Дихальна система

Гіперемія слизової оболонки та збільшення носової секреції може призводити до утрудненого носового дихання та розвитку риніту, подібного до алергічного. Ана­томічні зміни полягають у збільшенні окружності грудної клітки на 5-7 см та її діа­метра на 1-2 см, збільшенні підреберного кута з 70 до 100-110°, піднятті діафрагми на 3-4 см і збільшенні її екскурсії.

Дихальний об’єм (ДО) легенів зростає протягом вагітності на 30-40 %, хоча за­гальна місткість легенів зменшується на 5 % внаслідок підняття діафрагми. Зростан­ня дихального об’єму призводить до зменшення резервного об’єму видиху на 20 %. Хвилинна вентиляція збільшується на 30-40 %, що призводить до зростання альве­олярного та артеріального парціального напруження кисню (РО₂) і зменшення пар­ціального напруження вуглексилого газу PCO₂ (РСО₂ зменшується з 40 мм рт. ст. до вагітності до 30 мм рт. ст. в терміні 20 тиж гестації.) Прогестероніндуковані зміни (дія прогестерону на дихальні центри) призводять до збільшення градієнта СО₂ між матір’ю і плодом. Частота дихання збільшується, 60-70 % жінок можуть відчувати задишку, можливо, вторинно у зв’язку зі зменшенням РСО₂ в артеріальній крові, зро­станням ДО і зменшенням загальної місткості легенів. Внаслідок зменшення PCO₂ і зростання РО₂ в артеріальній крові розвивається легкий респіраторний алкалоз, що може також зменшувати толерантність до фізичних навантажень.