Завдання для практичних занять

Тема № 1. ПРЕДМЕТ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Вивчаючи тему студент повинен з’ясувати які саме відносини врегульовувало римське приватне право і що є предметом курсу “Римське приватне право”, якою є структура курсу.

Розгляд основних систем римського приватного права дасть можливість зрозуміти співвідношення ius civile з іншими системами приватного права у Римі.

Дана тема покликана також закласти основи розуміння студентами критеріїв поділу галузей права на приватну і публічну сфери, а також дати основи знань про типи правових систем сучасності.

Важливо визначити основні риси римського приватного права, які характеризують високий рівень його розвитку і серед інших чинників стали причиною рецепції римського права.

Процес рецепції римського права став визначальним для історії Європи та європейського права. Студент повинен також знати як цей процес відбувався в Україні.

1. Періодизація історії розвитку римського права і держави.

2. Етапи розвитку римського приватного права. Jus civile. Jus gentium. Jus praetorium.

3. Критерії поділу римського права на приватне і публічне.

4. Характеристика римського приватного права. Причини рецепції римського права.

5. Види і форми рецепції римського права. Рецепція римського права та його роль у розвитку права наступних суспільних формацій. Рецепція римського приватного права в Україні.

6. Предмет Римського приватного права. Предмет курсу "Римське приватне право". Пандектна та інституційна системи викладу римського приватного права. Структура курсу "Римське приватне право".

7. Значення вивчення римського приватного права для студентів-правників. Місце римського права в історії європейського права

Тема № 2. ДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

У даній темі термін “джерела права” використовується у кількох значеннях.

Важливо засвоїти джерела (форми) права і зосередитися на специфічних для Риму джерелах правоутворення: практиці преторів та ін. магістратів і діяльності римських юристів (юриспруденції). Цікаво, що в основу їх діяльності було покладено bonus та aequum, що заклали етичні засади римського права. Необхідно засвоїти не лише форми діяльності римських юристів, але й зміст законодавчих актів, які надали офіційного значення їх правотворчості, напрямки освітньої діяльності римських юристів, які і таким способом здійснювали розвиток юриспруденції.

Особливої уваги заслуговують кодифікації римського права: Закони ХІІ Таблиць, кодифікації преторського едикту та імператорських конституцій, кодифікації у германських державах. Зрозуміло, що детального розгляду потребує кодифікація Юстиніана (Corpus Juris Civilis), яка у всі часи була основним джерелом пізнання римського приватного права.

1. Види джерел римського права.

2. Форми правоутворення у Римській державі (звичай; закон, едикти преторів та магістратів, діяльність римських юристів).

3. Звичаї та звичаєве право. Закони XII таблиць.

4. Закон. Органи державної влади, які на різних етапах розвитку Римської держави володіли законодавчими повноваженнями.

5. Імператорські Конституції ти їх види. Кодифікація імператорських конституцій.

6. Преторський едикт та його кодифікація.

7. Діяльність римських юристів як джерело права у Римі.

А) форми діяльності римських юристів;

Б) наукова розробка права часів республіки;

В роль етичних цінностей у діяльності римських юристів;

Г) законодавчі акти, які врегульовували питання використання правових позицій римських юристів.

8. Кодифікації римського права. Кодифікація Юстиніана — завершальний етап систематизації римського права.

Тема № 3. ОСОБИ (СУБ’ЄКТИ ПРАВА) В РИМІ

Особа (persona) у римському приватному праві є метою і суб’єктом права.

Через певні подібності із сучасним правом важливості набуває питання обмеження дієздатності за віком.

Аналіз правового статусу окремих верств римського населення дасть змогу з’ясувати ієрархію у суспільному устрої. Незважаючи на те, що раба у Римі не вважали суб’єктом права, питання джерел рабства, припинення рабства, проблеми, пов’язані з рабським пекулієм, вимагають розгляду саме у цій темі.

Серед видів суб’єктів права особливе місце займають юридичні особи. Виділення ознак, вимоги до створення і підстави припинення юридичної особи є передумовою засвоєння поняття юридичної особи, хоч ці питання і не були до кінця сформульовані у римському праві.

1. Поняття особи (суб'єкта права) у Римі. Види суб'єктів права. Римське громадянство (виникнення, набуття, припинення).

2. Поділ людей у Римі та їх правове становище. Джерела рабства і способи припинення рабства. Рабський пекулій.

3. Правоздатність (caput). Три стани у правоздатності. Елементи правоздатності у цивільно-правовій сфері. Повна правоздатність.

4. Дієздатність. Фактори, які впливали на дієздатність у Римі.

5. Опіка і піклування у римському приватному праві.

6. Юридичні особи (universitas). Ознаки, виникнення та припинення. Види юридичних осіб у різні періоди розвитку римської держави і права.

Тема № 4. ВРЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН У РИМСЬКОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Давня римська сім’я базувалася на владі домовладики (paterfamilias), яка об’єднувала тоді дружину домовладики, дітей, онуків і правнуків по чоловічій лінії, інших родичів, а також рабів. Поступова заміна основи римської сім’ї - від влади домовладики до кровної спорідненості - відповідно послаблює необмежену владу домовладики як в майновій, так і в особистій сфері, як стосовно дружини, так і стосовно дітей. Студент повинен простежити цей поступальний процес, який привів до зміни видів шлюбу, порядку його укладення, особистих і майнових відносин між подружжям у шлюбі та між батьками і дітьми.

Слід вивчити визначення шлюбу, сформульоване римським юристом Модестіном, запам’ятати умови та порядок укладення шлюбів з чоловічою владою та без чоловічої влади, особливості правового становища жінки у кожному з цих шлюбів.

Належить зосередити увагу на лініях та ступенях споріднення, які мали значення при спадкуванні та укладенні шлюбу.

Розмежовуючи усиновлення і узаконення у римському праві, спочатку треба засвоїти поняття конкубінату, яке відрізняється від законного римського шлюбу, але дає підстави батькові узаконити власних дітей, народжених поза шлюбом.

Важливими є питання виникнення і встановлення батьківської влади, її поступового послаблення та припинення.

1. Поняття сім'ї. Агнатична і когнатична спорідненість.

2. Лінії і ступені споріднення та їх значення.

3. Поняття шлюбу. Види законного римського шлюбу. Конкубінат.

4. Умови вступу у шлюб. Заручини.

5. Порядок укладення шлюбу.

6. Припинення шлюбу. Причини розірвання шлюбу.

7. Особисті і майнові відносини між подружжям у шлюбах cum manu і sine manu.

8. Батьківська влада. Повноваження домовладики стосовно своїх дітей в особистій та майновій сферах. Припинення батьківської влади.

9. Усиновлення та узаконення за римським приватним правом.

Тема № 5. РЕЧОВЕ ПРАВО

Важливим у римському праві є поділ майнових прав на речові і зобов’язальні, а звідси, необхідно здійснити порівняльний аналіз цих двох груп прав. Поряд з цим речі (res) - головний об’єкт цивільних правовідносин у Римі - класифікуються за різними критеріями, які слід запам’ятати. У римському праві було проведено розмежування володіння і права власності, що є основою римської “філософії” власності. Визначення двох елементів, які складають володіння, також дає змогу розмежувати поняття володіння і держання. Виділення видів володіння передбачає різні способи набуття, різні підходи до відшкодування при появі власника речі. Проте, центральним правовим інститутом виступає право власності, зміст якого в Римі складався з п’яти елементів.

Необхідно звернути увагу на поняття, підстави виникнення спільної власності, повноваження співвласників. Важливо засвоїти й інші види власності, обмеження права власності.

Незважаючи на абсолютний характер права власності, воно все ж могло бути обмежене. Мова йде, перш за все, про права на чужі речі. Слід засвоїти причини, підстави виникнення та види прав на чужі речі, їх захист. Студент повинен зрозуміти чому інститут застави відносять до речових прав, якими є види застави і в чому полягає відмінність між ними.

1. Поділ майнових прав на речові і зобов’язальні.

2. Поняття та види речей у римському приватному праві.

3. Види прав на речі (загальна характеристика).

4. Володіння (поняття, види, захист володіння).

5. Володіння і держання (порівняльний аналіз). Володіння і право власності.

6. Право власності (поняття, зміст та види).

7. Обмеження права власності.

8. Способи набуття права власності.

9. Спільна власність. Повноваження співвласників.

10. Захист права власності.

11. Види прав на чужі речі (сервітути, емфітевзис, суперфіцій, застава).

Тема № 6. СПАДКОВЕ ПРАВО

Засвоєння цієї теми тісно пов’язане із речовим і сімейним правом. Також належить враховувати поступовий розвиток окремих інститутів спадкового права: за ius civile, за ius ргаеіогіиш, за законодавством Юстиніана.

Важливо з’ясувати суть двох форм спадкування: універсальної та сингулярної наступності і вивчити підстави спадкування, принципи спадкування, умови дійсності заповіту, а також зупинитися на основних поняттях спадкового права Риму, особливо на тих, що відбилися у сучасному цивільному законодавстві. Серед таких понять треба розглянути, зокрема, зміст заповідальних відказів (відписів) та їх види: легати та фідеїкоміси.

Також належить ознайомитися із способами захисту прав спадкоємців від порушень з боку третіх осіб.

1. Поняття спадкового права. Поняття спадкування.

2. Форми спадкування у Римі. Принципи спадкування за римським приватним правом.

3. Спадкування за законом.

4. Спадкування за заповітом. Поняття заповіту. Умови дійсності заповіту.

5. Спадкове представництво і спадкова трансмісія.

6. Форми прийняття спадщини.

7. Легати і фідеїкоміси як види сингулярної наступності.

Тема № 7. ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

І ДОГОВІР

Для успішності засвоєння наступних питань зобов’язального права належить вивчити поняття зобов’язання (obligatio), його зміст та види зобов’язань. Особливого значення у римському праві надавали засобам забезпечення зобов’язань, підставам їх виникнення (з договору, ніби з договору, з делікту, ніби з делікту). Найважливішою підставою виникнення зобов’язань є договір (contractus), обов’язковою ознакою якого є позовний захист. Серед видів договорів слід розрізняти контракти і пакти, інші види договорів. Вже римське право передбачало умови дійсності договору та порядок його укладення, умови виконання договору та наслідки неналежного виконання чи невиконання договору. Ці питання тісно пов’язані із поняттям та видами збитків; видами вини як підстави відповідальності боржника; проблемою покладення ризику випадкової загибелі речі. Важливо з’ясувати способи забезпечення виконання зобов’язань.

Окремо розглядаються способи припинення зобов’язань, найважливішим із яких є виконання зобов’язання. Слід зупинитися на умовах, при яких зобов’язання погашалося, а також звернути увагу на такий спосіб припинення зобов’язань як неможливість його виконання.

1. Поняття і підстави виникнення зобов'язань.

2. Класифікація зобов'язань.

3. Припинення зобов'язання. Умови належного виконання зобов'язання.

4. Наслідки неналежного виконання зобов’язання. Поняття вини та її види.

Поняття шкоди. Відповідальність за чужу вину.

5. Поняття та структура договору. Класифікація договорів.

6. Умови дійсності договору.

7. Порядок укладення договору.

Тема № 8. ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРІВ

Значної уваги заслуговує римська система контрактів, кожна із груп якої містить закритий перелік договорів. Договори групуються за різними способами їх укладення. Особливо треба зупинитися на реальних та консенсуальних контрактах, оскільки це дасть змогу визначити правову природу окремих договорів із цих груп, які існують і сьогодні. Значної уваги заслуговує договір купівлі-продажу, який у Римі був основним договором товарного обігу. Важливо з’ясувати момент переходу відповідальності за ризик випадкової загибелі речі в окремих видах договорів, з’ясувати зміст та значення права евікції. Студент повинен запам’ятати визначення окремих видів реальних та консенсуальних договорів, типи безіменних договорів, а також види пактів та підстави їх класифікації.

Оскільки зобов’язання виникають не лише з договорів, а й з інших юридичних фактів, слід розкрити зміст, різновиди та ознаки зобов’язань ніби з договору, з правопорушення та ніби з правопорушення.

Юридичними фактами, що були підставою виникнення зобов’язань, є також зобов’язання ніби з договору (ведення чужих справ без доручення, безпідставне збагачення). Важливо зрозуміти хто виступає сторонами цих зобов’язань, які їх права і обов’язки; якими позовами захищаються ці види зобов’язань.

Зобов’язання в римському праві також виникали із правопорушень (ex delicto). Тому важливо розрізняти договірні і деліктні зобов’язання.

Крім того, зобов’язання виникали ніби з правопорушень (відповідальність судді за заздалегідь несправедливе рішення; відповідальність за небезпечне виставлення чи підвішування речей; відповідальність за виливання чи викидання на дорогу суспільного проїзду; відповідальність господарів готелів, кораблів за пошкодження чи викрадення речей клієнтів та пасажирів). Слід пам’ятати, що позов ніби з правопорушення міг пред’явити не лише потерпілий, а й будь-хто із громадян - позов в інтересах народу.

1. Контракти і пакти. Римська система контрактів.

2. Поняття та види вербальних договорів. Форми їх укладення.

3. Стипуляція та її форми. Договір доручення.

4. Поняття та види літеральних договорів. Сінграфи, хірографи.

5. Поняття та види реальних договорів.

6. Консенсуальні контракти та їх види.

7. Договір купівлі-продажу. Евікція речі та її юридичні наслідки. Ризик випадкової загибелі речі за цим договором.

8. Безіменні контракти та їх види.

9. Поняття та види пактів у римському зобов'язальному праві.

10. Зобов’язання ніби з договору.

11. Зобов’язання з правопорушення та ніби з правопорушення.

Тема № 9. ВЧЕННЯ ПРО ПОЗОВ

Дана тема дає можливість зрозуміти, які етапи розвитку пройшов римський цивільний процес. Прогресивність його полягала в тому, що саме у Римі було розділено процес на цивільний і кримінальний; судові функції були відокремлені від адміністративних; цивільні справи розглядалися у цивільному процесі. Та, на жаль, римський процес зробив крок назад в період абсолютної монархії, коли вся влада зосередилася у руках адміністративної вертикалі і судові справи розглядалися правителями провінцій, начальниками поліції, а не суддями, як це було до того.

Особливої уваги вимагає визначення поняття позову (actio) та його видів, виділення серед речових позовів віндикаційного та негаторного. Цікавими є правові засоби, за допомогою яких претор вирішував майнові спори, зокрема, фікція та аналогія.

У темі також слід звернути увагу на поняття реституції та умов її застосування, на особливості екстраординарного процесу, багато ознак якого характеризують і сучасний судовий процес.

Також необхідно з’ясувати поняття позовної давності, що дасть змогу зрозуміти правову природу і значення даного інституту у сучасному процесуальному праві.

Важливо зрозуміти і запам’ятати звідки походить така характеристика римського приватного права як системи позовів.

1. Досудові способи захисту порушених прав.

2. Судочинство в Римі (судові органи та судовий процес).

3. Етапи розвитку римського цивільного процесу.

4. Стадії римського цивільного процесу. Преторська формула.

5. Види процесу: легісакційний, формулярний та екстаординарний.

6. Причини виникнення та особливості екстраординарного процесу. Апеляція.

7. Особливі засоби преторського захисту порушених прав. Реституція та умови її застосування.

8. Поняття та види позовів.

9. Позовна давність (поняття, переривання і зупинка збігу строку позовної давності).