Об’єкт, предмет, мета, гіпотези та основні завдання дослідження

Виходячи з інформації, яку ми представили у попередньому розділі, сформулюємо об’єкт, предмет дослідження, визначимо його мету, запропонуємо головні гіпотези, а також визначимо основні завдання дослідження психологічних закономірностей становлення та розвитку духовності особистості.

Об’єкт дослідження – духовність як особистісна характеристика у підлітковому та юнацькому віці.

Предмет дослідження – з’ясування соціально-психологічних чинників та умов розвитку духовності особистості у процесі її соціалізації у підлітковому та ранньому юнацькому віці.

Мета дослідження – з’ясувати соціально-психологічну сутність духовності як утворення в свідомості та самосвідомості особистості, як регулятор її соціальної активності. Дослідити провідні механізми становлення й розвитку духовності у підлітковому та ранньому юнацькому віці, коли проблема життєвого самовизначення набирає особливої актуальності. Дослідити особистісні утворення, здатності особистості, які можуть відігравати особливу роль у її духовному розвитку: рефлексивність, емпатійність, домінанта на особу іншої людини, на інтереси суспільства, що виступають суттєвими внутрішніми спонуканнями до подолання егоцентричних тенденцій.

Виходячи із проведеного на теоретичному рівні аналізу сутності феномена духовності, можна запропонувати гіпотези щодо констеляції чинників, умов, їх системних взаємозв’язків, що детермінують процес становлення та розвитку духовності:

– Визнаючи духовність багатогранним, універсальним утворенням у свідомості та самосвідомості особистості, ми, таким чином, передбачаємо наявність її тісного взаємозв’язку з низкою особистісних характеристик, що виступають в індивіда у формі його провідних ціннісних орієнтацій, ставлень до найрізноманітніших явищ навколишньої дійсності, до інших людей, до себе самого.

– Маємо підстави вважати, що найбільш тісно духовність пов’язана з феноменом моралі.

прояви у поведінці навколишніх та у своїх власних вчинках у конкретних життєвих ситуаціях.

– Важливе значення у з’ясуванні процесу становлення та розвитку духовності має врахування її безпосереднього чи опосередкованого вияву у ціннісних орієнтаціях досліджуваних у сфері громадянських настановлень, естетичних уподобань, екологічних та інших життєво важливих орієнтирів.

– Зважаючи на те, що у духовності людини як мірі її особистісної довершеності з необхідністю має виступати, виявлятися як у плані усвідомлення, так і в реальній поведінці, вчинках її ставлення до таких категорій як добро і зло, у дослідженні духовності особливу увагу слід приділяти таким характеристикам досліджуваного як здатність до рефлексії, емпатійності, схильність до подолання егоцентризму, спонтанна схильність до домінанти на особу іншої людини. Без зв’язку з названими особистісними характеристиками, здатностями процес розвитку духовності практично неможливий.

– Враховуючи наші знання про сутність феномену духовності, маємо підстави вважати, що вельми важлива роль у виникненні та розвитку духовності належить емоційній сфері людини, її почуттям. Духовно розвиненій людині притаманна багатобарвна палітра емоцій, почуттів, розмаїття форм і способів їх вияву: від зворушливих, бурхливих виявів своїх емоційних станів у зв’язку з певними явищами, подіями, вчинками, які стосуються життєво важливих людських цінностей до їх стриманого, зовнішньо майже непомітного, але тим не менш сильного, внутрішньо напруженого переживання. Очевидно тому, спілкуючись з духовно багатою людиною, ми відчуваємо багатство і красу її внутрішнього світу. У неї – естетичне сприйняття навколишньої дійсності, здатність відчувати невичерпність, безкінечність можливостей людини у вибудовуванні за законами краси власного «Я», безкінечність у розгортанні гуманістичних міжлюдських взаємин.

– Серед різноманітних почуттів, які заслуговують на особливу увагу у процесі дослідження духовності людини, окремо слід наголосити на таких як почуття любові та ненависті із відповідними кожному з них формами вияву. Любов і ненависть − два діаметрально протилежні за змістом і наслідками психічні переживання людини, в яких виявляються її ставлення до різних явищ. Якщо любов є абсолютно необхідною умовою виникнення, функціонування та розвитку в людині духовності, то ненависть є переважно руйнівним, деструктивним чинником стосовно духовності. Життєдайна, креативна сила любові є джерелом багатьох морально релевантних та духовних чеснот людини: толерантності, доброти, поваги до людської гідності, прагнення допомогти, а також включає альтруїзм як найвищий прояв моральності особистості. На відміну від любові, ненависть заважає виникненню у людини згаданих чеснот, а якщо раніш вони і були притаманні людині, ненависть знищує їх.

Ненависть, озлобленість, зневажливе ставлення до інших, скупість, заздрість – риси абсолютно несумісні з духовністю. Такою самою мірою несумісними з духовністю є невгамовні, безконтрольні пристрасті, прагнення до насолод, що розбещують людину, руйнуючи, знищуючи у ній все

людське, перетворюючи її у безвільного раба власних нікчемних потреб.

Проте в житті людини є чимало випадків, ситуацій, явищ, коли ненависть виступає як морально виправдане почуття, котре вимагає від людини не тільки ненавидіти щось, когось, але й активно протидіяти всьому тому, що породжує зло, принижує людську гідність, є втіленням бездуховності. Завдання дослідження.

1. З’ясувати сучасний стан наукової розробки проблеми духовності, здійснити теоретичний аналіз соціально-психологічної сутності духовності та її розвитку у підлітковому і ранньому юнацькому віці.

2. Дослідити потребово-мотиваційні детермінанти духовного розвитку особистості.

3. Вивчити роль пошуку сенсу життя з позицій віри у вищу ідею в становленні духовності.

4. З’ясувати роль гуманізації міжособистісних взаємин у навчальновиховному процесі як умови розвитку духовності особистості.

5. Вивчити роль естетичних ціннісних орієнтацій у духовному розвитку особистості.

6. Дослідити формування духовності залежно від провідних ціннісних орієнтацій сімейно-родинного виховання.

7. З’ясувати взаємозалежності між духовним розвитком особистості і її віковими та індивідуально-психологічними особливостями.

8. Дослідити особливості розвитку духовності особистості в ціннісноорієнтаційному контексті сучасного українського суспільства.

1.1.