Охарактеризуємо окремо тактичні засади кожної частини захисної промови.

Вступ - його завданням є підготувати суд, інших учасників судового процесу та присутніх до сприйняття промови. У вступі захисник представляється своїм слухачам й намагається отримати їх симпатію, повагу, доброзичливість, намагається пробудити в них зацікавленість, готує слухачів до ґрунтовного викладу теми.

Перші слова, які промовляє захисник,- це звернення до суду. На перший погляд, ніби всім зрозуміло, що треба звернутися до суду, а як саме, то кожен вирішує це по-різному. За радянської влади існувало одне звернення: «Товариші судді! «Сьогодні можна почути: «Ваша честь!», «Високий суд!», «Панове судді!», «Високопоставлений суд!», «Вельмишановний суд!», «Шановний суд!». З існуючих варіантів необхідно обрати звернення, яке б, з огляду на конкретний склад суду, сприймалося доброзичливо. Невдале звернення до суду може до певної міри, насторожити. Найбільш непретензійним, як видається, зверненням може бути: «Шановні судді!»

Підсумовуючи, слід сказати, що у будь-якому разі у звичайних кримінальних справах вступ до промови захисника має бути стислим, має зразу привертати увагу, коли оратор схвильований якоюсь подією, починає промову несподівано, не приховуючи від слухача почуттів, що охопили його.

З'ясування фактичних обставин справи, аналіз і оції і ка доказів. Виявлення фактичних обставин справи передбачає висвітлення юридичної та фактичної версії справи Обвинувачення у частині юридичної версії має своїм завданням довести, що всі елементи складу злочину підтверджуються безспірними доказами. Зокрема, встановлюється:

- подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини);

- звинувачення підсудного у вчиненні злочину, мотиви злочину;

- обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності підсудного та такі, що характеризують його особу; характер та розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розмір витрат на лікування потерпілого від злочинного діяння;

- причини та умови, які сприяли вчиненню злочину.

Тут доцільно скористатись рекомендаціями:

· Відокремте встановлені факти від сумнівних та від невідомого.

· Знайдіть для кожного факту те пояснення, яке є найвигіднішим для вас і для вашого супротивника.

· Відділіть більш значні факти справи, розташуйте їх послідовно в часі і зупинившись на кожному

· Шукайте суперечності у фактах, не узгоджуваних із Вашим розумінням справи.

Аналіз і оцінка доказів. Виклавши фактичні обставини по справі, захисник приступає до аналізу і оцінки зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів. Це — основна і головна частина промови, це фундамент, на якому має триматись вся будова захисної промови. Прийоми аналізу доказів — різні. Кожен захисник у процесі практичної роботи виробляє свою методику й підходи. Водночас, наукою узагальнено й дано певні рекомендації щодо аналізу доказів.

П. Сергеїч сформувався низку правил, якими доцільно керуватися в цій частині промови, а саме:

· Не доводьте очевидного.

· Якщо ви знайшли сильний доказ або сильне заперечення, не починайте з них і не висловлюйте їх без підготовки.

· Відкрийте всі посередні й ненадійні доводи.

· Не пропустіть нагоди викласти сильний аргумент у вигляді дилеми: очевидний висновок, зроблений самими суддями, переконливіший, ніж готовий висновок, почутий від адвоката.

· Не бійтесь погодитись з опонентом, якщо є можливість його твердження повернути проти нього або принаймні довести безперспективність аргументу для справи, марність такого твердження.

· Якщо аргументи сильні, краще наводити їх порізно, ґрунтовно розвиваючи кожен із них.

· Старайтесь підкріплювати один доказ іншим.

· Не намагайтесь пояснити того, чого самі не зовсім розумієте. Така спроба - подарунок для процесуального противника.

· Не намагайтесь довести більшого, якщо можна обмежитись меншим.

Одночасно П. Сергеїч рекомендує певні прийоми для використання захистом при спростуванні висунутих аргументів:

І) Узагальнені доводи розділіть на складові й розбивайте їх поодинці.

2) Заперечуючи, не виявляйте надмірного старання.

3) Не залишайте без заперечень сильних доводів опонентів.

4) Не доводьте, якщо можна заперечувати.

5) Відповідайте фактами на слова.

6) Не виступайте проти незаперечних доказів і правильних думок опонента, не робіть із грішника янгола.

7) Максимально використовуйте факти, визнані опонентом.

8) Якщо опонент обійшов мовчанням певну обставину, іверніть увагу на це - у нього немає аргументів проти неї.

9) Не провокуйте неймовірного - це все одно, що воювати з вітряками

Винятково складним є аналіз, оцінка захистом показань свідків. Захисник мусить не лише винятково добре підготуватися до процесу допиту в судовому засіданні, а й мати глибокі теоретичні знання з психологічних особливостей фор|мування показань свідків. Формування показань свідків -складний, далеко ще не повно вивчений процес. Традиційно його ділять на три стадії: сприйняття, запам'ятовування й відтворення. Ось чому захисник для об'єктивної оцінки показань свідків мусить знати:

- об'єктивні умови, в яких проходило сприйняття;

- психофізіологічний стан суб'єкта в момент сприйняття;

- ставлення суб'єкта до сприйнятої події;

- характер власних дій суб'єкта в межах події, яку сприймав.

Усе це захисник мусить вияснити при допиті свідка в суді.

У зв'язку з цим, при оцінці показань свідка захисник маєвраховувати:

1) скільки часу минуло з моменту сприйняття події до допиту;

2) наскільки побачена подія була важливою для свідка.

У захисній промові адвокат має підвести підсумок, проаналізувати зібрані докази, в тому числі й показання свідків. Готуючи матеріали аналізу та оцінки показань свідків для захисної промови, захисник повинен:

1) Провести текстове дослідження показань свідка. Цей метод може бути скупним, коли захисник буде його застосовувати із знанням закономірностей в частині формуваниіі показань свідка, враховуючи всі об'єктивні та суб'єктиниі обставини, які могли впливати на процес формування і відтворення показань свідка.

2) Зіставити показання свідка зі всією сукупністю матеріалів справи.

3) Продумати аргументацію на підтведження недостовірності показань свідка з позиції процесу формування показань. Не буде зайвим нагадати закономірності сприйняття, запам'ятовування і відтворення подій, формування показань.

4) Шляхом логічного аналізу, зіставлення декількох показань того самого свідка показати очевидну завідому неправдивість його показань.

5) За будь-якої ситуації, що складається навколо показань свідка, захисник має дуже виважено вибирати висловлювання, щоб не зачепити честь та гідність людини, яка проходить у справі свідком.