Підготовка адвокатом позовних заяв, заяв особливого провадження, скарг для подачі в суд;

Адвокат, визначивши характер і обсяг цивільної вимоги, наявність правових норм, що регулюють спірне правовідношення, достатність документального матеріалу або можливість його одержання, відсутність обставин, що перешкоджають здійсненню представництва, приймає обов’язок на надання юридичної допомоги, що оформляється шляхом укладення угоди між довірителем ( клієнтом) і представником ( адвокатом ).

З цього моменту адвокат наділяється повноваженнями представника й у інтересах довірителя починає підготовку до порушення цивільної справи у суді першої інстанції.

У відповідності зі ст. 4 ЦПК суд приступає до розгляду цивільної справи тільки за заявою особи, що звернулася за захистом свого права чи законного інтересу.

Провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових правовідносин і особливого провадження порушується за скаргами і заявами.

Найбільш часто судовий захист прав і законних інтересів здійснюється в порядку позовного провадження. Для адвоката, що складає позовну заяву в інтересах довірителя є обов'язковим дотримання встановлених законом вимог до форми і змісту позовної заяви. У ній повинно бути зазначене:

· найменування суду, у який подаєтьсятся позовна заява;

· найменування позивача і його місце проживання;

· найменування відповідача, третіх і інших зацікавлених осіб у суперечці їх місце проживання

· перебування органа управління юридичної особи;

· обставини, на яких позивач засновує свою вимогу;

· докази, що підтверджують викладені позивачем обставини;

· вказівка на норми матеріального і процесуального законодавства, що регулюють дані правовідносини,

· прохання позивача, звернене до суду;

· ціну позову, якщо позов підлягає оцінці;

· перелік прикладених документів і інше.

Таким чином, вимоги до форми і змісту позовної заяви не є вичерпними. У відповідних випадках вона повинна містити відомості про інших осіб, прохання про витребування документів, призначення судових експертиз, про забезпечення позову, про відновлення пропущеного терміну позову та ін.

Позовна заява підписується позивачем. Адвокат вправі підписати позовну заяву від імені довірителя при наявності до того повноважень, вказаних у дорученні, копія якого додається до позовної заяви. Позовна заява повинна бути обґрунтованою і обов'язок доказування покладено на сторону позивача. Це зобов'язує адвоката дати не тільки правову оцінку матеріалам, що знаходяться в розпорядженні довірителя, а й вказать на можливість використання тих чи інших фактичних даних у якості доказів, і надати практичну допомогу в їхній підготовці.

Адвокату надане право запитувати довідки, характеристики і документи, необхідні в зв'язку з наданням юридичної допомоги, з підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, а так само від громадян, з їхньої згоди. Деякі відомості, що носять конфіденційний характер, скажемо, лікарська таємниця, запитуються по клопотанню адвоката безпосередньо за постановою судді (суду).

У числі запитуваних адвокатом матеріалів можуть бути накази й інструкції, виписки з протоколів зборів засновників , статутних і установчих документів господарчих товариств, товарно-транспортні накладні, приймально-здавальні акти, матеріали раніше проведених ревізій і інвентаризацій, платіжні документи й інше. У необхідних випадках адвокат вправі запросити дані, що стосуються особистості відповідача, свідків, третіх осіб, фахівців і експертів. Разом з тим, до права витребування матеріалів, що містять відомості особистого характеру у відношенні противної сторони й інших осіб, що беруть участь у цивільному судочинстві, адвокат повинний відноситися дуже обачно.

Таким чином, важливим способом одержання доказової інформації з цивільних справ є запити адвоката. Отримані як запит матеріали прилучаються до позовної заяви чи до матеріалів справи в процесі розгляду. Якщо отримані відповіді не мають відношення до предмета спору чи є небажаними для довірителя їхнє прилучення недоцільне і вони залишаються в адвокатському досьє.

В окремих випадках збирання доказів можливо безпосередньо самим адвокатом, у тому числі, шляхом проведення оглядів, фотографуванням предмета суперечки чи доказів по справі, складання схем, планів, розрахунків і інше.

Підсумком підготовчої роботи до порушення цивільної справи в суді є складання позовної заяви, у якій коротко, точно і зрозуміло викладаються характер і сутність вимоги, доказовий аспект та надана предмету спору правова регламентація і варіанти його вирішення.

При наявності підстав до постановки питання про звільнення від сплати судових витрат, відстрочки чи розстрочки оплати державного збору, адвокат включає таке прохання в текст позовної заяви або складає про це окрему заяву, подає відомості про майнове положення довірителя й інші дані, необхідні для вирішення цього питання судом.

Пред'явлення позовної заяви можливо шляхом направлення її в суд або доповіді її на особистому прийомі у судді. Найбільш доцільним представляється передача матеріалів судді на особистому прийомі адвокатом разом з довірителем. Присутність адвоката сприяє оперативному вирішенню виниклих у судді питань про підсудність чи підвідомчість спору, необхідність попереднього позасудового її вирішення, ціні позову і т.п., а так само дає можливість погодити час призначення справи до розгляду.

Доцільність присутності адвоката при пред'явленні позову обумовлена і тим, що нерідко відразу зважуються питання, що забезпечують своєчасне і правильне вирішення справи. Суддя, у порядку підготовки справи до судового розгляду ( ст. 143 ЦПК ), вирішує питання про забезпечення позову, опитує позивача по предмету позовних вимог, з'ясовує в нього можливі з боку відповідача заперечення, пропонує, якщо це необхідно, представити додаткові докази, розв'язує питання про залучення чи вступ в справу співвідповідачів і третіх осіб, з'ясовує про вступ у справу співпозивачів, про участь у справі прокурора, органів державного управління і громадських організацій, розв'язує питання про виклик свідків, витребує письмові і речові докази. При здійсненні зазначених і інших підготовчих дій адвокат може надати істотну допомогу довірителю і суду з метою правильного, об'єктивного і швидкого розгляду справи.

Трохи змінюється характер діяльності адвоката, що прийняв доручення на надання юридичної допомоги відповідачу, хоча принципи діяльності залишаються тими ж.

Прийняттю доручення на надання юридичної допомоги відповідачу передує ознайомлення з предметом основного позову і з'ясування відношення відповідача до заявлених вимог. У залежності від того, ставляться відповідачем самостійні вимоги чи його незгода обмежуються тільки запереченнями адвокат готує:

а) пояснення на позов;

б) заперечення на позов

в) зустрічну позовну заява.

Пояснення по позову містять думку відповідача - чи підлягає він задоволенню цілком чи частково, чи можливо досягнення мирової угоди, а так само вирішення клопотань і заяв, заявлених позивачем у підготовчій стадії, можуть містити заперечення як процесуального, так і матеріального характеру.

Заперечення по позову можуть містити повну незгоду відповідача із суттю позову і можуть пов’язуватись з недотриманням позивачем вимог цивільно-процесуальної правоздатності і дієздатності ( ст. ст. 41, 42 ЦПК ), про підвідомчість справи суду ( ст. ст. 24, 25, 26 ЦПК), про форму і зміст позовної заяви ( ст. 137 ЦПК ), про підстави, що перешкоджають прийняттю заяви ( ст. 129 ЦПК ). Заперечення такого характеру припускають припинення справи або залишення позову без розгляду. Заперечення матеріально-правового характеру являють собою виклад фактів і доводів, що спростовують домагання позивача. Вони стосуються вказівок про неправомірність вимог, про завищений їхній обсяг, про відсутність провини, про збіг термінів давності і відсутність підстав для відновлення строків, про наявність припинювального терміну, про неприпустимість доказів, представлених позивачем і т.п.

Пред'явлення зустрічної позовної заяви провадиться по загальним правилам до пред'явлення позову, а також він може бути пред'явлений до винесення судом рішення ( ст. 140 ЦПК ). Право на пред'явлення зустрічного позову дозволяє одночасно вирішити взаємні претензії сторін, уникнути винесення суперечливих рішень, сприяє досягненню процесуальної економії.