Дисменорея

Дисменорея — переймоподібний біль під час менструації, що заважає нормальній денній активності жінки. Несильний біль внизу живота і в ділянці попереку не є патоло­гічним. Дискомфорт під час менструації коливається від м’якого до тяжкого болю, що у деяких пацієнток призводить до втрати працездатності й необхідності ліжкового режи­му.

Дисменорея поділяється на первинну і вторинну.

Первинна, або ідіопатична, дисменорея — це біль під час менструації за відсутності причини, яку можна ідентифікувати.

Вторинна дисменорея — біль під час менструації за наявності супутньої патології. Найбільш частою патологією, що проявляється вторинною дисменореєю, є міома матки, аденоміоз, ендометріоз і запальні захворювання органів таза.

Первинна дисменорея

Первинна дисменорея виникає звичайно у віці близько 20 років. Хоча вона не має суттєвої органічної причини, первинну дисменорею вважають наслідком збільшеного рівня продукції ендометрієм простагландинів Р_2а-похідних арахідонової кислоти. Крім того, первинна дисменорея може мати психогенний компонент внаслідок впливу оточу­ючого середовища (мати, сестри, подруги).

Діагностика. Діагноз первинної дисменореї грунтується на даних анамнезу і підтвер­джується відсутністю органічних причин болю. Часто біль при дисменореї супроводжує овуляторні цикли і триває протягом 1-2 днів менструації. Асоційованими симптомами нерідко є світлобоязнь, нудота, блювання, діарея, головний біль, безсоння.

При об’єктивному обстеженні не виявляється фізичних аномалій і відзначається ге- нералізована болючість при пальпації органів таза.

Лікування. Першим етапом лікування первинної дисменореї є застосування антипро- стагландинових і нестероїдних протизапальних препаратів (аспірин, індометацин, ібу- профен, диклофенак, напроксен, моваліс, німесулід) за 24 год до початку очікуваних симп­томів і до припинення менструації.

Іншим варіантом лікування є призначення комбінованих оральних контрацептивів тим пацієнткам, у яких призначення нестероїдних протизапальних препаратів є неефектив­ним або при непереносимості останніх. Оральні контрацептиви ліквідують симптоми пер­винної дисменореї в 90 % випадків. Механізм лікувальної дії оральних контрацептивів пов’язаний з блокадою овуляції (індукція ановуляції) та зменшенням проліферації ен- дометрія, що сприяє редукції синтезу простагландинів. У більшості пацієнток симптоми дисменореї припиняються після 1 року застосування оральних контрацептивів, причому цей ефект зберігається після припинення прийому цих препаратів.

Новим класом оральних аналгетиків, які застосовуються також для лікування артри­ту, є інгібітори ЦОГ-2 (рофекоксиб та ін.).

Хірургічне лікування дисменореї шляхом дилатації каналу шийки матки і невректомії — в сучасній гінекологічній практиці майже не використовується.

Симптоми первинної дисменореї нерідко спонтанно зникають у віці близько 30 років. Вагітність і пологи також призводять до зменшення або ліквідації первинної дисмено­реї. Додаткові методи лікування включають фітотерапію, гомеопатичні препарати (дис- менорм, менальгін, ременс та ін.), голкорефлексотерапію, гінекологічний масаж, транс- кутанну електричну нервову стимуляцію тощо.

Вторинна дисменорея

Вторинна дисменорея може бути зумовлена наявністю ендометріозу, аденоміозу, міо­ми матки, цервікального стенозу і тазових спайок.

Цервікальний стеноз спричинює дисменорею внаслідок обструкції потоку крові про­тягом менструації. Стеноз шийки матки може бути природженим або набутим внаслі­док інфекції, травми, хірургічних маніпуляцій. Пацієнтки нерідко скаржаться на мізерні менструації та сильний переймоподібний біль, що зменшується після виділення менст­руальної крові. При об’єктивному обстеженні можуть бути виявлені виражені рубцеві зміни шийки матки в ділянці внутрішнього зіва, що інколи призводить до неможливості входження зондом у порожнину матки через цервікальний канал.

Лікування цервікального стенозу полягає у дилатації шийки матки хірургічним шля­хом або за допомогою ламінарій. Хірургічна дилатація може бути виконана як за допо­могою загальної, так і парацервікальної анестезії. Техніка операції полягає у поступово­му розширенні каналу шийки матки за допомогою розширювачів Гегара до досягнення можливості введення кюретки в порожнину матки й евакуації її вмісту.

Ламінарії можуть бути використані в умовах амбулаторії. Ламінарії вводять у церві- кальний канал на 24 год. Ламінарія абсорбує воду з прилеглих тканин і збільшується в об’ємі, що веде до повільного розширення шийки матки.

Рецидиви цервікального стенозу є досить частими. Вагітність і піхвові пологи можуть бути рекомендовані як дефінітивний метод лікування зі стійким ефектом.

Тазові спайки

Пацієнтки, які мали в анамнезі випадки тазових інфекцій, включаючи цервіцит, за­пальні захворювання органів таза, тубооваріальні абсцеси, можуть мати симптоми дис­менореї внаслідок вторинного спайкового процесу в малому тазі та черевній порожнині. Пацієнтки з іншими локальними запальними й адгезивними процесами (апендицит, ен- дометріоз, хвороба Крона) або попередньою тазовою хірургією можуть також мати спай- ковий процес органів малого таза і вторинну дисменорею.

Діагноз базується на даних анамнезу, об’єктивного (гінекологічного) дослідження (фіксована нерухлива матка, конгломерат матки і придатків) і підтверджується резуль­татами експлоративної лапароскопії.

Лікування. Пацієнтки з вторинною дисменореєю внаслідок тазових адгезій можуть інколи бути чутливими до антипростагландинових препаратів, як при первинній амено­реї. У більш тяжких випадках і при неефективності медикаментозної терапії дисменореї показана лапароскопія. Протягом лапароскопії підтверджується діагноз тазових адгезій і виконується, за можливістю, їх хірургічне усунення (адгезіолізис). Але в деяких ви­падках хірургічне втручання може сприяти рецидивному розвитку адгезій і відновлен­ню проблем, пов’язаних із дисменореєю. Розробляються методики профілактики і ліку­вання спайкового процесу за допомогою інтраопераційного введення в черевну порож­нину антиадгезивних розчинів і матеріалів.