ПЕРЕДМОВА
Давньоруське місто Бакота - столиця Дністрянського Пониззя ХІІ-ХШ ст., як засвідчили літописи і підтвердили археологічні матеріали, була розташована на мальовничому лівому березі Дністра там, де до затоплення в зв’язку з будівництвом Могилів- Подільської ГЕС (до початку 80-х років) знаходилося одноймене село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Місцевість в регіоні Середнього Подністров’я, і зокрема, - його лівого берега, - характеризується надзвичайно зручними для ''вселення природними умовами. Як відзначають дослідники - геологи, географи і археологи, у середній течії Лівобережжя Дністра досить розвинута гідрографічна сітка. На вказаній ділянці характерна значна кількість річок, що впадають зліва в Дністер: Збруч, Жванець, Смотрич, Мукша, Тернава, Студениця, Ушиця, Калюс. До цього можна додати й інші, більш дрібні лівобережні притоки. Зокрема, у мікрорегіоні Бакоти - це невеличкі притоки- річечки Рудка і Градівка.
Ландшафт середньої течії Дністра і, зокрема в мікрорегіоні Бакоти, - відзначається, перш за все, тим, що Дністер протікає у порівняно вузькій долині, яка місцями має вигляд каньйону. Круті, скелясті береги де-не-де відступають від течії Дністра, і до них прилягають надзвичайно родючі перші і другі надзаплавні тераси. Такі ж родючі землі знаходяться не тільки безпосередньо вздовж течії річки, а й на берегах її притоків.
Що торкається місцевості у самій Бакоті, то тут течія Дністра робить крутий поворот, наче упираючись у скелястий лівий берег, у південно-східній частині якого височать залишки печерного скельного давньоруського монастиря, а на північ і північний захід від течії річки (з боку поля) виступає підкововидна в плані скельна гряда, яка наче замикала родючі землі першої та другої надзаплавних терас, прикриваючи їх від північних вітрів.
Ще далі у північно-західному напрямку височить Теремецька Гора, а на захід - тягнулися родючі наддністрянські тераси аж до с.Студеницї та її околиць.
Історико-топографічною особливістю Бакоти було те, що тут у Дністер впадало дві невеличкі річечки - Рудка і Градівка, з устями яких були пов’язані терасовидні уступи дністровської заплави і надзаплави. Отже, йдеться про один з мікрорегіонів Середнього Подністров’я, надзвичайно придатний для осілого життя людей. З цього погляду цікавий і лінгвистичний аналіз самого найменування - Бакота. В перекладі з давньоруської на сучасну українську мову ця назва означає: бажане, чудове місце[*]. І дійсно, природа тут щиро наділила людей можливостями для зручного заселення і освоєння дністровського берега.
Тепер, після затоплення у зв’язку з спорудженням Могилів- Подільської ГЕС, місцевий бакотський ланшафт дещо змінився. Всі ділянки перших і других надзаплавних терас опинилися під водою. На місці колишнього села (а значить і залишків давньоруського міста) розлилося рукотворне море. Тільки високі щодо топографії ділянки корінного берега, на щастя, не затоплені. У зв’язку з цим вони доступні для подальших археологічних досліджень.
Пропонована увазі читачів книга : комплексним історико- археологічним дослідженням, яке присвячено не тільки самій літописній Бакоті, а й предісторії її створення, тобто вивченню археологічних старожитностей різних епох і культур і, особливо, тих, що відносяться до І - початку Il тисячоліть нової ери у Бакотському мікрорегіоні.
До основних розділів книги додані описи всіх головних археологічних пам’яток, які зафіксовані і досліджені на території Бакоти та в її найближчій окрузі.
Ми сподіваємося, що запропоноване дослідження послужить справі дальшого поглибленого вивчення археології і історії Середнього Подністров’я та Правобережної України в цілому. Книгу, поряд з спеціалістами, можуть використати історіки-краєзнавці та широкий загал шанувальників давньої і середньовічної історії України.
Передмова, вступ, розділи І, П, IV, VI, висновки та огляд археологічних пам’яток написані І. С. Винокуром; розділиІІІ.Ѵ — І. С. Винокуром і П. А. Горішнім.
Автори вдячні М. Б. Петрову, С. В. Нечитайлу, H. М. Купріенко,
B. П. Мегею, Ю. О. Савіну, С. В. Трубчанінову за допомогу в оформленні ілюстрацій для цієї книги. Ми вдячні науковцям В. Д. Барану, Б. О. Тимощуку, О. М. Приходнюку, Л. В. Вакуленко,
C. П, Пачковій. А. Т. Сміленко, М. П. Кучері, О. П. Моці, ІР. О, IOpiJ О. І. Журку, C. Е. Баженовій, А. Ф. Гуцалу, М. Б. Петрову, Г. М. Хотюну,|Є. М. Пламеницькій] А. Д. Тюпичу, В. І. Яку- бовському, С. В. Трубчанінову, Б. М. Кушніру, І. І. Щегельському, В. П. Мегею, А. А. Слободяну і всім студентам Кам’янець- Подільського педінституту та інших вузів і шкіл — учасникам археологічних експедицій на території Бакоти та її округи в 1961-1980 р.р.