ВСТУП
В історії європейської цивілізації розрізняють три елементи, які на неї вплинули: римський, християнський і германський. Ці ж фактори формували і європейську юриспруденцію. Її розвиток був викликаний появою у Європі римської юриспруденції і полягав у використанні античного матеріалу разом з науковою рецепцією римського права.
У країнах, де правова наука розвинулася на базі римського права, склалася романська правова система, характерними рисами якої є сильний зв’язок права із засадами моралі і справедливості. Українське право, як право держави з міцними християнськими традиціями, тісно пов’язане етичними засадами.
Разом з тим, у час вдосконалення правової системи України, інтеграції у європейську спільноту, автори нового Цивільного кодексу України також прагнули використати найцінніші здобутки цивілістики: ідеї, принципи, формулювання римського права, які лежать в основі законодавства, в першу чергу цивільного законодавства, держав Європи.
Так, ст. 3 ЦК України (від 16.01.2003 р.) загальними засадами цивільного законодавства визнає: справедливість, добросовісність та розумність.
Посилання на цивільне законодавство і право пояснюється тим, що у Римі саме інститути приватного права були доведені до досконалості. Проте, це не означає, що публічно-правові інститути не запозичувалися у правові системи держав наступних суспільних формацій. Однак, це не було настільки всеохоплюючим явищем як із приватним правом. Крім того, відомо, що норми публічного права більше схильні сприймати вплив моменту і тому не були такими абстрактними як норми приватного права, які легко приживаються у будь-яких цивілізованих економічних умовах.
Римське приватне право є дисципліною, яка закладає не тільки основи правової культури, а й юриспруденції загалом, дає знання про історію становлення та розвитку багатьох інститутів сучасного права.
На межі ХІХ-ХХ століть римське приватне право втратило свою роль зобов’язуючого права і стало виключно історико-правовою дисципліною, що на той час привело до втрати багатьох елементів правової культури, які були спільними для всієї Європи.
Але сьогодні і в такій ролі римські ідеї, принципи, формулювання здійснюють вплив на зобов’язуючі норми. А римське право є обов’язковим елементом правової освіти.Високої досконалості, яка сприяла його запозиченню правовими системами різних держав світу, римське право досягло, перш за все завдяки творчій ролі преторів у формуванні римського приватного права.
Розвиток наукової систематики права також пов’язаний із діяльністю римських юристів. Зокрема, йдеться про підручник з основ права юриста Гая - Інституції. Саме звідси походить поділ викладу римського приватного права за інституційною системою на: personae, res, actiones[I], яка покладена в основу викладення даного курсу і пропонує вивчення дев’яти тем.
Навчальною програмою передбачені семінарські заняття з усіх запропонованих тем, готуватися до яких треба, зокрема за такими підручниками, спеціальними дослідженнями та першоджерелами:
1. Андреев М. Римское частное право. - София, 1975.
2. Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения. - М., 1989.
3. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. В.С. Нерсесянца. - М.: Норма, 2003. - 784 с.
4. Дроніков В.К. Римське приватне право. - К., 1961.
5. Косарев А.И. Римское право. - М., 1986.
6. Лоський К. Історія і система римського приватного права. T.I: Історія джерел римського права. - Київ; Відень: Історія і право, 1921.
7. Новицкий И.В. Основы римского гражданского права. - М., 1972.
8. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Навч. посібник. -Львів: ЛНУ, 2000.
9. Основи римського приватного права: Курс лекцій. - К.: Юрінком Інтер,
2000.
10. Основы римского гражданского права // Учебно-метод. указания / под ред. проф. Рясенцева В.А. - М., 1964.
11. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К., 1995.
12. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. - К.: Юрінком, 2003. - 512 с.
13. Покровский И.А. История римского права. - СПб, 1998.
- 560 с.14. Тексты римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. - М.: Зерцало, 1997.
15. Франчози Дж. Институционный курс римского права / Пер. с итал. - М.: Статут, 2004.
16. Харитонов Є.О. Джерела приватного (цивільного) права // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип.11. - Одеса: Юрид. л-ра,
2001. - С.226-229.
17. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. - Одеса, 2001. - 328 с.
18. Харитонов Є.О. Римське приватне право: Конспект лекцій. Практикум. - Х., 2000. - 272 с.
19. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепції приватного права: парадигма прогресу. - К-д, 1949. - 144 с.
20.Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. - М., 1991.
21. Штаммлер Р. Сущность и задачи права и правоведения // Вестник Гуманитарного университета: Серия: «Право»: Научный альманах / Ред. кол. С.С. Алексеев, С.И. Архипов, В.А. Брызгалин и др. - Екатеринбург: Гуманитарный университет, 2000 №1(2). - С. 58-110.
22. Kurylowicz М. Historia і wspolczesnosc prawa rzymskiego. - Lublin: Wydawnictwo lubelskie, 1984.
23.Osuchowski W. Rzymskie prawo prywatne. Zarys wykladu. - Warszawa, 1986. - 506 s.
24.Wolodkiewicz W., Zablocka M. Prawo rzymskie. Instytucje. - Warszawa, 2000. - 387 s.
До кожної теми, винесеної на семінарські заняття, подані методичні вказівки, які зосереджують увагу студентів на найважливіших питаннях теми.
Зважаючи на те, що завданням Римського приватного права є дати студентам основи юриспруденції, підготувати до сприйняття окремих курсів у майбутньому, формувати світогляд юриста тощо на семінарські заняття винесені питання, визначені цими завданнями.