ДОДАТКИ

Огляд археологічних пам’яток Бакоти та її околиць.

Тут подаються описи пам’яток, зафіксованих в процесі археологічних досліджень. Принцип викладу матеріалу - історико-археологічний: від найдавніших старожитностей доби пізнього палеолиту - і аж до пізньо- серрдньовічних пам’яток

Пізньопалеолітичні стоянки (40-13 тис.

Рештки стоянки розташовані на північно-західній околиці Бакоти, на плато, яке підіймається над селом, за 600-650 м на північ від бакотських печер і на такій же віддалі від дороги, що вела до с.Стара Ушиця.

Література: Береговая Н.А. Палеолитические местонахождения СССР.-М-Л, 1960.-С. 107; Борисковский П.И. Палеолит Украини.~М, 1953.-С.422.

Рештки стоянки розташовані на північному схилі Пижівської гори, між селами Стара Ушиця і Пижівка.

Література: Береговая Н.А. Вказ. праця.-С.1О7; Борисковский П.И. Вказ. праця.~С.422.

Рештки стоянки поблизу с.Студениця, в урочищі Біла Гора.

Література: Борисковский П.И. Вказ. праця.-С.422.

Рештки стоянки поблизу с.Студениця, в урочищі Горошкова Гора. Література: Борисковский П.И. Вказ. праця,~С.422.

Мезолітичні стоянки (13-8 тис. років тому).

Рештки стоянки розташовані поблизу с.Студениця, в урочищі Біла Гора.

Література: Борисковсъкий П.И. Вказ. праця.-С.422.

Рештки стоянки розташовані поблизу с.Студениця, в урочищі Горошкова Гора.

ЛІмера^шра^Б&рисковский П.И. Вказ. праця.-С.422.

Стародавні кремневі виробітки (ІѴ-Ш тис. до н.е.).

Відкриті на східній околиці с. Студениця, в урочищі Біла Гора. Тут відомо кілька печер, розташованих під карнизом плато, поруч з відомою і вже згаданою пізньопалеолітичною стоянкою.

' Основний кремневий пласт на Горі Білій, потужністю до 2 м, залягає у товщі вапняків відносно пухкої консистенції і насичених скам’янілими молюсками. Кремінь має сірий, жовтуватосірий і голубоватосірий колір, пластичний.

Підрахунки виробленої породи кременю дають уявлення про об’єми здобування цієї важливої для давніх людей сировини для виготовлення знарядь. Так, тільки в одному пункті (№7), що мав вигляд навісу, було вироблено в давнину 70 куб. метрів кремневої Породи.

Література: Бибиков С.Н. Древние кремневые выработки на Горе Белой в районе Каменца-Подольска // Тези доповідей По­дільської історико-краєзнавчої конференції.-Хмельницький, 1965.-С. 62-64.

Трипільські поселення (ГУ-Ш тис. до н.е.).

Поселення в урочищі Білд на південно-схід ній околиці Бакоти, на. плато. У 1961 р. наукові працівники Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника провели тут розвідувальні розкопки. Залишки поселен­ня зафіксовані на площі приблизно 350x75 м. Під час розкопок у розвідкових шурфах було відкрито залишки глинобитного житла. Були виявлені крупні шматки глиняної обмазки долівки, а також рештки глинобитної печі. Зібрані фрагменти поліхромного трипільського посуду й, зокрема,- уламки біноклеподібної посудини. На поселенні виявлено виготовлену з каменю човникопрдібну сокиру з недосверленим отвором для з’єднання знаряддя з дерев’яною рукояткою. Поселення відноситься, очевидно, до розвинутого етапу трипільської культури - до III тис. до н.е. Матеріали розкопок зберігаються у фондах Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. •

Поселення в урочищі Веретеп, приблизно у 800 м північніше від Урочища Біла. На місці поселення у 1961-1962 рр. було зібрано підйомний матеріал. Це переважно кераміка без розписного орнаменту, а також уламки шліфованих крем’яних сокир...

Матеріали зберігаються у фондах Кам’янець-Подільського і стари шлю музею-заповідника.

Поселення в урочищі Пущкарівка, у південній частині колишнього с.Бакота, на першій надзаплавній терасі лівого берега Дністра. Тут протягом розвідкових і стаціонарних розкопок 60-х і 70-х років, крім об’єктів черняхівської культури, ранньсередньовічних слов’ян і давньоруських, були виявлені залишки культурного шару трипільської культури.

Поселення в с.Кривчани, на північний схід від господарського двору відділення радгоспу ім.Орджонікідзе, на правому боці струмка, що тече в р.Кривчанку (притока р.Ушиця). Рештки поселення були зафіксовані у 1963 р. На протязі до 1 км вздовж берега струмка, на першій надзаплавній терасі простежено скупчення глиняної обмазки, печини, обпалених каменів. Зібрано типову розписну трипільську кераміку, піднято кремневу шліфовану сокиру-мотижку.

Поселення на схилі Теремецької Гори - у шарі чорнозему виявлено уламки трипільської кераміки, кремневі відщепи, а також - кремневу сокиру.

Поселення у 1,5 км на схід від с.Гораївка, в урочищі Серлівка II. Воно розташоване на мисовидному підвищенні лівого берега Дністра. Культурний шар, судячи по підйомному матеріалу, простежується на площі приблизно 800x150 м. Зібрано фрагменти трипільського посуду і кремневі ножевидні відщепи.

Література: до всіх трипільських поселень в Бакоті та на її околицях - Винокур И.С., Хотюн Г.Н., Бойко Ю.В. Отчет об археологических исследованиях на територии Хмельницкой области в 1963 году.-Каменец-Подольский, 1964.-C.3,8,9 (рукопис).

Пам’ятки доби бронзи (II тис. до н.е.).

Поселення в с.Гораївка, в урочищі Серлівка І, на лівому корінному березі Дністра. На площі приблизно 600x55-60 м було зібрано уламки ліпного посуду доби пізньої бронзи, а також різні кремневі відщепи.

Поселення в с.Бакота, в урочищі Пушкарівка, на першій надзаплав­ній терасі лівого берега Дністра. На окремих ділянках тераси під час розвідкових розкопок трапйлися уламки ліпної кераміки та глиняна обмазка. Кераміка відноситься до доби бронзи.

Жертовник між селами Бакота і Гораївка.

У-центральній частині насипу було виявлено скупчення каміння, що оточували π-vбудови, яка тягнулася від стоячого у воді величезного раменю до самого підніжжя гори; б) три довгасті плоскі плити, які лежали горизонтально в різних місцях; в) на деякій відстані від монастирської стіни - чотири глиби вапняка, відколоті в формі неправильної піраміди біля 2 м висотою і біля 1,25 м в основі. Три з них опрокинуті, четверта - ще стояла.

На основі останньої і на грані, звернутій до Дністра, глибокими рисками вирізано малюнок, який за сюжетом і за виконанням дуже нагадує давні художні твори первісної людини. Рисунок зображує дві людські постаті. Одна, біля аршина висоти, представляє людину, що іде наліво. Але голову і тулуб подано в фас. Обличчя майже кругле, плескате, немає ні очей, ні рота, ні носа; навколо обличчя - волосся у вигляді сіяння; шиї немає, торс окреслено прямими лініями без перехвата; руки простягнуті горизонтально з розтавленими пальцями; ноги окреслено однією лінією, ступні - двома, при чому обидві звернуті в один бік - на ліво.

Друга постать (фігура), в половину менша і ще простіша від першої, представлена у фас, ноги її стояли на одному рівні з простягну­тою рукою першої. Обличчя таке саме плескате і голова без волосся; ноги так само окреслені однією лінією, при чому обидва кінці, які повинні замінити ступні, загнуті доверху на зразок лиж. Обидві фігури звернуті обличчям на захід, до річки, при цьому рисунок не дає ні найменшої вказівки на одяг.

Нарешті, дослідниця звернула увагу на цілу групу каміння, що утримували на собі кам’яний блок. Цей моноліт на вершині був вкритий великою кількістю правильно видовбаних круглих заглиблень на зразок чашок.

Очевидно, відзначала К. Мельник, - описані вибиті на каменях фігури мали якесь символічне значення, можливо вони означали мандри душі в потойбічний світ. Дослідниця віднесла пам’ятки до різновидності менгірів з рисунками й чашечними каміннями. Можливо, що число мегалітів було значно більше. Частина з них могла, як вважала К. Мельник, бути зруйнована вже під час функціонування християнського монастиря. На думку дослідниці, мегалітичні споруди були пов’язані з печерою на вершині гори, яка була згодом використана християнськими самітниками.

Література: Мельник Е.Н. Следы мегалитических сооружений в некоторых местностях Южной России //Труды VIAC, т.І. — Одесса, 1886. - С.103*134. _v

Могильник доби бронзи був відкритий і частково досліджений у 1964 р. під керівництвом С.М.Бібікова в с.Студениця. Було виявлено (на підвищенні надзаплавної тераси лівого берега Дністра) два скорчені захоронения (слідів земляних насипів не простежено). Ix супроводжували уламки керамічного посуду з відбитками шнурової орнаментації (є й ціла кварта), а також кремінні наконечники від стріл, мідний браслеті кістяні намистинки.

Література: Винокур І.С. Історія лісостепового Подністров’я та Південного Побужжя. Від кам’яного віку до середньовіччя.~Київ- Одеса, 1985.-С.37, 40-puc.9,M,-9.

Пам’ятки передскіфського часу (IX-VIII ст. до н.е.)

Поселення. Культурний шар і залишки житла передскіфського часу (IX-VIII ст. до н.е.) було зафіксовано під час стаціонарних розкопок 1969 р. в урочищі На клині, в 2 км на південний схід від с.Бакота. У східній частині багатошарового селища там, де у зрізі берега Дністра було простежено культурний шар раннього залізного віку, було проведено зачистку. Заглибившись на 1,4 м ми виявили тут залишки глинобитної будівлі 2x6 м. Це був розвал глиняної обмазки, який лежав нерівномірно і зберігся погано. Простежено і фрагменти печини (очевидно, від зруйнованої глинобитної печі). Глиняна обмазка мала в собі окремі відбитки дерев’яних конструкцій і січеної соломи.

Література: Винокур И.С., Приходним О.М. Отчет об археологических исследованиях в 1969-1970 г. -Каменец-Подольский, 1971.-С.2-3 (рукопис); Тереножкин А.И. Предскифский период на днепровском Правобережъе.-К, 1961.~C.75, рис.50.

Культурний шар передскіфського часу було зафіксовано й під час дослідження городища-дитинця в Бакоті. В кількох місцях тут трапляли­ся уламки типового ліпного посуду (горщики, миски, кухлі), що знаходять аналогії у старожитностях цорнол ї ської культури дніпровсь­кого Правобережжя.

Література: Тереножкин А.И. Предскиифский период на днепровском Правобережье.-K, 1961.~C.75, 77.

Бронзові кінські вудила пізньокіммерійського (передскіфського) часу були виявлені під час польових робіт 1976 р. на околиці с.Теремці, в урочищі Веприк, на лівому березі Дністра, приблизно в 2 км на південний схід від села. На полі, де знайдено вудила, зібрано уламки кераміки ранньоскіфського (передскіфського) часу. Ніяких ознак давніх жител або поховальних споруд тут не простежено.

Згадані вудила, суцільнолиті з псаліями, являють собою комбіноване з’єднання двопетельчастих вудил з підвісами для повода і псалійми, що мають загнуту широку лопать. Вудила складаються з двох рухомо сполучених між собою за допомогою кілець ланок (мундштуків). Ліве кільце відлите в горизонтальній площині і становить продовження стержня мундштука, праве - поперек стержня. Кільця з’єднано під час лиття. Один бік стержнів мудштуків покрито двома рядами рельєфних чотирикутних рубців по 11 в кожному ряду правої та 10 - лівої ланки. Інші сторони гладкі, розріз стержня напівовальний. Довжина лівої ланки

- 10,3 см, праавої - 10,5 см, загальна довжина вудил при розтягуванні - 19,2 см; діаметр внутрішніх кілець - 2,5 см, діаметр отвору - 1,4 см; зовнішні петлі круглі, такого ж діаметра. В них вставлено кільця рухомих підвісів, що з’єднували вудила з ременем повода.

З зовнішнього боку щитка підвісу є рельєфне зображення напівовала

- схематичний знак кінського копитця. Загальна довжина підвісу з кільцем - 4 см, діаметр кілець - 2,3 см, діаметр щитків - 2,1-2,35 см.

Друга зовнішня петля являє собою овальну трубчасту муфту 2,7 см довжиною і 1;2 см шириною. Разом з тим вона складає середню частину перпендикулярно відлитого щодо стержня мудштука псалія. Верхній кінець псалія прямий, закінчується шляпкою 1,5 см в діаметрі, а нижній кінець має вигляд загнутої назовні плоскої лопаті з округлим кільцем. Загальна довжина псалія - 12 см, ширина лопаті - 1,8 см.

Лівий псалій добре збережений, правий - деформований (кінчик відламаний).

Бронзові вудила з Теремців належать до невеликої, але досить компактної групи вудил доскіфського часу, відомих тепер у кількості п’яти екземплярів. Нерознімне з’єднання вудил і псалій, у тому числі суцільнолитих, було широко відоме у народів Кавказу, Передньої Азії, Греції, Фракії, Середньої та Західної Європи. За межами Північного Причорномор’я вироби подібного типу поки що не були відомі. Можна думати, що вудила з Теремців за своїм походженням пов’язані з Північним Причорномор’ям пізньокіммерійського, доскіфського культурного комплексу.

Література: Горішній П.А. Бронзові вудила з с.Теремці // Археологія, 1978.~№27.~С.55-58.

Пам’ятки скіфського часу (VII-IV ст. до н.е.)

Поселення - Бакота !,зафіксовано на першій надзаплавній терасі правого берега р.Рудки (притоки Дністра). Воно знаходилося неподалеку від устя р.Рудки, при дорозі на Студеницю. По зораній поверхні грунту на площі приблизно 350-360 м на 75-80 м було простежено скупчення глиняної обмазки й зібрано кераміку, яка представлена фрагментами мисок з загнутим до середини краєм, горщиків бано'чної форми з наліпним валиком під вінцями, а також кухлів з ручкою.

Література: ГуцалА.Ф. Нові пам’ятки раннього залізного віку в Середньому Подністров’ї (розвідки 1968-1969рр.) // Археологія.- 31.-1979.-С.69, рис.3,-25-27.

Поселення - Бакота II. Воно знаходилося на першій надзаплавній терасі лівого берега Дністра, у 2 км на південний захід від села, на стику з полями с.Теремці. Тут, на протязі 700 м вздовж берега смугою шириною 60-65 м простежено дна ряди зруйнованих оранкою жител і господарських споруд. Зафіксовано скупчення глиняної обмазки, перепаленого каміння, зібрано уламки ліпної кераміки. Вона представлена фрагментами горщиків, мисок і кухлів з ручкою.

Література:.Гуцал А.Ф. Нові пам’ятки раннього залізного віку в Середньому Подністров’ї.-С.69, рис. 3~9,10; C.72.

Поселення поблизу західної околиці с.Наддністрянка. Воно було розташовано на схилі лівої частини неглибокого яру. Підйомний матеріал представлений типовими для скіфського часу Лісостепу уламками ліпних мисок і горщиків.

Література: Гуцал А.Ф. Нові пам’ятки раннього залізного віку в Середньому Подністров’ї...-C.69.~puc. 3—16,17.

Поселення поблизу північної околиці с.Комарів, на правому березі Дністра, навпроти Бакотського урочища Курники, ліворуч від невеликого яру (на правому березі ріки). В береговому зрізі на глибині 0,5 м було виявлено культурний шар завтовшки 0,3-0,4 м. Кераміка тут представлена типовими формами, характерними для скіфського часу Лісостепу VII-V ст. до н.е. На місці цього поселення у 1978 р. проводилися розкопки експедицією Інституту археології AH України під керівництвом Г.Т.Ковпаненко.

Література: Гуцал А. Ф. Нові пам’ятки раннього залізного віку в Середньому Подністров’ї..;-С. 70, рис.4~18~24; С.72.

Пам’ятки черняхівської культури II-V ст. н.е.

Поселення черняхівської культури зафіксовані в кількох пунктах с.Бакота та її Околиць. Огляд досліджених матеріалів ми розпочнемо з урочища На клині, де були проведені широкі стаціонарні розкопки.

Дослідження в урочїіщі На клині.

Поселення в урочищі На клині багатошарове. Дослідженнями 1969-1980 рр. тут було відкрито цілий ряд жител черняхівської культу­ри, перехідні за часом житла середини І тис. н.е. (кінець IV - середина V ст. н.е.), житла ранньосередньовічних слов’ян V-VII ст. н.е., житла давньоруського часу VIH-IX і X-XIII ст. Всього тут досліджено 87 житлових і господарських споруд. Опис відкритих розкопками об’єктів подаємо за тою польовою нумерацією, яка була встановлена при дослідженнях. Крім жител і господарських споруд маємо ряд господарських ям, а також гончарні горни черняхівської культури, залишки залізоробного виробництва середини і третьої чверті І тис. н.е. Відкриті тут жертовник- капище, жертовне місце і окреме захоронения першої половини І тис. н.е. Подаємо всі ці пам’ятки під відповідними польовими номерами.

Житло №1 - напівземлянка відкрита на розкопі І. В плані житло - 3,6x4,3 м. Воно було заглиблено на 0,9 м від сучасного рівня і на 0,5 м від давньої денної поверхні, і орієнтовано своїми стінами за сторонами світу. У північному кутку і біля західної стіни житла розчищені вогнища, викладені камінням на земляній підсипці. Діаметр вогнищ - 1-1,2 м. Зачистка долівки житла не виявила ямок від опорних стовпів конструкції стін. Можна думати, що вказана напівземлянка мала зрубну конструцію стін. На долівці і безпосередньо біля вогнищ виявлені уламки черняхівського ліпного і гончарного посуду. На долівці житла при розчистці знайдено римську монету імператора Нумеріана (283-284 рр. н.е.). Монета визначена В.А.Анохіним. Вона має невеликий отвір, пробитий в верхній частині.

Житло №7 - напівземлянка. В плані житло - 3x4,8 м. Воно було орієнтоване своїми кутами за сторонами світу і знаходилося на глибині 0,9 м від сучасної поверхні, основа була опущена на 0,35-0,40 м. Відсутність ямок від опорних стовпів засвідчує, що стіни житла мали, очевидно, зрубну конструкцію. Від північного кута будівлі в напрямку до південно-східної частини приміщення було розчищено вирізаний материковий лежак-останець. Він піднімався над рівнем долівки на 0,2 м. У 1,3 м від східного кута будинку було виявлено розвал печі-кам’янки. Піч підквадратної форми (0,9x1 м). В їїоснові лежали великі конструктивні камені, перекриті зверху - більш дрібними. Біля північного кута будівлі, на борту напівземлянки виявлено уламок круглого кам’яного ротаційного жорна. На долівці при розчистці виявлені уламки черняхівської гончарної та ліпної кераміки, знайдені також і окремі кістки свійських тварин.

Житло №8 - наземне, воно було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу. Розвал глиняної обмазки було виявлено на глибині 0,35- 0,40 м і мав підпрямокутну форму - 5,2x9,3 м. Поблизу північно-західної стіни будинку було розчищено рештки глинобитної печі - 1x1,2 м. У центральній чистині наземного будинку знаходились також залишки відкритого вогнища, викладеного камінням - 2,7x1,3 м. На всій площі наземного житла, на його земляній долівці (під розвалом глиняної обмазки від стін), виявлено уламки гончарної і ліпної кераміки черняхівської культури, а також - окремі кістки свійських тварин. Біля вогнища знайдено залізний ніж з добре збереженою кістяною рукояткою.

У 2 м на захід від решток наземного житла, на рівні давньої денної поверхні було розчищено основу відкритого літнього вогнища. Вогнище (1x0,8 м) було викладене камінням-плитняком на земляній підсипці. Поверх кам’яної вимостки зберігся глиняний черінь. Поруч, біля літнього вогнища, знайдено уламки черняхівської гончарної і ліпної кераміки, а також - кістки свійських тварин.

Житло №9 - напівземлянка. В плані житло - 2,7x3,7 м. Воно було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу і заглиблено на 0,35 м від давньої денної поверхні і на 0,9 м - від сучасної. У південно-західному кутку будівлі виявлено розвал печі-кам’янки (0,9x0,9 м). Розчистка не виявила ямок від опорних стовпів. Очевидно, житло мало зрубну конструкцію стін. Кераміка, виявлена на долівці та у розвалі печі- кам’янки, представлена зразками гончарного і ліпного посуду. Серед кераміки є й уламок амфори III-IV ст. н.е.

Житло №10 - напівземлянка. В плані житло - 2,2x2,8 м. Воно було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу і заглиблено на 0,35 м від давнього денного рівня і на 0,9 м - від сучасного. У північно-західному куту будівлі розчищено рештки вогнища - 0,9x0,9 м, викладеного камінням. Розчистка не виявила ямок від опорних стовпів. Очевидно, йдеться по зрубну конструкцію стін житла. Кераміка, виявлена при зачистці долівки напівземлянки, представлена характерними зразками гончарного і ліпного посуду черняхівської культури.

Житло №11 - напівземлянка. Житло (34,2 м) було заглиблене на 0,55-0,60 м від давнього денного рівня і на 1,1 м від сучасного. Воно було орієнтовано своєми кутами за сторонами світу. У східному куті житла відкрито піч-кам’янку - 1,1x1,4 м. Вона була складена з великих і середніх уламків камёнкн Цікаво, що поверхня печі (її зовнішні стінки) були підмащені в давнину шаром рідкої глини товщиною 3-4 см. Поверхня глиняної обмазки, яка збереглася у основі печі - обпалена.

Стовпові ямки при зачистці не виявлені. Йдеться про зрубну конструкцію стін.

На долівці напівземлянки та у печі-кам’янці виявлено кістки свійських тварин, а також уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду і привозної (північнопричорноморської) амфорної тари. Форми ліпних горщиків із житла за типологією близькі до ранньосередньовічного східнослов’янського посуду V-VII ст. н.е.

Житло №12 - наземне. Воно було відкрито на глибині 0,40 м. Площу цього житла (7,8x4,5 м) оконтурено за наявністю двох печей, конструктивних каменів, а також фрагментів глиняної обмазки з відбитками дерев’яних конструкцій та хмизу. Вздовж продольно! вісі споруди розчищено скупчення каміння у два ряди, що займали кожне окремо - 0,5x0,6 м. Це, очевидно, каміння, яке утримувало нижні частини дерев’я­ної конструкції будівлі. В місцях зазначених скупчень каміння виявлено уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду, а також фрагменти амфорної тари. Ліпні горщики, судячи за фрагментами, органічно близькі формам ранньосередньовічного східнослов’янського посуду V- VII ст. н.е.

На протилежних кінцях по продольній вісі житла відкрито рештки двох печей. Одна з них - на округлій вимостці з каменю-плитняка на земляній підсипці (1x0,9 м). Розчищені рештки череня, вимащеного поверх кам’яної вимостки. Друга глинобитна піч збереглася погано*. Від неї залишилися шматки печини й слід обпаленої основи.

Поруч з житлом №12, з північного боку, на глибині 0,45 м знайдено срібну римську монету імператора Антоніна Пія. Неподалік від печі, у північно-східній частині житла, знайдено уламки залізних ножиць для стрижки овець. На всій площі земляної долівки житла разом з вкрапленнями золи й деревного вугілля, крім кераміки, виявлено окремі кістки свійських тварин.

Житло №14 - напівземлянка. її контури були простежені на глибині 0,40 м. Житло (3,3x3,5 м) було орієнтоване своїми стінами за сторонами світу і заглиблено на 0,6-0,7 м від сучасного рівня. У північно- східному куту приміщення було розчищено розвал печі-кам’янки. Пічка вписується своїми прямими стінками у кут будівлі. Відстань цих стінок від краю котлована 0,30-0,35 м. Йдеться, очевидно, про зрубну конструк­цію стін. Сама пічка прямокутної в плані форми (1,4x1,6 м) була складена з великих і дрібних шматків рваного каменю. Поблизу устя печі розчищено розчавлений горщик ліпної роботи видовженої форми з дном невеликого порівняно діаметра, вінчик прямий, злегка відігнутий назовні. На долівці напівземлянки, крім того, виявлено чимало фрагментів черняхівського гончарного посуду і окремі - привозних північно- причорноморських амфор.

Житло №15 - напівземлянка, яка була відкрита в прибережній частині селища. Контури житла вималювалися на глибині 0,7-0,8 м. Глибина залягання основи будинку (5x3,2 м)'від сучасного рівня -1,4 м; від давньої денної поверхні - 0,45-0,50 м. Житло було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. У північному куту будівлі розчищено розвал печі-кам’янки (2x1,7 м). Камені лежали не дуже компактно.

На долівці напівземлянки виявлено уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду. Поруч з основою печі-кам’янки знайдено кістки свійських тварин, два залізних рибальських гачки та срібну арбалетовидну фібулу з пластинчастою підв’язною’ніжкою.

Неподалік від напівземлянки було відкрито окреме невелике заглиблення овальної в плані форми (0,6x0,3 м), глибиною - 0,50 м. В ньому, так само як в житлі, знайдені уламки гончарного черняхівського посуду, а також вкраплення золи і окремі кістки тварин. Очевидно, це рештки господарської ями.

Житло №17 - напівземлянка, яка була відкрита на рівні 0,30 м (на цій глибині вималювалася пляма заповнення). Житло - 3,5x2,8 м було заглиблено своєю основою на 0,30 м від давнього денного рівня. В приміщенні виявлено розвал печі-кам’янки. Вона була поганої збереже­ності. Черінь зберігся в основі печі тільки частково. На долівці, під розвалом печі-кам’янки, були знайдені окремі кістки свійських тварин, а також уламки черняхівської гончарної і ліпної кераміки.

Житло №19 - наземне. Воно було вивлено на глибині 0,40 м. Площа споруди - 7,4x3,8 м була визначена за розвалом глиняної обмазки, печини й каміння. Біля північно-західної стіни наземного житла було відкрито вогнище округлої в плані форми - діаметром - 1,2 м. Вогнище* споруджено на земляній підсипці товщиною 10 см і викладено камінням (плитняк і галька). Розчищено залишки череня, вимащеного поверх кам’яної вимостки.

Південніше вогнища, у 1,5 м, простежено розвал каміння - 1x3,6 м. Західніше від цього розвалу, майже паралельно до західної стіни простежено ще одне скупчення каміння. Можливо, що це рештки опор, на які лягали дерев’яні конструкції стін.

При розчистці на рівні земляної долівки виявленоуламки гончарного і ліпного посуду черняхівської культури. Ліпна кераміка знаходить типологічні аналоги у ранньосередньовічному східнослов’янському ліп­ному посуді V-VII ст. н.е. За межами західної стіни житла при розчистці виявлено майже цілий невеликий ліпний горщик зі злегка відігнутим назовні вінцем.

Житло №24 - наземне. Рештки будівлі були відкриті на глибині 0,50 м. Споруда (8,6x6,4 м) була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Вона включала відкрите вогнище, викладене камінням (1,2x0,9 м) у північно-західній частині приміщення. Південніше вогнища; приблизно B 1 м, лежав розвал глиняної обмазки (3,5x1,3 м). Під цим розвалом Відкрито залишки ще одного вогнища на кам’яній вимостці (0,9x0,8 м), але збереженість його значно гірша. По кутах наземного житла і біля південно-західної стіни виявлені конструктивні камені (0,45x0,40 м). Це, очевидно, рештки забутовки ямок від кутових і пристінних стовпів. У східній частині споруди розчищено розвал глиняної обмазки (2,7x1,6 м). Тут же були вкраплення каміння, а також - виявлені окремі шматки залізного шлаку.

На площі земляної долівки наземного житла та у. безпосередній близькості від нього (за межами будівлі) виявлено уламки гончарного і ліпного черняхівського посуду. Гончарна кераміка представлена піфосовидними посудинами, а також столовими мисками. Серед фрагментів ліпного посуду - горщики з прямими і ледь відхиленими віінцями й біконічним туловом. Є й уламок реберчатої.ручки від амфори.

Житло №25 - наземне. Воно було виявлено на глибині 0,45 м. Житло займало площу 6,5x4,2 м. Поблизу північно-західної стіни приміщен­ня розчищено рештки печі. Вона мала підковоподібну форму в плані (1,6x1,3 м), була споруджена на земляній підсипці, вимощеній камінням. Поверх кам’яної вимостки було вимащено глиняний черінь. Po.:чистка показала, що пічка кілька разів ремонтувалася. Відкрито три рівні черіня, які збереглися, але не на всій площі основи пічки.

До контурів наземного житла входять розчищені скупчення каміння по кутах східної стіни, кам’яні рештки від забутовки стовпа у південно- західній стіні й розвал глиняної обмазки (3,3x0,8 м) біля південно- східної стіни споруди.

Поблизу печі і в інших частинах наземного житла, на рівні земляної долівки (під глиняною обмазкою) виявлені уламки гончарної і ліпної черняхівської кераміки. Серед гончарних виробів - нижня частина піфосовидного зерновика, уламки горщиків з прямими та злегка загнутими до середини і злегка відігнутими назовні вінцями. Наявні й фрагменти з “храповатою” поверхнею. Ці вироби знаходять аналогії серед кераміки зарубинецької та пшеворської культур.

Неподалік від каменів забутовки стовпа південно-західної стіни у житлі знайдено залізний наконечник гарпуна. Довжина його 11 см. Він має полу втулку для скріплення м древком. Біля південно-східної стіни, під глиняною обмазкою, знайдені залізні ковані цвяхи з широкими головками, а також уламок втулки залізного списа.

Господарська наземна будівля №26 - вона відкрита на глибині 0,45-0,50 м. Площа споруди 4,8x3,4 м окреслена за розчищеними скупчен­нями каміння, які лежали по контуру прямокутного приміщення, вздовж його стін. Кожне окреме скупчення каменю округлої або овальної в плані форми (0,4x0,5 м). Очевидно, це рештки забутовки ям від опорних стовпів будівлі. Земляна долівка споруди була добре втрамбована. На всій площі споруди не виявлено ніяких опалювальних пристроїв. Поряд з уламками Черняхівського гончарного і ліпного посуду при розчистці долівки виявлено й чимало кісток свійських тварин.

Житло №27 - наземне. Воно було відкрито на глибині 0,45-0,50 м. Площу цього наземного житла (8,2x4,3 м) було визначено за розвалами каміння (решток від забутовки ям опорних стовпів), а також за наявністю печі. Житло було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. Скупчення каміння в місцях стовпових ям - 0,4x0,5 м. Земляна долівка була добре утрамбована. У північно-західній частині житла було розчищено залишки печі, яка мала в'плані овальну форму (1,7x1,3 м). Пічку б^ло споруджено на земляній підсипці, викладеній камінням. Поверх кам’яну вимостку вимастили рідкою глиною й вирівняли. Розчистка показала, що пічку кілька раз ремонтували. Про це свідчать залишки череня, простежені на трьох рівнях у вертикальному перерізі.

До печі примикало невелике передпічне заглиблення (1,4x1,2 м), в заповненні якого був попіл й вкраплення деревного вугілля. Поблизу печі, на долівці, було виявлено розчавлену гончарну сіролощену миску на кільцевій підставці. Тут же були й інші уламки черняхівського гончарного та ліпного посуду: фрагменти гончарних кухонних горщиків і столових мисок; уламки ліпних горщиків з прямими або злегка відігнутими назовні вінцями. Форми цього посуду нагадують окремі зразки керамічних виробів зарубинецької культури і знаходять своє типологічне продовження у ліпній кераміці ранньосередньовічних східнослов’янських пам’яток V-VII ст. н.е..

На долівці житла (в центральній та південно-західній частині приміщення) було знайдено два залізні ножики, залізну проколку, кам’яний точильний брусок, спинку кістяного трьохчастного гребеня, кістяний стиль, уламок скляного кѵбка, янтарну намистинку, дві бронзові і уламки срібної арбалетовидних фібул. У південно-західній частині житла, на долівці, знайдено також: одне ціле та два в уламках глиняні біконічні пряслиця, одне ціле і один уламок пряслиць, виготовлених з черепків посуду.

Описаний житловий комплекс добре датується на основі знахідок фібул. Одна з них відноситься дотику двочастних прогнутих підв’язаних фібул з вузькою ніжкою. Такі фібул і датуються III-IV ст. н.е. (Амброз А.К. Фибулы юга европейской час-- СССР.-САИ.- в.ДІ-ЗО.-М, 1966.-C.60, табл.11,-6-20 та ін.) Що ж стосується невеликої бронзової фібули з відносно вузького плескатс"о стержня з гравіровкою, то вона датується IV ст. н.е. До кінця IlI- V ст. н.е. відноситься й фібула з розширеною до низу ніжкою з гр- ірованим орнаментом.

Focncдарська наземна будівля №28 була відкрита на глибині 0,40- 0,45 м. Від будівлі збереглися скупчення каменів і вкраплення глиняної обмазки з відбитками дерев’яних конструкцій. Будинок (4,9x3,2 м) був орієнтований своїми стінами за сторонами світу. На земляній добре утрамбованій долівці споруди простежено залишки горілого дерева.

У південній частині вже за межами приміщення, на глибині 0,40- 0,45 м розчищено рештки глинобитної печі. Вона мала в плані округлу форму (1,2x1,1 м). Черінь, який зберігся частково, лежав на утрамбованій земляній підсипці. Товщина основи печі - 0,15-0,17 м. Навколо залишків глинобитної печі розчищено шість ямок від стовпів (діаметром 0,20-0,25 м і глибиною 0,25-0,30 м), які, можливо були пов’язані з літнім навісом. Вважаємо, що це ями від стовпів, що утримували перекриття над літньою пічкою (за межами господарської будівлі).

При розчистці решток наземної будівлі та літньої печі за її межами виявлено гончарну і ліпну кераміку черняхівської культури. На західній периферії будинку було знайдено залізну втулку від сулиці. Довжина її - 7,5 см; діаметр втулки - 2,5 см.

Господарський комплекс №29 був відкритий на глибині 0,50 м. У Невеликому заглибленні на площі 2,5x2,2 м (глибина від давнього денного рівня - 0,35-0,40 м) лежав розвал уламків черняхівської кераміки, в тому числі і фрагменти гончарних товстостінних піфосовидних посудин і ліпного горщика.

За межами вказаного заглиблення відкрито й розчищено кілька господарських ям, а також окремі ямки від стовпів навколо заглиблення зі скупченням кераміки. Господарські ями овальної та округлої в плані форми. їхні розміри: діаметр від 1,2 до 1,8 м. Глибина від 0,9 до 1,6 м. У вказаних господарських ямах виявлено кістки свійських тварин, а також окремі черепки черняхівського гончарного і ліпного посуду. На дні ям лежали плескаті камені.

Весь описаний господарський комплекс уявляється у вигляді порівняно легкої заглибленої в землю будівлі для зберігання зерна та господарських ям для зберігання інших їстивних продуктів. Разом з черняхівською керамікою 'тут трапилися й два фрагменти скляних кубків.

Житло №38 - наземне. Воно було відкрито на глибині 0,45-0,50м. Зафіксовано розвал глиняної обмазки (3x2,5 м), що лежала досить щільно. Житло було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу. У північно-західній частині житла на різні земляної утрамбованої долівки було виявлено залишки глинобитної печі, зведеної на земляній підсипці. Пічка мала овальну в плані форму - 1x1,2 м. Частково зберігся її черінь. На долівці приміщення і, зокрема, - поблизу печі - виявлено'типову гончарну і ліпну кераміку черняхівської культури.

Житло №40 - напівземлянка. Контури будівлі були зафіксовані при розчистці на глибині 0,45 м. При дальшому заглибленні виявилася підквадратна в плані напівземлянка (2,8x2,6 м). Житло було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. Долівка будівлі була заглиблена від рівня давньої денної поверхні на 0,25-0,30 м і на 0,75 м - від сучасної.

Поблизу північно-східної стіни котлована, на долівці приміщення, було розчищено піч-кам’янку (0,9x0,7 м). Особливістю конструкції цієї печі є її Перехідне положення від відкритого вогнища до печі-кам’янки. В нижній частині печі було простежено рештки глиняного череня. Висота кам’яної конструкції всього 0⅛35-0,40 м над рівнем долівки.

На долівці і безпосередньо в розвалі печі-кам’янки виявлено уламки гончарної та ліпної черняхівської кераміки. Гончарна кераміка представлена тут уламками денець посуду на плитчастих і кільцевих підставках, а також вінцями відігнутими назовні. Ліпні черняхівські фрагменти представлені прямими і ледь відхиленими назовні вінцями. Тут же знайдено уламок рифленої амфори.

Житло №41 - напівземлянка. Контури цієї споруди були простежені при зачистці вже на глибині 0,40 м. При дальшому заглибленні й розчистці виявилося, що напівземлянка в плані підквадратної форми (3,8x3,5 м) була заглиблена від давнього денного рівня на 0,45-0,50 м і на 0,9 м - від сучасного. Житло було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу.

У північно-східному куті напівземлянки виявлено округле в плані вогнище, викладене камінням (1x0,8 м). По кутах приміщення й по середині північно-східної та південно-західної стін розчищені ямки від опорних стовпів конструкції. Діаметр ямок - 0,20-0,25 м; глибина - 0,35- 0,40 м.

На долівці приміщення, поблизу вогнища при розчистці були знайдені уламки гончарного й ліпного посуду черняхівської культури.

Житло №43 - напівземлянка. Контури будівлі були зафіксовані при зачистці на глибині 0,35-0,40 м. При дальшому заглибленні виявлено основу напівземлянки - підпрямокутної в плані (3,9x3 м). Житло було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу і заглиблено від давньої денної поверхні - на 0,35 м і на 0,9 м - від сучасної. При зачистці основи приміщення у трьох кутках виявлено ямки від стовпів. Діаметр ямок - 0,25 м; глибина - 0,40 м.

У південно-західному куту приміщення було відкрито піч-кам’янку (1,2x1 м). В основі печі простежено добре випалений глиняний черінь (0,5x0,3 м). На долівці приміщення і безпосередньо у пічці (при її розборці) виявлено ліпний горщик з ледь загнутим до середини вінцем. Поверхня горщика ©шершавлена, а біля вінчика - загладжена. Тут же знайдені: конічна мисочка, а також фрагменти черняхівського гончарного посуду (миски, горщики, глечик) і ребриста ручка від амфори.

Житло №44 - напівземлянка. Контури будівлі були зафіксовані при зачистці на глибині 0,35 м. При дальшому заглибленні виявлено основу напівземлянки - підпрямокутної в плані (3,7x3,2 м). Житло було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу і заглиблено на 0,35м від давнього денного рівня і - на 0,9 м - від сучасного. При зачистці основи приміщення біля західної стінки простежені ямки від опорних кутових стовпів. Діаметр ямок - 0,25 м; глибина - 0,40 м.

У північно-східному куту приміщення виявлено пічку-кам’янку (1x0,8 м). Під розвалом каміння від стінок ппечі, в її основі, розчищено випалений черінь (0,6x0,5 м). Південніше печі, на відстані 0,9 м, на долівці лежав плескатий камінь. При розчистці долівки основи печі- кам’янки виявлені уламки гончарного і ліпного черняхівського посуду. Гончарна кераміка представлена уламками мисок і горщиків; ліпна - горщиками з прямими і ледь відхиленими назовні вінцями.

Житло №45 - напівземлянка. Її контури були виявлені на глибині 0,45 м. При дальшій розчистці виявилося, що відкрита підквадратна в плані будівля (3,7x3,5 м). Вона була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. У південно-західній частині житла виявлено рештки глинобитної печі підпрямокутної форми (1x0,8 м). Розчищено рештки череня цієї печі.

Південно-західніше печі виявилася округла в плані яма. її верхній діаметр - 0,95 м. Яма була, очевидно, перекрита в давнину дерев’яним настилом і кам’яними плитками. Рештки однієї такої плескатої плитки збереглися. Вона мала край, спеціально вибитий по округлій формі ями. Сама яма у вертикальному перерізі мала грушевидну форму. Діаметр її у середній частині профілю -1,6 м; глибина ями -1,5 м. Очевидно, це яма- погріб, що знаходилася безпосередньо під долівкою житла.

Біля південно-західної та північно-західної стін житла розчищено ямки від опорних стовпів каркасу. Діаметр цих ямок - 0;25-0,30 м; глибина - 0,45-0,50 м.

У північно-західному куту будівлі розчящено рештки глинобитного вогнища (0,65x0,45 м). А у південно-західному куту та поблизу південно- східної стіни розчищені плескаті камені, що лежали на долівці.

При розчистці долівки житла і безпосередньо біля череня печі виявлено уламки гончарного і ліпного посуду черняхівської культури. Серед ліпних форм - горщики з прямими, ледь загнутими і ледь відігнутими вінцями. Знайдено й фрагмент горла рифлено}’ амфори. На долівці, у північно-східній частині приміщення, були знайдені залізна коса і залізний якоревидний ключ. Неподалік від вогнища - виявлені глиняне біконічне пряслице, залізний кований цвях і бронзовийУдріт- заготовка. Залізна коса доброї збереженості. Довжина її - 25 см. Вона має порівняно вузьке лезо (ширина - 2,1 см). Збереглося також залізне кільце діаметром 2,8 см, шириною пластини -1,9 см і товщиною - 3-4 мм. Це кільце скріплювало п’ятку коси з дерев’яною рукояткою. Якоревидний ключ: його довжина 23,5 см. Він мав рухоме підвішене кільце (діаметр - 5,5 см). Ширина ключа у нижній робочій частині - 9,5 см. Залізний кований цвях довжиною 6 см з широкою розплющеною головкою. Бронзовий дріт-заготовка (його довжина 12,5 см). Діаметр дроту - 2,5 мм. Глиняне біконічне пряслице - звичайне (типове) для черняхівської культури.

Житла №Л^ 46 і 50 - напівземлянки, які стратиграфічно частково перекривались. Зокрема, будівля №46 частково перекривала житло №50. Напівземлянка Λ^r°46 (4,2x3,6 м) була заглиблена від давнього денного рівня на 0,30 м і на 0,80 м - від сучасного. Йдеться, очевидно, про житло із зрубною конструкцією стін.

У північно-західній частині напівземлянки №46 було відкрито вогнище, викладене камінням (1,1x0,9 м). На долівці житла і безпосередньо поблизу вогнища виявлено уламки гончарного та ліпного черняхівського посуду'

Житло №50 - напівземлянка (4,6x4,6 м). Основа житла була заглиблена на 0,45-0,50 м від давнього денного рівня і на 1,1 м - від сучасного. Прн розчнстці основи споруди не виявлено ямок від опорних стовпів. Очевидно, напівземлянка мала зрубну конструкцію стін. У південно-східному куту приміщення було розчищено рештки вогнища, викладеного камінням (1,1x0,9м). Надолівці приміщення і безпосередньо поблизу вогнища зібрано при розчнстці фрагменти гончарного і ліпного посуду черняхівської культури. Тут же, поблизу вогнища, виявлено уламок обрізаного пилкою рога.

Житло №47 - напівземлянка (3,8x3,1 м). Вона була заглиблена на 0,4 м від давнього денного рівня і на 1,1 м - від сучасного. Житло було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. У північно-східному куту, біля північно-східної стіни, у південно-західному куту і біля південно- західної стіни були розчищені ямки від опорних стовпів конструкції. Діаметр ямок 0,35-0,40 м; глибина - 0,45-0,55 м.

У північно-східній частині приміщення було відкрито залишки печі-кам’янки (1,7x1,6м). Під розвалом каменю від стінок печі розчищено глиняний черінь (0,7x0,6 м).

За межами заглибленої частини приміщення, у північно-західному куту, було відкрито глинобитний черінь округлої в плані форми (діаметром 1,1 м). На черені при розчистці виявлено шматки залізного шлаку і болотної залізної руди.

На долівці і безпосередньо в розвалі печі-кам’яики знайдено уламки гончарного і ліпного черняхівського посуду.

За своїми конструктивними деталями напівземлянка №47 виділяється серед будівель Бакотського селища. Перш за все, звертають на себе увагу масивні стовпи, які повинні були утримувати стіни й перекриття будівлі. Цікаве також і співіснування печі-кам’янки в приміщенні і глинобитної, що виходила вже за межі заглибленої частини житла. Глинобитна пічка, безсумнівно, функціонувала за межами заглибленої частини приміщення. Це, очевидно, пічка виробничого призначення, пов’язана з підготовкою залізної болотної руди (з її агломерацією) для дальшого - сиродутного процесу в горні-домниці.

Спостереження при дослідженні описаної напівземлянки та деяких інших заглиблених в землю споруд на Бакотському селищі дозволяють стверджувати, що в комплекс таких об’єктів входили не тільки заглиблені в землю, а й наземні (за межами основного приміщення) їх частини. При подальших польових дослідженнях на вказану обставину слід, на нашу думку, звернути особливу увагу.

Житло №48 - напівземлянка. Будівля підквадратної форми (3,6x4 м) була орієнтована своїми кутами за сторонами світу і заглиблена своєю основою від давнього денного рівня на 0,35-0,40 м і на 0,9 м - від сучасного. У північно-східному куту приміщення було відкрито глинобитну пічку із залишками частини стінок склепіння. Розміри почі - 1,70x1,35 м. Черінь печі зберігся добре (1x0,9 м). Він був споруджений на земляній підсипці, частково викладеній камінням. Житло мало, очевидно, зрубну конструкцію стін.

На долівці житла і безпосередньо поблизу печі при розчистці виявлено фрагменти гончарного і ліпного посуду черняхівської культури.

Житло №49 - напівземлянка. Будівля підпрямокутної форми (4,5x3,4 м) була заглиблена на 0,4 м від давнього денного рівня і на 0,9 м - від сучасного. Вона була орієнтована своїми кутами за сторонами світу.

У південно-східному куту приміщення відкрито глинобитну пічку. Збереженість її погана. Судячи з розчистки пічка була прямокутною в плані (1x1,3 м). Частина череня, що зберігся (0,5x0,6 м). На долівці і безпосередньо поблизу глинобитної печі виявлено фрагменти гончарного і ліпного посуду черняхівської культури.

Житло №51 - напівземлянка. Будівля була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Житло квадратної в плані форми (3,8x3,7 м) було заглиблено на 0,30 м від давньої поверхні і на 0,9 м - від сучасного рівня. Житло мало, очевидно, зрубну конструкцію стін.

Поблизу північної стінки приміщення виявлено вогнище під­прямокутної форми (0,85x0,75 м), викладене камінням. На долівці приміщення і безпосередньо поблизу вогнища знайдено фрагменти гончар­ної і ліпної черняхівської кераміки, а також кістки свійських тварин.

Житло №52 - напівземлянка. Будівля була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Житло прямокутне в плані (5,4x3,2 м) було заглиблено на 0,25 м від давньої денної поверхні і на 0,70 м - від сучасного рівня. Споруда мала, очевидно, зрубну конструкцію стін.

У південно-захі дному куту приміщення відкрито залишки глинобитної печі (1,25x1 м). Збереглася лише її основа - земляна підсипка зі слідами обпаленої поверхні. Черінь не зберігся. Друга пічка знаходилася на відстані 1 м східніше від першої. Тут на земляній підсипці збереглася частина череня (0,75x0,65 м).

BnpiiTHK до збереженої частини череня було відкрито господарську яму-погріб округлу в плані (діаметр - 0,95 м). Яма перерізала, таким чином, глинобитну пічку, яка перестала функціонувати. Після цього, очевидно, було споруджено нову глинобитну пічку у південно-західному куту приміщення.

Вертикальний профіль ями-погріба - грушевидний. Глибина ями - 1,25-1,30 м. Діаметр ями в середній частині профілю - 1,25 м. Як і в напівземлянці №45, ця яма, очевидно, в давнину була перекрита настилом із дерева.

При розчистці долівки і, зокрема,- поблизу залишків печі - виявлено уламки гончарного і ліпного посуду черняхівської культури. Серед форм ліпного посуду цього житла виділяються горщики з прямими і злегка загнутими до середини вінцями.

Південно-східніше житла №52 виявлено дві господарські ями. Вони округлої в плані форми. Діаметр одної з них - 1,5 м, другої - 1,1 м. У вертикальному перерізі ями мали циліндричну форму. Дно на глибині 0,9 м від денної поверхні - плоске. В ямах разом з кістками тварин трапилися й черепки гончарного і ліпного посуду черняхівської культури.

Господарське приміщення №53 - напівземлянка. Будівля прямокут­ної в плані форми (5,8x3,1 м) була орієнтована своїми кутами за стооронами світу. Долівка споруди була заглиблена на 0,30-0,35 м від давнього денного рівня і на 0,90 м - від сучасного; Приміщення мало, очевидно, зрубну конструкцію стін.

У південно-східній частині господарського приміщення було відкрито круглу в плані яму. її діаметр - 1,1 м. Яма була заглиблена від долівки приміщення на 0,25-0,30 м.

При розчистці земляної долівки господарського приміщення і ями в ньому виявлено уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду, а також (особливо в ямі) - значну кількість кісток свійських тварин.

Господарське приміщення №54 - напівземлянка. Прямокутна в плані будівля (5x3 м) була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Долівка споруди була заглиблена від давнього денного рівня на 0,30 м і на 0,75 м - від сучасного. Будівля мала, очевидно, зрубну конструкцію стін.

При розчистці долівки господарського приміщення знайдені окремі фрагменти черняхівського гончарного і ліпного посуду, а також кістки свійських тварин. '

На площі між господарськими спорудами №53 і 54 було відкрито гри господарські ями і ще одну - на південний схід від них, в 4 м від житла №50. Господарські ями округлої і овальної в плані форми. їх діамтри: від 0,8 м до 1,6 м. Глибина ям - від 1 до 1,5 м. Вертикальний профіль ям

- циліндричний, дно плоске. В окремих з ям на дні знайдені плескаті камені. Заповнення вказаних ям складалося з уламків гончарного і ліпного посуду черняхівської культури і кісток тварин.

Житло №56 - наземне. Воно було зафіксовано на глибині 0,65 м від сучасної поверхні. Розвал вказаного житла представлений глиняною обмазкою, скупченням каміння та глинобитною пічкою з частково збереже­ним черінем. Судячи з стовпових ямок, виявлених вздовж південно- східної та північно-західної стін (середні розміри ямок: діаметр - 0,20- 0,25 м; глибина - 0,18-0,22 м) житло було в плані прямокутним і орієнтовано своїми стінами майже за сторонами світу. Загальна площа будівлі складала 18,8 кв.м.

Поблизу північної стінки виявлено залишки глинобитної печі. Вона була в плані грушевидної форми (1,1x0,9 м). Частково зберігся черінь. Глиняна обмазка несла на собі відбитки дерев’яних конструкцій. У тісті глини присутні січена солома, полова та інші рослинні домішки.

На..долівці, під розвалом.глиняної обмазки, виявлено уламки гончарної і ліпної черняхівської кераміки. З гончарних виробів представле­ні горщики і миски з лощеною та шерохатою поверхнею. Ліпний посуд

- горщики, що можуть бути розглянуті за формою як прототипи ранньосередньовічної східнослов’янської кераміки V-VII ст. н.е. Є й уламки привозної північнопричорноморської амфорної тари. Процентне співвідношення кераміки: гончарна - 69%; ліпна - 31%. Крім кераміки, на долівці житла №56 знайдено й уламок залізного ножа.

За межами житла відкрито дві господарські ями округлого плану діаметром - 1,2 і 1 м. Глибина ям від давнього денного рівня - 1 і 1,3 м. Профіль ям по вертикалі циліндричний, дно плоске. В ямах були окремі кістки тварин й черняхівська кераміка (уламки ліпного і гончарного посуду).

Житло №57 - напівземлянка. Контури цієї будівлі було простежено наглнбині 0,70 м. Розчистка показала, що основа споруди була заглиблена на 0,45-0,50 м від давньої денної поверхні і мала прямокутну форму (3,6x3,1 м). Житло було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. Простежено стовпові ямки, що мали такі середні розміри: діаметр - 0,30- 0,35 м; глибина - 0,35-0,45 м. У південно-західному куту напівземлянки при розчистці виявлено яму-погріб округлої в іілані форми (1,63x1,44 м).

Глибина ями від рівня долівки - 0,75 м.

У північно-східному куту приміщення відкрито пічку-кам’янку (1,2x1,1 м). Залишки печі підносилися над рівнем долівки житла на 0,45- 0,50 м. З боку кутової частини східної стіни (південно-східний кут) був, очевидно, вхід до приміщення. Біля західної стіни (вже за межами заглибленої частини будівлі) знаходилася кругла в плані глинобитна пічка (її діаметр - 1,25 м). Вона була вирізана у материку й пов’язана з виробництвом (поблизу неї виявлено залізні шлаки).

У цьому житлі, як і у черняхівській напівземлянці №47, вико­ристовувалася, очевидно, не тільки заглиблена частіша, а й якась площа за її межами. На долівці житла №57 і у печі-кам’янці при її розчистці і розборці виявлено уламки гончарного і ліпного черняхівського посуду. Процентне співвідношення кераміки: гончарний посуд - 76%; ліпний - 24%. В основі печі-кам’янки був глиняний черінь (0,6x0,5 м).

За межами житла №57, з боку його південно-західного кута, було відкрито й розчищено господарську яму округлу в плані (діаметр - 1 м; глибина - 1,2 м). Вертикальний профіль ями конусоподібний. Нижній діаметр (у дна ями) - 0,65 м. На дні ями виявилися плескаті камені, в її заповненні були фрагменти черняхівського гончарного і ліпного посуду.

Житло №59 - напівземлянка. На глибині 1 м були зафіксовані в процесі розчистки розвал каменю і глиняної обмазки, а під ними - глинобитну піч. Житло було прямокутним в плані (3,8x4,8 м) і орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. Глинобитну пічку, овальну в плані, (1,3x1,1 м) виявлено в центральній частині приміщення. Черінь печі зберігся тільки частково. Північніше впритик до печі лежав розвал каміння (3,8x1 м). У цьому розвалі, а також поблизу самої печі, виявлено инчатки залізного і керамічного шлаку. Тут же підчас розчистки знайдені уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду, а також залізний гребінь з високою дуговидною спинкою, з отвором, і пустотілий глиняний предмет яйцевидної форми. Можливо, що це один з тиглів для ювелірної справи. Деякі аналогії цій знахідці дають глиняні тиглі з черняхівського поселення в урочищі Острови у Середньому Подністров’ї (Вакуленко Л.В., Приходнюк ОМ. Славянские поселения І тыс. н.э. у с.Сокол на Среднем Днестре.-К, 1984.-С.24, рис.18, 2-6).

Південніше глинобитної печі, на відстані 0,8 м, знаходилася овальна в плані яма (1x0,8 м). її глибина - 0,45 м від рівня долівки приміщення. В ній виявилися уламки гончарної і ліпної черняхівської кераміки. Напівземлянка №59, вірогідно, використовувалася не тільки як житло, а і для виробничих потреб.

Північніше напівземлянки №59, на відстані 2 м, виявлено дві господарські ями округлої в плані форми. Діаметр ям -1 і 1,2 м. Глибина їх - 0,75 і 0,90 м. У вертикальному профілі вони циліндричної форми. Дно - плоске. У заповненні цих господарських ям виявлено черняхівську гончапнѵ і ліпну кераміку, а також окремі кістки твапин.

Житло №61 - напівземлянка підпрямокутної форми (2,7x3,2 м). Будівля була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Основа споруди була заглиблена на 0,35-0,40 м від рівня давньої денної поверхні і на 0,9 м - від сучасного. В процесі розчистки простежено ямки від кутових oπopHifx стовпів, а також від стовпів - вздовж стін. Діаметр ямок - 0,25 м; глибина - 0,30 м.

У південно-західному куту приміщення відкрито розвал викладеного камінням вогнища на земляній підсипці (1,7x1,5 м).

За межами напівземлянки розчищено рештки овальної в плані господарської ями (0,8x0,9 м). Глибина ями - 0,75 м.

На площі долівки житла і, зокрема, - при розчистці вогнища - виявлено фрагменти черняхівського гончарного і ліпного посуду. Таку ж кераміку, а також кістки тварин, виявлено і в господарській ямі за межами житла.

Житло №62 - наземне. Воно було зафіксовано за контурами розвалу глиняної обмазки й каміння. Площа будівлі становила, очевидно, 3x4,8 м. Житло було орієнтовано своїми стінами майже за сторонами світу.

У північно-східній частині приміщення було виявлено глинобитну пічку. Вона - овальна в плані (1,1x0,9 м). Черінь печі, спорудженій на земляній підсипці, зберігся тільки частково.

На земляній утрамбованій долівці, під шаром глиняної обмазки й каміння, при розчистці зібрано уламки гончарного і ліпного посуду черняхівської культури.

За межами житла, з північно-західного боку (на відстані 2 м) виявлено господарську яму округлої в плані форми (1,2x1,1 м) глибиною 0,9 м. У вертикальному перерізі яма конусовидна. Дно - 0,55-0,60 м. У її заповненні були черепки черняхівської культури, окремі кістки тварин.

Господарська споруда №66 - напівземлянка. Вона була підквадратної в плані форми (3x2,7 м). З північного сходу до житла примикала господарська яма. Будівля своєю основою була заглиблена від давнього денного рівня на 0,60 м і на 1,35 м - від сучасного. Житло орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. Розчищені кутові ямки від опорних стовпів конструкції (діаметр ямок - 0,30-0,35 м; глибина - 0,25-0,30 м).

У північно-східній стінці котлована, при переході до господарської ями, простежено пройом для переходу в бік господарської ями. Господарська яма-погріб - округла в плані (діаметр - 1,3 м). Глибина ями від давнього денного рівня - 0,80 м. На дні ями-погріба розчищено камені, які лежали по периметру заглиблення. Вертикальний профіль ями - циліндричний.

При розчистці долівки господарської спооруди і ями були виявлені уламки гончарного і ліпного посуду черняхівської культури. Процентне співвідношення гончарного і ліпного посуду: гончарна кераміка - 80,6%; ліпна - 19,4%.

Господарська споруда №68 - наземна. Вона була відкрита на глибині 0,40 м у вигляді розвалу глиняної обмазки з відбитками дерев’яних конструкцій. Площа будівлі - 4,6x5,9 м. Під глиняною обмазкою не виявлено залишків опалювальних пристроїв. Зачистка показала, що основу будинку становив добре утрамбований земляний грунт. Ямки від опорних стовпів стін простежити не вдалося. При розчистці долівки виявлено уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду, а також кістки свійських тварин.

Житло №69 - напівземлянка. Будівля була підпрямокутною в плані (3,6x2,5 м) і заглибленою на 0,55-0,60 м від давнього денного рівня і на 1,1 м - від сучасного. Житло було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу.

У північно-західному куту приміщення відкрито залишки вогнища, викладеного камінням (0,9x1 м). Долівка приміщення виявилася не зовсім рівною. Південно-східна частина мала додаткове заглиблення (1.7x1,6м). Вважаємо, що це частина ями-погріба (глибина ями -1.1 м, у вертикальному профілі.вона циліндрична).

З долівки житла №69 походить виявлена при розчистці кераміка черняхівської культури (гончарна і ліпна). Це фрагменти мисок і гор­щиків.

Житло №70 - напівземлянка. Будівля мала площу 3,5x4,6 м і була заглиблена на 0,65 м від давньої денної поверхні і на 1,1 м - від сучасного рівня. Житло було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу.

У південно-східній частині приміщення було розчищено рештки глинобитної печі, спорудженої на рівні долівки (1x1,5 м). Черінь зберігся тільки частково. З розчистки долівки житла походить черняхівська гончарна і ліпна керамка, є й фрагменти привозних північно- причорноморських амфор.

Житло №71 - напівземлянка. Будівля мала площу 4x4,6 м і була заглиблена своєю основою на 0,68 м від давнього денного рівня і на 1,2 м - від сучасного. Житло орієнтовано своїми стінами за сторонами світу. У південно-західному куту приміщення знаходилося вогнище, викладе­не камінням на земляній підсипці (1,4x0,9 м). При розчистці поблизу вогнища і на долівці житла виявлено ліпну і гончарну кераміку черняхівсь­кої культури.

Житло №72 - напівземлянка. Будівля площею 3,2x2,8 м була орієнтована своїми стінами майже за сторонами світу. Контури житла були простежені за вкрапленнями глиняної обмазки від стін, а також за конструктивними ямками від опорних стовпів по кутах споруди. Основа житла була заглиблена на 0,25 м від давнього денного рівня.

На відстані 0,65 м від східної стіни приміщення було розчищено глинобитну пічку підкововидної в плані форми (0,95x0,80 м). Пічка була споруджена на земляній підсипці, викладеній зверху камінням - галькою. Поверх вимостки було вимани но черінь, який зберігся непогано.

Поблизу печі, а також на іолівці в пентпальній частині приміщення виявлено при розчистш черняхівськ.у ліпну і гончарну кераміку, а також уламок кам’яного круглого ротаційного жорна. Є й уламки привозної північнопричорноморської амфори III-IV ст. н.е.

За межами житла, з північно-східного боку, на відстані 1,5 м було виявлено округлу господарську яму діаметром 1,3 м. Глибина ями -1 м. Вертикальний профіль - циліндричної форми. На дні ями був плескатий камінь. У її заповненні знайдені черепки черняхівського гончарного і ліпного посуду, а також окремі кістки тварин.

Житло.N»73 - наземне. Воно було підквадратної в плані форми (3x4 м) і орієнтовано своїми стінами майже за сторонами світу. Розміри житла встановлено за вкрапленнями глиняної обмазки, конструктивним камінням та кутовим ямкам від опорних стовпів конструкції на глибині 0,40-0,45 м.

У південно-східній частині будівлі було відкрито глинобитну пічку овальної в плані форми (1,4x1,2 м) Пічка порівняно доброї збереженості. Частково збереглися стінки від склепіння печі. Черінь доброї збереженості. Він був вимащений глиною на земляній підсипці, викладеній поверх камінням-галькою.

Поруч з пічкою знайдено уламок круглого кам’яного ротаційного жорна.

Рештки печини було відкрито й поблизу західної стіни будівлі (1,3x1,4 м). Можливо, що це залишки печі, яка функціонувала раніше, а потім була зруйнована.

На долівці приміщення й безпосередньо поблизу печі доброї збереженості були виявлені при розчистці фрагменти типової черняхівської гончарної і ліпної кераміки (горщики, миски, глек).

За межами житла, на відстані 1,2 м на схід розчищено господарську яму. Вона була округлої в плані форми (діаметр 1,3 м). Глибина ями - 0,9 м. Вертикальний профіль її конічний. Вона звужувалася до дна (діаметр дна - 0,75 м). У заповненні ями була черняхівська кераміка (гончарна й ліпна), а також окремі кістки тварин.

Житло №74 - наземне. Контури його виявлені при розчистці на глибині 0,35-0,40 м. Вони були визначені за заповненням уламків глиняної обмазки з відбитками дерев’яних конструкцій, конструктивним камінням і кутовими ямками від опорних стовпів. Площа житла - 4,2x5,6 м. Будівля була орієнтована своїми стінами за сторонами світу.

У північно-західному куту приміщення було відкрито округле в плані вогнище на кам’яній внмостці (1,3x1,2 м). Поблизу вогнища, на рівні долівки житла, лежав круглий нижній камінь від ротаційного жорна. Його діаметр - 0,65 м.'Крім того, на площі будівлі виявлено уламки ще одного круглого (верхнього) жорна. На долівці житла.N»74 і безпосередньо поблизу вогнища були знайдені при розчистці уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду (миски, горщики, ручка ПІ внічнопричорн І • морської амфори).

За межами житла, на відстані 1,3 м від мого південно-західного кута, відкрито і розчищено господарську яму. Вона кругла в плані (діаметр - 1,3 м). Глибина ями - 1 м. У вертикальному перерізі яма мала циліндричну форму. На дні ями лежало два камені. У заповненні господарської ями траплялися уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду, а також кістки тварин.

Житло №75 - напівземлянка. Пляма заповнення заглибленої частини споруди була зафіксована при розчистці на глибині 0,30-0,35 м. При подальшому дослідженні було виявлено долівку напівземлянки, що була заглиблена на 0,45-0,50 м від давнього денного рівня і орієнтована своїми стінами за сторонами світу. Площа будинку - 2,9x3,8 м.Оскільки кутові та пристінні ямки від стовпів не виявлені, то можна вважати, що житло мало зрубну конструкцію стін.

У північно-східному куту приміщення було виявлено пічку. Конструктивні особливості її дуже важливі, оскільки являють собою приклад переходу від відкритого вогнища па земляній підсипці до печі- кам’янки. Збереглася нижня частина печі (1,2x1,1 м). При дальшій розчистці було виявлено і вимащений глиною, випалений черінь (0,5x0,6' м). Пічка мала в порівнянні з іншими невисокі стінки (збереглися вони на висоту 0,30-0,35 м).

У основі печі, а також на долівці приміщення виявлено при розчистці фрагменти гончарного і ліпного посуду черняхівської культури (миски і горщики). Деякі з ліпних форм горщиків знаходять своє типологічне продовження у корчакській кераміці V-VII ст. н.е.

За межами житла, на відстані 2,5 м від північної стіни будинку, відкрито і розчищено господарську' яму. Вона круглої в плані форми. Діаметр ями - 1,3 м; глибина - 1,1 м. У вертикальному перерізі вона конусоподібна (діаметр дна - 0,6 м). У заповненні цієї ями були уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду.

Господарська споруда А’»77 - напівземлянка. Вона мала не зовсім правильну підпрямокутну форму в плані (2,9x3,8 м) і була заглиблена від давнього денного рівня на 0,35-0,45 м. Споруда була орієнтована своїми стінами за сторонами світу. У північно-східному та південно- західному кутах приміщення виявлені ямки від опорних стовпів каркасу (діаметр ямок - 0,25-0,30 м; глибина - 0,35-0,40 м). Три пристінні коструктивні камені зафіксовано поблизу західної стіни приміщення.

На долівці і в заповненні основи заглибленої частини господарської споруди виявлені кістки свійських тварин і окремі фрагменти гончарного та ліпного черняхівського посуду.

Господарська споруда №78 - напівземлянка. Вона мала підквадратну в плані форму (2,9x3,6 м) і була заглиблена своєю основою на 0,45 м від давнього денного рівня. Орієнтовано прміщсння своїми стінами за сторонами світу. Будівля мала, очевидно, зрубну конструкцію стін. 5 південній половин! приміщення, на долівці, збереглася частина розвалу глиняної обмазки. Під цією обмазкою, на долівці, при розчистці виявлено кістки свійських тварин і окремі фрагменти гончарної та ліпної кераміки черняхівської культури.

За межами господарських споруд №77 і 78 були простежені рештки двох літніх вогнищ, викладених камінням-галькою (діаметр їх - 0,50-0,70 м). Очевидно, щоці вогнища разом з господарськими спорудами мали відношення до жител №№ 72, 73, 74.

Житло №79 - напівземлянка. Будівля підквадратної в плані форми (4x4,6 м) була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Заглиблення долівки від давнього денного рівня - 0,50-0,55 м.

Поблизу південно-східної стіни котлована виявлено рештки глинобитної печі. Пічка була, очевидно, підквадратної форми. Про це свідчать залишки глиняної обпаленої печини (1,2x1,6 м).

На долівці приміщення розчищені заглиблення - ями. Одна з них знаходилася ближче до північно-західної стіни. Вона овальної в плані форми (0,95x0,80 м). Глибина ями - 0,40-0,45 м. Дві інші ями - діаметром 0,40-0,45 м були відкриті при розчистці на північний схід і на південний захід від решток печі.

На долівці та в заглибленнях - ямах приміщення виявлено уламки гончарної і ліпної кераміки черняхівської культури. В ліпний кераміці представлені форми, які є прототипами корчакського посуду V⁷-VII ст. н.е.

За межами північно-західного кута житла було виявлено дві господарські ями. Вони округлі в плані (діаметр - 1,3 і 1,2 м). Ями заглиблені від давнього рівня на 0,9 м. У вертикальному перерізі вони мали циліндричну форму. У заповненні ям виявлені фрагменти черняхівсь­кої кераміки, а також окремі кістки тварин.

Житло №80 - напівземлянка в плані підпрямокутної форми (3,8x5,6 м). Будівля була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Її основа була заглиблена на 0,45-0,50 м від давньої денної поверхні.

Поблизу північно-західної стіни житла розчищено рештки глинобит­ної печі, яку було споруджено на невеликому підвищенні, вирізаному в грунті. Пічка, судячи з її решток, була прямокутної форми (1x0,75 м). Перед пічкою розчищено яму-погріб округлої в плані форми (діаметр 1,8- 1,9 м). Яму було опущено вглиб від рівня долівки житла на 0,75-0,80 м. Очевидно, погріб був перекритий дерев’яним настилом. Значно меншу округлу яму було розчщено біля західної стіни (діаметр - 0,65 м; глибина - 0,45 м).

Кераміка, виявлена на долівці та в ямах, представлена уламками ліпного і гончарного черняхівського посуду. Є фрагменти піфосовидного зерйовика. Знайдено також і кам’яний точильний брусок.

За межами житла, за 2.3 м від його південно-східного кута, зафіксовано дві господарські ями. Вони круглої в плані форми - діаметром 1,3 м. Заглиблення ям шд давнього рівня -1 м. У вертикальному перерізі вони мають циліндричну форму. У їхньому заповненні, крім окремих кісток тварин, трапилися й черепки черняхівської культури.

Житло №81 - напівземлянка в плані підпрямокутної форми (6,8x5,1 м). Будівля була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Її основа була заглиблена на 0,45-0,50 м від давньої денної поверхні. В центральній частині приміщення, на земляній підсигіНІ, було споруджено глинобитну пічку. Від неї збереглася добре випаленії печина (0,9x0,8 м), деревне вугілля й попіл.

У південному куту приміщення, а також у його північно-східній частині виявлено скупчення каміння. Можливо, що ие рештки вогнищ (особливо - в південному куту, де на каменях були помітні сліди вогню).

На долівці приміщення, а також разом з печиною (рештками глинобитної печі) виявлено фрагменти ліпного й гогічарного черняхівсь- кого посуду (горщики та миски).

За межами житла, на відстані 2,3 м від південно-східного кута приміщення, відкрито господарську яму. Вона кругла в плані, діаметром 1,5 м; глибиною -1,2 м. У вертикальному перерізі яма була конусоподібна. Діаметр дна - 0,75 м. У заповненні ями були окремі черепки черняхівської VTs JVbVj р\\, 'і. ' ∙_t∖YΛ^,Λ< XΛWYΛ x¾¾γ%¾.

Житло λ^l°83 - наземне. Рештки його були виявлені на глибині 0,55- 0,60 м за фрагментами глиняної обмазки, скупченням каменю й прошарками попелу та деревного вугілля. Судячи з результатів розчистки основи приміщення, будівля була прямокутною в плані (4,2x7,5 м).

На добре утрамбованій земляній долівці жиїла виявлено чотири відкритих вогнища, викладених камінням. Збереженість їх різна. Ті, що збереглися краще, мали округлу форму (діаметр 0,50-0,55 м). Це вогнище поблизу північно-західної стінки і аналогічне - в центральній частині приміщення. Два інші - збереглися тільки фрагментарно.

При розчистці долівки й вогнищ було знайдено типову черняхівську кераміку (ліпну і гончарну).

За межами житла, з північного і південного боку від нього - на відстані 2-2,5 м, зафіксовані дві господарські ями. Вони округлі в плані, їхні діаметри - 1,5 і 1,3 м/ Заглиблення ям - 1 і 0,9 м. Вертикальний переріз господарських ям циліндричної форми. У заповненні ям були окремі черепки черняхівського посуду і кістки тварин.

Господарська споруда №84 - наземна (ледь заглиблена на 0,25 м в грунт). Це була будівля прямокутної в плані форми (6x8,8 м). Вона була орієнтована своїми кутами за сторонами світ/- При розчистці на глибині 0,30 м вдалося уловити кутові ямки від опорних стовпів конструкції (діаметр ямок - 0,30-0,35 м).

Крім того, поблизу північної стіни, а також У південно-західній частині приміщення було виявлено плескаті камені, які, очевидно, використовувалися у господарському приміщенні.

З долівки приміщення походять уламки ліпного і гончарного.пвсу5Гу,.че.рнях.шсько.ї.кул.ь.турм.-(горщики, миски).

За межами приміщення, на відсталі 2,2 м від південної стіни, ро.зчисткою було відкрито округлу в плані господарську яму - діаметром 1,8 м; глибиною -1,2 м. У вертикальном}' перерізі яма була конусоподіб­ною. Дно мало діаметр - 0,90 м. У заповненні цієї ями трапилися уламки черняхівської кераміки, а також окремі кістки тварин.

Господарська споруда К°85 - напівземлянка. Будівля мала прямокутну форму (6,3x5,2 м). Основа приміщення була заглиблена на 0,30-0,35 м від давньої денної поверхні. Будівля була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. При розчистці долівки було виявлено дві ями. Одна з них знаходилася в північній половині споруди (2,2x2 м), друга - в південній частині (1x0,85 м). Першу яму було заглиблено на 1,1 м від рівня долівки, другу - на 0,75 м.

Кераміка, виявлена при розчистці долівки будівлі і ям, представлена фрагментами ліпного і гончарного посуду черняхівської культури.

За межами приміщення, на відстані 2 м від його південно-західного кута, розчищено господарську яму. Вона була округлої в плані форми (.діаметі? -1,6 м.). Яма булазаглиблена. н.аЛ,2н. Вона кала у Beстійкі! і рештки решітки - основи випалювальної камери. В основі верхнього череня-решітки випалювальної камери розчищено сім люфтів-продухів, які були розміщені по периметру основи і ближче до її центру. Діаметр продухів - 8-10 см.

У заповненні випалювальної камери виявлено при розчистці уламки лощеної й шерехатої черняхівської гончарної кераміки, переважно

- фрагменти були деформовані від дії вогню. Основа випалювальної камери, як показала розчистка, спиралася на глиняний випалений стовпчик висотою 0,5 м і діаметром 0,4 м. На торцевій поверхні стовпчпка-опори збереглися відбиті у глині великі прути - до 5 см в діаметрі. Очевидно, центральний опорний стовпчик, як і основа горну, були вирізані безпосередньо в материку, а потім підмащені рідкою глиною. На верхній торцевій частині стовпчпка-опори лежали ∏{Jyτπ, які спиралися, крім того, й на краї нижнього заглиблення основи печі.

Поверх цієї дерев якої конструкції поклали рідку глину і, загладив­ши основу випалювальної камери, зробили люфти-продухи. Розчисткою виявлено сліди підмазки череня випалювальної камери. Підмазка глиною, очевидно, здійснювалась після закінчення чергового технологічного циклу. Крім підмазки глиною, у вертикальному перерізі основи печі простежено чотири шара глини: 10 см, 4 см, 6 см і 4 см завтовшки. Очевидно, це сліди чотирьохкратного ремонту основи пічки.

Глиняний випалений стовпчик спирався на основу нижнього череня печі. Товщина підмазки нижнього череня - 6-7 см. У толочній частині і в каналах (навколо центрального опорного стовпчика) при розчистці виявлено: чимало дрібних фрагментів кераміки і обпалені кістки тварин. Вважаємо, що кістки тварин, разом з деревом, могли використовуватися як паливо для випалення посуду в гончарному горні. Стінки толочної камери і каналів, по яких проходило гаряче повітря, добре підмащені рідкою глиною й випалені.

Гончарний горн №2 було відкрито в 3,8 м західніше від горна №1. Збереженість горна №2 погана. При розчистці на глибині 0,75 м вдалося простежити рештки основи гончарної печі, заглибленої в материк. Судячи по цим решткам, можна думати, що цей горн, на відміну' від першого, мав човникоподібну в плані форму. Дуже погано збереглася в фрагментах - опорна стінка, на якій утримувався черінь з люфтами- продухамп випалювальної камери. Довжина основи цього (зруйнованого в давнину) гончарного горна 2,6 м; ширина - 1,5 м. Товщина опорної стінки, судячи з її уламків, становила - 0,25 м. При розчистці основи гончарного горна було виявлено чимало уламків черняхівської лощеної й шерехатої кераміки, а також простежено перепалені кістки тварин.

При розчистці основи горна було знайдено виготовлений з кістки штамп з солярним знаком (для циркульного орнаменту) на його торцевій частині. Штамп, безсумнівно, використовувався майстром при нанесенні орнамента на вологу поверхню керамічного посуду.

Гончарний горн №3 було відкрито у 80 м на схід від місця розташування горнів Λ⅛Λⁱ? 1 і 2. Цей горн, як показали дослідження, припинив своє існування і на його місці пізніше спорудили викладене камінням вогнище, що увійшло в систему капнща-жертовника (його опис див. далі). Цей горн мав округлу в плані форму і тільки на місці устя (топки) простежено прямокутний отвір. Ширина устя горна - 0,5 м. Діаметр основи випалювальної камери - 1,4 м. Добре збереглися нижні частини стінок випалювальної камери. Товщина їх - до 10 см. Простежено сліди підмащування і підправки стінок рідкою глиною.

Простежено рештки центрального опорного стовпчика-опори решіт­ки випалювальної камери. Він круглий в плані (діаметр - 0,36 м). З внутрішнього боку стінок випалювальної камери в двох місцях збереглися підмащені глиною упори. На них, очевидно, і центральний опорний стовпчик було покладено пруття, поверх яких і спорудили основу випалювальної камери горна.

При розчистці горна Λ⅞3, в його нижній частині, заглибленій в материк на 0,40 м, знайдені уламки черняхівської кераміки, а також вкраплення деревного вугілля й обпалені кістки тварин.

Гончарний горн №4 було відкрито у 50 м на північний схід від горнів №№ 1 і 2. На відміну від перших трьох горнів, розташованих на відстані 10-18 м від берегової кромки Дністра, горн №4 виявися у майже 70 м від берега річки. Цей горн частково стратиграфічно перекривався напівземлянкою давньоруського часу №55. Рештки горна були відкриті на глибині 0,75-0,80 м. Збереглися сильно випалені глиняні стінки л нови печі. Судячи з них, діаметр випалювальної камери становив 1,1 м. Крім того, частково прослежено й толочну частину споруди. Сама решітка двохярусного горна не збереглася. Виявлено тільки рештки опорного стовпчика у фрагментах. В середині нижньої частини печі знайдені фрагменти черняхівського посуду.

Отже, на черняхівському поселенні в урочищі На клині досліджено залишки чотирьох гончарних горнів. Не всі вони діяли одночасно в період функціонування селища. Можемо констатувати лише, що горни Λ^l⅜J√o 1 1 2, розташовані компактно, очевидно відносилися до однієї пори. На основі геомагнітного вивчення основи випалювальної камер ; горна №1 (за спеціально взятими для цього зразками) наукові співробітники Інституту геофізики AH України О.М.Русаков і Г.Ф.Загній визначили час функціонування печі - III ст. н.е.

Що стосується горна №3, який з часом став основою одного з вогнищ язичницького капища-жертовника, то його функціонування, оче­видно, може бути віднесено до IV ст. Можна думати, що на кінець IV ст. припадає період функціонування гончарного горна №4, на місці якого пізніше (у давньоруський час) було споруджено житло №55.

Горни з опорною стінкою і опорним стовпчиком були характерними для гончарного виробництва Південно-Східної Європи першої половини І тисячоліття нової ери.

JIinepamtjpa: Винокур І.С. Історія та культура черияхівських племен.~К, 1972.~С.64-67.

Жертовники і жертовні місця.

При розкопках в урочищі На клині, а також на сусідньому ^акотському урочищі Пушкарівка були виявлені залишки жертовппків- капищ і жертовного місця.

Жертовник-капище.

Його було відкрито і досліджено на невеликому підвищенні над­заплавної берегової тераси Дністра, в урочищі На клині. Тут на денну поверхню виступали на 0,25-0,30 м камені з обпаленою і частково підправленою поверхнею. Навколо цих каменів було закладено розкол площею біля 125 кв.м. Цією площею розкол охопив камені, що виступали на сучасну денну поверхню, а також оточуючі суміжні ділянки, які примикали до каменів.

На глибині першого і другого штихів виявлено чимало черняхівської кераміки та кісток тварин. На глибині 0,45-0,50 м при розчистці були окреслені місця давніх ям-заповнень і рештки давнього викладеного камінням вогнища. Вказане, вогнище перекривало зруйновану гончарну пічку (горн №3). Діаметр вогнища й розвала каменів його вимостки -1,9 м. При розчистці на місці цього вогнища простежено чимало попелу, деревного вугілля й кісток тварин. Вогнище було розташовано суворо на схід від великих каменів жертовника. Основа вогнища пропалена досить інтенсивно. Простежено сліди ремонту і підмазки основи вогнища рідкою глиною. Потужність перепаленої глиняної обмазки разом з черняхівського керамікою і окремими кістками тварин, попелом, вугликами - становила 0,35-0,40 м вглиб.

Південно-західніше вказаного вогнища, впритик до великих каменів, розчищено яму, заглиблену на 0,3 м від давньої і на 0,7 м - від сучасної поверхні. В плані ця яма (2x1,3 м) овальної форми і наче звернута в бік центральних каменів.

Південніше описаного заглиблення, у 3 м від нього, було розчищено круглу в плані яму діаметром 1,7 м. Глибина її від сучасної поверхні 0,75 м; від давнього денного рівня - 0,45 м. У цій ямі при розчистці виявлено чимало черняхівської кераміки, кераміки середини 1 тис. н.е., й кісток тварин.

Між вказаними ямами, поруч з південним краєм великих каменів, виявлено й розчищено ще одне лінзовидне заглиблення. Воно було овальним в плані. Продольна вісь його - 0,8 м. Глибина від давньої поверхні - 0,3 м; від сучасної поверхні - 0,7 м. У цьому заглибленні при розчистці знайдено два розчавлені людські черепи.

З західного боку від великих каменів відкрито й розчищено заглиблення овальної в плані форми - 1,5 м в діаметрі. Глибина від давнього рівня - 0,30 м; від сучасного - 0,65 м. У цьому заглибленні виявлено чимало уламків черняхівського посуду і кісток тварин.

У північно-західному куту розкопа, приблизно по одній лінії з викладеним камінням вогнищем, у 4 м від нього, розчищено круглу в плані яму. її діаметр 1,5 м. Глибина від давнього рівня 0,50 м; від сучасного - 1 м. В ямі виявлені кістки тварин і уламки черняхівської кераміки, а також посуду середини І тис. н.е.

У західному куту розкопа розчищено круглу в плані яму. її діаметр 1,8 м. Глибина ями від давньої поверхні - 0,7 м; від сучасної -1,3 м. У цій ямі було чимало уламків черняхівського посуду, кістки тварин, вкраплення попелу й деревного вугілля.

Уся давня денна поверхня поблизу каменів і на всій площі споруди обпалена, простежені вкраплення вугликів, попелу. Самий великий камінь із скупчення має на своїй поверхні сліди дії вогню. Крім того, у своїй північно-східній частині цей камінь мав сліди підтесування, а також кілька невеликих отворів. У південній частині скупчення каменів - лежав уламок добре підтесаного прямокутного у поперечному розрізі каменю- вапняка. Його розміри 0,6x0,5x0,25 м. Цей камінь, безсумнівно, зміщений зі свого первісного місця. Вважаємо, що це нижня частина кам’яного тесаного язичницького ідола. Розміри і пропорції у цього каменю такі ж як і у інших дністровських скульптур черняхівської культури. Найбільш вірогідно, що ідол стояв між двома великими каменями.

Таким чином, перед нами рештки капища-жертовннка черняхівської культури. Цікаво, що крім кісток тварин на місці капища зафіксовано людські черепи - рештки, очевидно, жертвоприношень людини. Людські жертвоприношення здійснювались рідко, очевидно, в найбільш екстремальних ситуаціях. На рівні давньої поверхні біля великих каменів (між вогнищем і північно-східним краєм каменю) знайдено шліфовану кам’яну плитку - брусок для ножів. Ця знахідка має пряме відношення до принесення жертв на місці язичницького капища-жертовннка.

Капище-жертовник, судячи з комплексу знахідок, датується кінцем III-IV ст. н.е. Про це свідчить та обставина, що один з горнів черняхівської культури (гончарний горн №3) після його зруйнування став місцем спорудження жертовного вогнища. Цілком вірогідно, що жертовник продовжував існувати і пізніше - в середині І тисячоліття нової ери. Про це може свідчити кераміка середини І тис. н.е. з території жертовника і знахідка залізного ножа з есовидними завершеннями рукоятки (для жертвоприношень) у житлі середини І тис. н.е. №58, яке розташовано неподалеку від жертовника-капища (у 40 м від нього).

JIimenamiina: Винокур І.С. Історія та культура черняхівських плеяен.-К, 1972.-С.112-114.

Жертовник-капище.

Його було відкрито на лівому березі Дністра, на південно-західній периферії Бакоти, в урочищі Пушкарівка. На місці черняхівського поселення, на невеликому підвищенні надзаплавної тераси. На вказаному підвищенні лежало два уламки тесаного каменю-вапняка. Каменям придано правильну форму. Вони мають прямокутну у поперечному перерізі форму (ширина їх 0,50-0,55 м; товщина - 0,29-0,30 м). Уламки складаються - це, очевидно, розбиті частини одного кам’яного підтесаного стовпа. Висота збереженої частини (якщо скласти обидва уламки) досягає 1,7 м. На одному з уламків у верхній частині була округлість.

На місці виявлених уламків було закладено розкоп. На глибині 0,25-0,30 м траплялися фрагменти черняхівської кераміки, а також шматки обпаленого каміння. На глибині 0,35-0,50 м. простежувалася.- черняхівська кераміка та кістки тварин. Можна думати, що перл нами рештки кам’яного ідола, зміщенного і розбитого в давнину. Ситуація знахідки якоюсь мірою нагадує місце жертовника-капища, відкритого і дослідженого в Ставчанах на Середньому Дністрі. Там так само були зустрінуті обпалені камені вогнищ, кераміка і кістки тварин.

Література: Винокур И.С. Языческие изваяния Среднего Поднестровья // История и археология юго -западных областей СССР начала нашей эры. —МИА, №139- Я- 1967. — С.138-139- Жертовне місце №60 було відкрито при розкопках в урочищі На клині. Цей об’єкт представлений порівняно невеликим округлим в плані заглибленням, відкритим на глибині 0,85-0,90 м від сучасної поверхні грунту. Діаметр заглиблення 3,2-3,5 м. TIo периметру заглиблення і ближче до його центру виявлені ямки від опорних стовпів діаметром від 0,30-0,40 м і глибиною 0,25-0,35 м. В центрі споруди була невелика кам’яна вимостка на земляній підсипці (0,45x0,35 м). Поруч з нею прослежено залишки відкритого вогнища (0,5x0,6 м).

На всій площі досліджуваної споруди, заглибленої своєю основою на 0,25 м від давнього денного рівня, виявлено уламки черняхівського гончарного і ліпного посуду, а також кістки тварин і вкраплення попелу, деревного вугілля.

Вважаємо описаний об’єкт жертовним місцем III-IV' ст. н.е.

Окреме захоронения. Було виявлено північніше житла №57 (у 4 м від нього) і у 55 м на південний схід від жертовного місця №60. Поховання було відкрито на глибині 1,25 м. Це трупопокладення, орієнтоване головою на захід. Під черепом знаходився прямокутної форми камінь (15x10x5 см). Права рука була зігнута і кістки її знаходили^ на животі; ліва - була витягнутою вздовжтулова. Ноги були дещо зігнуті в колінях. Біля голови знайдено поставлений доверху денцем черняхівський гончарний горщик з частково відбитим вінцем. Під час розчистки вказаного захоронения було простежено вкраплення деревного вугілля й попелу. Це, очевидно, пов’язано з традицією посипати тіло померлого попелом та вугликами - як пережиток обряду трупоспалення.

Розвідкові розкопки на поселенні поблизу с.Конилівка.

Це поселення на периферії Бакоти. Воно було розташоване на. південно-західній околиці села Конилівка, в урочищі Пулі (на лівому березі Дністра). Селище займало край першої надзаплавної тераси. Рештки селища, судячи з поширення підйомного матеріалу, простягнулись вздовж лівого берега Дністра на протязі до 1 км. Ширина смуги, зайнятої під поселення - 75-100 м. Рівень підвищення тераси над літнім дзеркалом води, %г Дшс.тсі..- 9-10 м.

IIa місці поселення було закладено розкоп площею біля 288 кв.м. В результаті розкопок відкрито одне наземне і одне напівземлянкове житла.

Рештки наземного житла №1 були представлені глинобитною пічкою, розвалом глиняної обмазки і ямками від стовпів каркасної споруди. Пічка - підпрямокутна в плані (0,80x0,75 м). Черінь зберігся тільки частково. Ямки від стовпів мали діаметр 0,35-0,40 м; глибина їх

- 0.45 м. В систему вказаного наземного житла входила й округла в плані господарська яма (0,8x0,9 м). На 'земляній долівці житла №1 (під розвалом глиняної обмазки) при розчистці виявлено уламки гончарної і ліпної кераміки черняхівської культури, а також - кістки свійських тварин.

Житло №2 - напівземлянка (5,'2x6,4 м). Вона виділялася своїм заповненням у заглибленій частині і, крім того, була добре оконтурена ямками від опорних стовпів каркасу (діаметр ямок - 0,35-0,40 м; глибина

- 0,45 м). На площі житла розчищено рештки викладеного камінням вогнища, підмащеного рідкою глиною (1,8x1,4 м). Крім того, на площі будівлі розчищено заглиблену у долівку яму овальної в плані форми (0,90x0,85 м). Глибина ями від рівня, долівки - 0,55 м. В заповненні ями були окремі кістки тварин і уламки черняхівської гончарної і ліпної кераміки. Таку ж кераміку виявлено і під час розчистки на долівці житла.

За межами напівземлянки №2 було відкрито господарську яму (1,5x1,3 м). Глибина ями від давньої денної поверхні - 0,95 м; від сучасного рівня грунту - 1,35 м. У ямі виявилися кістки тварин, а також фрагменти черняхівської гончарної і ліпної кераміки. Простежені й окремі вкраплення деревного вугілля та попелу.

Пам’ятки середини І тис. н.е.

Вони були відкриті і досліджені прп розкопках в урочищі На клині.

Житло №13 - напівземлянка. Контури будівлі було простежено на глибині 1 м від сучасної поверхні. Житло (2,4x3,7 м; було заглиблено своєю основою на 0,35-0,40 м від давньої денної поверхні і орієнтоване своїми стінами за сторонами світу.

Майже вся площа напівземлянки була заповнена розвалом печі- кам’янки, основу якої вдалося зафіксувати у північно-східному куту приміщення. На площі долівки житла і безпосередньо в основі печі- кам’янки (1x0,9 м) при її розчистці було виявлено ліпну кераміку корчакського типу (ранні форми) і гончарну кераміку черняхівської культури. Черінь в основі печі був глиняний (0,5x0,4 м). Поблизу печі знайдені також окремі шматки керамічного шлаку. Можливо, що вказане житло середини І тис. н.е. використовувалося і для виробничих потреб.

Житло №22 - напівземлянка. Вона була зафіксована на глибині 1,75 м від сучасного рівня і 1,1 м - від давньої.^енної,првепхні..Така глибина залягання вказаного житла пов’язана з його розташуванням, де мав місце частковий зсув грунту з верхньої частини надзаплавної тераси, оудівля (3,8x3,5 м) була орієнтована своїми стінами майже за сторонами світу. Поблизу північної стінки, але вже за межами заглибленої в землю частинин приміщення, розчищено округле в плані вогнище (1,4x1,1 м). У вертикальному перерізі воно лінзовидної форми і мало добре випалену підмазану глиною поверхню - черінь.

Долівка і стінки котлована споруди були наче викладені камінням, яке поступово опускалося до центру приміщення. На самій долівці (в центральній частині приміщення) лежали плескаті камені, на яких і біля яких виявлені залізні шлаки, деревне вугілля й попіл. Тут же знайдені уламки гончарного та ліпного посуду. Ліпна кераміка за типологією органічно близька ранньосередньовічному східнослов’янському посуду V-VH ст. н.е. У цій же будівлі, на рівні долівки, виявлені й уламки північнопричорноморської амфори типу кінця IV ст. н.е. Процентне співвідношення гончарної і ліпної кераміки з вказаного житла: гончарний посуд - 60%; ліпний - 40%. На долівці приміщення, крім того, знайдено дві кістяні проколки.

Житло №23 - напівземлянка. Вона була відкрита за 1,5 м південніше від будівлі №22. Контури напівземлянки були зафіксовані на глибині 1,4 м від сучасного рівня і 0,9 м - від давньої денної поверхні. Будівля (4,1x3 м) була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Поблизу північно- східного кута споруди, але вже за межами заглибленої частини напівземлян­ки, було розчищено округле в плані вогнище (1,1x1,3 м) з глиняним добре випаленим черінем. Черінь у вертикальному перерізі - лінзовидної форми.

Вздовж північної та східної стінок будівлі розчищено ямки від опорних стовпів конструкції. У центральній частині споруди відкриті залишки вогнища (0,8x0,7 м) з глинобитним черінем, обкладеним камін­ням. Поруч з вогнищем знайдені шматки залізного шлаку, деревне вугілля, попіл.

На долівці напівземлянки при розчистці виявлені уламки гончарно­го і ліпного посуду, а також фрагменти північнопричорноморської ам­фори типу кінця IV ст. н.е. Процентне співвідношення гончарного і ліпного посуду з вказаної будівлі: гончарний посуд - 65%; ліпний - 35%. На долівці приміщення знайдено також бронзову литу пряжку з пластинчастою обоймочкою.

Житло №30 - напівземлянка. Контури підквадратної в плані споруди було зафіксовано при розчистці на глибині 0,35-0,40 м. Напівземлянка (4x3,8 м) була орієнтована своїми стінами за сторонами світу. її основа була заглиблена на 0,45 м від давнього денного рівня. При розчистці долівки приміщення біля північної, східної та південної стін були виявлені ямки від опорних стовпів каркасної конструкції житла. Діаметр ямок - 0,25-0,35 м; глибина - 0,30-0,40 м. В одній з ямок (ближче до північно-західного кута приміщення) лежав плескатий камінь.

У південно-східному куті приміщення було виявлено розвал печі- кам’янки (1,8x1,6 м). Пічка була скаладена з рваного каменю середніх і малих розмірів. На долівці приміщення і безпосередньо під розвалом печі-кам’янки були виявлені уламки ліпного ранньокорчакського посуду і гончарної пізньочерияхівської кераміки. В основі печі-кам’янки розчище­но глинобитний черінь (0,6x0,6 м).

Співвідношення ліпної і гончарної кераміки із цього житла таке: ліпший посуд - 50%; гончарний - 50%. На долівці приміщення, крім кераміки, трапилися уламки кісток свійських тварин.

Житло „У 31 - напівземлянка. Вона була відкрита в 5 м на північний схід від житла №30. На глибині 0,40 м при зачистці тут вималювалися контури будівлі (це була пляма з камінням і вкрапленнями деревного вугілля та попелу). Дальша розчистка виявила рештки заглибленого житла площею 4x3,2 м. Будівля, судячи з контурів заповнення напівземлян­ки, була орієнтована своїми стінами за сторонами світу. Вона була заглиблена від давнього денного рівня на 0,6 м і на 1 м - від сучасного.

Розчищено пічку-кам’янку (1,4x1,1м), яка знаходилася у північно- західному куту приміщення. Вздовж східної та в кутку південної стін у котловані житла було вирізано в материку лежак. Його довжина 3,2 м, ширина - 0,5-0,6 м. Оскільки ямки від опорних стовпів не простежені, то йдеться про зрубну конструкцію стін будівлі.

В основі печі-кам’янки розчищено рештки глиняного череня (0,6x0,6 м). На долівці приміщення, а також під розвалом печі-кам’янки виявлено ліпну кераміку середини І тис. н.е. (ранньокорчакського типу) і гончарну - пізнього етапу черняхівської культури. Співвідношення кераміки з житла: ліпна кераміка - 70%; гончарна - 30%. На долівці, поблизу основи печі-кам’янки, виявлено кістяну голку з відбитим вушком.

Господарська виробнича споруда Λ⅛32 - напівземлянка. Вона була зафіксована вже на глибині 0,35-0,40 м завдяки насиченому темному заповненню - плями. При дальшому заглибленні й розчистці з’ясувалося, що споруда (3x3,8 м) була заглиблена на 0,5 м від давнього денного рівня і мала не зовсім правильні абриси в плані. У центральній та північно- східній частинах заглиблення, на глибині 0,65-0,70 м від давнього денного рівня було виявлено розвал сильно перепаленого каміння разом із залізними шлаками та уламками криці. Діаметр заглиблення в його нижній частині - 0,55-0,60 м; глибина - 0,15 м. Вважаємо, що це рештки залізоробного сиродутного горна із заглибленою в землю нижньою частиною. Крім вказаного заглиблення нижньої частини горна за перепале­ною землею й обпаленим камінням було простежено безпосереднє оточення залізоплавильної печі.

У 2,3 м західніше від решток горну було виявлено майданчик (2,2x1,6 м), добре вимащений глиною і сильно випалений (на зразок череня). На цьому майданчику і поруч з ним знайдені шматочки болотної руди та залізні шлаки. Можливо, що вказаний майданчик служив для підогріву (агломерації) шматків болотної залізної руди перед загрузкою їх у залізоробний горн-домницю.

Фрагменти кераміки, виявлені у заглибленій частині виробничої споруди, представлені гончарним черняхівським посудом і керамікою протокорчакських (ранньокорчакських форм). Процентне співвідношення кераміки: 55% - гончарний посуд; 45% - ліпний.

Житла №№ 33 і 37 - напівземлянки, які стратиграфічно пере­кривалися. Напівземлянка №33 площею 3,1x4 м була заглиблена на 0,5 м від давнього денного рівня і на 0,9 м від сучасного. У південно-східному куту приміщення виявлено рештки печі-кам’янки (0,9x1,1 м), а біля північної стіни котлована - рештки вогнища, вимащеного глиною з випаленою поверхнею (0,7x0,6 м). Оскільки при розчистці ямки від опорних стовпів не виявлені, то, очевидно, житло мало зрубну конструк­цію стін. Воно було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу.

Напівземлянку №33 з північно-західного боку частково перерізала господарська яма не зовсім правильної (близької до овальної в плані) форми - 1,8x1,6 м. Глибина ями - 0,75 м від давньої денної поверхні і 1 м - від сучасного рівня.

На долівці напівземлянки, у розвалі печі-кам’янки (на черені - 0,5x0,3 м) та поблизу глинобитного вогнища були виявлені уламки ліпного посуду середини І тис. н.е. (ранні корчакські форми) і разом з ними - гончарна пізньочерняхівська кераміка. Співвідношення гончарної і ліпної кераміки: 60% - гончарна; 40% - ліпна.

Напівземлянка λ⅞37 - її контури зафіксовані стратиграфічно під житлом №33. Будівля (її рештки) була зафіксована на глибині 1,1 м. Площа споруди була заглиблена на 0,75 м від рівня давньої денної поверхні. Житло мало площу - 2,8x3,7 м. У південно-східному куту цього житла виявлені рештки печі-кам’янки (1,2x1 м). Цікаво, що у верхній частині цієї печі частково збереглися великі шматки добре обпаленої глиняної обмазки. При розчистці основи напівземлянки №37 не виявлено ямок від опорних стовпів. Отже, вона так само, як і житло №33, мала, очевидно, зрубну конструкцію стін.

В основі печі-кам’янки розчищено залишки череня (0,4x0,5 м). На долівці приміщення, поблизу печі і під самим розвалом стінок печі- кам’янки виявлено фрагменти ліпної кераміки ранньокорчакського типу, а також уламки гончарного черняхівського. посуду. Процентне співвідношен­ня гончарної і ліпної кераміки таке ж, як і у напівземлянці №33.

Вказане співвідношення гончарного та ліпного посуду з напівземля­нок Л^г»№ 33 і 37, що стратиграфічно перекриваються, підтверджується й змістом господарської ями, яка частково перерізала північно-західну частину житла №33. У цій господарській ямі, крім окремих кісток свійських тварин, зия.влено 75% ліпної кераміки типу корчак і 25% гончарного пізньочерняхівського посуду.

Комплекси напівземлянок №33 і 37 ми відносимо до середини І гне. н.е., коли традиції черняхівського гончарного виробництва поступо­во угасали й відроджувалися та вдосконалювалися знані раніше форми домашнього.ліпного посуду.

Житла №35 і 36 - напівземлянкове та наземне. Житло №36 (наземне) частково перекривало стратиграфічно напівземлянку.№35. Житло №35 (3,3x3,32 м). Основа цього житла лежала на глибині 1,1 м від сучасного рівня грунту. Від давньої денної поверхні будівля була заглиблена на 0,55-0,60 м. При розчистці основи котловану біля західної та північної стінок були виявлені ямки від опорних стовпів дерев'яного каркасу'споруди. Діаметр ямок - 0,25-0,30 м; глибина - 0,35-0,40 м. На площі напівземлянки збереглися частково залишки глиняної обмазки з відбитками дерев’яних конструкцій.

У південно-східному куті приміщення виявлено рештки печі- кам’янки (1,4x1,2 м).

На місці будівлі при розчистці простежено сліди пожежі. Поблизу північної стіни знайдені фрагменти горілих колод, а під ними - горіле зерно. Знайдені горілі зерна належали м’якій пшениці, ячменю, посівному вівсу й посівному гороху (визначення горілого зерна проведено в лабораторії кафедри рослинництва Кам’янець-Подільського сільсько­господарського інституту доцентом Н.М.Макрушиним).

Крім того, на долівці житла простежено вкраплення попелу й деревного вугілля. А за межами північної стіни збереглася згоріла (обвуглена) нижня частина опорного стовпа.

В основі печі-кам’янки розчищено залишки глиняного череня (0,6x0,5 м). На долівці житла λ⅛35, під фрагментами розвалу глиняної обмазки, а також безпосередньо в печі-кам’янці виявлено ліпний горщик ранньокорчакського типу, а також уламки інших ліпних горщиків V ст. н.е. з різним профілюванням вінець. Знайдено й частин}' ліпного горщика з біконічною формою тулова. Разом з ліпною керамікою на долівці, під шматками глиняної обмазки і в розвалі печі-кам’янки знайдені уламки гончарного черняхівського посуду (горщики й миски), а також типове черняхівське глиняне біконічие пряслице з лощеною поверхнею.

Співвідношення ліпної і гончарної кераміки з напівземлянки.№35: ліпний посуд середини І тис. н.е. - 60%; гончарний черняхівський посуд - 40%. Звертає на себе увагу одночасне побутування ліпної кераміки з різною профіліровкою вінець у Середньому Подністров’ї, як і в Молдові (Рафалович И. А. Культура славян Молдавии (VI-IX вв.) / / У кн.Древняя культура Молдавии.-Кишинев, 1974.-С.93-95), на відміну відтак званих “чистих” корчакських комплексів Волині (Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. -САИ.-в.EI- 25.-М, 1973.-С.56-63 та ін.)

Що стосується черняхівського гончарного посуду з напівземлянки №35, то він представлений формами типових горщиків і мисок. Серед них лощена й шерехата кераміка. Денця посуду прямі і на кільцевих підставаках. Є й уламки біконічного гончарного посуду.

Стратиграфічно над напівземлянкою №35 було виявлено наземне житло №36. Північно-західна частина цієї будівлі перекривала східну стінку й південно-східний кут з пічкою-кам’янкою напівземлянки №35. Наземне житло №36 було відкрито на глибині 0,45-0,50 м. Контури будівлі (3,8x7,6 м) було встановлено за включеннями глиняної обмазки, а також за конструктивним камінням вздовж стін і двох вогнищ, викладених камінням. На місці одного з цих вогнищ лежав уламок круглого кам’яного ротаційного жорна, що входив у конструкцію основи вогнища. Діаметр круглих в плані вогнищ - 0,6-0,7 м.

Керамічний комплекс наземної будівлі №36 складався з уламків пізньочерняхівського гончарного посуду і ліпної кераміки типу корчак. Серед черняхівських зразків представлені фрагменти лощеного посуду, посуду з шерехатою поверхнею, а також уламок північнопричорноморсь коі амфори з прокресленою на поверхні готового виробу буквою К. Процентне співвідношення гончарної і ліпної кераміки, виявленої на долівці та у вогнищах житла №36 приблизно таке ж як і в напівземлянці №3а. що знаходилася стратиграфічно під будівлею №36.

Житло №58 - напівземлянка. Контури будівлі вималювалися вже на глибині 0,5-0,6 м від сучасного рівня грунту. Житло виявилося підквадратним у плані - площею біля 18 кв.м. Воно було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. Від давнього денного рівня основа житла була заглиблена на 0,65-0,70 м. Пристінні ямки свідчать про стовпову конструкцію каркасу. Шість ямок розчищено біля стін і одну - в центрі приміщення. Середні розміри ямок: діаметр 0,25-0,30 м; глибина - 0,30-0,35 м.

У північно-східному куту приміщення виявлено рештки печі- кам’янки (1,6x1,1 м). Стінки цієї печі збереглися на висоту 0,55-0,60 м над рівнем долівки. Поблизу південно-західної стіни житла виявлено вогнище, викладене камінням на земляній підсипці (1,5x1 м). При розчистці цього вогнища виявлено шматки залізного шлаку.

На долівці і в розвалі печі-кам’янки, а також поблизу відкритого вогнища знайдено гончарну і ліпну кераміку. Гончарна - представлена формами пізньочерняхівського посуду, ліпна - формами ранньокорчаксь- кої кераміки V ст. н.е. Процентне співвідношення таке: гончарний посуд - 38%; ліпний - 62%.

Крім кераміки, на долівці житла під час розчистки виявлені: біконічне пряслице, бронзова фібула з підв’язною ніжкою, залізне шило, залізний ніж з есовидними завершеннями на рукоятці і частина коромисла від ваги-безмена (?). Тут же знайдено амулет з клика кабана і морська раковина.

Знахідка ножа специфічної форми по-своєму знаменна. Справа в тому, що такі ножі пов’язуються дослідниками з жертовними, а їх поширення - з слов ’янським і аварським світом. Датуються вони переважно VII-X ст. (Szymanski W. Noze z Tekojesciami Zakonczonymi WoIutami zagadkowe komponenty kultury slowianskiej і awarsiej // Studia nad etnogeneza sowian. t. II.-Warszawa, 1985.-C.141-159). Наша же напівземлянка λ⅞58 відноситься до середини І тисячоліття нової ери і розташована вона була, до речі, неподалеку (в 35-40 м) від жертовника- капища. Жертовник функціонував, очевидно, не тільки в черняхівський час, а і в середині І тис. н.е. До речі, у названій статті В.НІиманського приведені окремі пункти, де такі культові ножі знайдені безпосередньо в об’єктах VII ст. н.е. (Жуковіце - Польща, Мікульчице - Моравія, Кішшомбар - Угорщина, Пліснесько - Україна, Городище - Білорусь та ін. Див. вказ. працю.-С.145-149). Цілком можливо, що поява таких жертовних ножів пов’язана з серединою І тисячоліття нової ери. Це тим більш цікаво у зв’язку з тим, що в Бакотському мікрорегіоні в середині І тис. н.е. і в послідуючі століття формувався важливий релігійний язичницький центр.

Житло К»63 - напівземлянка, яка була заглиблена від давньої денної поверхні на 0,45-0,50 м і від сучасного рівня грунту - на 0,9 м. Площа житла - 3,9x4,1 м. Споруда була орієнтована своїми кутами за сторонами світу.

У південно-східному куту приміщення знаходилася пічка-кам’янка (1,1x1,4 м). Вона була складена з рваного каменю. У верхній частині розвала печі, а також на всій площі заглиблення у приміщенні розчищені рештки глиняної обмазки, що залишилися від розвалу стін та перекриття будівлі.

Поблизу західної стіни приміщення виявлено невелике вогнище підкововидної в плані форми (0,6x0,7 м). Воно було вимащене глиною і мало випалену поверхню,- Ще одне вогнище округлої в плані форми (0,6x0,7 м) було виявлено у північній частині приміщення, безпосередньо на долівці. Долівка житла рівна, добре утрамбована.

Будівля мала стовпову конструкцію стін. Про це свідчать сім ямок від стовпів, розчищених по кутах і вздовж стін споруди. Ix діаметр - 0,25- 0,35 м; глибина - 0,20-0,25 м. Глиняна обмазка від стін так само указує на стовпову конструкцію каркасу житла.

На площі долівки житла виявлено дві господарські ями. Одна з них знаходилася поруч з вогнищем, її діаметр 0,6 м; глибина - 0,5 м. Яма була заповнена білою глиною.

Поблизу південної стіни, неподалік печі-кам’янки, виявлено другу господарську яму - також округлу в плані. її діаметр - 0,75 м; глибина

- 2,35 м. У верхній частині профілю яма була порівняно вузькою, але розширювалася у своїй середній частині. У цій ямі при розчистці виявлено значну кількість ліпного і гончарного посуду. Ліпна кераміка

- корчакського типу, а гончарна - пізньочерняхівська. Така ж ліпна і гончарна кераміка знайдена й на долівці та у розвалі печі-кам’янки. Звертають на себе увагу уламки ліпного горщика з прокресленим ще по сирій глині рисунком, а також кістяна голка і кам’яний точильний брусок, виявлені на долівці приміщення.

Процентне співвідношення ліпної і гончарної кераміки з житла №63: ліпний посуд - 65%; гончарний - 35%. Цеп об’єкт ми також відносимо до середини І тисячоліття нової ери.

Господарська споруда №64 - напівземлянка. Контури цієї будівлі були виявлені на глибині 0,40 м, коли вдалося зафіксувати пляму заповнення споруди. В заповнення, як з’ясувалося під час дальшої розчистки, входили глиняна обмазка, камені, попіл з вкрапленнями деревного вугілля. При остаточній розчистці з’ясувалося, що будівля мала прямокутну в плані форму (6,4x4,2 м) і була орієнтована своїми стінами майже за сторонами світу. Це підтвердили конструктивні пристінні і продольні по осі споруди ямки від опорних стовпів. Останні досить чітко оконтурюють площу приміщення за периметром Його стін. Основні опорні стовпи, судячи по ямках, мали в діаметрі 0,35-0,40 м; глибина ямок - 0,45-0,50 м. Менші ямки в кутових частинах приміщення мали в діаметрі 0,20 м і глибину - 0,20-0,25 м. Основа будинку була заглиблена від давньої денної поверхні на 0,6-0,7 м і на 1,2-1,3 м - від сучасного рівня грунту.

Можна вважати, що будівля мала двоскатну покрівлю. Про це свідчать ямки від опорних стовпів по продольній вісі будинку, які.разом з пристінними і кутовими - утримували на собі стіни і дах будівлі.

З західної та східної сторін иростежено входи до приміщення. Ширина входів біля 1 м. Східний вхід був трохи довшим (до 1 м) ніж західний (до 0,6 м).

На долівці приміщення, під розвалом глиняної обмазки від стін було виявлено під час розчистки уламки ліпної і гончарної кераміки. Процентне співвідношення ліпного і гончарного посуду таке: ліпна кераміка ранніх корчакських форм - 75%; гончарна пізньочерняхівська - 25%. Крім кераміки, з долівки господарської споруди походять уламки рогів оленя і фрагмент кам’яного точильного бруска. Кераміка та інші знахідки, виявлені у закритому комплексі споруди №64, безсумнівно, вказують на середину І тисячоліття нової ери як на час її функціонування.

Житло №65 - напівземлянка. Це прямокутна в плані будівля (2,6x4 м), орієнтована своїми стінами за сторонами світу. Долівка приміщення була заглиблена від давнього денного рівня на 0,65-0,70 м і від сучасного рівня - на 1,4 м. У заповненні котловану, на долівці, лежали уламки глиняної обмазки від стін будівлі.

В північно-західному куту приміщення було відкрито пічку-кам’ян- ку. Вона безпосередньо підходить своїми стінками до материкової стіни котловану. Пічка прямокутної в плані форми (1,30x1,25 м). В основі печі, після розборки каменів, розчищено підмащений глиною і випале­ний черінь (0,50x0,65 м). Своїм устям пічка була звернута на південь.

Біля північно-східного кута приміщення розчищено господарську яму (2,15x1,8 м). Глибина ями від сучасної поверхні -1,65 м; від давнього денного рівня - 1,25 м. Перше враження таке, що ця яма була викопана пізніше функціонування житла. Але при уважному вивченні конструкції напівземлянки, співставленні кераміки з цієї ями і основи житла з’ясувалося, що господарська яма конструктивно і функціонально пов’язана з напівземлянкою.№65, хоч і виходила за її межі. Вона, безперечно, була перекрита дерев’яним настилом і знаходилася за межами північно- східного кута приміщення, але - впритик до нього. Вірогідно, що яма- погріб сполучалась з житлом-напівземлянкою через спеціальний прохід.

У південно-західному куту житла, а також у його південно-східній частині розчищено ямки опорних стовпів каркасу (діаметр стовпових ямок - 0,30-0,35 м; глибина - 0,30 м).

На долівці приміщення, під глиняною обмазкою стін, у розвалі печі-кам’янки, а також у господарській ямі виявлено уламки ліпної та гончарної кераміки. Ліпний посуд відноситься до ранньокорчакських форм, а гончарний - до пізнього періоду черняхівської культури. Зокрема, на долівці поруч з пічкою-кам’янкою виявлено ранньокорчакський лі., ний горщик. Тут же, на долівці, знайдено залізну двохчастну фібулу з прямокутною в перерізі дужкою, а також уламки гончарного пізньо- черняхівського посуду. Фібула датується кінцем IV - першою половиною V ст. н.е. і знаходить прямі аналогії у двох залізних фібулах з слов’ян­ського селища Кодин на Буковині (Русанова И.П., Тимощук Б. А. Кодын- славянские поселення V-VIII вв. на р.Прут.-М, 1984. -С.21, рис.19).

Речовий комплекс напівземлянки №65 важливий для датування перехідних - пізньочерняхівських і ранньокорчакських пам’яток Серед­нього Подністров’я. Знахідка у закритому комплексі напівземлянки вказаної фібули разом з типовим ліпним і гончарним посудом засвідчує продовження існування черняхівських традицій і формування корчакської культури в середині V ст. н.е.

Процентне співвідношення ліпної та гончарної кераміки з напівземлянки №65: ліпна кераміка - 72%; гончарна - 28%.

Житло №76 - напівземлянка. Контури будівлі були зафіксовані при зачистці на глибині 0,40-0,45 м. При дальшому дослідженні було відкрито заглиблену частину - долівку напівземлянки, яка відстояла на 0,55 м від давнього денного рівня. Житло (2,8x3,9 м) було орієнтовано своїми стінами за сторонами світу. Воно мало, очевидно, зрубну конструк­цію стін.

У північно-західному куту приміщення було відкрито піч-кам’янку підпрямокутної в плані форми (1,5x2 м). Пічка мала добру збереженість. В процесі її дослідження було простежено й зафіксовано досить цікаву деталь, пов’язану з перебудовою печі. Справа в тому, що чітко відчленяється периметр кутової частини печі-кам’янки від тої печі, яка була споруджена пізніше на цьому самому місці. Добре зберігся черінь, вимащений глиною і добре випалений (0,6x0,8 м).

У східному куту приміщення, на долівці, виявлено підмащене глиною і добре випалене вогнище (0,76x0,65 м).

У розвалі печі-кам’янки і на долівці напівземлянки виявлені уламки гончарних і ліпних горщиків. Миски в цій будівлі не представлені. ЇДо стосується форм гончарних і ліпних горщиків, то вони прямо указують своїми морфологічними особливостями на функціонування приміщення в середині І тисячоліття нової ери.

Можна вважати, що напівземлянка №76, як і інші перехідні комплеси селища в урочищі На клині, належала до останнього періоду функціонування черняхівської культури в Середньому Подністров’ї,, коли на її основі, в нових історичних умовах формуються ранньосередньо­вічні східнослов’янські старожитності V-VII ст. н.е.

Житло №82 - напівземлянка підпрямокутної форми (3x4 м), яка була орієнтована своїми стінами майже заборонами світу. Основа житла була заглиблена від давнього денного рівня на 0,65-0,70 м і на 1,1-1,2 м від сучасної поверхні грунту. Будівля мала, очевидно, зрубну конструк­цію стін.

У північно-східній частині приміщення було виявлено рештки вогнища, вимащеного глиною на основі долівки. Вогнище округле в плані (0,80x0,75 м). Поверхня його була добре випалена.

. По поперечній вісі житла розчищено камені, які могли служити основою для дерев’яного помоста всередині житла. Біля південно- східного кута приміщення, але вже за межами заглибленої частини, вия­вився плоский, вирізаний в грунті останець зі скупченням попелу та деревного вугілля.

На долівці приміщення і безпосередньо поблизу вогнища при розчистці виявлено ліпну і гончарну кераміку. Ліпні форми представлені уламками горщиків з прямими або злегка відігнутими вінцями (корчаксь- кого типу), а гончарні - фрагментами горщиків і мисок пізнього етапу черняхівської культури.

Вказаний житловий комплекс ми розглядаємо як перехідний від черняхівських пам’яток до старожитностей ранньосередньовічних схід­них слов’ян V-VII ст. н.е. Вій датується, очевидно, серединою І тисячоліття нової ери.

Поселення поблизу с.Теремці.

Поселення було відкрито під час розвідок Середньо-Дністровської експедиції 1968-1969 рр., а у 1970 р. І.С.Винокуром і А.Ф.Гуцалом тут були проведені невеликі розвідкові роботи. У 1979-1980 рр. розкопки на поселенні проводила експедиція Інституту археології AH України під керівництвом В. Д.Барана. У 1979 р. на місці поселення було відкрито 15 напівземлянок з печамп-кам’янками; 3 без опалювальних пристроїв; 13 ям-погрібів. Матеріали розкопок 1980 р. поки-що не опубліковані.

У 16 житлах і 8 господарських ямах керамічні комплекси складаються з ліпного та гончарного посуду в різному кількісному співвідношенні. В житлах №1 і 6, в яких 78-80% кераміки складав гончарний посуд, виявлені і імпортні глеки, що датуються кінцем IV-V ст. н.е. В житлі №14, яке добре датоване бронзовою трьохпальчастою фібулою кінцем IV - першою половиною V ст. н.е., гончарна черняхівська кераміка складала 53, а ліпна - 47% всього керамічного комплексу. В цілому у напівземлянках, за виключенням №3 і 13, ліпна кераміка складала 51, а гончарна - 49%.

До нижнього горизонту селища В. Д.Баран відносить напівземлян­ки №3 і 13, а також п’ять господарських ям, в яких переважав гончарний черняхівський посуд, а ліпний - складав 1-2%. Це підтверджує й чітка стратиграфія, коли названі об’єкти перекривались спорудами пізнішого часу.

Верхній горизонт селища і представляє пам’ятки перехідного етапу від черняхівської культури до культури ранньосередньовічних східних слов’ян V-VII ст. н.е. Він датується кінцем IV - першою половиною і серединою V століття нової ери.

Література: Баран В.Д. Сложение славянской раннесредневеко­вой культуры и проблема расселения славян // У кн. Славяне на. Днестре и Дунае, -К, 1983--С.14-24.

Ранньосередньовічні пам’ятки V-VIH ст. н.е.

Під час розкопок в урочищі На клині були відкриті житлово- господарські комплекси ранньосередньовічних східних слов’ян.

Житло №2 - напівземлянка прямокутна в плані - 3,7x3 м. Вона була заглиблена в грунт на 0,5-0,7 м від сучасної поверхні. Будова орієнтована кутами майже за сторонами світу. В центральній частині приміщення, ближче до північної стіни, на рівні долівки розчищено розвал печі-кам’янки (2x1,6 м). Біля неї простежено скупчення залізних шлаків. Вздовж східної стіни тягнувся материковий лежак. Висота уступу 0,3м, ширинав східній частині 1,1 м, в західній - 0,2 м. На ньому лежав уламок круглого кам’яного жорна з отвором в центрі. У північному кутку знаходився ще один невеликий останець з розмірами 0,8x0,8 м і висотою 0,3 м від рівня долівки.

У заповненні напівземлянки знайдено ліпну слов’янську кераміку (горщики), фрагменти жаровні.На відстані 1 м на північ від споруди знайдено залізний наральник трикутної форми довжиною 18 см. Поза житлом, біля його східної стіни, було овальне глинобитне вогнище, більший діаметр якщо становив 1,2 м.

Черінь вогнища на основі геомагнітного датування віднесено до середини VIII ст. н.е. (Визначення наукових співробітників Інституту геофізики AH України О.М.Русакова і Г.Ф.Загнія).

Література: Приходним О.М. Слов’яни на Поділлі (VI-VII ст н.е.)-K, 1975.~C.83.

Житло №4 - напівземлянка прямокутна в плані (3,7x2,6 м). Долівка була заглиблена на 0,9 м від сучасної поверхні. Приміщення орієнтоване кутами за сторонами світу.

Своєю північною стороною житло перерізало устя черняхівського гончарного горна.

У східному куту приміщення розчищено піч-кам’янку (1,1x0,9 м). Глиняний плоский черінь споруджено на рівні долівки. Устя шириною 0,4 м простежено з південно-східної сторони. У верхній частині, печі знайдено розвал трьох ліпних горщиків. У північному кутку напівземлян­ки знаходився ще один глиняний черінь, споруджений на рівні долівки. Вздовж південно-східної стіни, між печами, розчищено яму витягнутої форми (2x0,65 м) і глибиною 0,3 м від рівня долівки. В ямі були кістки тварин і риби.

Заповнення житла складалося з темного перепаленого грунту, серед якого виявлено ранньосередньовічну слов’янську кераміку V-VII ст. н.е. Були й окремі гончарні черенки черняхівської культури, що цілком природно, оскільки напівземлянка№4, як вказувалося, перерізала устя черняхівського гончарного горну.

Геомагнітне датування череня, здійснене науковими і півробітнпками Інституту геофізики AH України О.М.Русаковим і Г.Ф.Загнієм, встановило дату - середина VIII ст. н.е.

Література: Приходнюк О.М. Слов’яни на Поділлі...-С.84.

Житло №5 - напівземлянка, прямокутна в плані (4x2,7 м). Основа житла була заглиблена на 0,7 м від сучасної поверхні. Споруду орієнтова­но кутами за сторонами світу.

У північному куту стояла прямокутна пічка-кам’янка доброї збереженості (1,7x1 м) і висотою 0,5 м, 'збудована з тесаного та необробленого каміння. Плоский глиняний черінь - на рівні долівки. Устя шириною 0,4 м простежено з північно-східної сторони. Поблизу печі знайдено уламки ранньосередньовічного посуду V-VII ст. н.е. і окремі черняхівські черенки. Вздовж північно-східної стінки вирізано материко­вий лежак шириною 0,5-0,9 м і висотою 0,2 м від рівня долівки. Житло заповнювала жовта глина, очевидно, воно було засипане ще в давнину.

Геомагнітне датування череня, здійснене науковими співробітниками Інституту геофізики AH України О.М.Русаковим і Г.Ф.Загнієм, вказує на другу половину VII ст. н.е.

Література: Приходнюк О.М. Слов’яни на Поділлі...-С.84.

Житло Л'?6 - напівземлянка. Вона була виявлена безпосередньо на краю берега. Більша його Matiniia провалилася ще в давнину внаслідок осідання берегової смуги. Від напівземлянки непорушеним лишився північний кут з частиною печі-кам’янки (0,8x0,8 м). На лінзовидному черені лежав фрагмент сковорідки з пальцевими вдавленнями по краю бортика.

Решта житла осіла на 0,9 м.

Література: Приходним О.М, Слов’яни на Поділлі...-С.84.

Господарська споруда №1 - наземна. Знаходилася неподалік від південно-західної стіни напівземлянки №4. Основу будови прямокутної форми (4x2,6 м) простежено на глибині 0,40 м від сучасної поверхні. Майже в центрі приміщення розчищено глинобитне вогнище (0,7x1 м). На рівні долівки в північному кутку стояла округла кам’яна ступа діаметром 0,55 м з робочим заглибленням в центрі. На долівці виявлено значну кількість ранньосередньовічної кераміки, прикрашеної пальцевими вдавленнями по вінцях, сковорідок, фрагментів двох жаровень, бронзову платівку, кістяні проколки.

Знайдено й окремі черепки черняхівської культури. Серед них виділяється фрагмент сковорідки, виготовлений з щільної глини, характерної для черняхівського посуду.

Література: Приходним О.М. Слов'яни на Поділлі...~С.84-85.

Житло №20 - напівземлянка, яку було зафіксовано вже на глибині 0,40 м. Житло (2,5x4,2 м) було заглиблено своєю основою на 0,35-0,40 м від давньої денної поверхні і було орієнтовано своїми стінами майже за сторонами світу.

Пічка-кам’янка знаходилася у північно-східному кутку, але її розвал лежав майже на всій площі житла. В основі печі був черінь поганої збереженості.

Після зняття розвалу каміння з’ясувалося, що поблизу від печі, а також у південному куті будівлі знаходилося скупчення попелу і деревного вугілля. На долівці житла знайдені й окремі шматки залізних шлаків. Кераміка, виявлена під розвалом каміння й у самій пічці-кам’янці, представлена формами ліпного посуду, характерного для ранньо­середньовічних слов’ян V-VII ст. н.е. Це переважно фрагменти горщиків і сковорідок.

Західніше і східніше від кутів напівземлянки №20 були розчищені ями (вже за межами житла). Західна яма овальної в плані форми -1,2x0.7 м. її глибина - 0,45 м. Східна яма округлої в плані форми - 0,7x0,7 м. її глибина - 0,45 м. Ще одна яма, округла в плані, мала діаметр 0,9 м і глибину 0,6-0,7 м. Невелике округле заглиблення діаметром 0,55 м виявлено й у південно-східному куті приміщення. У вказаних ямах, крім окремих фрагментів кераміки V-ViI ст, н.е., траплялися шматки залізного шлаку і кричного заліза.

Вважаємо, що житло №20 було пов’язано з залізоробним виробництвом.

Житло №21 - напівземлянка. Вона була розташована у 2,7 м південніше від напівземлянки λ⅛20. Споруда лежала, по-суті, на одній осевій лінії з житлом №20. Контури житла вдалося зафіксувати вже на глибині 0,30 M- Основа приміщення (3,2x4,3 м) була заглиблена на 0,25- 0,30 м від рівня давньої денної поверхні. Житло було орієнтовано своїми кутами за сторонами світу. Майже в центрі приміщення було відкрито пїчку-кам’янку (1,1x1,3 м), звернуту своїм устям в бік південного заходу. Черінь печі зберігся добре (0,8x0,5 м).

За межами житла, неподалік від його західного кута, розчищено округлу яму (0,8x0,9 м). Яма глибиною 1,1 м у вертикальному перерізі мала циліндричну форму. В ній було каміння, а також уламки залізного шлаку.

Неподалік від напівземлянки №21, крім вже описаної ями, було ще одне заглиблення підпрямокутної форми (3,4x3,8 м). А впрнтик до нього (з південно-західного боку) примикала інша яма діаметром 1,2 м і глибиною 0,7 м. У цьому заглибленні і в круглій ямі, крім ліпних черепків V-VII ст. н.е., виявлено й шматки залізного шлаку.

За межами напівземлянок Л^г?№20 і 21 було також розчищено рештки відкритих вогнищ округлої в плані форми. Діаметр одного з них - 1,1 м. Вогнище було споруджено на глиняній основі і сильно випалене. Друге вогнище що збереглося гірше, було викладено камінням (частина цього вогнища, що збереглася - 0,45x0,50 м - мала на кам’яній вимостці сильно обпалену поверхню, а також - шматки залізного шлаку та кричного заліза).

Таким чином, досліджені напівземлянки Л^г?№20 і 21, а також пов’язані з ними ями овальної, круглої і підпрямокутної форми і рештки двох відкритих вогнищ, очевидно, пов’язані між собою. У всіх об’єктах, крім ліпної кераміки V-VII ст. н.е., виявлені шматки залізного шлаку й кричного заліза.

Вважаємо, що йдеться про виробничий комплекс. Описані напів­землянки, очевидно, використовувалися для виробничих потреб. На вогнищах відкритого типу могли підігрівати, агломерувати шматки болотної залізної руди. Виявлені шматки шлаку й кричного заліза безпосередньо пов’язані із залізоробним виробництвом.

Господарська споруда №34 - напівземлянка - її контури були зафіксовані при розчистці на глибині 0,40 м. При дальшому заглибленні і розчистці з’ясувалося, що перед нами напівземлянка підквадратної форми (2,7x3 м). Вона була заглиблена своєю основою на 0,35 м від давньої денної поверхні і на 0,75-0,80 м від сучасного рівня грунту.

По периметру будинку збереглися рештки кам’яної конструкції. Крім того, у південно-західному кутку приміщення були розчищені уламки глиняної обмазки, що лежали досить компактно. З північного боку споруди розчищено ямки від опорних стовпів (діаметр - 0,20 м; глибина - 0,35 м). По центральній вісі будинку, на його долівці, а також в бік південного сходу від неї, розчищені плескаті камені, які лежали компактно.

Будівля №34 навпя т чи могла слѵжити житлом особливо в зимовий період. В ній немає печі або вогнища. Судячи з набору речей, виявлених на. долівці приміщення (кістяні проколки, залізні ножі і проколка, кістяні поробкїі, в тому числі н зрізаний пилкою ріг), будівля №34 могла використовуватися для господарських, виробничих цілей, пов’язаних з обробкою кістки та шкір. Уламки ліпної кераміки, виявлені на долівці приміщення, датують споруду VI-VlI ст. н.е.

Житло №42 - напівземлянка. Вона стратиграфічно перерізала житла-напівземЛянки черняхівської культури №№ 43 і 44. Це була підквадратна в плані будівля (4x3,5 м) орієнтована своїми стінами за сторонами світу. Вона була заглиблена своєю основою на 0,50 м від давнього денного рівня і на 1,4 м - від сучасного.

У північно-східному куту житла виявлено пічку-кам’янку. Вона прямокутної форми (1,2x0,9 м). Під розвалом каменю печі виявлено випалений глиняний черінь (0,6x0,5 м).

У північно-західному та південно-східному кутах споруди при розчистці зафіксовано ямки від опорних стовпів каркасної конструкції. Діаметр ямок - 0,25 м; глибина - 0,45 м.

На долівці житла №42 при розчистці виявлені уламки ліпних горщиків VI-VII ст. н.е. А безпосередньо при розборці печі-кам’янкн (на. рівні череня) знайдено майже цілий ліпний горщик корчакського типу, з прямим вінчиком - VI-VII ст. н.е.

Господарська споруда №67 - напівземлянка. Будівля (5x4 м) у своєму вертикальному перерізі мала ступінчасту структуру. Центральна частина приміщення була заглиблена своєю основою на 0,8 м від давньої денної поверхні і на 1,4 м - від сучасного рівня. Від цієї частини долівка споруди піднімалася уступами, які виходили на рівень давньої денної поверхні. Контури господарської споруди визначені і за стовповими ямками (діаметр ямок - 0,35-0,45 м; глибина - 0,45-0,50 м).

У північно-західній частині будівлі, за межими заглиблення, на рівні давньої денної поверхні виявлено обпалену глиняну обмазку, яка займала площу 1,2x0,6 м. Далі за межами господарської споруди, у 1,1 м на південний схід, було розчищено скупчення каменів на площі 1,2xl, 1 м. ' • •

Кераміка, зібрана при розчистці долівки заглибленої частини споруди, а також з давньої денної поверхні навколо неї, представлена уламками ліпного посуду типу корчак VI-VII ст. н.е.

Піч №1 - виробничого призначення виявлено в стінках молодого яру за скупченням перепаленого каміння та залізних шлаків на глибині їм від сучасної поверхні. її викладено з великого необробленого каміння та гальки. Піч овальна (1x1,1 м), з кам’яним черенем, опущеним в материк на 0,3 м. Східна її частина зруйнована яром. Збереглася частина шатропбдібного перекриття, що знаходилася на висоті 0,8 м від основи. Невеликі камені перекриття були скріплені глиною. Черенем служили плоскі камені, вздовж стінск обкладені круглими гальками. У печі була зола, шматки кричного заліза, залізних шлаків, фрагмент стінки глинобитного, сильно ошлакованого залізоплавильного горна та вуглики. Серед каміння знайдено глиняний плоский виріб витягнутої форми та фрагмент сковорідки з пальцевими вдавленнями по краю бортика. Очевидно, піч пов’язана з обробкою кричного заліза.

Література: Приходним О.М. Слов’яни на Поділлі...-С.85-87, pιιc.23∙

Господарські ями.

Яма №1 була викопана на-відстані 1 м на північний схід від житла №6. Вона овальна в плані, з більшим діаметром 1,3 м і глибиною 0,5 м від сучасного рівня. Стінки її вертикальні, дно - плоске. В заповненні виявлено кістки тварин та небагато ліпних ранньосередньовічних черепків VI-VII ст. н.е.

Яма №2 розташовувалася на відстані 0,3 м на південь від західного кута житла №2. Яма овальна в плані, з більшим діаметром 0,8 м і глибиною 0,6 м від сучасної поверхні. Стінки звужені до плоского дна. В заповненні були кістки тварин і дрібні фрагменти ранньосередньовічної ліпної східнослов’янської кераміки VI-VIII ст. н.е.

Яма №3 знаходилася на відстані 0,5 м на північний захід від західного кута напівземлянки №2. Вона овальна, з більшим діаметром 0,45 м, заглиблена на 0,5 м від сучасної поверхні. Стінки звужені до плоского дна. В заповненні було кілька ліпних ранньосередньовічних черепків VI-VIII ст. н.е.

Яма.V^o.9 виявлена за 0,2 м від західного кута житла №5. Вона овальна в плані, з більшим діаметром 1,7 м, глибиною - 1,2 м, із звуженими до плоского дна стінками. У заповненні знайдено ліпну ранньосередньовічну кераміку ѴІ-ѴІП ст. н.е.

Поселення Бакота II.

Воно було розташовано за 2 км на південний захід від села, на перший надзаплавній терасі лівого берега Дністра, на висоті 3 м над літнім рівнем води в річці. Розвідкою 1968 року тут було зібрано підйомний матеріал, на основі якого визначені приблизні межі селища (550 на 65-70 м). У 1970 р. при розвідкових розкопках тут було виявлено рештки двох жител-напівземлянок VI-VII ст. н.е. з печами-кам’янками. Житла мали зрубну конструкцію стін і були підквадратними в плані (4x4,2 м і 3,8x4 м). Печі-кам’янки - підквадратної форми (1x0,9 м) з черенями в основі (0,5x0,4 м). Кераміка, виявлена при дослідженні цих жител,представлена ліпними фрагментами горщиків VI-VII ст. н.е.

Давньоруські пам’ятки IX-XIV ст.

Вони досліджувалися в урочищі На клині, на території дитинця Бакоти, а також на території посаду. Важливе місце серед цих пам’яток займають також городище-замок і рештки скельного печерного монасти­ря XI-XIV ст.

Пам’ятки VIII-IX ст.

Житло №16 - напівземлянка. Вона була відкрита в урочищі На клині у центральній частині прибережної смуги селища. Контури цієї будівлі були виявлені при зачистці вже на глибині 0,30-0,35 м. Вони були окреслені за чорного зольно-вугільною плямою. При дальшому заглибленні й послідуючій розчистці було відкрито прямокутну в плані споруду (2,1x1,8 м). Основа житла була заглиблена на 0,25-0,30 м від давньої денної поверхні.

На площі заглибленої частини приміщення лежав розвал печі- кам’янки (1,2x1,3 м) і уламки глиняної жаровні - 1,07x0,63 м. В основі печі відкрито глиняний черінь непоганої збереженості (0,4x0,5 м).

Ямок від опорних стовпів при розчистці основи житла не виявлено. Отже, будівля мала, очевидно, зрубну конструкцію стін.

На долівці приміщення, під розвалом печі-кам’янки, виявлено ліпну кераміку типу Луки-Райковецької.

Поруч з вказаним житлом, у 1,2 м на північ від нього, розчищено господарську яму округлої в плані форми (1x1,1 м). Глибина ями-0,65- 0,70 м. У заглибленні - на дні ями - виявлено уламки ліпної кераміки типу Луки-Райковецької (горщики і сковорідки).

Житло і господарська яма датуються, очевидно, VIII-IX ст.

Залишки поселення VIII-IX ст. Вони були зафіксовані на сусідній з урочищем На клині з західного боку, через яр, - ділянці першої надзаплавної тераси лівого берега Дністра, на території, розташованій ближче до Бакотського скельного печерного монастиря.

Тут, судячи з підйомного матеріалу і часткової шурфовки, культурний шар VIII-IX ст. був поширений на площі приблизно 300 на 50-60 м.

На вказаній площі зібрано уламки ліпного посуду (горщики з ледь відігнутим назовні вінцем, орнаментовані врізаними хвилястими лініями по тулову). Траплялися уламки глиняної обмазки й камені, це, очевидно, рештки жител VIII-IX ст. н.е.

Залишки житла VIII-IX ст. було відкрито у 1975 р. під час розвідкових робіт в с.Бакота, на ділянці між водонапорною баштою і садибою М.І.Родумана. Під час розкопок встановлено, що одне з наземних жител давньоруського посаду перекривало залишки напівземлянки VIII- IX ст. На глибині 0,7 м, стратиграфічно під давньоруським житлом №8, було зафіксовано рештки напівземлянки, на долівці якої було виявлено нижню частину товстостінного горщика ліпної роботи. Знайдені й фрагменти вінця, що мав косо зрізані краї. Горщик відноситься до пам’яток типу Лу KH-PаЙковецької.

Поселення VIPf-IX ст. було простежено на межі сіл Бакота і Теремці під час розвідкових робіт 1965 р. Тут, на підвищеній ділянці першої надзаплавної тераси лівого берега Дністра на площі 200 на 50-60 м, було простежено під час збору підйомного матеріалу фрагменти кераміки типу Луки-Райковецької разом з г.’ йняною обмазкою, перепале­ним камінням, кістками тварин і т.п.

Пам’ятки X-XI ст.,z,_ouα

Житло За - напівземлянка площею ^4x3∖⁶ _hoγ^°p⅛_h^ Житдо було своєю основою на 0,25-0,30 м від давнього ден P орієнтовано своїми стінами за сторонами ^cbiiT _ше споруджене

У північному кутку приміщення ^[2]?^lti

на земляній підсипці і вимащене глиною. Bo iУ ^ру череня. У (1.1x1 м). Збереглися частково рештки обпаленого глиняно.долівки, на південно-східній половині житла, в невеликому __ення давньоруського площі 1x1,2 м, було розкрито при розчистціCy я_{КІ частково} вдалося посуду IX-XI ст. Це були розчавлені горщик, _л.Райковецької. реставрувати. Серед них горщики ліпної роботі Jпрофільованим До гончарних виробів належать горщики з манж VJ_jiwih ^Р_и ‰m∏mh і вінцем. Кераміка орнаментована по тулову пар хвилястими лініями.. „тропках в

Житло №39 - напівземлянка, яку було віД^кР ₽_ежені вже* на урочищі На клині. Контури цієї будівлі були чіт P _ВИЯВИлося глибині 0,50-0,55 м. При дальшому заглибленні и розчистц J ₉

заглиблене в землю приміщення в плані підпрямоку _oroLj_BH>I

м). Основа житла була заглиблена на 1,2 м від давнього денного рівня

На добре утрамбованій'долівці і безпосередньо - поблизу печі- кам’янки виявлено давньоруську ліпну і гончарну кераміку X-XI ст. Це горщики з манжетовидним вінцем, які прикрашені по тулову прямими й хвилястими врізаними лініями.

Господарська яма з керамікою X-XI ст. була відкрита у прибережній частині селища в урочищі На клині. Вона мала овальну в плані форму (1,2x1,5 м) і була заглиблена на 0,65 м від давнього денного рівня. В ямі були фрагменти ліпних і гончарних горщиків. Останні - з манжетовидним вінцем, орнаментовані по'тулову врізаними прямими і хвилястими лініями. Разом з керамікою траплялися і окремі кістки свійських тварин.

Рештки поселення X-XI ст. зафіксовано під час розвідкових роз­копок на території Бакотського посаду. Тут траплялися окремі уламки гончарного і ліпного посуду X-XI ст. Це переважно горщики з манжетовид­ним вінчиком і з орнаментом - прямими і хвилястими лініями по тулову й під вінцем.

Разом з керамікою траплялися уламки глиняної обмазки, кістки тварин (вони ιipoc~ жені на площі приблизно 250x45 м).

Пам’ятки ^I-XIV ст.

Вони зафіксовані в різних частинах Бакоти та її околиць.

Житло №3 - напівземлянка, яка була відкрита у прибережній частині селища в урочищі На клині, в його південно- західній частині. Вже на глибині 0,45 м після зачистки були виявлені контури напівземлянки по темній плямі її заповнення. Збереженість нижньої частини будівлі досить добра і це дає можливість фіксувати цікаві деталі конструкції споруди, її планування тощо.

Дослідження показали, що перед нами трьохчастна в плані будівля. Вона мала два житлових приміщення, а також сіни з невеликою коморкою. Житлові приміщення невеличкі (всього по 7,5 кв.м). У кожному житловому приміщенні збереглося вогнище з каменю-плитняка. Стіни будинку були підмащені глиною біля основи, при переході до долівки. Крім того, збереглися й окремі приставлені до основи стін плескаті камені. Будівля була заглиблена на 0,55-0,6 м від давнього денного рівня. Між двома житловими приміщеннями був, як зазначалося, перехід у вигляді сіней.

Крім того, з північного боку до сіней прилягала викладена каменем основа коморки. Дослідження дали можливість чітко зафіксувати великі і малі ямки від опорних стовпів каркасу споруди. В деяких з них збереглися рештки горілих дерев’яних конструкцій. Дві великих ямки діаметром 0,75 м виявлено в конструкції східної та західної стін. Вони були розташовані по центральній вісі будинку.їхнє призначення - було, як ми вважаємо, утримувати конькову частину двоскатної покрівлі споруди. По кутах житлових приміщень також відкриті ямки від опорних стовпів. Діаметр їх 0.40-0.45 м. Крім того, при переході з одного житлового приміщення в друге розчищено ще дві ямки від стовпів діаметром 0,20-0,25 м. Враховуючи добру збереженість заглибленої основи трьохчастної будівлі, а також потужність опорних стовпів споруди, можна думати, що будинок був двоповерховим. Ми пропонуємо його уявну графічну реконструкцію.

Відкрита трьохчастна будівля добре датується на основі уламків посуду XII-XIII ст., виявлених на долівцці приміщень. Тут же були знайдені фрагменти скляних браслетів XII-XIII ст.

Господарська яма - округла в плані була виявлена в 13 м на північ від трьохчастного давньоруського житла XII-XIII ст. Вона мала діаметр - 1,3 м і була заглиблена на 0,7 м від давнього денного рівня. У цій ямі, що звужувалася поступово до дна (діаметр дна - 0,95 м), були знайдені окремі кістки тварин, а також кераміка XII-XIII ст. (фрагменти горщиків, виготовлених на гончарному крузі, з добре профільованими вінцями).

Між господарською ямою і трьохчастним житлом, на глибині 0,55- 0,60 м було знайдено надзвичайно цікаві кістяні дрібні вироби, які лежали компактно і належали, безсумнівно, одній перетлілій в давнину дерев’яній речі. Про те, що кістяні вироби були з’єднані з дерев’яною основою, свідчать кістяні цвяшки-заклепки, які збереглися досить добре. Розчистка компактно розташованих кістяних виробів-накладок показала, що перед нами обрамлення антропоморфної ікони. Накладки були з’єднані з дерев’яною основою. Причому, вони були вирізані й зігнуті саме за формою самої антропоморфної дерев’яної ікони. Знахідка сама по собі надзвичайно цікава, а особливо, - в зв’язкуз тим, що давньоруські об’єкти в урочищі На клині розташовані неподалік від скельного печерного давньоруського християнського монастиря XI-XIV ст.

Житло №6а - напівземлянка, яка була виявлена у прибережній, південно-західній частині селища. Пляма заповнення споруди була простежена вже на глибині 0,45-0,50 м. При дальшому заглибленні і розчистці з’ясувалося, що перед нами напівземлянка площею 3.5x5,9 м Вона була заглиблена своєю основою на 0,50 м від давнього денного рівня. У північно-західному куту приміщення виявлено розвал глинобитної печі (0,9x1 м), а також великі конструктивні камені. Житло мало, очевидно, зрубну конструкцію стін. Виявлений на земляній долівці житла керамічний матеріал, а також уламки скляних браслетів, добре датують будівлю XII-XIII ст.

Між житлами №№3 і 6а при розчистці, на рівні давньої денної поверхні, були виявлені, крім кераміки XII-XIII ст., залізна сокира, залізні ножиці, залізний ніж.

Житло №18 - напівземлянка, яку було відкрито у південно- західній частині селища в урочищі На клині, західніше від жител №№3 і 6а. Пляма заповнення споруди була простежена вже на глибині 0.45- 0,50 м. При дальшому заглибленні й розчистці було виявлено нижню частину будинку - 4,7x5 м. Долівка була заглиблена на 0.6-0.7 м від давньої денної поверхні і на 1,5 м - від сучасної

У північно-західному куту приміщення відкрито рештки вогнища, викладеного камінням на основі долівки. Вогнище було частково зруйнова­но (0,9x0,8 м).

У західній частині житла, поруч з вогнищем, простежено лежак вирізаний у материковому грунті. Його довжина 2 м; ширина - 0,7 м. Долівку житла було викладено великими кам’яними плитами, які лежали на підсипці з піска. У південний бік долівка житла різко понижувалася. У південній частині долівки розчищено яму - 2,9x1,7 м. Глибина ями - 3,15 м. На дні ями виявлені великі кам’яні плити. Очевидно, йдеться про погріб у житлі.

Керамічний матеріал, виявлений при розчистці на долівці приміщен­ня, відноситься до гончарного давньоруського посуду XII-XIII ст. Така ж кераміка траплялася і в заповненні ями-погріба. Неподалеку від вогнища, на долівці житла, знайдено уламок скляного браслета XII-XIII ст.

Житло.M>55 - напівземлянка. Це підквадратна в плані будівля (3,2x3,1 м). Вона була орієнтована своїми кутами за сторонами світу. Основа житла була заглиблена на 0,25-0,30 м від давньої денної поверхні і на 0,75-0,80 м - від сучасного рівня грунту. Будівля мала, очевидно, зрубну конструкцію стін.

У західному куту приміщення виявлено рештки глинобитної печі піднрямокутної в плані форми (1,25x1,15 м). Вказана частина житла стратиграфічно перекривала й частково зрізала один з гончарних горнів черняхівської культури.

Поблизу від решток глинобитної печі у напівземлянці λ^5,55 виявлено два розчавлених давньоруських, гончарних горщики XII-XIII ст.

Господарські ями давньоруського часу XI-XIII ст. виявлені у південно-східній частині селища в урочищі На клині. Ями - округлі в плані (1,5x1,2м). Глибина їх- 1,2м. Вертикальний переріз циліндричної форми. В ямах виявлено, крім окремих кісток тварин, фрагменти гончарного посуду XI-XIII ст.

Пам’ятки XII-XIV ст. на території дитинця і посаду.

Дитинець літописної Бакоти знаходився у південно-західній частині одноіменного села, в урочищі Скельки. Тут, на мисовидному скельному підвищенні, при впадінні в Дністер р.Рудки, були зафіксовані залишки городища XII-XIII ст. Його площа - понад 1 га.

На городищі-дитинці у 1974-1975 рр. було закладено п’ять розкопів загальною площею 282 кв.м. Потужність культурного шару коливалася в межах від 0,2 до 1,5 м.

Рештки наземного житла із злегка заглибленою основою було досліджено у південно-східній частині городища. Тут, поблиизу східного валу, на глибині 1,1м було відкрито підквадратнс в плані житло - 4,2x3,8 м. Будинок мав, очевидно, зрубну конструкцію стін. Приміщення мало V північно-західному куту залишки глинобитної печі, основу якої було вирізано в материковому грунті (1x1,2 м). Збереглися черінь і частина стінок склепіння, які були підмащені рідкою глиною й випалені.

У центральній частині приміщення було зафіксовано залишки ще однієї глинобитної печі, черінь якої лежав на 0,25-0,30 м нижче від основи кутової печі. Ця пічка мала в плані грушевидну форму (0,8x0,6x0,4 м). Вона була вирізана своєю основою в материковому грунті. Висота челюстей печі - 0,38 м; їх ширина - 0,46 м; розміри череня - 0,65x0,50 м.

В житлі, поблизу кутової печі, були знайдені уламки давньоруського гончарного посулду XII-XIII ст. (горщики), а також уламки двох кам’яних точильних брусків і уламок круглого жорнового каменю. Тут же були великі фрагменти керамічної корчаги. Неподалік печі в центральній частині приміщення було виявлено людський череп, а також - три залізні ножі, кілька кованих цвяхів,уламки скляних браслетів, фрагменти глиняних пряслиць й грузила.

На північній та північно-східній ділянках городища були відкриті також залишки господарських споруд. Це господарська яма діаметром 1,2 м і глибиною 0,35-0,40 м від давнього денного рівня і 1,45-1,50 м - від сучасного. В ямі були знайдені кістки тварин, шматки перепаленої глини і великий уламок керамічної жаровні.

У східній частині городища було виявлено залишки господарської споруди, які були представлені заповненням її основи - 2x2,5 м (на глибині 1,77 м від сучасного і 0,25-0,30 м - від давнього денного рівня). В основі споруди знайдено при розчистці кераміку XII-XIII ст. Неподалік від вказаного об’єкту було зафіксовано шматки силікатного шлаку, гутного скла, уламки печини, кістки тварин. Знайдений шматок залізної криці, що лежав разом з фрагментом давньоруського гончарного посуду XlI-XIII ст.

На південно-східній ділянці городища також простежені рештки господарських ям з керамікою ХП-ХІП ст. Зокрема, тут знайдено невеликий розчавлений гончарний давньоруський горщик XII-XIlI ст.

Могильник другої половини XIII-XIV ст.

Його було відкрито і досліджено у мисовій частині городища. Розкопками відкрито 55 захоронень-трупопокладень. Вони були виявлені. на різних глибинах - від 0,45 і до 1,55 м. Така, різниця щодо глибини захоронень пояснюється тим, що у південній частині мису верхній шар грунту було значною мірою змито, оскільки майданчик городища мав досить значний ухил в південному напрямку.

Поховання розташовувалися майже паралельними рядами, відстань між якими - 2,8-3,3 м. Скелети орієнтовані черепами на захід, тільки з деякими відхиленнями до півночі або півдня. Пе можна пояснити різними періодами річного циклу, коли здійснювалися захоронения (весна, літо, осінь, зима). У кількох випадках було простежено рештки дерев’яних трун.

Поховання здійснено за християнським ритуалом, в переважній більшості захоронень кістки рук лежали зігнутими в ліктях на грудях або в районі живота. Переважна більшість захоронень не мала ніякого супроводжуючого речового інвентаря. Тільки в кількох випадках - у захоронениях виявлені окремі речі. Це, зокрема, фрагменти давньоруської гончарної кераміки XII-XIII ст. В жіночому похованні №28 (на межі квадратів 15 і 16) біля правої скроні виявлено два срібних скроневих кільця в півтора оберти. Тут же була знайдена срібна трьохбусннна сережка київського типу (бусини прикрашені зерню). Біля лівої скроні було три срібних скроневих кільця і трьохбусннна сережка (бусини прикрашено сканню). На середньому пальці лівої руки було срібне кільце, яке нічим не відрізнялось від скроневих кілець.

Багате за інвентарем жіноче поховання №11 (в домовині) було виявлено на межі квадратів 17 і 18. На пальці правої руки було знайдено срібне кільце типу скроневого (в півтора оберти). Біля лівої скроні лежало скроневе кільце. На шиї - чотири мініатюрні бронзові гудзики у вигляді грибків. Біля правої скроні знайдено маленьке червоне кругле скельце з рештками бронзової оправи.

В інших захоронениях на могильнику знайдені: уламок рогу благородного оленя, фрагмент давньоруського горщика, мідна бляшка трикутної форми з невеликими отворами, що, очевидно, нашивалася на одяг або головний убір.

Судячи з поховального ритуалу, орієнтації й речового інвентаря, кладовище відноситься до другої половини XIII-XIV ст. Воно було започатковане, очевидно, після руйнації укріплень дитинця в середині XIII ст. за наказом ординських баскаків.

Література: Грішній П.А., Юра P.O. Звітпро роботу Бакотського загону Дністровської давньоруської експедиції в 1974 році // Архів IA AH України.-К, 1975.~C.19.

Дослідження на території посаду.

Вони були пов’язані з виявленням житлово-господарських і виробничих об’єктів XII-XIII ст., розміщених в західному та східному напрямках від городища-дитинця.

Житло №1 - наземне. Воно було виявлено в урочищі Пушкарівка. Площу споруди - 4x3,3 м було визначено за поширенням вкраплень глиняної обмазки ії печини. Стіни житла мали, очевидно, зрубну конструкцію. Долівкою служила добре утрамбована земляна основа. Скупчення печини (0,4x0,7 м) було розчищено у північно-схдному куті приміщення. Частко­во зберігся чепінь печі - 0,5x0,4 м. Поверх нього лежав шар попелу, ^v перепаленій печпні, що залишилася від склепіння споруди, знайдено уламок давньоруського горщика. Поблизу решток глинобитної печі при розчистці знайдені фрагменти давньоруської кераміки XII-XIII ст. разом з вкрапленнями деревного вугілля.

Житло Х»2 - напівземлянка. Воно було відкрито приблизно в 20 м південніше від решток наземного житла №1. На глибині 0,9 м було простежено н розчищено основу споруди (5,4x3,8 м). Будівля була орієнтована своїми стінами за сторонами світу. Житло мало, очевидно, зрубну конструкцію стін, оскільки при розчистці його основи ямки від опорних стовпів не виявлені.

У північно-західній частині житла виявлено рештки глинобитної печі, представлені скупченням печини (0,9x1 м). Поряд з рештками печі було розчищено скупчення уламків давньоруських гончарних горщиків XII-XIII ст. та два фрагменти скляних браслетів зеленого кольору.

Житло λ''3 - наземне. Його рештки були зафіксовані на глибині 0,35-0,40 м за поширенням глиняної обмазки і печини, а також вкраплення­ми деревного вугілля. При дальшій розчистці з’ясувалося, що перед нами основа наземної споруди - 3x2,8 м, орієнтованої своїми стінами за сторонами світу. Будівля мала, очевидно, зрубну конструкцію стін.

У північно-західному кутку приміщення було відкрито залишки печі-кам’янки (1,6x1,5 м). Стінки печі збереглися на висоту - 0,40 м над рівнем добре утрамбованої земляної долівки.

У південній половині приміщення при дальшому заглибленні й розчіїстці було відкрито на їлибині їм залишки вогнища, викладеного камінням (0,75x0,60 м).

І на рівні 0,40-0,45 м, і на рівні 1 м знаходилися фрагменти давньоруської кераміки XII-XIII ст. Очевидно, житло перебудовувалося. Спочатку воно було напівземлянковим, а потім при перебудові зробили земляну підсипку у котловані і спорудили наземний будинок.

На всій площі будівлі, особливо поблизу печі й відкритого вогнища,, на рівні долівки виявлено чимало гончарної кераміки XII-XIII ст., а також залізний ніж, кілька фрагментів гладких і з скрученою поверхнею скляних браслетів, зрізані рогові заготовки для рукояток ножів. Були тут і окремі кістки свині та великої рогатої худоби.

Житло №4 - напівземлянка. її було зафіксовано вже на глибині 0,40 м. При дальшій розчистці з’ясувалося, що основа житла була заглиблена в грунт на 0,30 м від давнього денного рівня. Будівля -3,2x2,8 м була орієнтована своїми стінами за сторонами світу. Судячи з результатів розчистки основи будинку, вказане напівземлянкове житло мало зрубну конструкцію стін.

У північно-західному кутку житла було відкрито залишки глинобит­ної печі - 1x0,9 м. Частково зберігся черінь (0,6x0,5 м). Поблизу основи глинобитної печі розчищено переднічну яму діаметром 0,70-0,60 м,

У східній половині приміщення виявлено і відкрите глинобитне вогнище (0,7x0,6 м).

На рівні добре утрамбованої земляної долівки приміщення при розчистці виявлено гончарну давньоруську кераміку XII-XIII ст.

Житло №5 - наземне. Залишки його були відкриті на глибині 0,40 м. Наземна будівля - 3,4x3 м була орієнтована своїми стінами за сторонами світу. Житло мало, очевидно, зрубну конструкцію стін, оскільки ямки від опорних стовпів не виявлені.

У північно-західному куту приміщення розчищено рештки печі- кам’янкн - 1x0,8 м. Висота стінок печі над рівнем утрамбованої земляної долівки - 0,3 м. Черінь печі глиняний - 0,6x0,5 м. Устя печі було звернуто в бік - південного сходу. На долівці приміщення і, особливо, поблизу печі-кам’янки при розчистці виявлено уламки давньоруського гончарного посуду XII-XIII ст., а також окремі кістки свійських тварин.

Житло №6 - наземне. Рештки житла - 4x3,8 м були зафіксовані на глибині 0,35-0,40 м за насиченістю шматками глиняної обмазки, печини, деревного вугілля, давньоруської кераміки.

У північно-західному куту приміщення були виявлені рештки глинобитної печі, яка мала в плані грушевидну форму. її довжина - 0,8 м, ширина - 0,7 м, ширина устя - 0,6 м. Збереглися рештки череня - 0,6x0,7 м. Черінь лежав на глиняній обмазці товщиною 10 см.

На рівні долівки житла при розчистці знайдено серію уламків давньоруської кераміки, кілька фрагментів скляних браслетів і залізну давньоруську шпору.

З житлом пов’язано також наземну господарську споруду і чотири господарські ями. Наземна господарська споруда - 3x2,8 м. Вона була злегка заглиблена своєю основою в грунт на 0,15 м, що простежено за лінзовидним заповненням, яке включало кераміку XH-XIII ст., окремі камені і кістки свійських тварин. Господарські ями округлі в плані. Ix діаметр -1,1-1,4 м. Глибина ям -1,2-1,5 м. У вертикальному перерізі ями мали циліндричну форму. В ямах траплялися кістки тварин і окремі давньоруські черепки XH-XIII ст.

Житло №7 - напівземлянка. Вона була відкрита у 1968 р. О.М.Приходнюком на південний схід від городища-дитинця і течії річки Градівки. Житло мало в плані підквадратну форму - 4x3,8 м і було заглиблено своєю основою на 0,25-0,30 м. Будівля була орієнтована своїми стінами за сторонами світу. Ямки від опорних стовпів не простежені. Йдеться, очевидно, про зрубну конструкцію стіч будинку.

У північно-західному куту приміщення виявлено залишки глинобитної печі - 1x0,9 м. Черінь зберігся непогано (0,7x0,6 м).

При розчистці на рівні утрамбованої земляної долівки та безпосередньо поблизу печі виявлено давньоруську гончарну кераміку XII-XIII ст., уламок кам’яного точильного бруска і кілька фрагментів скляних браслетів.

Житло №8- наземне. Рештки його були відкриті при розвідувальних- розкопках на ділянці між водонапірною баштою с.Бакота і садибою М.І.Родумана, на глибині 0,45 м. Залишки наземної будівлі - 4x3,8 м належали споруді зі зрубною конструкцією стін.

У північній половині приміщення було відкрито скупчення печини - рештки глинобитної печі поганої збереженості.

На долівці житла при розчистці знайдено уламок кам’яного круглого ротаційного жорна діаметром 0,40 м, а також фрагменти давньоруських гончарних горщиків XII-XIII ст.

Житло №9 - напівземлянка. її було відкрито під час земляних господарських робіт на садибі В.І.Левченка (одна з ділянок посаду на другій назаплавній терасі). Житло мало підквадратну в плані форму - приблизно 3,5x3 м і було заглиблено на 0,65-0,70 м своєю основою в грунт. Разом із залишками глинобитної печі в житлі були виявлені уламки давньоруського горщика XII-XIII ст., кам’яне кругле ротаційне жорно і залізний серп.

Житло №10 - його рештки було відкрито в урочищі Курники, на схід від течії р.Градівки, під горою, на якій знаходяться залишки давньоруського скельного печерного монастиря. Тут, на глибині 2 м, відкрито шар спаленини товщиною 6-7 см. У вказаному шарі на площі 1x2,4 м було знайдено гончарну давньоруську кераміку XII-XIII ст., глиняну обмазку з включенням печини, а також залізний кований цвях.

Рештки житла №10 опинилися на глибині 2 м в зв’язку із зсувом і намивом грунту та скельної породи зі схилу гори в урочищі Монастирисько.

Колективне захоронения середини XHI ст.

Його було відкрито на території посаду, у придністровській частині урочища Пушкарівка. Це групове захоронения виявилося вже на глибині 0,25-0,30 м у зв’язку з тим, що прибережна ділянка була значною мірою змитою під час весняних паводків. На глибині 0,35-0,45 м при дальшій розчистці окреслилася могильна яма - 1,8x1,1 м. Два скелети лежали в ямі черепами на захід в повному анатомічному порядку на.спині, а один - мав східну орієнтацію і лежав Ниць. Оскільки при розчистці ями траплялися давньоруські гончарні черепки XII-XIII ст., то це колективне захоронения вірогідніше всього пов’язувати з серединою XIII ст. - з періодом ординського нашестя.

Рештки залізоробних домниць.

Вони були зафіксовані у прибережній частині ділянки Бакотського окольного града. Тут, на площі приблизно 20x10 м, що примикала до неглибокого природного яру, спрямованого до берегової лінії Дністра, у розвідкових траншеях було виявлено залишки залізоробного виробництва. Вони частково простежувалися візуально у вигляді скупчень залізних._дшіаків..шо.виходйлц..на повеохню гпѵнтѵ після оранки.

При дослідженнях вдалося зафіксувати нижні частини трьох металургійних домниць. Це були заглиблення округлої в плані форми - діаметром 0,75-0,85 м. їхня глибина становила 0,15-0,20 м. У вказаних заглибленнях виявлено перепалене каміння, включення глиняної обмазки, залізні шлаки, деревне вугілля й попіл. Поруч були знайдені окремі шматки залізних криць і шлаків разом з камінням, до якого наче “прикіпіли” частки шлаку. Вапнякове каміння могло використовуватися в процесі плавки як флюс.

Оскільки при розвідковнх розкопках поблизу від нижніх (ямних) частин печей-домниць знайдено окремі фрагменти давньоруського гончар­ного посуду XII-XIII ст., то рештки залізоробних домниць, безсумнівно, відносяться до вказаного періоду історії давньоруської Бакоти.

Гончарні майстерні.

Вони виявлені на території окольного града (на лівому і правому берегах Дністра).

Майстерня №1.

Вона була розташована на ділянці другої надзаплавної тераси лівого берега Дністра, приблизно у 400 м північно-західніше урочища На клині і в 500 м від основи гори, на якій знаходяться руїни скельного печерного давньоруського монастиря.

Гончарна майстерня представлена залишками двох гончарних печей-горнів. Один з них - горн №1 - дуже поганої збереженості. На його місці простежено вирізану в материковому грунті основу грушевидно!' в плані форми - 1,4x1 м. Ця основа горна була обмащена рідкою глиною і добре випалена на товщину 6-7 см. Це, безсумнівно, рештки нижньої (толочної) частини печі. Решітка з люфтами-продухами - основа ви­палювальної камери не збереглася.

■ В нижній частині печі разом з деревним вугіллям знайдені деформо­вані (очевидно, браковані) уламки гончарного давньоруського посуду (горщики) XII-XIII ст.

Горн №2. Він зберігся значно краще. Це була двохярусна у вертикальному перерізі конструкція печі, вирізана у материковій основі грунту. Діаметр'округлої в плані випалювальної камери - їм. Стінки склепіння випалювальної камери збереглися на висоту 12 см. Основа цієї камери, як і стіТіки склепіння, були вимащені рідкою глиною, а потім - випалені.

Товщина вирізаної в материковому грунті решітки-основи випалювальної камери - 18 см. В цій основі розчищено п’ять люфтів- продухів, які були розташовані хрестовидно. Діаметр люфтів-продухів - 7-10 см. Центральний з продухів найбільший за діаметром.

Вертикальна конструкція печі-горну не передбачала наявності опорного стовпа або стінки. Це горни першого типу - без “козла” за Б.О.Рибаковим.

В нижній частині горну і поблизу нього виявлено уламки типового гончарного давньоруського посуду - горщики XII-XIII ст.

Майстерня №2.

Вона була розташована на правому березі Дністра. Її відкрили у 1978 р. під час розкопок поселення раннього залізного віку, що проводи­лись Дністровською новобудовною експедицією під керівництвом Г.Т. Ковпаненко. Відкрита майстерня складалася з трьох горнів, розміщених поблизу кромки правого берега Дністра, неподалік від переправи до Бакоти. Тут, навпроти бакотського урочища Курник, потужність культурного шару становила 15-20 см. Він залягав під верхнім розорюваним шаром світлокоричневого наносного піску і мулу. Материк на всій площі розколу було досягнуто на глибині 1,5 м. В культурному шарі, що складався з гумусованого чорнозему, було знайдено скупчення крупних фрагметів кількох розчавлених посудин, уламок давньоруського скляного браслета та дрібні шматки печини й кераміки XII-XIII ст.

Під час розкопок було виявлено спочатку темну пляму нечітких контурів (2,5x3 м), а також два кола з добре обпаленої глини, діаметром до 1 м. В процесі подальших досліджень з’ясувалося, що пляма і два кола

- це залишки гончарної майстерні, яка складалася з трьох горнів для випалу Посуду. Два з них збереглися добре, а третій - лише частково. Біля горнів були також розчищені пригребища, тобто ходи до тпочних камер печей.

Округлі плями з випаленої глини, як з’ясувалося, були частинами купольних перекрить горнів №№ 1 і 2. Печі були споруджені в материко­вому грунті. Спочатку тут були вирізані випалювальні і толочні камери, з послідуючою обмазкою стінок камер рідкою глиною, а потім - спо­руджувались пригребища та глиняні решітки з люсЬтами-продухами, які розділяли камери між собою.

Горн №1 був двохярусним. Перекриття випалювальної.камери було зруйновано глибокою оранкою поля. Висота камери, що збереглася

- 0,6 м. Нижній край випалювальної камери, діаметр якої 1,2 м, йшов на склепіння, що мало, очевидно, сферичне завершення. Стінки камери були обмащені рідкою глиною і добре випалені. Товщина глиняної обмазки становила 2-3 см. В коричневом}' суглинку заповнення камери знайдені фрагменти давньоруської кераміки. На дні камери - розчищено чотири люфти-продухи діаметром 8-9 см, які розташовані хрестовидно. Товщина решітки з продухами - 0,4 м. Решітку було вирізано в материковій глині. Верхня частина продухів була прикріплена до основи випалювальної камери глиняними наліпними кільцями, діаметр яких становив - 15 см.

Толочна камера мала напівсферичне глиняне склепіння і плоске дно. Вхід в топку був значно вужчий, ніж центральна частина толочної камери. Його розміри: висота - 0,4 м, ширина - 0,93 м, довжина топки - 1,15 м. Висота толочної камери - 0,5 м, ширина - 0,93 м. У заповненні толочної камери знайдені в значній кількості фрагменти давньоруської кераміки, скупчення залишків деревного вугілля й попелу.

Горн №2 - знаходився у 20 м північніше від залишків горна №3. Він також був двохярусним з топочною та випалювальною камерами. Верхня частина випалювальної камери була зруйнована, але судячи по її основі, вона була куполоподібною. Камера у верхній частині мала близьку до овалу форму. Діаметр її устя становив 1,2 м. Висота випалювальної камери в тій частині, що збереглася,- 0,9 м. Стінки камери, як і в горні №1, були вирізані в материковій глині і зсередини обмащені рідкою глиною. Товщина обмазки 2-3 см, вона добре випалена.

У заповненні камери, яке складалося з коричневого суглинку, знайдені фрагменти давньоруської кераміки XlI-XIII ст. На глибині 0,3 м від верхнього краю камери, біля її західної стінки, розчищені залишки обрушеного склепіння. На дні камери відкрито приблизно 7 розчавлених посудин. Очевидно, цей горн був залишений майстрами, коли посуд в горні ще не був випалений остаточно.

На дні випалювальної камери, як і в горні №1, відкрито чотири продухи діаметром 10см, що розташовані хрестовидно. Продухи проходили через материковий шар решітки, товщина якого 25 см. Верхня частина продухів виділялась глиняними наліпними кільцями так само, як і в гончарному горні №1.

Топочна камера горна №2 аналогічна топці горна №1. Вхід в топку був значно вужчий (висота - 0,4 м, ширина - 0,6 м) порівняно з ценральною частиною, висота якої становила 0,55 м, а ширина - 0,95 м. Довжина толочної камери 1,2 м. В заповненні камери були фрагменти давньоруської кераміки, деревне вугілля й попіл.

Горн №3 - був, як показали дослідження, майже повністю зруйно­ваний під час спорудження горну №1. Від тривалого користування залишилась лише південно-західна частина верхньої випалювальної камери, діаметр якої становив приблизно 1 м, і одна бокова стінка толочної камери, довжина якої 1,9 м, а висота - 0,4 м.

Підхід до топок усіх трьох горнів був можливий тільки через пригребище, яке примикало до них зі сходу. Воно мало несиметричну форму: вузьку вхідну частину, широку - центральну та звужувалося біля топок. Загальна довжина пригребища по лінії схід-захід - 4,9 м; ширина біля входу - 1,4 м. Підхід до пригребища був можливий тільки з боку Дністра.

В заповненні пригребти, в коричневому суглинку, були знайдені у великій кількості фрагменти давньоруської кераміки, аналогічні тій, що була знайдена в обпалювальній камері горна №2. Серед кераміки заслуговує на увагу знахідка нижньої частини глиняних горщиків з отвором у денці, діаметром біля 1 см. Всередині деяких з них було деревне вугілля й попіл. Можливо, що горщики з отвором у денці використовувалися для зберігання деревного вугілля.

З інших знахідок, крім кераміки, відмітимо два залізних рибальсь­ких гачки, уламок зернотерки, намистину, фрагменти скляних браслетів, залізне долото, які свідчать, очевидно, про тривале функціонування гончарної майстерні.

Знайдена при розкопках гончарної майстерні кераміка досить однорідна і представлена, в основному, кухонними горщиками. Більшість із них мають короткий горизонтально відігнутий вінЧик, злегка потов­щений біля краю, чітко виділену шийку і плечики. Орнамент складається з 4-5 вузьких паралельнихх ліній. Представлені також і зразки - з хвилястим орнаментом. Керамічний комплекс належить до першого і другого типів кераміки Галицької землі XII-XIII ст.

Що ж торкається типології самих печей-горнів, то вони відносяться до типу двохярусних без “козла” за Б.О.Рибаковим.

Література: Малевская М.В. К вопросу о керамике Галицкой земли.-КСИА AH CCCP.-β.120-M, 1969.-С.7; Рыбаков Б.А. Ремесло древней Руси. -М, 1948. - С.351;ГорішнійП.А. Гончарний комплекс у с.Бакота.-Археологія,.M>48.~K, 1984.

Дослідження городища в Ушиці.

У 1976-1977 рр. М.П.Кучерою та П.А.Горішнім проводилися роз­копки на городищі в с.Стара Ушиця (літописна Ушиця). Воно знаходилося в 0,5 км південно-західніше села, безпосередньо на лівому березі Дністра. В даний час городище затоплено водами Дністра після спорудження Могилів-Подільської ГЕС.

Городище займало мис, обмежений з південного-сходу обривом до річки, а з північного-сходу та південного-заходу - ярами. З західного і північно-західного боку по краю городища були рештки валу, який сильно розплився, а також - ледь помітні сліди рову перед ним. Городище в давнину мало площу близьку до 2 тис. кв.м. Частина цієї площі (600 кв.м) була збереженою до затоплення. На цій площі і проводилися археологічні розкопки.

Як показали дослідження, в’їзд на городище знаходився біля північного краю валів. Від в’їзду збереглися два паралельних рови, витягнутих з північного-заходу на південний-схід. Відстань між ровамй 2,4-2,6 м, довжина'самого в’їзду - 6 м. Розкопки валу показали, що в його основі були дерев’яні кліті, знищені пожежею. Висота насипу валу становила в середньому 1,2 м. З’ясовано, що в давнину висота валу на городищі була в 2,5-3 рази вищою. Кліті у валу мали різну ширину (відкрито 6 клітей) 1,8x2,6; 1,8x3 м і т.д. Встановлено, що кліті і дерев’яні городні були вузькими, витягнутими поперек валу. У частині валу, що зберігся, могло бути 19-20 клітей. Городні за кількістю й розмірами відповідали клітям, їхня ширина була також різною від 1 до 2,2 м. Кліті і городні у зв’язку із згином валу нерідко мали в плані трапецевидну форму. Рештки городень простежено в довжину до 4,4-4,8 м - тобто вони доходили до краю рову.

Під внутрішнім схилом оборонного валу If приміщень-клітей загинули під час пожежі. В одній з цих клітей посередині у долівці було вогнище з обпаленим глиняним черінем. У приміщенні знайдено два горщики, бронзова шпора, бойовий залізний ніж, два срібних кільця, на яких прикріплювався ніж до пояса, залізне долото. У другій кліті - дві напівсферичні бронзові з позолотою прикраси від кінської збруї. В інших клітях знайдено уламки давньоруського посуду і окремі кістки тварин. Очевидно, кліті на городищі використовувалися як тимчасові сховища.

На городищі видкрито рештки чотирьох жител (дві напівземлянки і два наземних будинки). Всього під час розкопок знайдено 550 уламків вінчиків давньоруських корщиків, 50 фрагментів амфор, 37 металевих виробів в т.ч. списовидний дротик, чотири наконечники для стріл, два кресала, два ножі, вісім кованих цвяхів, ключ від замка, рибальський гачок, шило, пряжка, дверний гачок, уламок бронзового браслета, п’ять фрагментів скляних браслетів, хрустальну бусину, два шиферних пряс­лиця. Керамічний комплекс пам’ятки дає всі підстави відносити її до часів Галицького князівства. Городище використовувалось для військово- оборонних цілей і було, очевидно, князівською фортецею.

Література: Кучера М.П., Горишний П.А., МоцяА.П. Раскопки летописной Ушицы // у кн.: Археологические открытия 1976 года.—М, 1977. - С.320; Кучера М.П., Горишний П.А. Раскопки Староушицкого городища // у кн.: Археологические открытия 1977 года. -М, 1978. - С. 345; Винокур I. С. Історія лісостепового Подністров’я та Південного Побужжя. Від кам’яного віку до середньовіччя-Київ-Одеса, 1985.~C.99.

Залишки поселень XII-XIII ст.

Поселення, яке було розташоване у 45 м західніше Староушицького городища, між його ровом і балкою. Тут на площі 250x50 м знайдені окремі фрагменти кераміки XII-XIII ст. Дослідники вважають, що тут проживали поселенці, які були зобов’язані нести повинності на користь князя, в тому числі - забезпечувати господарські потреби Ушицької фортеці.

Поселення, розташоване при впадінні р.Ушиці в Дністер. Тут, на підвищенні, на площі 300 на 60-70 м було зафіксовано фрагменти давньоруського посуду, глиняну обмазку, камені і т.п. Жителі цього селища, очевидно, поставляли на городище продукти харчування й брали участь в обороні міста.

Залишки трьох поселень XII-XIII ст. простежено під час обстежень лівого берега Дністра на першій надзаплавній терасі поблизу с.Теремці. Одне з них було розташовано на стику бакотських і теремецьких полів, займаючи площу, судячи з підйомного матеріалу, 300x80 м. Два інших були розташовані на південно-східній околиці Теремців при переході від першої до другої надзаплавної тераси. Кожне з них займало площу приблизно 250x60 м.

При збиранні підйомного матеріалу на місцях цих поселень сільської округи Бакоти виявлено давньоруську кераміку XII-XIII ст. разом з включеннями глиняної обмазки, камінням, кістками тварин і т.п.

Поселення зафіксовано на першій надзаплавній терасі лівого берега Дністра, на південно-східній околиці с.Студениця. Тут на площі приблизно 300x75 м було зібрано давньоруську гончарну кераміку XII- ХШ-ст. Простежено скупчення глиняної обмазки, печини, каміння, виявлені кістки тварин.

Поселення було обстежено на. західній околиці с.Конилівка, на першій надзаплавній терасі лівого берега Дністра. Тут, на площі приб­лизно 350x75 м, зібрано гончарну давньоруську кераміку XII-XIII ст. Простежено виходи на поверхню грунту глиняної обмазки, печини, перепаленого каміння, кісток тварин і т.п.

Поселення зафіксовано біля с. Грушка на полях, які виходять до колишньої дороги з Старої Ушиці на Бакоту. Тут, на площі приблизно 450x100 м простежено виходи на поверхню грунту глиняної обмазки, печини, каміння, кісток тварин і типової гончарної давньоруської кера­міки XII-XIII ст.

Давньоруський печерний скельний монастир.

Історія досліджень та основні об’єкти Бакотського християнського печерного скельного монастиря XI-XIV ст. вже описані у спеціальному розділі цієї книги. Тут, у додатках, маємо наметі з’ясувати сучасний стан пам’ятки і запропонувати можливий варіант графічної реконструкції тієї дерев’яної прибудови, яка, безсумнівно, існувала в давньоруський час, прикриваючи собою вхід до келій, монастирської церкви та вихід до монастирського скельного кладовища.

На даний час збереглися залишки трьох келій, місце, де була монастирськащерква і за межами келій - залишки гробниць у скелях. Проведені нами обстеження й обміри показали, що як вірно зазначав в свій.час Ю.И.Сіцинський, рівень першім келії по вертикалі на. 1,4 м нижчий від рівня, на якому знаходяться дві інші келії і монастирська церква (її залишки) поблизу них. Крім того, по горизонталі перша келія відстоїть від входу до другої келії - на 4,5 м. Це дозволяє відчленити по вертикалі і горизонталі цю північно-східну частину монастиря першого ярусу від решти споруд, які були розміщені у його другому ярусі.

Об’єкти другого ярусу розташовані досить компактно - вони ^чаЙ>ШйТЬ вздовж торцевої частини скель відстань у 8 м. Біля входу до третьої келії, де скеля має природний кут і поворот по лінії захід-схід, знаходяться рештки давньоруського напису про заснування монастиря (див. ІѴ-й розділ книги).

Крім вибитих у скелі отворів-входів до келій і до місця колишнього знаходження монастирської церкви, над цими входами і біля їх основи простежені вибиті в камені торцеві заглиблення-отвори діаметром 0,45- 0,50 м, що, безперечно, служили для стовпових кріплень дерев’яних перекрить. Відстань між нижнім і верхнім рядами вказаних торцевих заглиблень в скелі становить 3 м, що відповідає висоті другого поверху дерев’яної прибудови.

Відстань між основою майданчика при вході на обійстя монастиря до нижнього ряду торцевих стовпових заглиблень у скелях становить 3,8 м. Це відповідає висоті першого поверху дерев’яної споруди.

Осторонь від другого ярусу, уже за межами монастирських скель­них приміщень, знаходяться вибиті у скелях торцеві і проздовжні ніші для здійснення в них захоронень. Вихід до цих ніш-гробниць монастирсь­кого кладовища був можливий тільки з другого ярусу прибудови, що прикривала доступ до монастирських келій і церкви.

Враховуючи рельєф місцевості і конкретне розміщення залишків давньоруського скельного печерного монастиря, торцеві отвори і зарубки в скелях для дерев’яних конструкцій, мн пропонуємо варіант графічної реконструкції дерев’яної прибудови у вигляді тамбура-башти. Основа прибудови повинна була становити 14-метрову смугу вздовж торцевих частин скель з келіями і монастирською церквою. Перший і другий поверхи споруди мали висоту - 6,8 м, а над ними могло бути завершення у вигляді башти. Висоту цього завершення допомогають встановити окремі торцеві отвори для дерев’яних конструкцій, які простежуються подекуди над завершенням другого ярусу. Це становить близько 8 м. Отже, висота дерев’яної прибудови разом з завершенням могла становити біля 15 м.

Сполучення по вертикалі між першим і другим ярусами дерев’яної прибудови-башти могло з дійснюватися при використанні системи дерев ’яких драбин-переходів. Вхід до першого поверху, вірогідніше всього, мав бути з боку розміщення нижньої - першої келії. Вихід до монастирського кладовища у скелях - з другого поверху споруди.

Рештки могильника були зафіксовані приблизно у 100 м на південний схід від Бакотського скельного печерного монастиря, на краю плато. Тут у 1975 р. розкопками П.А.Горішнього і С.Е.Баженової було виявлено два захоронения (дитяче і жіноче). Біля голови жіночого захоронения, орієнтованого по лінії захід-схід, знайдено срібне скроневе кільце XII-XIII ст. Це дає підставу вважати, що крім монастирського кладовища у скелях, існувало і окреме давньоруське кладовище XII-XIII ст.

Література: ГоришнийП. А., ЮраР.А. Раскопки в селах Бакота и CmydeHuufl на Днестре // у кн.: Археологические открытия 1975 года.-М, 1976.-С.318.

Пам’ятки XIV-XVII ст.

Пам’ятки доби пізнього середньовіччя представлені на території Бакоти та її периферії. Вони частково досліджувалися шляхом розкопок, а частково - зафіксовані під час розвідок.

Дослідження в урочищі Двір.

Археологічними розкопками 1963-1965 рр. І.С.Винокура і Г.М.Хо- тюна було відкрито залишки фундаментів і частини стін кам’яного будинку палацового типу XIV-XV ст. Досліджений об’єкт детально описано у Ѵ-му розділі книги.

Будинок площею 30x10 м знаходився на схилі гори і своєю основою був наче “врізаний” в терасовидний уступ схилу. З фасадного (південного) боку у стіні було два віконні та два дверні прорізи. Західна стіна будинку мала один віконний і один дверний проріз, що вів на другий поверх (по сходах).

На відстані 1,1 м від південної, фасадної, стіни будинку було виявлено рештки додаткового фундаменту, покладеного паралельно до 'фасадної стіни. Цей фундамент, очевидно, служив основою критої галареї, яка спиралася на стовпи і йшла вздовж південної стіни будинку. Вздовж цієї ж фасадної стіни простежено також рештки кам’яної вимостки подвір’я.

Перший поверх будинку, судячи з характеру відкритого розкопками приміщення з склепінчастою стелею у південно-східній частині споруди, а також з стратиграфічних спостережень архітекторів Є.М.Пламениць- кої та А.П.Тюпича,- мав висоту 2,24 м.

Реконструювати висоту другого поверху можна тільки гіпотетично, оскільки збереглася і була розчищена в процесі досліджень тільки основа коридору приміщення другого поверху. Враховуючи, однак, товщину стін будинку і висоту першого поверху, вважаємо, що висота другого поверху повинна бути вищою, ніж у першому поверсі.

Виходячи з викладеного, можна уявити монументальну білокам’яну двоповерхову палацову споруду з критою галереєю, яка органічно вписалася у навколишній рельєф місцевості.

Подаємо схематичний план першого поверху, а також різні кам’яні і керамічні деталі підлоги та інтер’єру палацового будинку XIV-XV ст.

Окремі об’єкти міської забудови і периферії Бакоти XIV-XVII ст.

Крім палацового комплексу пізнього середньовіччя в урочищі Двір, на території дитинця та посаду виявлені окремі об’єкти пізнього середньовіччя. Вони засвідчують, що в XIV-XVII ст. в Бакоті та на її периферії продовжувалось життя в нових конкретно-історичних умовах.

Культурний шар XIV-XVII ст. зафіксовано у східній частині колишнього давньоруського дитинця. Тут у траншеї №1 було виявлено лінзоподібне заглиблення з пізньосередньовічною керамікою XIV-XV ст.

Культурний шар'XV-XVII ст. простжено й у південно-східній частині колишнього давньоруського городпща-дитпнця.

Це означає, що у вказаний період після відповідних перебудов на Території колишнього дитинця були житлово-господарські об’єкти часів пізнього середньовіччя.

Залишки пізньосередньовічної наземної житлової споруди було виявлено на території посаду в тому місці, де знаходилася до затоплення села водонапірна башта Бакоти. При шурфуванні у вказаному місці було відкрито сліди горілих дерев’яних конструкцій житла. На площі 4 кв.м було виявлено шматки напівзгорілих і напізотлілих деревин (дуб), дощок, а також завал печини (0,9x1 м). На місці скупчення печини було відкрито залишки глинобитної печі з фрагментами череня. На місці долівки наземного, очевидно, дерев’яного каркасного житла виявлені уламки-гончарного посуду XV-XVII ст.

Залишки фундаментів пізньосередньовічної церкви були відкриті в 1975 р. P.O.Юрою та П.А.Горішнім в урочищі Церковщина. Тут зафіксовано фундаменти східної та західної стін храму. Ширина фундаменту - 0,6 м, глибина - 0,3 м. Фундамент було складено з великих вапнякових брил на глиняному розчині. Дослідження показали, що довжина фундаменту по лінії схід-захід становила 13 м. На місці фундаменту стояла, очевидно, дерев’яна церква. її заснування відноситься, судячи по фундаменту та пізньосередньовічній кераміці, виявленій разом з кладкою і поблизу неї, до XV-XVI ст. Церква простояла, судячи з гравюри, до XIX ст.

На місці церкви та в її притворі розкопками виявлено кілька захоронень-трупопокладень пізньосередйьовічного часу.

Дослідження Студеницької фортеці.

Уперше Студениця згадується в грамоті подільського князя Федора Коріатовича під 1388 р. Розквіт Студениці, як містечка, припадає на XVII ст.; коли вона належала польським магнатам Потоцькнм.

Залишки фортеці виявлено на незначному підвищенні в східній частині колишнього села, затопленого водами Дністра після спорудження Могилів-Подільської ГЕС. Фортеця знаходилася неподалік від впадіння р.Студениці в Дністер. Вона мала форму майже правильної п’ятикутної зірки (70 м в поперечнику). Від фортеці збереглися на 1969 рік, коли проводилися перші дослідження, лише нижні частини стін, викладені з' місцевого каменю-вапняку на вапняково-глиняному розчині. Найбільша ви",OTfi стін сягала 2,5 м, товщина їх - 2,8 м. Слідів рову перед стінами фортеці не простежено.

З метою дослідження фундаментів стін фортеці з зовнішнього боку північної та північно-західної частин було закладено траншеї №№1 і 2.

У траншеї №1 нижній зріз фундаменту стіни було виявлено на глибині 2,7 м. Він залягав на материковій глині. Фундамент викладено з великих брил каміння (60x40 см), добре припасованих один до одного. Камені покладено “насухо”, без застосування розчину. В траншеї простежено прошарки вапнякового розчину, попелу та перепаленої глини. Знайдено також оброблений камінь з двома зубцями, очевидно, від верхньої частини стіни, чимало кісток тварин, уламків керамічного й скляного посуду XVII-XVIII ст., а також три фрагментовані глиняні люльки, на одній з яких є турецьке клеймо.

У траншеї № 2 найнижчий зріз фундаменту оборонної стіни залягав на глибині 1,9 м. Тут простежено суцільний завал каменів і вапнякового розчину. Завал утворився внаслідок руйнування зовнішньої поверхні стіни. Фудамент викладено з добре підігнаних один до одного каменів, без застосування розчину.

У траншеї №3, закладеній зсередини,}' північній частині фортеці, було виявлено завал каменів і перепаленої глини, перемішаної з попелом і вугликами. Під час розчистки цього завалу знайдено уламки керамічного посуду і кахлів XVII-XVIII ст. Можливо, це залишки наземного житла, що загинуло в результаті пожежі.

У траншеї №4 на глибині 0,8 м виявлено шар перепаленої глини і каміння як продовження решток наземного житла з траншеї №3.

У шурфі №1, закладеному в західній частині фортеці, на глибині їм залягав шар піску, поряд з яким розчищено невелике лінзоподібне заглиблення перепаленої глини (діаметр - 0,45 м). Під шаром піску зафіксовано чимало уламків керамічного і скляного посуду XVII-XVIII ст.

Таким чином, розвідувальні розкопки Студеницької фортеці показали, що вона була „чоруджена у XVII ст. Всередині фортеці, за її стінами, знаходилися дерев’яні споруди, які неодноразово знищувалися пожежами. Про це свідчать-виявлені у траншеях і шурфі на різній глибині прошарки перепаленої глини, попелу, вугликів.

Література: Юра P.O. Дослідження Студеницької фортеці // у кн.: Археологічні дослідження на Україні в 1969 p.-β.ΓV -К, 1972.-С.303-307.