Еклампсія

Еклампсії притаманне приєднання судом до симптомів прееклампсії (якщо судо­ми не зумовлені іншою причиною). Еклампсія розвивається у 1 % пацієнток із пре- еклампсією. Хоча пацієнтки з тяжкою прееклампсією мають більший ризик розвит­ку судом, у 25 % хворих з еклампсією судоми виникають на фоні симптомів легкої прееклампсії.

Клініка. Судоми при еклампсії є тоніко-клонічними і можуть супроводжуватись або не супроводжуватись аурою. Судоми можуть виникати під час вагітності (в 25 % ви­падків), протягом пологів (50 % випадків) і у післяпологовому періоді (25 % ви­падків). Більшість випадків післяпологової еклампсії розвиваються протягом перших 48 год після пологів, хоча описані випадки еклампсії через кілька тижнів після по­логів.

Лікування. Лікувальна стратегія при еклампсії включає лікування і профілактику судом, контроль АТ і розродження. З метою нормалізації АТ рекомендують викори­стання гідралазину; для лікування і профілактики судом і гіперрефлексії — сульфат магнію, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал.

При еклампсії введення магнію сульфату починають під час визначення діагнозу і продовжують протягом 12-24 год після розродження. Метою лікування магнію суль­фатом є досягнення терапевтичної концентрації препарату і профілактика токсичних реакцій шляхом ретельного моніторингу (табл. 16.5).

При передозуванні магнію для профілактики зупинки серця внутрішньовенно вво­дять антидот — 10 мл 10%-го розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату.

Розродження проводять тільки після стабілізації життєвих функцій пацієнтки і припинення судом. У випадку еклампсії кращим методом допомоги плоду є стабілі­зація основних систем організму матері. Кесарів розтин виконують за акушерськи­ми показаннями.

Таблиця 16.5

Дозозалежні клінічні ефекти магнію сульфату