 409 КК України. За обставинами справи 26 листопада 2015 р. солдат Особа-2 у складі військовослужбовців військової частини Особи-5, Особи-6, Особи-7, Особи-8 та Особи-9 заступив на бойове чергування, та повинен був здійснювати пропуск службових автомобілів через контрольно-пропускний пункт в'їзду-виїзду (КПВВ) до та із лінії розмежування. Ці військовослужбовці висловили невдоволення умовами проходження військової служби та відмовилися виконувати обовязки військової служби. Продовжуючи свої злочинні дії 28 листопада 2015 року Особа-2, діючи умисно, групою осіб, з іншим військовослужбовцем вказаної військової частини, на військовому службовому автомобілі, разом з Особою-4 прибули до штабу військової частини. Внаслідок вказаних противоправних дій, 28 листопада 2015 р. особовий склад, який несе службу на шлагбаумі в'їзду-виїзду, на час бойового чергування по обороні тилу 1-ої та 2-ї лінії оборони лишився 2-х бойових одиниць, що послабило оборону тилу вказаних позицій, і мав наслідком можливість проникнення диверсійних розвідувальних груп в тил зведених підрозділів військової частини, які виконують військовий обов'язок на 1-й та 2-й лінії оборони, та підриває дисципліну підрозділу в цілому.

За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізькій області від 28 січня 2015 р. дії осіб було кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 та ч. 3 ст. 409 КК України. Відповідно до наказу командира військової частини з 17 липня 2014 р. особовий склад військової частини, у тому числі Особу-1, Особу-2 та Особу-3 залучено до виконання завдань у районі проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, тобто в бойовій обстановці. Близько 12 години 12 серпня 2014 р. військовослужбовці військової частини Особа-1, Особа-2 та Особа-3, на порушення наведених вимог закону та бойового розпорядження керівника сектору «Д» штабу антитерористичної операції від 04 серпня 2014 р., діючи за попередньою змовою групою осіб, відмовились нести обов'язки військової служби, здали закріплені за ними зброю та бойові припаси заступнику командира бригади з озброєння Особі-5, після чого завантажились у кузов невстановленого автомобіля, на якому залишили місце служби та цивільним транспортом добралися до пункту постійної дислокації військової частини у м. Новоград-Волинський Житомирської області.

Зважаючи на відсутність у ст. 409 КК України такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за наявності відповідної форми співучасті, дії декількох військовослужбовців, які спільно виконали об’єктивну сторону цього злочину, слід кваліфікувати з посиланням на відповідну частину ст. 28 КК України.

Щодо кваліфікації цього злочину за сукупністю з іншими статтями, що передбачають відповідальність за порушення проходження військової служби.

За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2015 р. ^дії військовослужбовця були кваліфіковані за ч. 3 ст. 407 та ч. 1 ст. 409 КК України. Як вказано у вироку, 10 квітня 2014 р. Особа-1 самовільно залишив територію військової частини та ухилявся від виконання обов'язків військової служби до 19 листопада 2014 року, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад один місяць. 19 листопада 2014 р. Особа-1 вибув з місця дислокації військової частини до Головного військового клінічного госпіталю для проходження нібито військово-лікарської комісії, хоча реальної необхідності та наміру вибути до військового госпіталю не мав та ухилявся від виконання обов'язків військової служби до 26 грудня 2014 р., чим вчинив ухилення від військової служби шляхом обману. Вважаємо таку кваліфікацію правильною.

Щодо застосування до військовослужбовця статей 69 та 75 КК України.

Приблизно у 39 проаналізованих вироків (65% випадків) особі призначалося покарання, від відбування якого вона умовно-достроково звільнялася у порядку застосування ст. 75 КК України.

Вкрай рідко суди застосовують до військовослужбовців, які вчинили дезертирство, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. З проаналізованих вироків лише у 12-ти вироках (20% випадків) суди призначали військовослужбовцям більш м’яке покарання, ніж передбачено законом.

Щодо укладення угод про визнання винуватості у провадженнях про злочин, передбачений у ст. 409 КК України, та їх затвердження судом.

У провадженнях про злочин, передбачений у ст. 409 КК України у 23 вироках (38% випадків) укладалася угода про визнання винуватості.

Список опрацьованих судових вироків, постановлених по ст. 407 Кримінального кодексуУкраїни:

1. Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січ. 2015 р.. Справа № 199/10833/14-к. Провадж. №199/10833/14. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42253380

2. Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької обл. від 30 верес. 2016 р. Справа № 219/4313/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61739145

3. Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької обл. від 27 верес. 2016 р. Справа № 219/6240/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61599641

4. Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської обл. 25 трав. 2015 р. Справа № 274/797/15-к. Провадж. № 1-кп/0274/190/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44322447

5. Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської обл. від 28 верес. 2016 р. Справа № 274/681/15-к. Провадж. № 1-кп/0274/49/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61651096

6. Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської обл. від 30 верес. 2015 р. Справа № 274/3941/15-к. Провадж. №1-кп/0274/368/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51668643

7. Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одесскої обл. від 15 верес. 2016 р. Справа № 495/4932/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61447085

8. Вирок Білокуракинського районного суду Луганської обл. від 12 жовт. 2015 р. Справа № 409/2959/15. Провадж. № 1-кп/409/83/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52244938

9. Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 15 верес. 2015 р. Справа № 357/9760/15-к. Провадж. № 1-кп/357/701/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50303030

10. Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 15 жовт. 2015 р. Справа № 357/13483/15-к. Провадж. № 1-кп/357/901/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52269522

11. Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 16 верес. 2016 р. Провадж. № 1-кп/357/604/16. Справа № 357/6897/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61346510

12. Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 26 груд. 2015 р. Справа № 357/17823/15-к. Провадж. № 1-кп/357/1139/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57960925

13. Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 09 січ. 2015 р. Справа № 357/18431/14-к. Провадж. 1-кп/357/86/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43316172

14. Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 16 лип. 2015 р. Справа № 357/8638/15-к. Провадж. № 1-кп/357/622/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46829236

15. Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 04 січ. 2016 р. Справа №295/16762/15-к. Провадж. № 1-кп/295/541/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54884263

16. Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 23 листоп. 2015 р. Справа №295/15924/15-к. Провадж. № 1-кп/295/518/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53695658

17. Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітн. 2015 р. Справа № 295/3812/15-к. Провадж. № 1-кп/295/197/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44131754

18. Вирок Броварського міськрайонного суду Київської обл. від 04 жовт. 2016 р. Справа № 361/8986/15-к. Провадж. № 1-кп/361/65/16м. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61790855

19. Вирок Броварського міськрайонного суду Київської обл. від 07 жовт. 2016 р. Справа № 361/5371/16-к. Провадж. № 1-кп/361/330/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61853155

20. Вирок Бродівського районного суду Львівської обл. від 30 верес. 2015 р. Справа № 439/573/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51956433

21. Вирок Великобурлуцького районного суду Харківської обл. від 22 лип. 2015 р. Справа № 616/469/15-.к Провадж. № 1-кп/616/44/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47217330

22. Вирок Вінницького міського суду Вінницької обл. від 16 верес. 2015 р. Справа № 127/13647/15-к. Провадж. № 1-кп/127/926/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50491344

23. Вирок Вінницького міського суду Вінницької обл. від 27 верес. 2016 р. Справа № 127/17353/16-к. Провадж. № 1-кп/127/1225/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61596631

24. Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської обл. від 25 груд. 2015 р. Справа № 154/3768/15. Провадж. № 1-кп/154/407/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54663611

25. Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської обл. від 13 листоп. 2015 р. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53410571

26. Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської обл. від 24 листоп. 2015 р. Справа № 154/3363/15. Провадж. № 1-кп/154/367/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53711882

27. Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської обл. від 18 лют. 2015 р. Справа 154/363/15-к. Провадж. 1-кп/154/44/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42749477

28. Вирок Гайсинського районного суду Вінницької обл. від 27 верес. 2016 р. Справа № 129/2459/16-к. Провадж. № 1-кп/129/273/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61590079

29. Вирок Гайсинського районного суду Вінницької обл. від 29 верес. 2016 р. Справа № 129/2381/16-к. Провадж. № 1-кп/129/271/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61631523

30. Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 р. Справа №754/1790/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42673472

31. Вирок Запорізького районного суду Запорізької обл. від 27 серп. 2015 р. Справа № 317/2307/15-к. Провадж. №/п 1-кп/317/266/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49075625

32. Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 02 жовт. 2015 р. Провадж. № 1-кп/317/267/2015. Справа № 317/2308/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51815534

33. Вирок Київського районного суду м. Одеси від 15 верес. 2015 р. Справа № 520/12349/15-к. Провадж. № 1-кп/520/527/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51254318

34. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 02 жовт. 2015 р. Справа№ 640/16951/15-к н/п. Провадж. № 1-кп/640/620/1. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52024789

35. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 26 жовт. 2015 р. Справа№ 640/17878/15-к. Провадж. № 1-кп/640/656/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53428677

36. Вирок Київського районного суду м.Одеси від 19 листоп. 2015 р. Справа № 520/14572/15-к. Провадж. № 1-кп/520/631/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61076151

37. Вирок Козелецького районного суду Чернігівської обл. від 04 жовт. 2016 р. Справа № 734/1825/16-к. Провадж. № 1-кп/734/98/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61828060

38. Вирок Козелецького районного суду Чернігівської обл. від 16 листоп. 2015 р. Провадж. № 1-кп/734/188/15. Справа № 734/3402/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53487088

39. Вирок Козелецького районного суду Чернігівської обл. від 31 серп. 2015 р. Провадж. № 1-кп/734/159/15. Справа № 734/2681/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49332088

40. Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької обл. від 31 серп.2015 р. Справа № 233/4758/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49294120

41. Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької обл. від 23 листоп. 2015р. Провадж. № 1-кп/235/582/15. Справа № 235/7934/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53692477

42. Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 берез. 2015 р. Справа № 405/1471/15-к. Провадж. № 1-кп/405/54/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42936469

43. Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 січ. 2015 р. Справа № 405/10992/14-к. Провадж. № 1-кп/405/361/14. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42217102

44. Вирок Лисичанського міського суду Луганської обл. від 01 черв. 2016 р. Справа 415/2274/16-к. Провадж. 1-кп/415/354/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58030897

45. Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 08 верес. 2015 р. Справа № 521/10822/15-к. Провадж. № 1-кп/521/578/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50272044

46. Вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської обл. від 17 берез. 2016 р. Справа № 392/236/16-к. Провадж. № 1-кп/392/54/1. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56493444

47. Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 14 лип. 2015 р. Справа № 303/4054/15-к. Провадж. № 1-кп/303/412/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46652369

48. Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 16 верес. 2015 р. Справа № 303/5523/15-к Провадж. № 1-кп/303/469/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50385460

49. Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 25 груд. 2015 р. Справа № 303/7118/15-к. Провадж. № 1-кп/303/621/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54789837

50. Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 29 верес. 2016 р. Справа №303/5547/16-к. Провадж. № 1-кп/303/474/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61604091

51. Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 31 лип. 2015 р. Справа № 303/4218/15-к. Провадж. № 1-кп/303/425/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47730571

52. Вирок Мукачівського районного суду Закарпатської обл. від 24 груд. 2015 р. Справа № 303/7469/15-ц. 1-кп/303/629/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54789814

53. Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 верес. 2016 р. Справа № 285/2369/16-к. Провадж. № 1-кп/0285/422/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61346142

54. Вирок Новомосковськийого міськрайонного суду Дніпропетровської обл. від 11 жовт. 2016 р. Справа № 183/5342/16. Провадж. № 1-кп/183/898/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61909011.

55. Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. від 04 січ. 2016 р. Справа № 183/7270/15. Провадж. № 1-кп/183/906/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54851299

56. Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. від 20 листоп. 2015 р Справа № 183/4574/15. Провадж. № 1-кп/183/585/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53674461

57. Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. від 07 верес. 2015 р. Справа № 183/4750/15. Провадж. № 1-кп/183/602/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50198661

58. Вирок Орджонікідзевского районного суду м. Запоріжжя від 27 трав. 2016 р. Справа № 335/5276/16-к. Провадж. № 1-кп/335/325/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58004118

59. Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 7 жовт. 2016 р. Справа № 583/3068/16-к. Провадж. № 1-кп/583/264/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61857447

60. Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської обл. 17 верес. 2015 р. Справа № 483/1631/15-к. Провадж. 1-кп/483/169/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50503493

61. Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської обл. від 15 верес. 2015 р. Справа № 373/2325/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50306401

62. Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2016 р. Справа № 373/182/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56587621

63. Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 серп. 2015 р. Справа № 725/4156/15-к. Провадж. 1-кп/725/176/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48436949

64. Вирок Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 трав. 2015 р. Справа № 725/2314/15-к. Провадж. № 1-кп/725/94/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44422601

65. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 06 жовт. 2016 р. Справа № 757/35457/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61826586

66. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 13 лют. 2015 року. Справа № 757/3251/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42690861

67. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 23 верес. 2016 р.. Справа № 757/21487/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61750693

68. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 16 черв. 2015 р. Справа № 757/282/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45832088

69. Вирок Попаснянського районного суду Луганської обл. від 04 жовт. 2016 р. Справи 423/2780/16-к. Провадж. № 1кп/423/250/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61754311

70. Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької обл. від 24 лютого 2015 р. Справа № 241/28/15-к. Провадж. № 1-кп/266/95/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42835953

71. Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької обл. від 15 верес. 2016 р. Провадж. № 1-кп/266/287/16. Справа № 266/3115/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61305123

72. Вирок Рівненського міського суду Рівненської обл. від 28 верес. 2016 р. Справа № 569/11442/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61663009

73. Вирок Рівненського районного суду Рівненської обл. від 03 листоп. 2015 р. Справа № 570/2975/15-к. Провадж. № 1-кп/570/157/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53415007

74. Вирок Рівненського районного суду Рівненської обл. від 12 листоп. 2015 р. Справа № 570/4082/15-к. Провадж. 1-кп/570/227/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54855530

75. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської обл. від 22 лип. 2015 р. Справа № 452/1668/15-к. Провадж. № 1-кп/452/158/2015. Url.: :http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47208659

76. Вирок Соломянського районного суду м. Києва 09 верес.2016 р. Справа № 760/8850/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61217674

77. Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовт. 2015 р. Справа № 712/11467/15-к. Провадж. № 1кп/712/450/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52778731

78. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 13 листоп. 2015 р. Справа №607/16106/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53522955

79. Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 17 лют. 2015 р. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42816422

80. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 04 січ. 2016 р. Справа № 465/8054/15-к. Провадж. № 1-кп/465/547/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54911523

81. Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської обл. від 06 жовт. 2016 р. Справа № 664/1561/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61842074

82. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської обл. від 17 листоп. 2015 р. Провадж. №1-кп/748/224/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53524843

83. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської обл. від 26 верес. 2016 р. Справа № 748/1819/16-к. Провадж. №1-кп/748/216/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61550689

84. Вирок Чугуївського міського суду Харківської обл. від 06 жовт. 2016 р. Справа №636/3375/16-к. Провадж. № 1-кп /636/412/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61820121

85. Вирок Чугуївського міського суду Харківської обл. від 31 серп. 2016 р. Справа № 636/2836/16-к. Провадж. № 1-кп/636/372/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/60134255

86. Вирок Чугуївського міського суду Харьківскої обл. від 03 листоп. 2015 р. Справа №636/4288/15-к. Провадж. №1-кп/636/354/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53096647

87. Вирок Шевченковського районного суду м. Запоріжжя від 15 січ. 2015 р. Справа № 336/17/15-к. Провадж. № 1-кп/336/114/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42490171

88. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 01 жовт. 2015 р. Справа № 460/1237/15-к 1-кп/460/283/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53518443

89. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 17 верес. 2015 р. Справа № 460/2769/15-к. Провадж. № 1-кп/460/508/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52610810

90. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 20 січ. 2015 р. Справа № 460/4100/14. Провадж. № 1-кп/460/97/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43354197 – Заголовок з екрана.

91. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 31 серп. 2015 р. Справа № 460/1899/15-к. Провадж. № 1-кп/460/375/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49936569

92. Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 27 лют. 2017 р. Справа №522/3399/17. Провадж. №1-кп/522/583/17 Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65115937

93. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 14 лют. 2017 р. Справа № 465/7371/16-к. Повадж. № 1-кп/465/179/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64780325

94. Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 берез. 2017 р. Справа № 303/1011/17. Провадж. № 1-кп/303/199/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65128298

95. Вирок Іршавського районного суду Закарпатської обл. від 01 берез. 2017 р. Справа № 301/297/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65062143

96. Вирок Біловодського районного суду Луганської обл. від 08 лют. 2017 р. Справа № 1кп/408/326/16. ПРовадж. № 408/7214/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64609543

97. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 15 лют. 2017 р. Справа №607/12685/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64823311

98. Вирк Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 03 лютого 2017 р. Справа № 686/2022/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64606524

99. Вирок Козелецького районного суду Чернігівської обл. від 13 лют. 2017 р. Справа № 734/179/17. Провадж. № 1-кп/734/47/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64689667

100. Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської обл. від 01 лют. 2017 р. Справа № 664/2761/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64405906

Список опрацьованих судових вироків, постановлених по ст. 408 Кримінального кодексу України:

1. Вирок Новоайдарського районного суду Луганської обл. від 03 берез. 2017 р. Справа № 419/1846/16-к. Провадж. № 1-кп/419/25/2017. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65097143

2. Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької обл. від 15 черв. 2016 р. Справа № 219/4264/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58310847

3. Вирок Біловодського районного суду Луганської обл. від 08 лют. 2017 р. справа № 1кп/408/326/16. Провадж. № 408/7214/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64609543

4. Вирок Біловодського районного суду Луганської обл. від 09 лют. 2017 р. Справа № 408/7864/16-к. Провадж. № 1-кп/408/377/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64609416

5. Вирок Білозерського районного суду Херсонської обл. від 28 лют. 2017 р. Справа № 667/9251/15-к. Провадж. № 1-кп/648/28/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65053741

6. Вирок Богунського районного суду м. Житомир. Справа №295/18868/14-к. Провадж. № 1-кп/295/135/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42807888

7. Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 04 черв. 2015р. Справа №295/4477/15-к. Провадж. № 1-кп/295/213/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44786353

8. Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. від 23 квіт. 2015 р. Справа 359/2260/15-к. Провадж. №1-КП/359/182/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43722557

9. Вирок Вінницького міського суду Вінницької обл. від 11 лют. .2015 р. Справа №127/776/15-к. Провадж. №1-кп/127/393/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42694851

10. Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської обл. від 11 берез. 2015 р. Справа № 154/705/15-к 1. Провадж. №-кп/154/79/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43033833

11. Вирок Гайсинського районного суду Вінницької обл. від 16 лют. 2017 р. Справа № 129/15/17. Провадж. № 1-кп/129/146/2017. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64743314

12. Вирок Гайсинського районного суду Вінницької обл. від 21 лип. 2015 р. Справа № 129/1799/15-к. Провадж. № 1-кп/129/179/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47557882

13. Вирок Гайсинського районного суду Вінницької обл. від 27 лип. 2016 р. Справа № 129/1753/16-к. Провадж. № 1-кп/129/221/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59216929

14. Вирок Запорізького районного суду Запорізької обл. 01 квіт. 2016 р. Справа № 317/1011/16-к. Провадж. №/п 1-кп/317/96/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56863842

15. Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 07 жовт. 2016 р. Справа № 317/841/16-к. Провадж. №/п 1-кп/317/289/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61866931

16. Вирок Каланчацького районного суду Херсонської обл. від 06 берез. 2017 р. Справа № 657/309/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65141498

17. Вирок Каланчацького районного суду Херсонської обл. від 28 квіт. 2016 р. Справа № 657/406/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57453842

18. Вирок Карлівського районного суду Полтавської обл. Справа №531/568/15-к. Провадж. №1-кп/531/82/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46937055

19. Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської обл. від 20 лют. 2017 р. Справа № 698/70/17. Провадж. № 1-в/698/11/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64848230

20. Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 черв. 2016 р. Справа № 333/2017/16-к. Провадж. № 1-кп/333/304/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58227332

21. Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 верес. 2015 р. Справа № 333/6607/15-к. Провадж. № 1-кп/333/586/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50497329

22. Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 24 груд. 2015 р. Справа № 521/18437/15-к. Провадж. № 1-кп/521/910/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Page/5

23. Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квіт. 2015 р. Справа № 521/5911/15-к. Провадж. № 1-кп/521/389/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43761773

24. Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької обл. від 28 лютого 2017 р. Справа № 320/573/17-к. Провадж. № 1-кп/320/236/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65027018

25. Вирок Миколаївського районного суду Миколаївській обл. від 14 лип. 2016 р. Справа № 480/1661/16-к. Провадж. № 1-кп-480/163/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59024305

26. Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської обл. від 21 верес. 2016 р. Справа №480/1207/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287

27. Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської обл. від 23 лют. 2017 р. Справа № 480/1931/16-к. Провадж. № 1-кп/480/191/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65112655

28. Вирок Немирівського районного суду Вінницької обл. від 20 лип. 2015 р. Справа № 129/1003/15-к. Провадж. № 1-кп/140/140/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48164522

29. Вирок Новоайдарського районного суду Луганської обл. від 29 верес. 2016 р. Справа № 419/1838/15-к. Провадж. № 1-кп/419/7/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61707391

30. Вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської обл. від 30 верес. 2016 р. Провадж. № 1-кп/394/81/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287

31. Вирок Новокаховського міського суду Херсонської обл. від 20 лют. 2017 р. Справа № 661/3799/16-к. Провадж. № 1-кп/661/58/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64810374

32. Вирок Октябрського районного суду м. Полтави выд 21 черв. 2016 р. Справа № 554/3476/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58471084

33. Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської обл. від 16 берез. 2016 р. Справа №: 398/583/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5682663

34. Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської обл. від 23 верес. 2016 р. Справа № 483/1357/16-к. Провадж. № 1-кп/483/124/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61546241

35. Вирок Першотравневого районного суду Донецької обл. від 06 верес. 2016 р. Справа № 241/1445/16-к. Провадж. № 1-кп/241/109/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61130275

36. Вирок Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14 верес. 2015 р. Справа № 725/3777/15-к. Провадж. № 1-кп/725/164/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50599154

37. Вирок Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 верес. 2015 р. Справа № 725/3845/15-к. Провадж. № 1-кп/725/168/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50599299

38. Вирок Першотравневого районного суду м.Чернівців від 24 лют. 2015 р. Справа № 725/312/15-к. Провадж. № 1-кп/725/7/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42894587

39. Вирок Першотравневого районного суду м.Чернівців від 29 серп. 2016 р. Справа № 725/3493/16-к. Провадж. № 1-кп/725/150/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59983094

40. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 верес. 2016 р. Справа № 757/45145/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61675083

41. Вирок Приморського районного суду м.Одеси від 23 лютого 2017 р. Справа № 522/21079/16-к. Провадж. № 1-кп/522/359/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64926231

42. Вирок Рівненського міського суду від 30 груд. 2015 р. Справа № 569/3070/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54793540

43. Вирок Рівненського міського суду Рівненської обл. від 12 лют. 2015 р. Справа № 569/417/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42713030

44. Вирок Рівненського районного суду Рівненської обл. від 01 лют. 2016 р. Справа № 570/267/16-к. Провадж. № 1-кп/570/45/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287

45. Вирок Рівненського районного суду Рівненської обл. від 08 верес. 2015 р. Справа № 570/3485/15-к. Провадж. № 1-кп/570/182/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52579065

46. Вирок Рівненського районного суду Рівненської обл. від 22 лип. 2016 р. Справа № 570/3446/16-к. Провадж. 1-кп/570/147/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59154394

47. Вирок Рівненського районного суду Рівненської обл. від 23 лип. 2015 р. Справа № 570/1647/15-к. Провадж. 1-кп/570/88/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287

48. Вирок Рівненського районного суду Рівненської обл. від 26 серп. 2015 р. Справа № 569/9199/15-к. Провадж. № 1-кп/570/162/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52210905

49. Вирок Рівненського районного суду Рівненської обл. від 27 лип.2016 р. Справа № 570/3673/16. Провадж. № 1-кп/570/153/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59640674

50. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської обл. від 04 серп. 2015 р. Справа № 452/1984/15-к. Провадж. 1-кп/452/179/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47886518

51. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської обл. від 07 лют. 2017 р. Провадж. № 1-кп/452/37/2017. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64603971

52. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської обл. від 13 жовт. 2015 р. Справа № 452/2442/15-к. Провадж. № 1-кп/452/201/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52340780

53. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської обл. від 14 лип. 2016 р. Справа № 452/1564/16-к. Провадж. № 1-кп/452/144/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58978431

54. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської обл. від 24 лип. 2015 р. Справа № 452/1601/15-к. Провадж. 1-кп/452/153/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50499725

55. Вирок Скадовського районного суду Херсонської обл. від 25 квіт. 2016 р. Справа № 663/503/16-к. Провадж. № 1-кп/663/101/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57396311

56. Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької обл. від 01 верес. 2016р. Справа №1кп/243/588/2016 243/6446/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/60185583

57. Вирок Сокальського районного суду Львівської обл. від 31 серп. 2016 р. Справа №454/1309/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287

58. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 16 груд. 2015 р. Справа № 465/7039/15-к. Провадж. № 1-кп/465/489/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54489630

59. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 26 жовт. 2015 р. Справа №465/6717/15-к. Провадж. № 1-кп/465/478/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52749040

60. Вирок Херсонського міського суду Херсонської обл. від 03 жовт. 2016 р. Справа №766/3907/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61762033

61. Вирок Херсонського міського суду Херсонської обл. від 09 черв. 2016 р. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58574575

62. Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 07 серп. 2015 р. Справа № 686/10886/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48549181

63. Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 14 лют. 2017 р. Справа № 686/2020/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64735757

64. Вирок Центрально-Міського районного судк м. Кривого Рогу від 08 лют. 2017 р. Справа № 216/290/17. Провадж. № 1-кп/216/232/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64574110

65. Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Днепропетровскої обл. від 18 серп. 2016 р. Справа № 216/3994/16-к. Провадж. № 1-кп/216/497/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59819379

66. Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл. від 14 квіт. 2016 р. Справа №216/1756/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57478519

67. Вирок Чаплинського районного суду Херсонської обл. від 03 лют. 2017 р. Справа № 665/2184/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64605804

68. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської обл. від 11 лют. 2016 р. Провадж. №1-кп/748/48/16. Справа № 748/184/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55694262

69. Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серп. 2016 р. Справа № 336/4185/16-К. Провадж. № 1-кп/336/342/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59432144

70. Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 черв. 2016 р. Справа № 336/2173/16-к. Провадж. № 1-кп/336/257/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58385973

71. Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Справа № 36/5323/16-к. Провадж. № 1-кп/336/382/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61837706

72. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. 24 груд. 2015 р. Справа № 460/3712/15-к. Провадж. № 1-кп/460/515/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55239866

73. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 01 жовт. 2015 р. Справа №460/2099/15-к. Провадж. №1кп-460/402/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53287088

74. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 03 серп. 2015 р. Справа № 460/1503/15-к. Провадж. № 1-кп/460/328/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48985177

75. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 12 жовт. 2015 р. Справа № 460/3503/15-к. Провадж. № 1-кп/460/559/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52456380

76. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 12 листоп. 2015 р. Справа № 460/4195/15-к. Провадж. № 1-кп/460/609/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53469296

77. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 16 верес. 2016 р. Справа № 460/4223/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61383270

78. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 23 листоп. 2015 р. Справа № 460/3483/15-к. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53672407

79. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 24 груд. 2015 р. Справа №460/4025/15-к. Провадж. №1кп-460/599/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54619450

80. Вирок Яворівського районного суду Львівської обл. від 28 жовт. 2015 р. Справа № 460/3536/15-к. Провадж. № 1-кп/460/564/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53518541

Список опрацьованих судових вироків, постановлених по ст. 409 Кримінального кодексу України:

1. Вирок Ананьївського районного суду Одеської обл. від 27 трав. 2015 р. Справа № 491/519/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44487710

2. Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької обл. від 17 лют. 2015 р. Справа № 219/1043/15-к. Провадж. № 1-кп/219/203/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42734493

3. Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької обл. від 26 лют. 2015 р. Справа № 219/1272/15-к. Провадж. № 1-кп/219/211/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42874728

4. Вирок Балтського районного суду Одеської обл. від 04 берез. 2015 р. Справа № 493/320/15-к Провадж. № 1-кп/493/64/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43002985

5. Вирок Балтського районного суду Одеської обл. від 5 серп. 2015 р. Справа № 493/843/15-к. Провадж. № 1-кп/493/98/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47968187

6. Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізькій обл. від 28 січ. 2015 р. Справа № 310/366/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42474432

7. Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 4 берез. 2015 р. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287.

8. Вирок Біляївського районного суду від 8 лют. 2016 р.. Справа № 496/192/16-к. Провадж. № 1-кп/496/71/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55558263

9. Вирок Біляївського районного суду Одеської обл. від 11 квіт. 2016 р. Справа № 496/311/16-к. Провадж. № 1-кп/496/88/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57860466

10. Вирок Біляївського районного суду Одеської обл. від 13 жовт. 2015 р. Справа № 496/3327/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52221716

11. Вирок Броварського міськрайонного суду Київської обл. від 6 лют. 2015 р. Справа № 361/762/15-к. Провадж. № 1-кп/361/89/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42632770

12. Вирок Бучацького районного суд Тернопільської обл. від 13 верес. 2016 р. Справа № 595/1470/16-к. Провадж. № 1-кп/595/127/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61248873

13. Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської обл. від 30 черв. 2016 р Справа № 525/428/16-к. Провадж. № 1-кп/525/58/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287

14. Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської обл. выд 30 черв. 2016 р. Справа № 525/428/16-к. Провадж. № 1-кп/525/58/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58640550

15. Вирок Великомихайлівського районного суду Одеської обл. від 16 квіт. 2016 р. Справа № 498/213/16-к. Провадж. № 1-кп/498/41/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59471980

16. Вирок Великомихайлівського районного суду Одеської обл. від 26 трав. 2015 р Справа № 498/338/15. Провадж. № 1-кп/498/79/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46255546

17. Вирок Волноваського районного суду Донецької обл. 4 лют. 2015 р. Справа № 221/125/15-к. Провадж. № 1-кп/221/60/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42601695

18. Вирок Волноваського районного суду Донецької обл. від 16 лип. 2015 р. Справа № 221/2010/15-к. Провадж. № 1-кп/221/306/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46911194

19. Вирок Волноваського районного суду Донецької обл. від 2 берез. 2015 р. Справа 221/518/15-к Провадж. № 1-кп/221/120/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42972623

20. Вирок Волноваського районного суду Донецької обл. від 2 жовт. 2015 р. Справа № 221/2007/15-к. Провадж. № 1-кп/221/303/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5181137 9

21. Вирок Волноваського районного суду Донецької обл. від 23 берез. 2015 р. Справа № 221/680/15-к. Провадж. № 1-кп/221/152/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287

22. Вирок Волноваського районного суду Донецької обл. від 4 груд. 2015 р.. Провадж. № 1-кп/221/410/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54131141

23. Вирок Волноваського районного суду Донецької обл. від 4 лют. 2015 р. Справа 221/232/15-к. Провадж. № 1-кп/221/79/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42601707

24. Вирок Волноваського районного суду Донецької обл. від 9 груд. 2015 р.. Справа № 221/4864/15-к. Провадж. № 1-кп/221/4 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54131162

25. Вирок Дзержинського міського суду Донецької обл. від 26 лют. 2016 р. Справа № 225/907/16-к. Провадж. № 1-кп/225/147/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56169228

26. Вирок Дружківського міського суду Донецької обл. від 29 січ. 2015 р. Справа №229/3563/14-к. Провадж. № 1-кп/229/84/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42917842

27. Вирок Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської обл. від 13 лют. 2015 р. Справа № 344/18645/14-к. Провадж. № 1-кп/344/122/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42715664

28. Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 23 черв. 2016 р Справа № 344/9528/14-к. Провадж. № 1-кп/344/42/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58480658

29. Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лип. 2015 р. Справа № 132/2358/13-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33502508

30. Вирок Київського районного суду м. Одеси від 11 лют. 2015 р. Справа № 520/1162/15-к. Провадж. № 1-кп/520/175/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42760695

31. Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лип. 2017 р. Справа № 203/2378/17. Провадж. № 1-кп/0203/330/2017. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67671384

32. Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 верес. 2016 р. Справа № 203/3054/16-к. Провадж. № 1-кп/0203/332/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61577000

33. Вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 лют. 2017 р. Справа № 203/6113/16-к. Провадж. №1-кп/0203/139/2017. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64407631

34. Вирок Кодимського районного суду Одеської обл. від 20 трав. 2015 р. Справа №503/538/15-к. Провадж. №1-кп/503/76/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61461287

35. Вирок Кодимського районного суду Одеської обл. від 5 трав. 2015 р. Справа №503/549/15-к. Провадж. № 1-кп/503/78/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43957562

36. Вирок Комінтернівський районний суд Одеської обл. від 13 лют. 2015 р. Справа № 504/532/15-к. Провадж. № 1-кп/504/107/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42721218

37. Вирок Котовського міськрайсуду Одеської обл. від 22 жовт. 2015 р. Справа № 505/4326/15-к. Провадж. № 1-кп/505/342/2015р. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53086816

38. Вирок Любашівського районного суду Одеської обл. від 5 серп. 2015 р. Справа № 507/409/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47968899

39. Вирок Малиновського районного суду м. Одеси 3 берез. 2015 р. Справа № 521/1844/15-к. Провадж. № 1-кп/521/202/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42979279

40. Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квіт. 2017 р. Справа № 521/3549/17. Провадж. № 1-кп/521/517/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66010740

41. Вирок Миколаївського районного суду Миколаївській обл. від 26 лют. 2015 р. Справа № 480/2171/14-к. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43089616

42. Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської обл. від 8 квіт. 2015 р. Справа № 480/2169/14-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43693448

43. Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської обл. від 8 квіт. 2015 р. Справа № 541/3427/14-к. Провадж. № 1-кп/541/21/2015. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43483661

44. Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської обл. від 14 квіт. 2017 р. Справа № 397/409/17. ПРовадж. № 1-кп/397/92/17. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65983025

45. Вирок Печерського районного суду м. Києва 3 черв. 2015 р. Справа № 757/35579/14-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44607148

46. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 22 лип. 2016 р. Справа № 757/27796/16-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59881887

47. Вирок Попаснянського районного суду Луганської обл. від 18 трав. 2015 р.. Справа № 423/368/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4422633

48. Вирок Попаснянського районного суду Луганської обл. від 22 трав. 2015 р. Справа №423/371/15-к. Url.:: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44311172

49. Вирок Роздільнянського районного суду Одеської обл. від 3 лют. 2016. р. Справа № 511/3240/15-к. Провадж. № 1-кп/511/46/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55398033

50. Вирок Саратського районного суду Одеської обл. від 16 берез. 2015 р. Справа № 513/266/15-к. Провадж. № 1-кп/513/45/15. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43671850

51. Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської обл. від 6 черв. 2016 року. Справа № 401/645/16-к. Провадж. № 1-кп/401/97/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58289492

52. Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької обл. від 20 берез. 2015 р. Справа № 683/56/15-к. 1-кп/683/39/20. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43200426

53. Вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 10 лип. 2015 р. Справа № 668/6611/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46514633

54. Вирок Харківського районного суду Харківської обл. 31 трав. 2016 р. Справа № 635/1425/16-к. Провадж. № 1-кп/635/432/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58032291

55. Вирок Херсонського міського суду Херсонської обл. від 5 лип. 2016 р. Справа №766/2141/16-к. Провадж. № 1-кп/766/411/16. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58936166http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58936166

56. Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 5 берез. 2015 р Справа № 686/27239/14-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43070571

57. Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 18 трав. 2015 р. Справа № 686/8107/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47206187

58. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 лип. 2017 р. Справа № 490/7715/16-к. Провадж. № 1-кп/490/561/2016. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67621238

59. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 трав. 2016 р. Справа № 490/4833/15-к. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57579091

60. Вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 06 груд. 2012 р. Справа № 444/8486/12. Url.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28034848

Додаток В

Список праць, опублікованих за темою дисертації

в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

1. Ониськів А.М. Бойова обстановка як кваліфікуюча ознака військових злочинів. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2016. № 3. С. 185–195. Url.: http://www.chasopysnapu.gp.gov.ua/chasopys/ua/pdf/11-2016/oniskiv.pdf;

2. Ониськів А.М. Дезертирство как общественно опасное деяние по Уголовному кодексу Украины. Revista Institutului Naţional al Justiţiei. 2016. № 4 (39). С. 43–47;

3. Ониськів А.М. Співвідношення складів злочинів проти порядку проходження військової служби з іншими суміжними складами злочинів. Вісник Національної академії прокуратури України. 2016. № 4. С. 72–78;

4. Ониськів А.М. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом: аналіз судової практики. Наука і правоохорона. 2016. № 4 (34). С. 190–196;

5. Ониськів А.М. Кваліфікація ухилення від несення військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (стаття 409 Кримінального кодексу України). Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. № 1 (13). С. 122–134. Url.: http://www.chasopysnapu.gp.gov.ua/ua/pdf/1-2017/onyskiv.pdf;

6. Ониськів А.М. Часові межі проходження військової служби як умова притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 407–409 Кримінального кодексу України. Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2017. № 1 (35). С. 64–68;

7. Ониськів А.М. Кримінальна відповідальність за злочини проти порядку проходження військової служби за військово-кримінальним законодавством Німеччини та Франції. Часопис Київського університету права. 2017. № 1. С. 89–102;

8. Ониськів А.М., Кваша О.О. Кримінальна відповідальність за злочини проти порядку проходження військової служби: порівняльно-правове дослідження. Вісник Національної академії прокуратури України. 2017. № 2. С. 56–63;

які засвідчують апробацію матеріалів дисертації:

9. Ониськів А.М. Відмова від несення військової служби: проблеми тлумачення та правозастосування. ІІ Львівський форум кримінальної юстиції «Правова реформа у сфері кримінальної юстиції: ключові параметри та прогноз подальшого розвитку»: збірка тез міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, вересня 2016 року). Київ: Ваіте, 2016. С. 155–158;

10. Ониськів А.М. Дезертирство зі зброєю в умовах особливого періоду: Протидія злочинності: теорія та практика: матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 19 жовтня 2016 р.). Київ: Національна академія прокуратури України, 2016. С. 425–427;

11. Ониськів А.М. Формулювання складів злочинів проти порядку проходження військової служби: проблеми законодавчої техніки. Юридична техніка і технологія: теорія та практика застосування: тези доповідей та повідомлень учасників ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Львів, 24–25 листопада 2016 р.) / за заг. ред. І. Д. Шутака. Харків: Право, 2016. С. 170–173;

12. Ониськів А.М., Кваша О.О. Особливий період як кваліфікуюча ознака військових злочинів проти порядку проходження військової служби. IV міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми прав людини, яка перебуває в конфлікті зі законом, крізь призму правових реформ» (м. Київ, 2 грудня 2016 року). Київ. Інститут кримінально-виконавчої служби, 2016. – С. 107–109;

13. Ониськів А.М. Особливості кримінальної відповідальності за злочини проти порядку проходження військової служби у німецькому військово-кримінальному законодавстві. Актуальні проблеми кримінального права, процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності: тези Всеукраїнської науково-практичної конференції (Хмельницький, 3 берез. 2017 р.). Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2017. С. 326–328.

Додаток Ґ