ВСТУП

Обґрунтованість вибору теми дослідження. Важливою умовою боєздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, діяльність яких передбачена у законодавстві України, є суворе дотримання порядку проходження військової служби.

Порядок проходження військової служби може бути порушений учиненням таких злочинів, як самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України), дезертирство (ст. 408 КК України) та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст. 409 КК України). Кількість облікованих у 2016 р. злочинів, передбачених цими статтями, істотно збільшилася порівняно з такими ж показниками у 2013 р.

Значний внесок у розвиток теоретичного знання щодо кримінальної відповідальності за злочини проти порядку проходження військової служби, а також удосконалення правозастосування зробили такі науковці, як П.П. Андрушко, Д. М Апкаєв, В. П. Бодаєвський, Л.П. Брич, В. А. Бугайов, М. Б. Головко, С. М. Горелов, Н.О. Гуторова, З.А. Загиней, М. І. Карпенко, Т. Ю. Касько, О.О. Кваша, О.М. Костенко, І.В. Красницький, М.І. Мельник, А.А. Музика, Х. А. Мусаєв, В.О. Навроцький, М. М. Сенько, М. С. Туркот, М.І. Панов, М.І. Хавронюк, С.В. Хилюк, П.Л. Фріс, М. Ш. Шайдаєв, С.Д. Шапченко та інші. Разом з тим, значна кількість проблем кримінальної відповідальності за злочини проти порядку проходження військової служби, вчинених в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці, залишається дискусійними.

Усе наведене вище зумовлює актуальність і своєчасність комплексного дослідження проблем кримінальної відповідальності за злочини проти порядку проходження військової служби, вчинених в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці, що сприятиме вдосконаленню вітчизняного кримінального законодавства й може слугувати основою для протидії військовим злочинам у цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертація виконана в Київському університеті права НАН України в межах науково-дослідних робіт: «Дослідження основних інститутів держави та суспільства: компаративістичний аналіз сучасних правових доктрин» (номер державної реєстрації 0114U000796), «Державно-правове регулювання суспільних відносин в умовах нових глобалізацій них викликів: вітчизняні та міжнародні реалії» (номер державної реєстрації U11U004745).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретичних засад кримінальної відповідальності за порушення порядку проходження військової служби, вчинені в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці й розробленні на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

Мета дослідження конкретизується у таких завданнях:

– визначити зміст поняття «злочини проти порядку проходження військової служби»;

– встановити особливості кримінальної відповідальності за порушення порядку проходження військової служби за законодавством окремих зарубіжних держав;

– охарактеризувати об’єктивні ознаки злочинів проти порядку проходження військової служби, вчинені в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці;

– розкрити зміст понять «особливий період», «воєнний стан», «бойова обстановка»;

– охарактеризувати суб’єктивні ознаки злочинів проти порядку проходження військової служби, вчинені в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці;

– визначити кваліфікуючі ознаки злочинів, передбачених у ст.ст. 407–409 КК України;

– розмежувати злочини проти порядку проходження військової служби, вчинені в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці, з суміжними складами злочинів;

– охарактеризувати окремі правила кваліфікації злочинів проти порядку проходження військової служби;

– запропонувати напрямки вдосконалення диспозицій статей, що передбачають відповідальність за злочини проти порядку проходження військової служби.

Об’єктом дослідження є порядок суспільних відносин, який порушується внаслідок вчинення військових злочинів.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за порушення порядку проходження військової служби, вчинені в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів філософського, загальнонаукового та конкретно-наукового рівнів дослідження. Методи відповідного рівня використовувалися для такого.

Емпіричну базу дослідження становлять: матеріали опублікованої судової практики (усього вивчено й проаналізовано практику судів України за Єдиним державним реєстром судових рішень (240 вироків, постановлених по ст.ст.

У дисертаційному дослідженні використано дослідження з кримінального права, філософії, логіки, військового мистецтва та деяких інших наук.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку проходження військової служби, вчинених в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці. Дисертант сформулював низку положень, висновків і пропозицій, концептуально нових та важливих для юридичної науки та практики. До положень, що мають наукову новизну, належать, зокрема, наведені нижче:

вперше:

1) зроблено висновок про необхідність відмови від диференційованого підходу до кримінальної відповідальності військовослужбовців залежно від проходження ними військової служби за призовом чи за контрактом з урахуванням зміни системи комплектування військової організації України у зв’язку з переходом на контрактну армію, а також позитивного досвіду зарубіжного кримінального законодавства;

2) обґрунтовано, що зі зброєю може бути вчинена лише «активна частина» дезертирства (самовільне залишення військової частини або місця служби), оскільки нез’явлення на військову службу відбувається після законного залишення меж військової частини або місця служби та полягає у бездіяльності військовослужбовця;

3) наведено аргументи на користь недоцільності віднесення підкупу до іншого обману як способу вчинення ухилення від військової служби (ст. 409 КК України), оскільки підкуп не характеризується змістовною складовою обману (повідомлення завідомо неправдивої інформації або замовчування особою інформації, яку вона зобов’язана була повідомити);

удосконалено:

4) дефініцію поняття «злочини проти порядку проходження військової служби», під якими запропоновано розуміти умисні суспільно небезпечні діяння (дію або бездіяльність), передбачені у ст.ст.

5) дефініцію поняття «бойова обстановка», під якою запропоновано розуміти зумовлену виконанням бойового завдання сукупність об’єктивних обставин, що виникають у зв’язку з реалізацією тактичних дій військ під час оборони або нападу та ведення загальновійськового, вогневого, протиповітряного, повітряного і морського бою, у виді організованих та узгоджених ударів, вогню і маневрів (бойових дій) військових підрозділів або окремих військовослужбовців з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших бойових завдань, що здійснюється в обмеженому місці та протягом короткого проміжку часу у період збройних конфліктів або у мирний час;

6) науковий підхід, відповідно до якого підроблення документів має носити особистий характер, тобто може вчинятися лише військовослужбовцем. Водночас використання ним документа, завідомо підробленого іншою особою, повинно кваліфікуватися як ухилення від військової служби шляхом іншого обману;

7) формулювання розмежувальної ознаки між суміжними складами злочинів, передбаченими у ст.ст. 407 та 408 КК України, якою є не наявність (відсутність) мети ухилитися від проходження військової служби, а її зміст (мета самовільного залишення військової частини або місця служби – тимчасово ухилитися від проходження військової служби, мета дезертирства – ухилитися від проходження військової служби назавжди). Запропоновано відповідні зміни у ст.ст. 407, 408 КК України;

дістали подальшого розвитку:

8) наукова позиція, відповідно до якої обстановка вчинення злочину є узагальнюючим поняттям, частинами якого є такі поняття як «місце вчинення злочину», «час вчинення злочину», а також «інші обставини та умови», які у своїй сукупності мають детермінуючий вплив на створення ситуації, яка об’єктивно сприяє вчиненню злочину;

9) наукові підходи до встановлення відмінностей між проходженням військової служби та несенням обов’язків військової служби. Ця відмінність проявляється, зокрема, у тому, що проходження військової служби пов’язане з юридичними фактами, що визначають її початок та закінчення й залежать від виду військової служби, а несення обов’язків військової служби регламентується відповідними військовими статутами; проходження військової служби має зв’язок з загальним військовим обов’язком, закріпленим у ст. 65 Конституції України, а несення обов’язків військової служби пов'язане з конкретними обов’язками несення військової служби (гарнізонної та вартової служби, бойового чергування (бойової служби), внутрішньої служби);

10) розмежування понять «військова частина» та «місце військової служби» як складових обстановки вчинення злочинів, передбачених у ст.ст. 407 та 409 КК України. Запропоновано під військовою частиною розуміти організаційно-самостійну бойову одиницю Збройних Сил України та інших військових формувань, передбачених законодавством України, що розміщується у військовому містечку або на військовому кораблі, межі якої визначаються командиром частини або вищестоящим командуванням та на яку покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Місце військової служби – це певна ділянка простору, відмінна від військової частини, на якій переважно тривають військово-правові відносини за участі військовослужбовця з метою виконання військового обов’язку, межі якої визначаються командиром військового підрозділу;

11) положення про відмінність симуляції хвороби з її агравацією (перебільшенням хворим симптомів захворювання). Ці поняття як спеціалізовані повинні використовуватися в інших галузях знань у такому ж значенні (у тому числі і в кримінальному праві). Запропоновано визнавати агравацію іншим обманом (спосіб ухилення від проходження військової служби);

12) науковий підхід до співвідношення складів злочинів, передбачених у ст.ст. 407 та 429 КК України, як загальної та спеціальної норм. З урахуванням цього зроблено висновок, що як самовільне залишення поля бою (ст. 429 КК України) доцільно кваліфікувати дії військовослужбовця, який відмовився від виконання бойового завдання у будь-який спосіб та залишив певну земельну ділянку, морський чи повітряний простір. У випадку якщо під час бойової обстановки військовослужбовець самовільно залишає військову частину або місце служби, відмінне від поля бою, то його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки та рекомендації можуть бути використані у таких сферах:

– науково-дослідній – для подальшого вивчення теоретичних проблем військових злочинів загалом та злочинів проти порядку проходження військової служби, вчинених в особливий період або в бойовій обстановці зокрема;

– правотворчій – для подальшого вдосконалення КК України у частині встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти порядку проходження військової служби, вчинених в особливий період або в бойовій обстановці, а також військових злочинів загалом;

– правозастосовній – як рекомендації щодо вдосконалення практичної правозастосовної діяльності у частині кримінально-правової кваліфікації злочинів проти порядку проходження військової служби, вчинених в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці;

– навчальній – під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, викладанні навчальних дисциплін кримінально-правового спрямування (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Київського університету права НАН України від 26 червня 2017 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертації положення і висновки ґрунтуються на власних дослідженнях. В опублікованих у співавторстві двох наукових працях особистим внеском здобувача є власні теоретичні розробки поняття особливого періоду як кваліфікуючої ознаки злочинів проти порядку проходження військової служби за українським кримінальним законодавством, характеристика законодавства держав пострадянського простору, яке передбачає відповідальність за злочини проти порядку проходження військової служби та його порівняння з відповідними нормами КК України.

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися на ІІ Львівському форумі кримінальної юстиції «Правова реформа у сфері кримінальної юстиції: ключові параметри та прогноз подальшого розвитку» (м. Львів, 23 вересня 2016 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 19 жовтня 2016 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Юридична техніка та технологія: теорія і практика застосування» (м. Львів, 24–25 листопада 2016 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової систем України» (м. Київ, 24 листопада 2016 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми прав людини, яка перебуває в конфлікті зі законом, крізь призму правових реформ» (м. Київ, 2 грудня 2016 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності» (м. Хмельницький, 3 березня 2017 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у 13 наукових публікаціях, з яких: 7 − статті у наукових фахових виданнях України, одне з яких включено до міжнародних науково-метричних баз, 1 − у фаховому виданні іноземної держави, 5 − тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 268 сторінок, із них список використаних джерел (228 найменувань) на 24 сторінках, додатки – на 42 сторінках.